Бутомушо і Таякбе

Два міфічні герої - Таякбе і Бутомушо, візуалізовані Далі :)

Нагадую,

Бусофобія і бусифікація в картинках

А то ще пропаде, шкода буде :)
Життя в Україні так як воно є в реальності, а не в марафонах...

R.I.P. Танчик

Танчик. Ми тебе завжди пам'ятатимемо. Мені завжди буде здаватись що я недотіскав твою велетенську шляхетну морду, і недогодував тебе морозивом, яке ти так любив. Разом зі слідами своїх гусениць на паркеті, ти лишив глибокі і теплі сліди в наших серцях. Гарної тобі мандрівки в країну вічного анліму морозива...

Бусифікація і бусофобія

Бусифікація - беспредільне пакування чоловіків в буси на вулицях Неньки з наступною відправкою їх на війну.
Бусофобія - явище, що виникає серед чоловіків як наслідок бусифікації.

Таякбе і Бутомушо. Що тут додати...

Цікаві питання

Зокрема, в інтервью головнокомандувач сказав, що проривати укріплену лінію оборони - безперспективно, і про це писали ще в першу світову. Підготовка і стан лінії оборони кацапів секретом ніколи не були. Наші ресурси і ресурси ворога - теж. Про мінні поля було відомо. Штурмують такі укріплення з часів ВВ1, тож досвід є. І в народу виникає питання - а на якій підставі генерали вважали, що ми швидко її прорвем? Це ж наче класика. І чому продовжували битись головою в цю лінію п'ять місяців? І чому ми не побудували таку ж лінію до 2402. Особливо з півдня і півночі, де вузький перешийок і суцільні ліси, тобто будувати небагато.

Солодкі звуки Марафона

Я ненавиджу 3.14здунів. Я відчуваю їх серцем, вухом, і сраккою. Як тільки я чую обіцянки а-ля  "зараз все буде зає%ісь", які ми круті, і як це все просто і швидко - в мене всередині спрацьовує тригер, який каже - нічого не буде. Це все просто пи%%ьож. Галімий безпонтовий пи%%ьож, і не більше. Він не має нічого спільного з реальністю, він безпідставний, і цього ніколи не буде. Я бачив це тисячу разів, і жодного разу не помилився. Як тільки таке чуєш - знай - діла не буде...

    Після херової статті в The Time, вийшла дуже херова стаття в Економіст, причому на цей раз прямо з "лейбою" Залужного. Висновок з обох статей можна висловити двома словами. Одне з них "говорили", а друге - "балакали", а між ними - дефіс.

    Поки під веселі звуки марафона і солодкий спів експертів і політиків, всі ми дружно ржали з дурних кацапів, їх смішних "пірамідок", танків т-34, і чмонь, що озброєні целофановим пакетом гранат, відбувався паралельний процес. Замість півроку 3.14здіти про "тупих хахлов", і як їм пофігу наш наступ, дурні кацапи, виявляється, в цей час копали окопи, запускали оборонку, прокачувались в технологіях, і партнерились з іншими ізгоями і не дуже.