Сортування сміття по-львівськи

Ми і тут попереду планєти всєй! У Львові впроваджено експериментальну програму утилізації старих просцяних диванів. Для них, по аналогії зі склом, пластиком, і папером, встановлено окремі смітники. І ось пішли перші дивани!

Іноді люди роблять настільки ідіотські речі, що я втрачаю віру в людство, і хочу покинути цю планету.

Піца. Перемишль

Подібних розмірів піцу я бачив лише в США. Замовили на двох голодних пацанів, заледве схавали половину. Ввечері втрьох під віскарь так і не подужали другу половину до кінця.

Сила природи

Я назвав це фото "Сила природи". Як квола травинка пробиває асфальт, тягнучись до сонця; як крихітні черепашки невпинно повзуть до моря, масово гинучи дорогою; як миші, псуючи собі зубну емаль, і наживаючи інших проблем зі здоров'ям, прогризають навіть бетонну стяжку, прагнучи щось у вас вдома спиздити - так люди проклали цю стежку до трамваю, щоб не обходити паркан. Я стояв і не вірив своїм очам. Обходив з різних боків, придивлявся, згадував чи був там паркан, і згадав. Завжди був. Просто якимось там парканом не стримаєш бажання молодого тіла сісти на трамвай. Люди, не йдіть проти природи! Вона все одно сильніша за Вас! Саме в такі моменти це усвідомлюєш...

Студенське життя

Довелось допомагати студенту з контрольною. Контрольну студент купив в того, хто пише їх за гроші, але розібратись не зміг :)

Читати почав я:

З одного боку шкодить власному бізнесу, а з іншого - правда! Думаю, багато студентів так і здає з цим заголовком. Сміх-сміхом, але певно студенти-медики, будівельники, і юристи теж так здають...

Дуже заплутана історія

Накручено в світі все - не розібратись. Перемішані події, емоції, спогади, відчуття. Всю цю плутанину створюємо ми самі. Так цікавіше жити. Як нецікаво дивитись кіно без інтриги, так повністю зрозуміле життя стає пісним. Блін, фіговий вийшов початок. Знову скажуть, що я чогось покурив...

Вони не сплять

Ранком мене розбудила тиша. Дивна річ - не було цвірінькання юних фей, що лунають з глибин кухні щоранку. Щось сталось. Я завжди прокидаюсь під їх юні голоси, але сьогодні - нічого. В нас немає Інтернету. Відвалився вайфай - нема конекшна, і в списку доступних мереж моєї також немає. Є купа інших, як завжди. Одна якась нова, з цікавою назвою "PutinHuilo-pidorashka". Хм. Бутнувши кілька разів роутер, я примирився з думкою, що доведеться купити новий, і завтра я знову прокинусь без фейських голосів. Від жубри я почав підбирати пароль до PutinHuilo.

putinhuylo - no

putinhuilo - no

PutinHuilo - no

Putin-Huylo - no

...

Не працює. І тут до мене дійшло, що точка Путіна має підозріло хороший сигнал - 5 "палок". І я ввів свій пароль до своєї точки. І законектився...

Мало хто париться безпекою домашньої мережі, і мало хто думає, що може стати об"єктом уваги хакерів. Але мій досвід, і вже не вперше, показує, що це не так. Будьте пильні.

Carpe diem

Останнім часом сумною стала навіть дружина, яка завжди дивилась на речі оптимістично, і від природи має сильний характер. Події останніх місяців дають мало приводів для радощів. Що робити? Сумувати і ходити пригніченими? Чекати, поки це зачепить нас? Це логічно. Довкола гинуть люди, країна в руїні, а майбутнє схоже на суцільну сраку. Логічно бути сумним...

Клоуни в нашому житті

wOwDesk!

Іскромсал на стройках рукі,

но нє далі дєнєг, сукі...
(С) Шнур

       Як багато хто вже знає, з 27.06 я став безробітним. Точніше, пішов в одиночне плавання. Одним з наслідків стало те, що ніхто більше не турбується де я буду працювати, не вирішує за мене фінансові і податкові питання. Якби зараз мене спитали, чому аутсорс-компанія не віддає айтішникам "всіх грошей", я б відповів так: тому, що ви живете за кам"яною стіною. У вас є мама, яка вирішує за Вас всі фінансові питання, інша мама, яка опікується вашим психологічним станом, і купа татів, які забезпечують вам все, чого не можуть дати мами. Ну там, тато може "споріть басом, плавать брасом...". Ну ви поняли. Вам не треба вміти споріть басом, Ви тільки код пишіть.

Сила води

      Чи доводилось вам, леді і джентльмени, давитись горілкою? Безсонної ночі я згадав цю історію, яка завжди була для мене загадкою. Згадав і подумав - а раптом давитись віскарьом не можна? Ну типу там стінки того місця, куди ми зазвичай давимось, дуже блаблабла чутливі, і зашвидко вбирають алкоголь, і всьотакоє. Не може бути?

Отакої

Під враженням від статті про те, що згідно археологічних досліджень на місці центру Львова ще до поляків було потужне давньоруське місто, поспішаю поділитись цим з Іванкою.
Вони в кімнаті - її зловила Ярослава, і робить їй зачіску.

- Зайка, я там на фб виклав цікаву статтю, почитай.
- А що там?
- Історія. Виявляється, згідно нових досліджень, на місці сучасного центру Львова було потужне давньоРУСЬКЕ місто. Тобто розкопки свідчать, що...

Я не договорив. Ярослава вклякла з гребінцем, і з дуже серйозним обличчям перервала мене:

"Тато! Не викладай це в фейсбук ні в якому разі! А то росіяни почують, і ще й Львів собі заберуть!"

Німа сцена.

Пекельний пікап

     Одна панянка давно і безнадійно закохана в молодшого брата свого тренера з карате. В Сашка. Коли він заміняє брата на тренуваннях, вона пускає Сашкові пекельні бісики. Вона не пропускає жодних змагань, адже коханий - в списку судей. Але ця пристрасть приречена, адже Сашко старший за неї на 11 років. Йому вже 19!

Ну так вровєнь віпірать

Джамшут кувалда по стенка ударил,

 трещина пошёль,пошёль, 

и к соседям ушёль!

     Ох і багато в нас варьятів. Особливу нішу займають варьяти від архітектури, які запопадливо нищать старий Львів, відверто пчихаючи на наші компетентні-імпотентні органи, які останнім часом не здатні захистити навіть самих себе. Один з таких діячів попрацював і в нашому будинку. Чуваку тре було сі магазина зробити. І турфірму. 

Герой нашого часу

      Ця історія сталась у минулому житті. Я переповідав її мільйон разів у різних варіаціях і різним людям. Вона заслуговує бути записаною. Все, що написано далі - чиста правда, але всі дійові особи - вигадані, і будь-які збіги з реальними людьми - випадкові.

      В Конторі існував культ показухи і лизання жоп у найгірших совкових традиціях. Фарбування трави і нейтронних стабілізаторів траплялось регулярно. Хоч щодня ми були в жопі, в дні відвідин нас начальством ми повинні були бути в шоколаді. Цього абсурду ніколи не уявити програмісту, який все життя працював в здоровій компанії, тож навіть не намагайтесь.