google analytics

Saturday, February 18, 2017

День св. Валентина

Особисте. Ліричне. Сумне :)

Він ночі не досипав,
поїздки маршрут планував,
квитки на літак вибирав,
і рейси всі стикував,
нарешті все врахував,
найкращу листівку обрав,
там море намалював,
і тихо на стіл поклав...
а в нагороду лиш х...й дістав.

Дублянку Їй вибирав,
білизну з Нюй купував,
З роботи для цього тікав,
зі святом Її вітав,
і щось навзаєм чекав,
а замість того лиш х...й дістав.

Нікому він не казав,
претензій не висував,
лиш сам тихенько страждав,
і довго сам міркував,
чому він це пам'ятав,
до свята щось готував,
хоч мав іще купу справ,
натомість лиш х...й дістав...

Sunday, February 12, 2017

Йа бордер!

Давно хотів обкатати цей снаряд. Ще з тих часів, коли ми з Махном відбивали на Діминому борді сраки на Знесінні і в нашому парку. Я загалом не сильно люблю види спорту, що вимагають дуже багато вільного часу, оскільки вільного часу мені завжди бракує. Але борд варто спробувати. Хоча б тому, що це абсолютно незвична для людини штука, і підкорити його хоча б на базовому рівні - класний челендж. Якщо лижі пробували в дитинстві всі, то борд - звір незнайомий і загадковий, керується і поводиться геть по-іншому, а тому засвоювати його - цікаво. Крім того це надзвичайно красивий спорт, особливо у виконанні дівчат. А лижники - лижники просто заздрять :) Недоліки - цей спорт вимагає шаленої кількості часу і грошей на підбір обладнання, добирання, перевбирання, черги на підйомниках. Ну і, як будь-який лижний спорт - він травматичний. З моїх знайомих лижників значна частина мають травми, які гукатимуться їм все життя. А я свої синці на сраці вже здається пройшов кілька років тому, і нині впав більш-менш серйозно лише один раз (вітання мій копчику).


Thursday, February 9, 2017

Марафон

     Часом я люблю попиячити. Якщо розбиратись в предметі, а не просто хляти щоб забутись, це - цілий світ. Але просто квасити - нецікаво. Це як сприймати їжу лише як засіб втамування голоду, як бачити у творах Митця лише смішний набір матюків, залишаючи за кадром філософію і задум автора. З часом я розлюбив стандартні формати пиятик, від яких люди забльовують ліфти з тачскрінами і сходові, впадають в агресію чи депресію, а на ранок стругають частинками шлунку і страждають від множинних розривів карми. Одним словом, геть стандартні стаціонарні попойки з дебільними базарами, фальшивими обнімашками, воплями, ранкуванням знайомих дівчат (особливо при дівчатах), і іншими атрибутами. Потрібно щось нове.
 

Monday, February 6, 2017

Під кутом до безсоння

     Якщо зносить течія - рекомендують вибиратись під кутом до течії. Якщо натовп - під кутом по напрямку руху натовпу в бік. Інакше людина швидко втомлюється, і шансів в неї немає. Не претендую на революційно нове, але це працює і без тисняв, лавин, і стрімких течій. Наприклад, у випадку безсоння. Якщо тобі не спиться, і ти лежиш і думаєш як заснути, висаджуєшся від того що не можеш, рахуєш овечок, пробуєш медитувати, крутишся з боку на бік. Ти *борешся* з безсонням, а заснути одно не виходить. Всі знають, що така боротьба дуже знесилює людину. Можливо тому, що це - рух проти течії. 
      
       Альтернатива - вибиратись під кутом до неї. Визнати, що в тебе безсоння, і ти зараз не заснеш. Увімкнути світло і зробити щось, на що давно бракувало часу. Лягти і спокійно подумати над тим, над чим бракує часу подумати вдень. Якщо безсоння парне - посміятись з того факту, що в нас безсоння. Одним словом - припинити веслувати проти течії, визнати її силу, і в міру можливостей скористатись з неї, потихеньку вибираючись під кутом до течії. Я зрозумів, що це працює куди як краще за боротьбу з безсонням. І справа не лише в безсонні, це схоже на універсальну альтернативну стратегію. Замість намагатись не визнавати і не бачити ситуацію, боротись з тим, що вона знов і знов захоплює твою увагу, варто прийняти той факт, що це - сильна стихія, і боротись з нею фронтальним зіткненням - не вийде. І далі - вибиратись разом з течією, зрозумівши її, і скориставшись її силою і перевагами, які вона дає.

Saturday, February 4, 2017

Ікс це 5

Кухня. Лаптоп. Іванка біля плитки. Ярослава робить уроки в себе. З дитячої чути гучний вереск.

- Маммооо!
- Що?
- Ікс - це 5 чи 10?
- Яка умова?
- 5 чи 10??
- Що значить Ікс? Мені потрібна умова.
- Мамаа, ти можеш припинити?! Ікс це 5 чи 10?

(на правах чоловіка втручаюсь я)
- П’ять!
- Дякую Тато, ти - найкращий!

Шум стихає. Іванка дивиться на мене як на Бога, і каже:

- Звідки ти знаєш що 5??
- Я не знаю. Так спокійніше.

Царь звєрєй не знає відповіді

     Вчимо Природу. Там сказано, що Земля крутиться. Довкола вісі зокрема. Швидкість - один оборот за добу. Чому Земля обертається? Це ж реально досить-таки дивно - велетенська куля обертається, притому з *постійною* швидкістю, а я скільки живу ніде не чув пояснення і навіть питання Чому. А знаєте чому я цього не чув? Бо це питання - незручне, і цього насправді ніхто не знає. Я аж присів коли це зрозумів, і досі важко в таке повірити. Наука нє в курсє дєла. Існують якісь теорії-припущення, але вони не тримаються купи навіть з моєї точки зору.

      Коли я повернувся в кімнату після гугляжу, мені було соромно. Ярослава сказала що і так в курсі - "Так створив Бог", а Іванка - що це неважливо, і головне - не заважати їй крутитись :)


На всяк випадок, причин обертання довкола сонця людство також не знає. Ото наукове пояснення - просто годнота:


Круто, да? Майже на рівні Ярославиних пояснень:

1. Для того щоб були зима і літо
2. Якщо б вона не крутилась, для чого їй орбіта?

Friday, February 3, 2017

Зимова сплячка

      Вже не перший рік я помічаю одну цікаву річ щодо себе. Я зазвичай маю купу планів, проектів, і ідей, на які завжди бракує часу. І от є дивна річ - більшість подібних бажань зникають на зиму. Просто зникають. Тобто я знаю, що мені потрібно багато зробити, мої погляди не змінюються, моя особистість - також, але я просто не хочу цим займатись. Я спочатку не звертав на це уваги, і думав, що справа в холоді, бруді, чи елементарних лінощах, і мені просто потрібно зробити над собою зусилля. Але тепер я все менше в це вірю. В мене дедалі більше складається враження, що ці зміни моєї активності невипадково припадають на зимовий період. Сплять же взимку рослини! Вони дійсно сплять, в буквальному сенсі слова. Всі процеси сповільнюються, нічого не росте і не змінюється. Природа консервує себе на період слабкої активності сонця. Ми - частина природи. Чому це в нас життя має бути незалежне від природніх циклів? Цілком логічно, що люди також залежать від активності сонця, але дивно, що я раніше ніде не зустрічав цієї ніби простої думки, і не бачив щоб людство брало до уваги ці природні цикли.

      Якщо ця теорія вірна, людям варто припинити лінчувати себе за лінощі взимку, і не вимагати від себе стабільної активності в цей період. Натомість, провести цей час не в звичних депресняках, а присвятивши цей час чомусь іншому, що вимагає меншої кількості енергії, або енергії іншого типу.

А як у вас? Я один такий? Можливо, хтось зможе навести дослідження, що підтверджують або спростовують це спостереження? Наприклад, статистику подій різного типу влітку і взимку. Цікаво було б глянути.

Thursday, February 2, 2017

Палю тему

Хто хоче спробувати добрий коньяк за не надто високою ціною, і при цьому не розбирається в предметі, і не хоче витрачати час і печінку на дослідження, палю тєму:

Не дякуйте :)

Wednesday, February 1, 2017

Винос тєла

     Мабуть, це найдраматичніший момент, і найненависніше для мене в цьому бізнесі. Я ненавиджу цей звук. Коли в коридорі починається масове ковзання роликів офісних стільців, коли ліфти на поверхах підперті стільцями і коробками, коли в кулуарах спостерігається незвичне пожвавлення - це знак. В цей момент має грати реквієм. Це означає, що з життя пішла ще одна команда. Всі, з ким ти роками срався через кондиціонер, що дує по капронках, відкриті вікна, бухав до нестями, овертаймив, бодався на шпальтах кодеревью, висаджувався через телефонні розмови з кабінету, і ділив останні Ромашки з кухні - всього цього більше немає. Для білих маса розвалився ще один мертвонароджений стартап, а для когось - зник цілий світ, в якому ти жив кілька років. Ти придивився, притерся, і навіть принюхався до цих людей, а тепер твоє коріння виривають з офісної підлоги, обтрушують, і переносять в інше місце. В очах переселенців в цей момент - сум. В когось він мине швидше, в когось повільніше, когось ще довго тягнутиме на старе місце, та все вже ніколи не буде так, як було. Ви все рідше бачитимесь, все менше буде спільних тем, і різниця в поверхах раптом стане прірвою. З часом ти знову звикнеш до іншого кольору стін, узгодиш з тіммейтами як має працювати кондюк, і коли слід відкривати вікна. Ви станете командою, і все буде круто. Аж поки в коридорі знову не пролунає знайомий звук.