Чого і варто було чекати

Як і варто було очікувати, не за горами контроль виїзду військовопридатних закордон. Видно багато людей тікає від мобілізації.

Пруф:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40/2015

опрацювати питання щодо законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та за результатами внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

п.с.
Час зав"язувати читати новини. Почав зранку після довгої паузи - Зло це все. Просто даремно нерви палити і боятись.

Така арифметика

Знайомого айтішника призвали в армію, до якої він не мав жодного стосунку. Ну ладно би армія спробувала використати його навички, освіту. Алк йому "світить" посада водія. Я порахував, що якщо водієм призовуть мене, держава втратить джерело надходження твердої валюти в країну. До того ж я припиню сплачувати податки, з яких можна платити досить високу зарплату кільком водіям, яких не доведеться навіть мобілізувати - самі запишуться. Все це в момент, коли наша економіка тріщить по швах...

Як ввести 25%-й прихований податок, і лишитися Президентом

Якщо Ви програміст з зп 1.000 доларів, Ви на кожному доларі втрачаєте 5грн , оскільки Ваші долари продаються за грабіжницьким міжбанківським курсом, а продаж 75% - обов"язковий. Це неоголошений податок у розмірі 25% від Вашого заробітку. Порошенко - талант :)

Тридцять хвилин на війні

Для того, щоб відчути, що в нас в країні війна, потрібно вийти з теплого офісу, і заїхати на залізничний вокзал. Може це мені так пощастило, або я просто такий вразливий, але саме там я відчув, що в нас таки йде війна. Не те, щоб я раніше цього не відував. Але в телевізорі чи Інтернеті все інакше. Далеко і нереально. Тридцять хвилин на вокзалі - вартують більше, ніж десятки телепередач.

Carpe diem

Останнім часом сумною стала навіть дружина, яка завжди дивилась на речі оптимістично, і від природи має сильний характер. Події останніх місяців дають мало приводів для радощів. Що робити? Сумувати і ходити пригніченими? Чекати, поки це зачепить нас? Це логічно. Довкола гинуть люди, країна в руїні, а майбутнє схоже на суцільну сраку. Логічно бути сумним...

Нове життя

Ми так скоро звикли жити в умовах революції, а потім і війни, що навіть не усвідомлюємо, в якій ми опинились сраці. Все дитинство мені розповідали, що діди помирали за те, щоб в нас було мирне небо, і це мирне небо здавалось чимось непорушним і вічним. Так буде завжди. Нажаль, так не вийшло. Ще рік тому мені в страшному сні не наснилось би те, що коїться зараз. Це ще мало хто усвідомлює. Люди не схильні думати,  все сподіваються на те, що їх це не торкнеться. Але... Тепер вже ми розповідатимемо своїм внукам, що помирали за те, щоб вони жили в мирі...

Погляд "звідтамти"

    Я рідко беру щось на віру всліпу. Тобто без самостійного, а не вкладеного в вуха, аналізу джерел. Бажано - різних джерел. Це - складно. Просто -  подивитись телевізор, прочитати "свої" ресурси в Інтернеті, поспілкуватись зі "своїми" людьми. Це просто, і тому так чинить абсолютна більшсть людей. Часом навіть дуже розумних людей. І цим вдало користуються ті, хто формує громадську думку, вкладаючи людям у вуха будь-яке лайно на замовлення. Інший шлях - складніший, але його варто спробувати. Хоча б для того, щоб хоч трохи поламати плани ляльководів, які нас зомбують. Аналізуйте різні джерела, і тримайтесь якомога ближче до першоджерел. Це важливо, бо перероблена інформація рідко стає кращою, і частіше перетворюється на т.з. "інформаційний кал".