Марафон

     Часом я люблю попиячити. Якщо розбиратись в предметі, а не просто хляти щоб забутись, це - цілий світ. Але просто квасити - нецікаво. Це як сприймати їжу лише як засіб втамування голоду, як бачити у творах Митця лише смішний набір матюків, залишаючи за кадром філософію і задум автора. З часом я розлюбив стандартні формати пиятик, від яких люди забльовують ліфти з тачскрінами і сходові, впадають в агресію чи депресію, а на ранок стругають частинками шлунку і страждають від множинних розривів карми. Одним словом, геть стандартні стаціонарні попойки з дебільними базарами, фальшивими обнімашками, воплями, ранкуванням знайомих дівчат (особливо при дівчатах), і іншими атрибутами. Потрібно щось нове.

 

      Перше, що я спробував поки мав <sarcasm>піддослідну</sarcasm> аудиторію - "мовчазна пьянка". Суть в тому, що люди п'ють мовчки. А так хочеться щось сказати! Після третьої голову буквально розривають генітальні геніальні думки, якими хочеться поділитись з усім світом. Але не можна. Потрібно сидіти і мовчати. Кожен може написати кілька записок і передати тим, кому хоче. Коли п'єш мовчки - результати цікаві. Спробуйте. Експеримент проводився лише один раз, але четверо з присутніх захотіли його повторити.

      Формат, на якому я наразі зупинився, більш масовий і простий, і зветься "Марафон". Починається все як у всіх - замовляємо поїсти і по сто. Горілка - ні, тости - ні. Це все шаблони, які сприяють хлянню, залпам, і алкотокзикозу на ранок. Геть стандарти - "до дна", "залпом", і "лише в компанії". Це все стереотипи. Насправді пити можна і самому і без закуски, але до цього потрібно бути готовим. Це - вищий пілотаж, це наче взяти в руки кобру. Тому з цим поки не поспішайте. 

      Так от. Всі поволі, без тостів і залпів, завершують трапезу і випивають алкоголь. Саме час покликати гарсона і замовити ще, а потім ще і ще. Але це не наш метод. Кличемо офіціянта, і розчаровуємо його - просимо рахунок. Можете не розраховуватись, формат сам по собі цього не вимагає, просто екстрим не входить в рамки цього поста. Після розрахунку полишаємо Старт і відправляємось в наступну точку, яка в термінах формату Марафон зветься Чекпойнт. На наступному Чекпойнті можна повільно випити 50гр міцного або одне пиво, і з'їсти що хочеш. З дистанції можна зійти в будь-який момент. 

Результати

• Ніхто не напивається. Я ненавиджу напиватись і не люблю людей в цьому стані. Під час марафону цього немає. Люди лишаються адекватними за рахунок відсутності "залпів", шляхетності напоїв, і переходів між чекпоінтами, під час яких можна провітритись і адекватно оцінити свій поточний стан. Минулий раз ми пройшли 9 чекпойнтів, а всі учасники були саме такі як потрібно, і ні на один проміле гірше. І це було чудово.
• Є час поговорити про щось розумне. Наприклад, минулий раз ми обговорювали нейронні мережі і машинльорнінх. Повільність споживання, відсутність шуби під майонезом, шаблонних тостів, і шляхетні напої замість горілки - сприяють більш змістовним розмовам.
• Це значно цікавіше, ніж сидіти на місці і киряти. Нові заклади, нові люди, нові враження. За час марафону все це обрастає історіями, і сам маршрут стає історією, яку приємно згадувати.

Спробуйте, ви полюбите Марафон.