Сон осіннього дня

Згідно рекомендацій кращих собаководів, почав спати на роботі в обід. Ось моє ліжко.

Матрац жорсткий, для здуровлє добре - щоб крижі не боліли.

Чудова пОдушка - добре тримає голову, не брудниться, легко заміняється.

wOwDesk!

Іскромсал на стройках рукі,

но нє далі дєнєг, сукі...
(С) Шнур

       Як багато хто вже знає, з 27.06 я став безробітним. Точніше, пішов в одиночне плавання. Одним з наслідків стало те, що ніхто більше не турбується де я буду працювати, не вирішує за мене фінансові і податкові питання. Якби зараз мене спитали, чому аутсорс-компанія не віддає айтішникам "всіх грошей", я б відповів так: тому, що ви живете за кам"яною стіною. У вас є мама, яка вирішує за Вас всі фінансові питання, інша мама, яка опікується вашим психологічним станом, і купа татів, які забезпечують вам все, чого не можуть дати мами. Ну там, тато може "споріть басом, плавать брасом...". Ну ви поняли. Вам не треба вміти споріть басом, Ви тільки код пишіть.

Нове життя

Від неробства завів блог для запису вражень від нового життя.
http://moyanovarobota.blogspot.com/

Lean-driving

   Готуючи презентацію по процесам розробки софта, я натрапив на цікавий підхід до організації безперервних процесів. Підхід називається Lean, і був вперше сформульований японцем, відповідальним за виробництво в Toyota. Японець надихнувся, побачивши ефективну систему поставки товарів в супермаркети США в 30-х роках. Найпростіша, але на мою думку, центральна ідея і мета підходу - організація плавного процесу і мінімізація втрат. 

Ложечки нашлісь, осадочєк остался...

Звонит Абрам Мойше:
- Мойша, ты больше к нам в гости не ходи.
- Почему?
- Понимаешь, вчера после твоего ухода у нас пропала серебряная ложечка…
- Да ты что, Абрам, я не брал! Как ты мог такое подумать!
- Да я знаю, мы с Сарой ложечку сегодня нашли.

- Ну так почему не приходить? 

- Ложечка-то нашлась, но осадочек неприятный остался...

    Вчора я пішов з роботи. Оскільки за роки я встиг стати не просто працівником, який "ходить на роботу" за зарплату, прощання не було простим. Я звик до цих людей і цих стін. Так звик, що прощався до 6-ї ранку. Нині, в злегка похмільній голові сплила історія, якою захотілось поділитись.

"Чому ти йдеш?"

    Чому я йду з фірми, яку люблю, і якій я присвятив 9 років життя? З Компанії, якою я цілком заводолений, і яка дала мені друзів, досвід, і море позитиву. Кар"єра в якій складалась дуже успішно, особливо як на людину, яка ніколи не ставила це на перші місця в списку пріоритетів.

      Це питання я чую останнім часом аж занадто часто. Відповіді не завжди вірять, але в цьому пості я ще раз сформулюю її. В тому числі для самого себе.