Суворі будні дігера

Колега, що з ним ми лазили в бункер, приєднався до вилазки дігерів на великий об"єкт.
На ранок питаю:
- ну як ?
- бухали серйозно. мені вистачило сил доповзти до культурного місця і настругати там. Два рази. А двох так накрило що не могли встати, ригали лежачи прямо на карємати по мірі необхідності.

"Наша служба і апасна і трудна" :-)

День програміста

На день програміста отримав грамоту за бєзупрєчну службу. Хоча, чесно кажучи, відчуття як від чогось не надто заслуженого. Але то таке - може й не даремно колеги іронічно називають "Учителем" :-)



І цей ліхтар у подарунок (а ще - круту тенісну ракетку). Правда замість ліхтаря подарували здається прожектор. Пробував з вікна вночі світити - ну просто гіперболоїд інженера Коваля - мало мобільну вишку не "іспєпєліл", до якої метрів 200. Потужна штукенція. Важкий, холєра... Мала з ним при грі в схованки мене шукала - так двома ручками тримала.

Відпочинок у карпатах, 2009-й рік

Нарешті дійшли руки збагатити історичні хроніки постом про наш черговий відпочинок у карпатах.
Для відпочинку вибрали те саме минулорічне Жденієво - дуже вже там кльово було. Але цього разу вирішили побути в новому готелі - на вигляд більш крутому і за ті самі гроші. Відпочинок був просто чудовий, якщо не рахувати одного дня зіпсованого сваркою з господарем "Берегині". Ну та ладно - Всесвіт його покарає. Кармічно :-)
Поїздка пройшла більш активно ніж минулорічна - ми вилізли (я - з Ярославою на плечах!) на гору Пікуй, з"їздили в прекрасну подорож на Синевир, я відвідав знаменитий бункер... Ну і взагалі чудово і активно провели час.

В цій річці ми часто купались. Ярослава не хотіла виходити, не зважаючи на холоднющу воду. І соплі в неї там пройшли, повернулися тільки по приїзді до Львова. Купання в цій річці глибиною приблизно по коліно - досить небезпечна справа. Під ногами дуже слизьке каміння, а впасти в річку з таким дном може означати сумні наслідки. Доводиться бути дуже обережним і часто лазити там на 4-х для стійкості.

Лякає те, що карпати стають дедалі більш засраними. Особливо це стосується річок, в які садиби і готелі (судячи із запаху річки біля нашої бази) безсовісно зливають всяке гівно і скидають сміття. Особливо коли в горах йдуть дощі, по ній як кораблі пливуть пляшки, памперси і всяка інша гидота. В деяких місцях пляшки і сміття утворюють щось подібне до штучних островів.




Достатньо відійти на 200 м від дороги щоби цілий день не бачити людей і насолоджуватись гірським повітрям і чудовими краєвидами. Цікаво, що навіть на крутих схилах, де йти доволі важко, всюди коров"ячі сліди. А ще незграбних людей "коровами" називають. Несправедливо, принаймні щодо карпатських корів.














Ось такий міст нам трапився по дорозі на Пікуй.








Цього разу ми взяли із собою карємат і спали на природі щодня. Тільки знай комах кусючих відганяй жеби дзєцко не загризли.




Все більше стає реально крутих будинків. Бачили будинок начальника лісництва - вражає - "корпуси" з"єднані переходами, басейн, ліхтарі, величезна територія... На фото - не він.


Плакат "Бережіть ліс" на фоні варварської вирубки.





Дуже красива гора з мобільними вишками нагорі:
Ці вишки - єдина причина чому ми не наважились на тій горі "зависнути".


Но горизонті - гора ""Пікуй, про яку кажуть що хто не бачив Пікуя той не бачив ні...


Наш готель "Смерековий двір":

Головний корпус:
Наш балкон - другий поверх зліва.
Все, я б сказав, дуже на рівні. Дитячий майданчик, ставок з фореллю, яку тут же і готують - краса ! Форелі в карпатах як гною - коли в синевирському озері кинули хліб у воду, вода наче закипіла від претендентів на халявний харч.
Єдине що на базі не сподобалось - запах каналізації в річці біля готелю. Маю великі підозри що вони зливають все просто в річку.


Колиба:


Баня і альтанки:






Кафе:


Вигляд з нашого балкону (огороджений - тенісний корт):


Цю колоду ми зустріли по дорозі в бункер. Цікаво як її так гарно вирізали...


Далі буде...