Для себе коханого

Вранці мене розбудив писк телефона. Нагадування. Досить несподіване, враховуючи те, що це мій телефон...

Гейм овер

Скоро кінець нашим з тобою божевільним іграм, Муха. Колись давно-давно я годував тебе з ложечки, і відчув глухий удар. Я зазирнув тобі в ротик і побачив, що в тебе прорізався перший зубчик. Ніколи не забуду як я стрибав від щастя, підкидаючи тебе в повітря. 

Тепер в тебе, здається, почали прорізуватись цицьки. Я помітив це випадково, під час двобою Принцеса проти Шмакозюбра. Раптом я усвідомив, що мені вже важко піднімати тебе до стелі, і ти вже давно не можеш вилізти на мене як на дерево. Ти виросла. Я буду сумувати за нашими божевільними іграми.

Рейтинг ненависті

Ярослава ненавидить Роксолану, бо та забрала в неї резинку. Ненавидить маму, бо мама відчитала її за ненависть до Роксолани. Любить бабу, бо баба промовчала. Ненавидить діда Михайла, бо він забагато говорить про політику. Іншого діда - Миколу - взагалі незрозуміло за що, бо він просто здається всюй день проспав. Можливо тому що він Іванчин батько. Під кінець дня рейтинги ненависті в зірочках були виписані на дошці. Призові місця розподілились наступним чином:

Я хоч і не втрапив в рейтинг, але зато потрапив в касту "зрадників" після невдалих маневрів між Іванкою і Ярославою. За те, що, будучи запрошеним на "вечірку ненависті", що планувалась замість дня народження, назвав Іванку (топ рейтингу) по імені і навіть обійняв її, поки Ярослава була в дУші.

Ппц в мене в голові каша під вечір...

Недосконала наука

Нещодавно мені захотілось підвести теоретичну основу під мої стосунки з алкоголем, і я вирішив розібратись в принципах його дії на організм людини. Через кілька годин гугління я відчув бажання випити, бо зрозумів, що вчені поняття зеленого не мають як діє алкоголь на мозок і організм вцілому. Спробуйте вивчити це питання, і ви зрозумієте, що вивчати практично немає чого. Як дворічний Вася знає, що якщо крутитись на місці - закрутиться голова, і це кльово, так вчені зі світовим ім"ям знають, що якщо засадити 0.25 горілки - буде круто, але якщо так щодня - то буде не дуже круто. І все. Є теорії, є дослідження, але ця тема в доволі зародковому стані, і механізми дії алкоголю не встановлені. Зокрема, одна з теорій, популяризована проф. Ждановим, намагається пояснити все простим злипанням молекул і закупоркою судин мозку під дією етанолу. Теорія проста, зрозуміла, і має лише один недолік. Вона невірна. А де ж вірна теорія механізму дії горілки на людину? А її немає. Просто не існує в природі. Ще гірше справи з досягненнями медицини в лікуванні пияцтва. Виявляється, медициною не доведена користь від лікування алкоголіків медикаментозними засобами, якими їх зараз лікують. І останнім часом вчені схиляються до лікування бухарів добрим словом :)
Одна з толкових статей на тему: як недобре киряти.

P.S.

      Як не існує в природі і стрункої теорії природи електрики. Відомо, що якщо запхати два пальці в розетку - йобне струмом. Люди навчитись навіть генерувати і приборкувати електрику, але не знають її природи. З гравітацією все ще гірше.

Berlin clubbing scene

Відвідини Берхайна (див. попередній пост) спонукали мене трохи почитати і подумати про берлінські клуби. Або, як вони кажуть, про місцевий clubbing scene. Клуби Берліну мають мало спільного з гламурно-респектабельними закладами України.

Кілька цитат:

The all-male Snax parties still take place twice a year, once on Easter weekend and once in November. At its most recent iteration — a sports-themed bacchanalia — the dress code required sneakers and "sportswear," and the line to get in at midnight was more than three hours long. A boxing ring was set up in the middle of the main dance floor, and as Boris, one of the resident DJs, played pounding techno the space filled up with men in jockstraps having sex, or giving each other blowjobs by the bar. At 9 a.m., the club was still full, and three men were trying to revive a passed-out man in the downstairs orgy room, while a dozen others had sex nearby.

Про чуваків, які потрапили на те саме паті:

I remember going there for a Snax party and finding a comfortable corner with mattresses to lie on for my friends. We had all made ourselves comfortable and settled down until there was a drip, drip, drip. We realized we were in the ‘I want to be pissed on’ section. Above us was a drain pipe, taped to a railing through which иpissers could do us a favour – NOT! We fled.

Більшість оповідань виглядають схожими, і загалом вписуються в мої особисті враження від побаченого. Напевне, подібні клуби виконують роль гумових дитячих центрів типу ЛеоПарка, де діти до одуріння скачуть, стрибають, бігають, жеруть піцу, і п"ють сік. А потім падають без сил і кажуть "все, везіть мене додому". Для дорослих просто інший набір "фіч". Замість піци - бухло, замість соку - наркотики, замість батутів - секс в парашах і танці до упаду. Основний поінт - місце, де дозволено майже все, і є лише одне основне правило - не ображати інших відвідувачів. Місце для гасіння енергії, яку важко погасити в реальному житті.

Ностальджи?

Раптом чомусь стало сумно. Вперше за місяць з хвостиком. Можливо, я просто скучив за домом. Жодної хвилини за весь цей час я не сумував. Довкола так багато цікавого, і часу на все цікаве завжди було замало. А тепер його раптом стало забагато. Нічого не хочеться і нікуди не хочеться. Журба.

От заката до рассвєта

... туди приїздять потусити з усієї Європи! Найкращий клуб! Тільки він зовсім не схожий на нічні клуби в Україні. Жодного гламуру і шику ти там не побачиш. Ця будівля - закинута електростанція на межі східного і західного Берлінів. Стара промзона. Район хіпарів - Кройсберг. Після падіння Стіни станцію самозахопили хіппі, і почали тут движняки. А згодом хтось поставив це на комерційну основу. Правда це в принципі гей-клуб, але ти не бійся - за дупу там тебе ніхто не хапатиме.
- Розвелось їх...
- Є трохи. Це Берлін!

Стомлений текілою

Берлін. Текіла. Я стомився.

Крута Пошта

Такого спаму кожному німцю приходить неймовірна кількість.

     В Україні пошта впевнено доживає віку і вважається анахронізмом, а поштарі розносять здебільшого туалетний папір і миючі засоби. Здавалося б, в розвинених країнах вона давно мала б взагалі зникнути. Нафіга потрібен "Snail Mail" в еру комп"ютерних технологій? Закрити цей рудимент, а всіх поштарів відправити в розвинені країни мити сраки багатим аборигенам. А самим користуватись гмейлом і скайпом. Але німці (та й ті ж самі англійці) до такого не додумались.

Туалет на прибиранні

Нині проходжу біля цього туалету, а там щось гуде. Триває прибирання. Це на табло так написано. Туалет прибирає сам себе :) Ета піздєц.

Бад Наухайм

Бад Наухайм - цікаве містечко біля Франкфурта, курорт і центр люксусових клінік для багатих німців.

Найцікавіший об"єкт - "саліни" - місце, де раніше добивали сіль:

Мій товарищ по палаті

Випадково трапився цей дядько з дуже цікавими і логічними думками. Можна почати з 35:50, а потім, якщо сподобається, переглянути спочатку.

Цитата, з якої цей чувак зачепив мене, і я переслухав майже всі його інтервью:

Ми живемо в надкомунікативному суспільстві, де в громадян надпроста свідомість, для якої доходять лише надпрості месаджі. В середньому за останні двадцять років по світу довжина тексту, який читає користувач Інтернет, скоротилась в 5 разів - з 7.5 до 1.5 тис знаків. Повірте, в статті на півтори тисячі знаків дуже складно щось аргументувати і пояснити. Можна лише впарити якусь примітивну думку... (35хв:55сек)

Я вже не раз згадував цю проблему в блозі, і вже починав було думати, що в мене манія. Аж тут несподівано я зустрів товарища по палаті, з яким мені є про що поговорити :)

Крім цієї теми є дуже цікаві роздуми про геополітику, і поточну ситуацію в Україні. Нажаль, його сумний висновок - людей, які здатні стратегічно думати навіть серед наших еліт - кіт насрав. Майже ніхто не те що не розбирається в ситуації глобально - не пробує розібратись. навіть на найвищому рівні держави.

Слухайте. Думайте. "Читайте книжки" :)

P.S.

Сестра! Санітарів в палату ускладнювачів прекрасної простої реальності!

Гарна пісня

Шкода що Скрябіна нема.

Заборонені слова

Як легко можна образити іншу людину. Я вже не раз натикався на конфлікти і образи без глибоких причин, і тому вирішив каталогізувати "заборонені" фрази, які бажано ніколи не говорити іншим.

Не беручи до уваги очевидне скотство, яке трапляється не так часто, будемо розглядати лише неочевидно образливі речі, які на перший погляд не такі й страшні, але насправді в переважної більшості людей викликають бурю негативних емоцій. Часто розумні і освічені люди довкола навіть не замислюються наскільки неприємними є ці фрази.

Отже, почнемо:

Теорія гівнології

Знайомий якось видумав теорію рівнорозподіленості гівна світом. Якщо пам"ятаєш підручник геометрії Погорєлова, там для пояснення інтегралу фарбували кулю, щоб показати нескінченну тонкість шару фарби. Так от, є теорія, що світ вимащений гівном наче та куля. 

Тут в Німеччині в мене враження, що люди не доросли до держави. З боку держави все зроблено на совість. Враження таке, що батьки зробили вдома добрий ремонт - ламінат, паркет, гарні стіни. Але діти бігають і сцяють на підлогу, малюють по тим стінам, кидають презервативи в акваріуми, і взагалі бешкетують. Батьки трохи намагаються їх за це дрючити, але виходить не дуже. Батьки змирились, і замість шльопати дітей по їх рожевим жоппкам, просто почали брати з юних олігофренів 40% податку, щоб робити поточний ремонт після того, як дітлашня заливає йогуртом нову стіну, чи пісяє в горщик з квітами. Оскільки дурні діти платити податок не в стані, бо не в стані щось заробити, за них платять ті діти, які і так свідомі, і в горщики з квітами не гадять.

Сталіна на вас нєт!

Мокра срака

"Ідьом, там оччєнь красіво! Канатна дорога, їдеш на саму гору! Крутяк!" - казав мені старий дружбан в одному з чудових містечок біля Франкфурта, які я для себе назвав справжньою Німеччиною. Такою Німеччиною, якою її малюють в мультиках і казках братів Гримм. З чарівними будиночками і неймовірним затишком у кожній деталі. А якщо тут є ще й канатна дорога - апще круто. І 14 "ойро" не шкода! Правда погода дуже хренова - сильний вітер і дощ, але ж це німеччина. Мабуть там щось таке:

Робоче місце

Ми зовсім не цінуємо робочі місця, які маємо в своїх теплих офісах. Не цінував і я, поки не опинився в чужій квартирі, де не було робочого місця. За компом потрібно проводити цілий робочий день. Спершу я спробував прилаштуватись на кухні:

Там де яблука - мав бути лаптоп.

Європа

Вирішив залізти у ванну, але перед тим - погуглити.

Цитата з першого сайту про Німеччину:

Оплачивается как водоподведение (стоимость чуть более 2 евро/куб.м.), так и канализационные стоки (стомость чуть более 3 евро/куб.м.). Таким образом, 1 куб.метр (1000 литров) воды стоит с итоге около 6 евро. Цены на воду в каждом районе немного отличаются. Но думаю, что в пределах +/-1 евро/куб.м. Годовые затраты на воду для семьи из 4-х человек составляют примерно 1000 евро.

Вирішив посмажити овочі. Але спочатку тре загуглити:

Газоснабжение налажено практически на всей территории Германии и функционирует бесперебойно. Используется населением как один из самых дешевых и доступных способов отопления и подготовки горячей воды. Годовые затраты на газ для семьи из 4-х человек составляют примерно 800 евро.

Ой нє, краще електроплитка...

Электроэнергия в Германии стоит недёшево - это факт. Но и доходы у населения неплохие. Годовые затраты на эл.энергию для семьи из 4-х человек составляют примерно 1000 евро (80-85 евро в месяц).

Одним словом, краще в душ :)

Така різна Німеччина

Доводиться визнати, що місцевим нішто нєчєловєчєскоє не чуждо, і вони срають під ноги та як має бути. Іноді навіть в буквальному сенсі.

Хтось навалив кучу просто на станції метро WestEnd. Свіжа, вона ще недавно парувала, і лише почала вкриватись скоринкою на момент фото. Я не надто задоволений грою світла і тіні, але я не мав час виставити світло. Вибачте. Я -  аматор.

Взяли рейхстаг

Зараз сюди водять екскурсії. Всередині дуже багато скла. Кажуть, бо відкритість. А я - українець - думаю, що просто в когось з влади Берліна своя скляна фабрика...

Вокзальний толчок на центральному вокзалі Берліна

Ціна - 1Є. Все автоматично, бесчеловєчно. Всередині все ідеально чисто і тиха гра "красіва таката". Мені завжди соромно фотографувати тубзіки, але не міг стриматись...

Тут і Там

    В середовищі програмістів і бізнесменів суперечки про те, чи варто їхати жити за кордон, дуже поширені. Від тих, хто проти, та навіть від тих, хто вже наважився, часто можна почути слова: "Тут дороге житло, високі податки, я в Україні більше зароблю.". І це - свята правда. В будь-якій цивілізованій країні у вас мало того, що заберуть половину заробленого, так ще й присутня "уравніловка". Тобто заробіток середньої людини не сильно відрізняється від заробітку вашого. Відповідно, неймовірно розумний і елітарний, Там Ви більше не зможете відкривати ногов будь-які двері, і почуватись представником вищої касти. Не зможете ходити в кращі приватні клініки і ресторани, купувати дорогі авто, знімати дорогі квартири. Будете як всі - економити воду і здавати пластикові пляшки.

Ще трохи Берліну

Нарешті випало погуляти Берліном. Нажаль, гарних затишних місць я побачив наразі дуже мало. Місто величезне, сучасне, закуте в бетон і цеглу. З купою дуже недорогої, як на західну Європу, їжі, малим в порівнянні з Лондоном різномаїттям кольорових людей, хорошим чистим транспортом, і німецьким мінімалістично-квадратним порядком. Порядком у всьому - все скрізь закріплено, нічого не падає з дахів на голову, все міцне, практичне, зроблено на совість. Якщо щось потрібно зробити - німець зробить це міцним, простим, і абсолютно практичним. Прямокутні однакові будинки, рівні ідеальні тротуари, відпід...ений до блиску транспорт (доречі, теж квадратний). Трохи пробують з цим порядком боротись мешканці, відчайдушно засераючи відчищені вулиці. І дещо їм таки вдається.

Я, побєда, і берлін

Все нижченаписане жодним чином не претендує на істинність, 
 і є особистим першим враженням про мої пригоди Берліні 
в перший тиждень перебування.

Пробач, Скрябін, що спер в тебе назву. Я б спер дві, але дві не передбачено інтерфейсом Блогспота. Друга, яку я хотів сперти -

 

"Місто, в якому не ходять гроші" 

 

     Вперше я вийшов з дому за зубною щіткою. Забув її вдома. Я був абсолютно впевнений, що взяв, але не знайшов. Кешу не було ані копійки, але світ зараз електронізувався, і тому, маючи картку з грішми на рахунку у кишені, можна бути спокійним. Навіть якщо якісь дрібні магазини не приймають карток, банкоматів понатикано скрізь стільки, що конвертувати пластик в кеш не становить жодної проблеми. Навіть в Україні, не те що в Німеччині - серці Еуропи і країні з найпотужнішою економікою і високим рівнем життя. 

Побутовий SOLID

В моєму будинку є два комерційні приміщення. Якась людина купила квартиру на першому поверсі, і всупереч всім правилам і законам, зробила з неї два офіси. Один здали в оренду двом довгоногим красуням під турагенцію, а інший...

Inception

     Якщо ми хочемо, щоб війна закінчилась, і більше її ніколи не було, найвагомішим внеском кожного буде винести телевізор на смітник. Всім людям. З усіх боків. Так, не лише росіянам. Всі страждають однаково, просто ступінь абсурду різна. Викинути нах...й з абсолютно усіма каналами крім хіба Діскавері. З інтернет-трансляціями. З усіма ток-шоу, новинами, і так званими аналітичними програмами. Задача медіа - зовсім не інформування мас, а формування їх свідомості в потрібному напрямку. І цей напрямок дуже рідко збігається з тим, що дійсно потрібно людям - "пропагандою" людяності і духовності, з якою в нас страшна біда. ЗМІ успішно користуються прикрою особливістю людського мозку, та й людської природи загалом - тяжіння до найлегшого, до шляху найменшого спротиву. Навіть молоді розумні люди дуже і дуже до цього схильні. Думати і аналізувати інформацію самому важче і довше, ніж брати готову перероблену їжу з чужих рук. Вона смачніша - вона приправлена смаженими фактами, сварками, інтригами, розслідуваннями, підсолоджена силіконовими цицьками і гарними картинками. Встояти важко.

Нетехнічний techtalk

В нас на фірмі є щотижневий "Techtalk" - один підбирає відео, всі інші не слухають і не обговорюють :)

І даремно! Цього разу трапився справжній діамант, яким хочеться поділитись:

Якби більше людей розуміли те, що хоче сказати цей чувак, на світі було б куди менше війн, конфліктів, і смертельних суперечок в code review :)

"Адекватники"

Послухав давно мною неслухану Тетяну Монтян. Жорстко, абсолютно нетрендово, місцями на межі кримінальної відповідальності в наш час "свободи слова". Не скажу, що я люблю її стиль викладення матеріалу, але її основні тези мені подобаються:

Чому в нас не тротуари, а смуги перешкод

Минулий раз це була дорога, а тепер - тротуар. Навіщо робити тяп-ляп, якщо доведеться робити двічі?

Фейсбук - зло

Відчуваю, що за новинами скоро відправиться в довгострокову "відпустку" і Фейсбук. Якби там не було можливостей р2р-спілкування, і він не був зручним інструментом для благодійності - відправився б туди просто вже. Чому? Уявіть собі маршрутку на сотню людей, де всі не говорять між собою тихенько, а викрикують свої думки на весь салон. При цьому очікують голосної пітримки. Якщо підтримки немає - автор починає нудитись, а якщо хтось не погоджується - то і сваритись. Уявили собі цей бардак? Ви в Фейсбуці :)

"Працювати на дядю - погано"

Сьогодні черговий раз побував на тренінгу, де рефреном проходила думка про те, що працювати на дядю погано, і ходити в офіс щоб працювати на дядю - теж погано. А правильно - це купувати, продавати, "ловити шанс" і "робити бізнес", одним словом - "бути вільним". Такою пропагандою грішить настільки велика частина "бізнесменів", що мимоволі виникає підозра, що вони шукають собі виправдань, опускаючи "інакомислящих". Адже якщо подивитись глибше, навіть відкинувши всі особистісні, моральні, і духовні аспекти, вскритіє раптом показує дивні речі. Раптом виявляється, що коефіцієнт заробіток/гемор в цих людей здебільшого навіть гірший, ніж в нещасних офісних щурів, а реально фінансово вільні люди такого роду просвітницькою діяльністю не займаються. Навіщо ж так активно впарювати свій спосіб життя іншим? І чому я ніколи в житті не чув, щоб офісні співробітники закликали всіх "вільних людей" кидати бізнес і йти працювати в офіс? Чи не говорить це про приховану від самого себе невдоволеність обраним шляхом?

P.S.
А ще я мав обрати собі мету. Діапазон "мет" був від вигрівання сраки на сонці до обіду з президентом не пам"ятаю чого. Я обрав погріти сраку, і був публічно присоромлений за погану мрію. Ну не лежать мої мрії в цих рамках :) Я маю примусити себе мріяти про багато "бабок"? Хто має право судити наскільки моя мрія "правильна"? Маячня...

День Святого Валентина

Ледь не забув, що Зірка - теж дівчинка! І в цей день вона також має отримати букет. Леді не навчалась манерам, тому не стала розповідати які гарні квіти і як вона мене любить. Одразу взялась його хавати...

Розпиздяйство

Мене постійно найобують...

(C) А. Красноголовець 

Це масове явище, яке я нічим пояснити не можу. Полягає воно в тому, що знайти надійну людину навіть для якихось абсолютно простих речей - чимала проблема. "Домовився - зробив. Не зміг - подзвонив, попередив, вибачився". Що може бути простіше, зрозуміліше, логічніше? Однак цього алгоритму дотримується мало людей, в решти логіка якась інша - "Сказав - забув. Домовився - проспав. Пообіцяв - забив..." Ладно би мова йшла про якісь особисті прохання, які напрягають людей. Але те саме відбувається в різних справах, здебільшого взаємовигідних.

Добрими намірами вимощена дорога в пекло

Будинок, в якому я живу, облуговує ЖЕК. Його і моя задача - щоб будинок був в нормальному стані. Мене - як мешканця, його - як органу, який відповідає за будинок. ЖЕК працює хреново. Контракт не виконує, роботу робить погано, мені - мешканцю - бреше. Я його за це дрючу, часом на нього жаліюсь, часом влаштовую сцени, багато що роблю сам. Результат - мій будинок так-сяк стоїть, і навіть стає кращим, ЖЕК потроху вчиться працювати, а мешканці вчаться відповідальності за свій будинок.

А все могло би бути інакше.

Кінець фільму

Загинув Скрябін. Не просто талановитий багатогранний артист, але й один з небагатьох людей, хто вмів думати, і був людиною з громадянською позицією. Без зайвого пафосу, понтів, і показного патріотизму. Ніколи не думав, що так журитимусь за чужою людиною, та ще й під час війни. Його остання пісня символічно називається "Кінець фільму".
Вічна пам"ять...

Чого і варто було чекати

Як і варто було очікувати, не за горами контроль виїзду військовопридатних закордон. Видно багато людей тікає від мобілізації.

Пруф:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40/2015

опрацювати питання щодо законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та за результатами внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

п.с.
Час зав"язувати читати новини. Почав зранку після довгої паузи - Зло це все. Просто даремно нерви палити і боятись.

Така арифметика

Знайомого айтішника призвали в армію, до якої він не мав жодного стосунку. Ну ладно би армія спробувала використати його навички, освіту. Алк йому "світить" посада водія. Я порахував, що якщо водієм призовуть мене, держава втратить джерело надходження твердої валюти в країну. До того ж я припиню сплачувати податки, з яких можна платити досить високу зарплату кільком водіям, яких не доведеться навіть мобілізувати - самі запишуться. Все це в момент, коли наша економіка тріщить по швах...

Як ввести 25%-й прихований податок, і лишитися Президентом

Якщо Ви програміст з зп 1.000 доларів, Ви на кожному доларі втрачаєте 5грн , оскільки Ваші долари продаються за грабіжницьким міжбанківським курсом, а продаж 75% - обов"язковий. Це неоголошений податок у розмірі 25% від Вашого заробітку. Порошенко - талант :)

Тротуар - новий рівень

Я або доб"ю це питання, або Шевченківська РДА доб"є мене...

На початку місяця я подавав електронне звернення з приводу неможливості проходу проспектом Чорновола в р-ні залізничного мосту. За місяць перед тим в міськраду було подане колективне звернення за підписом 200+ людей з цього самого питання. Шевченківська РДА незмінно двічі відповіла, що тротуар потребує капремонту, і вони можливо за умови фінансування зроблять ремонт наступного року. Така відповідь є просто неприпустимою відпискою, оскільки я чудово розумію, що капремонт там потрібний, і це скоро не робиться. Але в моїх зверненнях йшлось не про капремонт, а про те, що тротуаром неможливо пройти! І про необхідність тимчасового рішення до капремонту. Це насправді усувається за півдня бригадою з 2-х робочих. Кладете 20-30 плит через калюжу, або засипаєте яму.Я не вірю, що Шевченківська РДА не знає як це зробити. Якщо я ще раз отримаю таку ж відповідь, я зроблю це сам, а Шевченківською РДА займеться прокуратура м. Львова.

 Відповідь дає слабку надію - в ній присутні хоча б ключові слова - "тимчасово" і "проблема".

Доброго дня! Шановний п. Євгене , на Ваше звернення повідомляємо, що його передано на реєстрацію у відділ «Гаряча лінія міста» стосовно вжиття тимчасових заходів по вирішенню проблеми, що існує.

Товариство захисту прав гівна

Низ вулиці з доволі інтенсивним рухом. Година пік. Один ряд. В потоці машин запиняється авто, висаджує якихось двох курок (я не люблю коли так говорять про жінок, але тут випадок особливий). Висаджує довго, а потім з ним щось обговорює через віконце. Всі терпляче стоять. Довго стоять, секунд 30. Далі водій ззаду дає коротенький ніжний сигнал. Курка обертається і починає кричати що за фігня що їм сигналять:) Вона настільки впевнена в своїй правоті, що стає страшно.

Що як таким людям об"єднатись в Товариство захисту прав гівна? Повинно ж гівно гуртуватись в більшу кучу, щоб легше було жити в звичному стилі.

Сортування сміття по-львівськи

Ми і тут попереду планєти всєй! У Львові впроваджено експериментальну програму утилізації старих просцяних диванів. Для них, по аналогії зі склом, пластиком, і папером, встановлено окремі смітники. І ось пішли перші дивани!

Іноді люди роблять настільки ідіотські речі, що я втрачаю віру в людство, і хочу покинути цю планету.

Веселі настали часи

Ніколи навіть в страшному сні не міг уявити, що складатиму такий документ. А тепер це звучить майже буденно. Напевне, це найгірший для середньої людини наслідок подій останнього року - ми навчились жити зі страхом, звикли до смертей, і для нас це стало нормою...

Гляньте чи я чого не забув.

Змінювати світ - просто

Замість постійно скиглити і побиватись через недосконалість світу, варто взятись його покращувати. Зараз це моє хобі, і це найкраще хобі з усіх, які я мав. Це - просто, цікаво, весело, і приносить відчуття місії, якого бракує більшості людей.

Піца. Перемишль

Подібних розмірів піцу я бачив лише в США. Замовили на двох голодних пацанів, заледве схавали половину. Ввечері втрьох під віскарь так і не подужали другу половину до кінця.

Yevgen the troublemaker

Никто нас не любит за исключением 

налоговой инспекции, 

которая тоже нас не любит.

(С) Ильф і Петров

      Поїздка машиною в Польщу лишила дивні враження. З одного - круті дороги, гарненькі міста, і адекватні люди. З іншого - прикордонники нас не люблять, і ставляться до нас як до третього сорту. І не кажіть мені, що я був недостатньо "найс" - я буваю не найс до людей лише у виняткових випадках. По-перше, поляки не розуміють, що крім їх мови є ще, наприклад, англійська, і мені зовсім не упирається знати саме їх мову при перетині їх кордону. Так само, як я не маю знати тайську при приїзді в Тайланд. Тобто я її поважаю, але я фізично не можу знати мов всіх народів, чиї кордони я перетинаю. Їх багато, я один :)

Той, що біжить лабіринтом

Релігії і життя

В мене останнім часом було багато часу. Я зашився від ФБ, а потім і від новин. Оскільки ленти і Ф5 більше не було, а було два тижні канікул, я почав читати, і дочитався до буддизму і індуізму, основи яких давно хотів пізнати.

Два Порошенка

Два різних Порошенка. Перший - чесний, єдиний з людьми, викликає довіру.

Другий - самовпевнений, злий, зверхній, прибріхує, гіпнотизує. Нагадує стиль Януковича.

Жити в центрі Львова

      Цей пост має на меті оцінити з власного дев"ятирічного досвіду плюси, мінуси, і особливості життя в центрі Львова. Щоб дещо пом"яшити одвічну львівську суперечку між мешканцями центру і нецентру про те, де "краще" жити. 

Якби я був Президентом

Порошенко робить ту саму помилку, що й Янукович. Він мовчить. Якби я був Президентом, я б вийшов на всі канали як на Новий Рік, і чесно простими словами сказав:

1. В нас війна. Виграти її ми не можемо, і тому терпимо окупацію Криму і поточний стан речей. Що ми робимо, щоб стабілізувати і покращити ситуацію. Раз, два, три.
2. В нас економічна задниця. Наша валюта - це вже не зовсім гроші. Ми просимо вашої допомоги, інакше нам всім труба. Наші кроки для покращення ситуації: раз, два, три. Зокрема, ми маємо затягнути паски, і пережити це разом. Інакше нашу країну розірвуть численні "помічники".
3. Ми повністю залежні від РФ по газу, електриці, вугіллю. Ми не можемо відключити електрику і воду Криму і Республіці Хуєсосії, бо ми замерзнемо насмерть.

Ідея - чесно відверто пояснити людям що відбувається, і попросити підтримки пережити це разом.

Натомість Президент розповідає нам байки про те як ми круто воюємо, як нас любить захід, як в нас аж забагато енергії, і яка міцна гривня. Всі ці слова, брехливість яких очевидна тим, в кого є хоч крапля мізків, мають на меті одне - щоб не було нового Майдану, і Петра Олексійовича з пиздобратією не винесли з урядового кварталу на палі. А поки дурники будуть це слухати, можна влізти в чергову кредитну кабалу, побігавши по світу з простягнутою рукою. Тими грішми залатати дири в пенсіях і зарплатах, знову ж таки щоб не було бунтів. Це і є вся наша політика. За це і стояв Майдан, за це вмирали люди...

London is the capital of Great Britain

Не лякайтесь. Жодних БігБенів, Трафальгарів, і Бейкерстрітів inside.

Місяць Facebook воздєржанія

Зашився від ФБ на місяць. Регулярно це роблю, але місяць - наразі найдовший термін в моїй практиці. В помірних дозах фейсбук - класна штука, але...

Коли відкриваєш його кілька разів на день, читаючи все підряд на ленті, 

Коли читаєш нескінченні дискусії, що часом переходять у війни, і часом сам береш в них участь,

Коли з"являються перші ознаки лайк-залежністі,
Коли відчуваєш потребу викладати на фб якісь особисті дрібниці,

Коли життя непомітно переходить в онлайн,

- час "кодуватись". Це непросто, мало хто може. Я теж не належу до Сильних. І тому придумав свій метод. Піднімаєш вгору праву руку, і обіцяєш Вищій Силі не ходити в фейсбук Н днів. Працює! Від цього сама користь. Мало того, що заспокоюються нерви, і з"являється вільний час, так ще й воля тренується. Ломка у перші дні присутня, але згодом вона слабшає, і починається офлайн-життя. Спробуйте.

GoreTex vs non-GoreTex

Завжди хотів спробувати взуття з тру-горетексом, і ось спробував. Нажаль, тести в порівнянні з звичайним шкіряним зимовим взуттям - на користь останнього. Основна різниця - Нога в гортексі мокра, в шкіряному взутті з хутром - суха. Дивина, та й годі. Напевне можна заперечити, що мали б бути відповідні шкарпетки, але я в таке вже не вірю. Хто має досвід і враження від подібних порівнянь - відгукніться. Цікаво, наскільки Ваші висновки схожі на мої.

Чому лоукост називається лоукостом

 Після останньої подорожі лоукостом Віззейр, я можу зрозуміти чому лоукости коштують дешевше. Все нижченаписане - мої особисті враження, які жодним чином не претендують на абсолютну істинність. Отже, по пунктах.

Цікава думка

З жодним словом не згідний, але така думка теж є. Корчинський буде сидіти забудь-якої влади.

З життя безхатченків

      Щоразу, коли проходжу повз безхатченків, особливо взимку, в мене стискається серце. Іноді я купляю їм їжу, а минулої зими в мене був свій підшефний бомжик, якого я щоранку частував гарячим чаєм на зупинці Головна Пошта. Але це все - крапля в морі. Таким людям потрібна системна допомога від благодійників і держави. Ніхто в 21-му сторіччі не має потерпати від холоду і голоду в центрі Європи. Особливий жаль в мене завжди викликає жінка з собаками, що ходить центром, і просить гроші. Собаки гріють її, а вона не дає замерзнути і померти з голоду їм. Іноді можна спостерігати дуже зворушливу картину - жінка накриває ковдрою собак, заощаджуючи на собі. Серце крається.

Опа! Менти!

...бо не вiрю у силу слова я, 

а вiрю в силу пiздюлєй.

 

(Л. Подервянський, "Павлік Морозов")

Всі описані події мали місце в місті Львові, всі дійові особи - справжні, але це було давно і неправда. Настільки давно, що навіть якби хтось хотів когось на основі написаного похвалити чи покарати - пізно.

Вступ

     Мені "нема шо робити". Я погано заробляю, дівчата й молодиці мене не люблять бо я лисий, злий, а ще люблю випити. І тому, щоб якось самореалізуватись, я чіпляюсь до людей. Переважно з різних дурниць, керуючись давнім принципом "Доєбісь до бліжнєго своєго". До кого доє...сь - завжди легко знайти, якщо є бажання. Ну скажімо, Ви заходите в ЖЕК. В принципі теж щоб доєбатись до ЖЕКу, щоб на зиму почистили каналізаційні колодязі. Ну для чого? Сиди вдома і не вийо..йся. Ан нєт! Колодязі мають бути чисті, бо Ви любите красу та порядок. А ЖЕК і не відмовляється. Просто обіцяє. Місяць, два, три... І коли на метеопрогу вже починає маячити страшна для комунального хазяйства тінь Зими, Вас тримісячне мовчання ЖЕКу вкурвлює, і Ви йдете в РДА. Щоб доє...атись і до них теж. Там, схиливши голову, Ви сповідаєтесь начальнику комунального господарства, і, сповнений почуття справедливої пімсти, йдете на роботу. Якщо пощастить, начальника ЖЕКу натягують прямо при Вас, на прийомі. А якщо не дуже, то десь в бекграунді, без Вас. Як результат - якийсь час ЖЕК Вас більше так відверто не ігноруватиме, а люки Ви почистите все одно самотужки.

Сила природи

Я назвав це фото "Сила природи". Як квола травинка пробиває асфальт, тягнучись до сонця; як крихітні черепашки невпинно повзуть до моря, масово гинучи дорогою; як миші, псуючи собі зубну емаль, і наживаючи інших проблем зі здоров'ям, прогризають навіть бетонну стяжку, прагнучи щось у вас вдома спиздити - так люди проклали цю стежку до трамваю, щоб не обходити паркан. Я стояв і не вірив своїм очам. Обходив з різних боків, придивлявся, згадував чи був там паркан, і згадав. Завжди був. Просто якимось там парканом не стримаєш бажання молодого тіла сісти на трамвай. Люди, не йдіть проти природи! Вона все одно сильніша за Вас! Саме в такі моменти це усвідомлюєш...

Сум і лайк

      Ви ніколи не замислювались, що часто людьми рухають... сум і лайк? Лінь було, страх - було, сум... здається, сум і лайк - моя ідея :)

Що примушує нас купувати дорогущі квартири, забивати їх люксусовою обстановкою, щоб потім за першої ліпшої нагоди з них тікати? Нам там погано? Що примушує нас, маючи поруч вагон книжок, Інтернет, непізнаного і недосконалого себе, кохану людину, дітей - постійно шукати інших компаній? Нам з ними нецікаво? Що рухає нами, коли ми, майже нічого не знаючи про своє місто, їдемо дивитись на заморські країни, наколюючи на мапу і холодильник все нові стікери? Бажання пізнати світ? Звісно, але останнім часом я все більше переконуюсь, що це не основна причина. Чому таким масовим є захоплення всіляким екстримом? Адже люди всі різні, а захоплення чомусь у всіх однакові. Принаймні, в людей мого кола.

     Я зараз висловлю напевне непопулярну річ, але останнім часом в моїх мізках міцно засів висновок. По-перше,
   

Весела історія

Реальна історія. Дійові особи:

Mike Koval: Родич з Англії, що пише зі скайп-акаунта мого батька, який зараз в Англії.
Yevhen Koval: я

Закрито

    Я от позавчора був в ЖЕКу. Третій раз з одного й того ж питання. Бачу - вони вже й голови до мене не піднімають. Раніше такого не було. Ну тобто їм і тоді було все побоку, але слухали завжди. Відділ боротьби з клієнтами якось людяніше працював. А тепер - сидять похмурі люди з виразом якоїсь безісходності в очах. Промайнула думка - ЖЕК закривається. Так завжди буває коли приходиш на фірму, що близька до закриття. Приходиш, сидять похмурі люди. Ти говориш, тобі щось обіцяють, но видно шо всім уже всьо похуй, бо вже завтра ауфвідерзейн і нічо виконувати не треба. Ну то ладно.

   Я образився, і пішов в РДА - записатись на прийом до якогось начальника, шоб розповісти йому, що закривається ЖЕК, а заодно попитатись що відкривається замість його. Там сидить двійко дівчат. Взяли телефон, сказали що узгодять і позвонять. І не позвонили. Такого раніше не було. Дзвонили чітко і одразу. Ну ладно, думаю, може то якась флуктуація. Нині вранці зайшов ще раз. І зрозумів страшне. Сидять похмурі люди з виразом якоїсь безісходності в очах. Промайнула думка - РДА теж закривається. Видно що їм вже всьо похуй. Не те, щоб їм раніше не було похуй, але тепер вже савсєм похуй. Взяли телефон, сказали позвонять. Не позвонили знову.
      А ще я був в міліції. Там вже все закрито. Такої страшної бідосі певно по війні не було. Але це вже геть інша історія...

    В мене враження, що Україна закривається. Закривається фірма верняк. Я нюхом чую.

Дорога на 100 грам

Поїздивши дорогами Неньки, придумав свою шкалу для оцінки якості вітчизняних автошляхів (насправді в нас на 90% замість доріг - гній, але ми традиційно звемо це гівно дорогами). Отже, дорога оцінюється в еквіваленті кількості горілки, яку необхідно випити після проїзду 100 км дороги для відновлення душевної рівноваги. Чим хуйовіша дорога, тим більше треба випити. 

Перша дорога, оцінена за новою міркою - дорога Львів-Ів.Франківськ. Дорога на тверду соточку. Сто грам, і Ви знову вірите в людство, і його здібності будувати дороги. А вапще, якщо по-простому, без числового еквіваленту - це йобаний піздєц, а не дорога.

Міська баг-трекінг система

Стандартна форма відповіді на тікети, залиті на "Джиру" м. Львова:

Історія конкретно з цим тікетом така. При ліквідації прорива каналізації недалеко від мене, Водоканал якось не так заклав бруківку поверх розкопаного місця, і бруківка в цьому місці "сіла". Після реєстрації багу через Інтернет, в міста пішло 5 днів на виправлення ситуації. Це супероперативно, але це на вибори. Зазвичай від тижня до двох.

Студенське життя

Довелось допомагати студенту з контрольною. Контрольну студент купив в того, хто пише їх за гроші, але розібратись не зміг :)

Читати почав я:

З одного боку шкодить власному бізнесу, а з іншого - правда! Думаю, багато студентів так і здає з цим заголовком. Сміх-сміхом, але певно студенти-медики, будівельники, і юристи теж так здають...

BookCrossing у Львові

Щось у львові не дуже приживається буккросинг. Спочатку там щось було, але здебільшого - порожні.

Вибори-2014

Я ніколи не мав ілюзій щодо виборів, але такого абсурду, як цього року, я не пам"ятаю. Нема як обирати - всі партії нові, і на наступних виборах їх точно вже не буде. З реальних партій - комуністи і Свобода, але обидві мені не підходять.

Апогей абсурду - Інтернет-партія. З "реальними" кандидатами, і реальною програмою і кампанією.

Поганий Інтернет

Чим старшою стає Ярослава, тим страшніше випускати її в Інтернет по мультики. Адже вона легко може зайти, чисто випадково, на щось крім добре модерованого ютуба. Я завжди думав, що захиститись від цього непросто, але за 2 хвилини гугління знайшов геніально просте безкоштовне рішення. Цікаво?

Тоді гугліть Yandex DNS!

Перли доні

Протягом кількох років я намагався записувати веселі думки дочки. Ось що вийшло (процес триває):

Тридцять хвилин на війні

Для того, щоб відчути, що в нас в країні війна, потрібно вийти з теплого офісу, і заїхати на залізничний вокзал. Може це мені так пощастило, або я просто такий вразливий, але саме там я відчув, що в нас таки йде війна. Не те, щоб я раніше цього не відував. Але в телевізорі чи Інтернеті все інакше. Далеко і нереально. Тридцять хвилин на вокзалі - вартують більше, ніж десятки телепередач.

Президент винен

Стукнули мені машину. Страховий випадок зареєстрували, і сказали під"їхати в офіс СК. Я сів в авто, і, припаркувавшись за 150-200 метрів від офісу, зайшов до комісара. (Ліричний відступ: Страховий комісар - це людина, яка непогано заробляє, має добру по нашим міркам роботу в офісі, і так далі. Тобто він знаходиться в середньому прошарку суспільства, а може й трохи вище.)

Сила Інету

Сьогодні мало не зомлів як побачив. Я тільки-но поремонтував цю браму, і знову! І шо, мені тепер голосувати за цих гімнюків? Я скоріше проголосую за януковича, ніж за тих, хто псує мою працю, і закидає пачками чудово надрукованих плакатів мій під"їзд. В той час, коли солдати гниють в окопах без снаряги.

Дайте мені список дівчат, які погано себе поводили!

День виховання:) В нашому будинку є офіс, в якому працюють двійко божествених створінь, які люблять палити і кидати бички біля офісу. Оскільки порядком в будинку займаюсь я, мені це болить, про що захотілось сказати порушницям. Стандартний текст в таких випадках "Ах ви малявки, якщо ви ще раз кинете хоч один бичок там, де я замітаю, я запхаю ці бички вам в ... двері!". Але пам"ятаючи заповіТ класика "Не можна мстить, повинні ми любити...", оброблений текст вийшов дещо м"ягшим:

Крок вбік

Ці дива в нас під ногами. Варто лише на кілька секунд відхилитись від звичних нам щодня маршрутів, ступити крок в бік, і ти в казці. Але матриця дбає про те, щоб майже ніхто з нас цього не робив. Сьогодні я це зміг. Неймовірний львівський дворик, в якому ніби зупинився час, ховається в людному місці, яке багато хто з нас пролітає щодня...

Storm in a glass of water

Випадок з життя. Троє друзів пересрались за дурницю, і всьому причина... слово. Ось невеличкий аналіз і робота над помилками. Провів більше для себе, але читати можна всім. Коментами з решіткою попереду позначені думки автора з приводу нищенаписаного.

Новий підхід до неправильних водіїв

Я маю підозру, що багато водіїв не розуміють чому паркуватись на пішохідних переходах - погано. І тому замість наліпок "Паркуюсь як мудак", я почав роздавати під двірники листівки, які пояснюють суть порушення, і чому так робити погано. Без звинувачень, і образ, в дуже ніжній формі.

Лінк на друкабельний документ

Соціальна реклама

Останнім часом мені здається, що дорослим дядям і тьотям потрібно пояснювати деякі речі. Пояснювати, використовуючи зрозумілі цільовій аудиторії категорії.

Дуже заплутана історія

Накручено в світі все - не розібратись. Перемішані події, емоції, спогади, відчуття. Всю цю плутанину створюємо ми самі. Так цікавіше жити. Як нецікаво дивитись кіно без інтриги, так повністю зрозуміле життя стає пісним. Блін, фіговий вийшов початок. Знову скажуть, що я чогось покурив...

google diff

Шукаючи свою адресу на гугльмапсі, звернув увагу, що Гугль наробив фото мого будинку і довкілля на гугломобіль. Я ніколи не робив фото "до" і "після", тож робота Гугля стала мені у великій нагоді. Я й сам не усвідомлював, наскільки багато зроблено, і який великий діфф між сьогоденням і уявленнями Гугла про наш край. Коли робиш все поступово - це не так і помітно. Але є гугль діфф :)

Центральний вхід

Прогулянка Львовом

Коли Львів нікуди не поспішає - це майже казкове місто.

9 років...

Треба скорше робити фотосесію з Ярославою.

Я бачу чим далі в ліс - тим більше фотошопити доведеться.
(С) І. Дронюк

Час не спить. Ніколи. Він поступово, щохвилини робить свою роботу. Його робота - робити нас кращими, гіршими, пузатішими, сивішими, більш чи менш фотогенічними. Він змінює нас і довколішній світ повільно, як вода, що точить каміння. Поступово, але невблаганно. І непомітно. Фотографії - це те, що безжально нагадує нам про його вічний плин, і про те, що ми не вічні. Минуло 9 років з дня, який, мабуть, є найважливішим днем у житті людини. З дня, коли закінчується "Я", і народжується "Ми". Минуло 9 років. А я навіть очима кліпнути не встиг...

Сон осіннього дня

Згідно рекомендацій кращих собаководів, почав спати на роботі в обід. Ось моє ліжко.

Матрац жорсткий, для здуровлє добре - щоб крижі не боліли.

Чудова пОдушка - добре тримає голову, не брудниться, легко заміняється.

Вони не сплять

Ранком мене розбудила тиша. Дивна річ - не було цвірінькання юних фей, що лунають з глибин кухні щоранку. Щось сталось. Я завжди прокидаюсь під їх юні голоси, але сьогодні - нічого. В нас немає Інтернету. Відвалився вайфай - нема конекшна, і в списку доступних мереж моєї також немає. Є купа інших, як завжди. Одна якась нова, з цікавою назвою "PutinHuilo-pidorashka". Хм. Бутнувши кілька разів роутер, я примирився з думкою, що доведеться купити новий, і завтра я знову прокинусь без фейських голосів. Від жубри я почав підбирати пароль до PutinHuilo.

putinhuylo - no

putinhuilo - no

PutinHuilo - no

Putin-Huylo - no

...

Не працює. І тут до мене дійшло, що точка Путіна має підозріло хороший сигнал - 5 "палок". І я ввів свій пароль до своєї точки. І законектився...

Мало хто париться безпекою домашньої мережі, і мало хто думає, що може стати об"єктом уваги хакерів. Але мій досвід, і вже не вперше, показує, що це не так. Будьте пильні.

Понять і простіть :)

Випробовую новий метод боротьби з порушниками паркування. Я не прискіпуюсь, звертаю увагу на це лише коли це реальна проблема. Наприклад, пішохідний перехід.

Це - дві сторони однієї наклейки. Другий варіант кладеться під щітку лобового скла.

Пікуй 2.0

Вибрались ще раз на Пікуй. Цього разу всі разом.

Харрогейт. Англійський Трускавець

Поза сумнівом, одне з найчудовіших місць в Англії - містечко Harrogate, особливістю якого є мінеральні джерела. На пораду родичів, ми не поїхали святкувати ДН леді І в Лондон, замінивши його Харрогейтом. І не пошкодували. Місто просто фантастично впорядковане, гарне, затишне, і цікаве. Сподіваємось повернутись туди ще не раз...

По-перше, купа зелені. І ця зелень - доглянута, я б сказав - ідеальна. 

Табличка на будинку

Я давно роздивився ледь помітну, замазану N шарами фарби табличку на нашому будинку. В далеких планах було її відновити, але сьогодні я вирішив попутно лиш пошкрябати її, щоб зрозуміти об"єм робіт. Моя мегадрабина Krause тепер підняла мене на нові висоти, і я дістався до таблички на висоті до 4м. Стою, шкрябаю, і чую - в сусідньому будинку зі підвалу страшний гуркіт, і купа пороху стелеться по всій вулиці. Давно я такого не бачив. А згодом з підвалу вийшли два брудні як чорти вуйки з протигазах. Ну, думаю, неподобство. Тре навести лад:

Висока кухня

Висока кухня - цього разу в ресторані Van Zeller у містечку Harrogate - була дійсно високою. Як і висока мода, такі ресторани - це не просто їжа. Це - мистецтво. Як наслідок - ви не знайдете в меню салати, а страви виглядають так, що шкода їх рухати. Назви вони мають відповідні - в меню не зрозуміло геть нічого. Можете спробувати.

На його розшифровку ми витратили весь вечір. Навіть локальні люди не дуже розуміли що це.

Маєтки аристократії

Англія - країна з давніми традиціями. Не знаю наскільки це регулюється законом, але багато старих маєтків знаті відкрито для відвідування людьми за гроші. Ти можеш зайти навіть в будинок, подивитись на побут і галереї сімейних портретів, відвідати сад і прилеглі землі. Вхід для дорослого - по пам"яті в районі 10 фунтів, плюс часто є система абонементів. По пам"яті - 30 фунтів на півроку. Часто в маєтках далі живуть нащадки аристократії, і тоді їхні приватні володіння позначені шнурочком і написом "Private". Здається, це слово маленькі англійці вчаться розуміти другим - після "Mama".

Одне англійське село

Десять днів жорсткого англійського кантрісайду. Йоркширщина, с. Стекстонівка в 10 км від північного моря і до найближчого райцентру. Дуже симпатичне, я б хотів, щоб наші села були схожі на це село. Все (ну майже все) чисте, охайне, трьохметрових парканів нема, клубів пороху і болота по коліно нема...

Думки біля гірки

     Думки приходять в голову коли нема що робити. Недаремно всі видатні мислителі були безробітними або жебраками, або і те і се разом. Недаремно світ влаштований таким чином, щоб люди не мали вільного часу. В людей цей час зайнятий пошуком засобів до існування, родиною, розпиттям міцних напоїв тощо. А вільний час - "шашликами", поїздками, пиятиками. Держави всього світу про це дбають. Якби не дбали, революції ставались би мабуть щотижня. Ви не подумайте, я не прихильник теорії змов, але щось в тому є. Я почав замислюватись над цим під час Майдану, коли зрозумів, що переважна більшість людей просто фізично не може поїхати на Майдан, бо в них - робота і родина. "Ну як я туди поїду, а з роботою що?" - я чув це від десятків людей, які були гаряче За революцію. Ніби і серце рветься, але ну куди ти поїдеш, як треба годувати родину, і як твою роботу має хтось робити. А потім я згадав як знайомий військовий командир говорив: "Солдат без роботи - це потенційний злочинець." І слова колишнього колеги: "Коли пес немає ніц до роботи, він лиже собі я...я". Думки народжуються від неробства. І тому всіх потрібно завантажити роботою так, щоб часу на думки не було. Від думок одна шкода всім. І тому "Фюрер думає за нас." :(

Інформаційна війна

Я все більше схиляюсь до думки, що читати будь-яку пресу взагалі не варто. Це не більше, ніж засіб маніпуляцій зі свідомістю натовпу. Приклад, стаття на правді:

http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/09/3/7036704/

Думки вголос

Блог все більше перетворюється на платформу для висловлення думок, які останнім часом в голову лізуть просто як москалі через кордон.

 

Чому в нас для того, щоб твій вкрадений телефон почали шукати, треба або мати корєша в органах, або знайти нач. розшуку, і дати йому 50 євро? Чому щоб прочистили люки потрібно знайти сантехніка, і з ним домовитись? Чому є таке поняття як "дах" для бізнесу? Чому з школи виходять неуки, яким без репетитора не вступити до вишу? Чому нашу систему називають "дикою", а країну нашу - країною дикого капіталізму, або країною, що розвивається? Чому чим менш розвинене суспільство - тим вищі паркани?

Сила ЗМІ

Завдяки ЗМІ я був абсолютно впевнений, що Олег Царьов - рідкісний дебіл, і що він навіть не знає коли почалась друга світова. "Шаріков", і всьотакоєпрочєє. А виявилось, що це абсолютно не так. Мало того, що в його батьки - кандидати наук, так він ще й призер фізико-математичних олімпіад, має червоний диплом МІФІ (на мінуточку), а в школі вчився в тернополі. О-о :)

Carpe diem

Останнім часом сумною стала навіть дружина, яка завжди дивилась на речі оптимістично, і від природи має сильний характер. Події останніх місяців дають мало приводів для радощів. Що робити? Сумувати і ходити пригніченими? Чекати, поки це зачепить нас? Це логічно. Довкола гинуть люди, країна в руїні, а майбутнє схоже на суцільну сраку. Логічно бути сумним...

Нове життя

Ми так скоро звикли жити в умовах революції, а потім і війни, що навіть не усвідомлюємо, в якій ми опинились сраці. Все дитинство мені розповідали, що діди помирали за те, щоб в нас було мирне небо, і це мирне небо здавалось чимось непорушним і вічним. Так буде завжди. Нажаль, так не вийшло. Ще рік тому мені в страшному сні не наснилось би те, що коїться зараз. Це ще мало хто усвідомлює. Люди не схильні думати,  все сподіваються на те, що їх це не торкнеться. Але... Тепер вже ми розповідатимемо своїм внукам, що помирали за те, щоб вони жили в мирі...

Загадкове меню

Нічо не зрозумів. В словник за 80% слів. В такі моменти почуваєшся ідіотом.

Me and Holly

     Північний Йоркшир, наші дні. Маленьке і по-англійськи гарненьке село Стекстон. І будинок з мелодійною назвою Hill Dene, який родичі орендують в місцевого лендлорда. Холодно. Дуже холодно вранці і ввечері, і просто холодно вдень. В душ йти не хочеться, бо ппц як холодно, але тут і не бруднишся - нема спеки, нема пороху. Взуття третій день в селі - як нове, навіть не протирав. Вдома як вийдеш за хлібом - взуття треба чистити. Круто. Але ппц як холодно. Але зато красиво. Лани широкополі, і вівці. І хрущі над вівцями гудуть... А ще хрущі гудуть над зайцями, коїх тут як в нас мишей. Трапляються і олені. І два спиногриза - Бікі і Евелін, над якими теж гудуть хрущі...

      Наш візит триватиме за планом дев"ять днів. Така-сяка культурна програма присутня, але коли поїздка на автобусі в райцентр за 20 кілометрів виносить 15 фунтів (300 грн), а поїздка на потязі в містечко за 90км - 1200 грн, тяга до поїздок дещо зменшується. І тому часом стає сумно. А коли стає сумно, я займаюсь звичною своєю справою - борюсь з ентропією (це бардак по-німецьки). Ну і сестрі треба помогти - чоловік майже весь тиждень працює за кордоном, двоє малят - ніколи їм садом займатись.

- Наташа, там в тебе в саду все позаростало. В тебе є якісь інструменти, я б трохи почистив.

- Круто, а що хочеш чистити?

- Та там вздовж паркану.

- О, зроби будь ласка. Там гіляку треба обрізати, бо малі гамак не мають куди вчепити.

- Зробимо, не парся. Я в цьому профі.

Взявши пилку, я за деякий час охуїв від фронту робіт. Джунглі. Колючі і непрохідні, переплетені на різних рівнях, до неможливості гнучкі і довгі. Але - "очам страшно, а руки роблять", як казала моя бабця. Крок за кроком я пробивався через хащі, і уявляв як Наташа буде розповідати сусідам і чоловікові який в неї брат. І апще - щоб знали, що українські чоловіки - найкращі у світі. В процесі мені зустрілась черешня - то є растєніє корисне, я не рухав. Тепер воно й рости буде краще, бо його вже той будяк геть обплів. Ну й бардак...

Нарубавши цілуй віз тих гіляк, я так і не спромігся завершити рефакторинг до кінця, і зайшов в хату випити мангового соку. Лишалось ще до години роботи - зачистити кут від дороги.

- О, Женя! Йдемо на велосипедах. А де ти так довго був?

- Так в саду ж.

- Що зробив?

- Почистив там від паркану.

- Якого паркану?

- З сусідами. Прикинь, там є паркан! (то я пашутіл, бо раньше його не було видно).

І вона вийшла в двір. А я сів зі склянкою мангового соку у лівінг-румі, і почав чекати на лаври героя...

     Щось її довго нема, і подяк не чути. Треба йти показати що там було, і як там зараз чисто. Вийшовши в двір, я побачив сестру, яка нерухомо стояла, втупившись в купу хмизу, і ділянку, де вона росла.

- Ну як? Я так нає...вся поки то все почистив! Все так заросло! За садом треба догляда...

Я не договорив. Вона в мене вчителька молодших клясів, і лінгвіст з неабияким талантом до мов. Тому з добором слів ніколи проблем не має.

Йобаний піздєц! Ти що зробив?? Всьо, нас звідси тепер накуй виженуть. Женя, ти остаточно йобнувся??!

Я відчув те, що відчуває пес, коли зробить подарунок свому господарю єдиним зрозумілим йому способом - посре йому в ліжко. І замість цукрової кісточки несподівано отримає за це подяку патиком по крижах...

- Що сталось? Я ж лише ці хащі почистив...
- Почистив?? Це не чистка, це, блядь, геноцид! А це - не хащі, це йоб твою мать різдвяна рослина, яка росла тут споконвіку. І називається вона - Холлі! Повтори, бляць - "Holly"!!!
- Holly.
- На різдво Холлі цвіте (точніше, цвіла) такими гарними червоними бубками. Це наша національна рослина! Вона тут скрізь!
- Holly.
- Ти якого хуя її всю вирізав? Я тебе просила гілки почистити, щоб діти гамак могли повісити. Це по-твоєму "почистити"? Ти ж все нахер знищив!
- Holly.

Порадившись, ми вирішили поховати холлі за клунею, бо в Річарда як приїде - буде розрив серця. В мене настрою на роботу вже не було, тому я лише подавав сестрі гіляки, яких я нарубав стільки, що ні за яку клуню вони не влазять. Руки опустились. Я взяв пилку, і сказав:

- Давай, раз вже все одно піздєц, то хоч сфоткай мене на фоні невинно убієнной. Пам"ять буде...

- Добре, що ти лиш на 10 днів приїхав...

Пробач мені, Холлі. Я хотів як краще...