Президент винен

Стукнули мені машину. Страховий випадок зареєстрували, і сказали під"їхати в офіс СК. Я сів в авто, і, припаркувавшись за 150-200 метрів від офісу, зайшов до комісара. (Ліричний відступ: Страховий комісар - це людина, яка непогано заробляє, має добру по нашим міркам роботу в офісі, і так далі. Тобто він знаходиться в середньому прошарку суспільства, а може й трохи вище.)

Машину потрібно було оглянути, і ми вийшли з офісу. Пройшли 100 метрів. Через сто метрів комісара "вкурвило" йти. 

- Де Ви вже ту машину поставили?

- Та там, за білбордом. Ще метрів 50.

- А чому не тут?

- Так тут місця нема.

- Як нема? Оно весь бордюр вільний.

- Я намагаюсь не паркуватись на бордюрах.

- Прошу??

Це була німа сцена. Він дивився на мене як на хворого. Так дивляться на людину, яка робить якусь дуже дивну річ.

Йдемо далі. Моя машина стоїть збоку вулиці, далі йде "парєбрік", далі 50 сантиметрів тротуару, далі три метру газону, а далі - повноцінний тротуар. Щоб з тротуару можна було вийти до дороги, газон щодесять метрів розрізаний бетонними доріжками. Відповідно, за п"ять метрів до своєї машини, я звертаю на таку доріжку, і йду до авто. Комісар йде навскоси. Хто вчив геометрію - він заощадив два метри. Він побачив, що я не заощадив два метри, і вдруге подивився на мене, як на хворого. Я промовчав, і він теж. Це була красномовна мовчанка...

Спостерігаючи за тим, як поводяться люди, можна зробити висновок, що народ наш - виродився. Як фруктовий сад, який не доглядали, і який заріс будяками. Виправити це буде дуже важко, бо будяків більше, і вони швидше множаться. Всі свідомі люди мають зрозуміти, що своїм прикладом і активною позицією вони можуть упиратись цьому процесу деградації суспільства, і пробувати його зупинити. Це важко сформулювати. Відкладу до кращих часів...