Щоразу, коли проходжу повз безхатченків, особливо взимку, в мене стискається серце. Іноді я купляю їм їжу, а минулої зими в мене був свій підшефний бомжик, якого я щоранку частував гарячим чаєм на зупинці Головна Пошта. Але це все - крапля в морі. Таким людям потрібна системна допомога від благодійників і держави. Ніхто в 21-му сторіччі не має потерпати від холоду і голоду в центрі Європи. Особливий жаль в мене завжди викликає жінка з собаками, що ходить центром, і просить гроші. Собаки гріють її, а вона не дає замерзнути і померти з голоду їм. Іноді можна спостерігати дуже зворушливу картину - жінка накриває ковдрою собак, заощаджуючи на собі. Серце крається.
Сьогодні вона сиділа на куті вулиць Дорошенка і проспекту Свободи. Я хотів купити їй поїсти, і подарувати термос, але поки шукав все це, побачив, що до неї підійшло двоє полісменів. Вони мали людяні обличчя, і гарно виглядали, тож я підійшов до них поцікавитись що відбувається. Чому цю нещасну не можуть взяти в притулок, чому нею ніхто не займається? Міліціянти, які у спілкуванні виявились не менш приємними, ніж на вигляд, розповіли таке:
Вони не хочуть в притулок! Будь ласка, Кирилівська, 3а. Там є місця, їх там годують, не дають замерзнути. Але ніхто з них туди не йде. Вони тут заробляють більше за мене, просячи гроші. А там - треба бути тверезим, і дотримуватись правил. Я не можу ані відправити її туди силою, ані лишити її тут, бо собаки кидаються на дітей. Мені теж її шкода. Ми просто можемо попросити її звідси піти, що і робимо. І розповісти їй про притулок.
Я не стверджую, що це правда, але для мене це поштовх розібратись з цим питанням глибше, і допомогти цим нещасним. Якою б не була людина, вона не заслуговує бути позбавленою базових речей - тепла і їжі.
1 comment:
Пригадую з свого дитинства кілька епізодів.
1. Вдома. дзвіно к в двері, відчиняє мама, там брат з сестрою, десь 14 і 10ть років, жебракуватого вигляду. Просять допмогти. Мама каже грошей нема так щоб дати(тоді всім тяжко було). Але дала їм теплих речй (шапки, рукавиці шарфи), буханку хліба і пакет картоплі. Ввечері побачили це все валялось, коло дверей сміттєпроводу. Найгірше що вони не сказали що їмт ого не треба, відідали б комусь іншому.
2. Це здається тесть розповідав. В селі постукали в двері цигани, попросили картоплі, їм було надано лопату і пропозиція піти в город накопати стільки скільки схочуть. Ті розвернулись і пішли.
3. Мені шкода старших жінок, літніх людей, інвалідів. Хоч чесно кажучи я їм не даю грошей, особливо якщо це людне туристичне місце. Але коли безхатченко має лві руки, і дві ноги, і цілком здатен хочаб до фізичної праці. То мені їх нікаплі не шкода.
Post a Comment