Поганий Інтернет

Чим старшою стає Ярослава, тим страшніше випускати її в Інтернет по мультики. Адже вона легко може зайти, чисто випадково, на щось крім добре модерованого ютуба. Я завжди думав, що захиститись від цього непросто, але за 2 хвилини гугління знайшов геніально просте безкоштовне рішення. Цікаво?

Тоді гугліть Yandex DNS!

Перли доні

Протягом кількох років я намагався записувати веселі думки дочки. Ось що вийшло (процес триває):

9 років...

Треба скорше робити фотосесію з Ярославою.

Я бачу чим далі в ліс - тим більше фотошопити доведеться.
(С) І. Дронюк

Час не спить. Ніколи. Він поступово, щохвилини робить свою роботу. Його робота - робити нас кращими, гіршими, пузатішими, сивішими, більш чи менш фотогенічними. Він змінює нас і довколішній світ повільно, як вода, що точить каміння. Поступово, але невблаганно. І непомітно. Фотографії - це те, що безжально нагадує нам про його вічний плин, і про те, що ми не вічні. Минуло 9 років з дня, який, мабуть, є найважливішим днем у житті людини. З дня, коли закінчується "Я", і народжується "Ми". Минуло 9 років. А я навіть очима кліпнути не встиг...

Вони не сплять

Ранком мене розбудила тиша. Дивна річ - не було цвірінькання юних фей, що лунають з глибин кухні щоранку. Щось сталось. Я завжди прокидаюсь під їх юні голоси, але сьогодні - нічого. В нас немає Інтернету. Відвалився вайфай - нема конекшна, і в списку доступних мереж моєї також немає. Є купа інших, як завжди. Одна якась нова, з цікавою назвою "PutinHuilo-pidorashka". Хм. Бутнувши кілька разів роутер, я примирився з думкою, що доведеться купити новий, і завтра я знову прокинусь без фейських голосів. Від жубри я почав підбирати пароль до PutinHuilo.

putinhuylo - no

putinhuilo - no

PutinHuilo - no

Putin-Huylo - no

...

Не працює. І тут до мене дійшло, що точка Путіна має підозріло хороший сигнал - 5 "палок". І я ввів свій пароль до своєї точки. І законектився...

Мало хто париться безпекою домашньої мережі, і мало хто думає, що може стати об"єктом уваги хакерів. Але мій досвід, і вже не вперше, показує, що це не так. Будьте пильні.

Пікуй 2.0

Вибрались ще раз на Пікуй. Цього разу всі разом.

Одне англійське село

Десять днів жорсткого англійського кантрісайду. Йоркширщина, с. Стекстонівка в 10 км від північного моря і до найближчого райцентру. Дуже симпатичне, я б хотів, щоб наші села були схожі на це село. Все (ну майже все) чисте, охайне, трьохметрових парканів нема, клубів пороху і болота по коліно нема...

Загадкове меню

Нічо не зрозумів. В словник за 80% слів. В такі моменти почуваєшся ідіотом.

Me and Holly

     Північний Йоркшир, наші дні. Маленьке і по-англійськи гарненьке село Стекстон. І будинок з мелодійною назвою Hill Dene, який родичі орендують в місцевого лендлорда. Холодно. Дуже холодно вранці і ввечері, і просто холодно вдень. В душ йти не хочеться, бо ппц як холодно, але тут і не бруднишся - нема спеки, нема пороху. Взуття третій день в селі - як нове, навіть не протирав. Вдома як вийдеш за хлібом - взуття треба чистити. Круто. Але ппц як холодно. Але зато красиво. Лани широкополі, і вівці. І хрущі над вівцями гудуть... А ще хрущі гудуть над зайцями, коїх тут як в нас мишей. Трапляються і олені. І два спиногриза - Бікі і Евелін, над якими теж гудуть хрущі...

      Наш візит триватиме за планом дев"ять днів. Така-сяка культурна програма присутня, але коли поїздка на автобусі в райцентр за 20 кілометрів виносить 15 фунтів (300 грн), а поїздка на потязі в містечко за 90км - 1200 грн, тяга до поїздок дещо зменшується. І тому часом стає сумно. А коли стає сумно, я займаюсь звичною своєю справою - борюсь з ентропією (це бардак по-німецьки). Ну і сестрі треба помогти - чоловік майже весь тиждень працює за кордоном, двоє малят - ніколи їм садом займатись.

- Наташа, там в тебе в саду все позаростало. В тебе є якісь інструменти, я б трохи почистив.

- Круто, а що хочеш чистити?

- Та там вздовж паркану.

- О, зроби будь ласка. Там гіляку треба обрізати, бо малі гамак не мають куди вчепити.

- Зробимо, не парся. Я в цьому профі.

Взявши пилку, я за деякий час охуїв від фронту робіт. Джунглі. Колючі і непрохідні, переплетені на різних рівнях, до неможливості гнучкі і довгі. Але - "очам страшно, а руки роблять", як казала моя бабця. Крок за кроком я пробивався через хащі, і уявляв як Наташа буде розповідати сусідам і чоловікові який в неї брат. І апще - щоб знали, що українські чоловіки - найкращі у світі. В процесі мені зустрілась черешня - то є растєніє корисне, я не рухав. Тепер воно й рости буде краще, бо його вже той будяк геть обплів. Ну й бардак...

Нарубавши цілуй віз тих гіляк, я так і не спромігся завершити рефакторинг до кінця, і зайшов в хату випити мангового соку. Лишалось ще до години роботи - зачистити кут від дороги.

- О, Женя! Йдемо на велосипедах. А де ти так довго був?

- Так в саду ж.

- Що зробив?

- Почистив там від паркану.

- Якого паркану?

- З сусідами. Прикинь, там є паркан! (то я пашутіл, бо раньше його не було видно).

І вона вийшла в двір. А я сів зі склянкою мангового соку у лівінг-румі, і почав чекати на лаври героя...

     Щось її довго нема, і подяк не чути. Треба йти показати що там було, і як там зараз чисто. Вийшовши в двір, я побачив сестру, яка нерухомо стояла, втупившись в купу хмизу, і ділянку, де вона росла.

- Ну як? Я так нає...вся поки то все почистив! Все так заросло! За садом треба догляда...

Я не договорив. Вона в мене вчителька молодших клясів, і лінгвіст з неабияким талантом до мов. Тому з добором слів ніколи проблем не має.

Йобаний піздєц! Ти що зробив?? Всьо, нас звідси тепер накуй виженуть. Женя, ти остаточно йобнувся??!

Я відчув те, що відчуває пес, коли зробить подарунок свому господарю єдиним зрозумілим йому способом - посре йому в ліжко. І замість цукрової кісточки несподівано отримає за це подяку патиком по крижах...

- Що сталось? Я ж лише ці хащі почистив...
- Почистив?? Це не чистка, це, блядь, геноцид! А це - не хащі, це йоб твою мать різдвяна рослина, яка росла тут споконвіку. І називається вона - Холлі! Повтори, бляць - "Holly"!!!
- Holly.
- На різдво Холлі цвіте (точніше, цвіла) такими гарними червоними бубками. Це наша національна рослина! Вона тут скрізь!
- Holly.
- Ти якого хуя її всю вирізав? Я тебе просила гілки почистити, щоб діти гамак могли повісити. Це по-твоєму "почистити"? Ти ж все нахер знищив!
- Holly.

Порадившись, ми вирішили поховати холлі за клунею, бо в Річарда як приїде - буде розрив серця. В мене настрою на роботу вже не було, тому я лише подавав сестрі гіляки, яких я нарубав стільки, що ні за яку клуню вони не влазять. Руки опустились. Я взяв пилку, і сказав:

- Давай, раз вже все одно піздєц, то хоч сфоткай мене на фоні невинно убієнной. Пам"ять буде...

- Добре, що ти лиш на 10 днів приїхав...

Пробач мені, Холлі. Я хотів як краще...

Субооота!

    Ой як класно я "відпочив" в суботу! Зазвичай, як сказав товарищ, субота - це service day, в який робиться вся робота, що накопичилась протягом тижня, але цього разу все вийшло інакше. В п"ятницю ввечері я несподівано дізнався про важливу місію - супроводжувати Ярославу з її табору в Славському до водоспаду Шипіт. Кажуть, дорога там погана, і бабця не витримає. Знаючи що таке дорога до Славська, я зрозумів - дійсно не витримає. І мама не витримає. Тут потрібен сильний вікінг! Правда, я й сам погано ту дорогу витримую. Але я подумав не про ту дорогу...

Отакої

Під враженням від статті про те, що згідно археологічних досліджень на місці центру Львова ще до поляків було потужне давньоруське місто, поспішаю поділитись цим з Іванкою.
Вони в кімнаті - її зловила Ярослава, і робить їй зачіску.

- Зайка, я там на фб виклав цікаву статтю, почитай.
- А що там?
- Історія. Виявляється, згідно нових досліджень, на місці сучасного центру Львова було потужне давньоРУСЬКЕ місто. Тобто розкопки свідчать, що...

Я не договорив. Ярослава вклякла з гребінцем, і з дуже серйозним обличчям перервала мене:

"Тато! Не викладай це в фейсбук ні в якому разі! А то росіяни почують, і ще й Львів собі заберуть!"

Німа сцена.

Пекельний пікап

     Одна панянка давно і безнадійно закохана в молодшого брата свого тренера з карате. В Сашка. Коли він заміняє брата на тренуваннях, вона пускає Сашкові пекельні бісики. Вона не пропускає жодних змагань, адже коханий - в списку судей. Але ця пристрасть приречена, адже Сашко старший за неї на 11 років. Йому вже 19!

Моя Зайка мене береже!

   Я ніколи не думав, що так важливо відчувати, що ти - "як за кам"яною стіною". Важливо, навіть якщо ти - потужний вікінг, а стіна - малесенька тендітна Зайка. Ніколи цього не відчував "з протилежного боку барикад", але нині - відчув! Вона захистила мене спочатку перед сусідкою, яка хотіла моєї допомоги з копання клумби. А потім і від дівчат, які просили повісити їм дзеркало. Я вже було встав йти до дівчат, але вона просто сказала: "Дівчата, в суботу! Вже півдесятої! Він стомився!". 

Я хотів було заперечити, але вона так на мене глянула, що я зрозумів - я дійсно стомився :) А потім зрозумів - як приємно, коли тебе захищють. Навіть якщо ти сильний і великий...

Колір Моря

     На нас чекає час відпусток. А в відпустку всі хочуть "на море". Ви можете скільки завгодно розповідати мені про карколомні пригоди в хостелах з павуками на стінах, але коли у вас буде сім"я, дружина з дітьми потягнуть Вас на море, а не в хостел на 48 койок в кімнаті. Нічого особливо і не змінилося з часів мого дитинства, коли влітку всі запрягали свого Жигуля, і їхали в Крим. Повертались чорні, з в"язками бичків на шиї, і з купою вражень. Тепер все те саме - люди далі їздять "на море". Тільки вибору тепер більше. І Крим забрали.

Діти

Трапилась хороша стаття на ленті ФБ:

http://www.domrebenok.ru/blog/vospitanie-syna-ottsom-vy-tolko-chto-nadlomili-psikhiku-svoego-rebyenka-bravo

Взагалі-то те саме можна сказати не лише про дітей, а про всіх близьких, на яких в основному ми і "зриваємось". Загалом це все має сенс, але щодо цього конкретного випадку - я б глянув передісторію. 

Уявіть ситуацію, що той дядько серйозно заєбався на роботі, заробляючи на дітей і сім"ю. І на вечір в нього ще список справ, і це не рибалка, а речі, спрямовані на добробут родини. І він вже 100-й раз чув "дай морозиво", і 99 разів пояснив, чому це не може зробити (наприклад, якщо він це зробить, дитина може захворіти). Діти чудово вчаться маніпулювати батьками, і це 100-те прохання в черзі при людях могло стати останньою краплею. Так, в ідеалі крику не мало б бути, але ж всі забувають, що цей батько - теж людина, а не машина для заробляння грошей, і не іграшка для дитини. Я от часом поводжусь так само. Якщо я відчуваю, що цим образив дочку, я знаходжу в собі сили і вибачаюсь. І пояснюю їй чому я так зробив. Незалежно від того, хто "правий".