Одне англійське село

Десять днів жорсткого англійського кантрісайду. Йоркширщина, с. Стекстонівка в 10 км від північного моря і до найближчого райцентру. Дуже симпатичне, я б хотів, щоб наші села були схожі на це село. Все (ну майже все) чисте, охайне, трьохметрових парканів нема, клубів пороху і болота по коліно нема...

Є смітники.

І потрібно прибирати за псами. І прибирають. В нас сри собацюро хоч на пл. Ринок - слова ніхто не скаже, діло святе :)

Але холодно. Ппц як холодно. Я третій раз в Англії - двічі влітку, і один раз на травневі, і всі рази я мерз. Наприклад, коли в нас було +32, там було +15 і нескінченний дощ.

Одного вечора я навіть загорнувся в шкуру. Тоді господарі зглянулись, і запалили камін.

Кінь в пальто. Навіть йоркширські коні тут мерзнуть, що говорити про нас...

Дороги. Рівень доріг - надзвичайний. Взагалі, що дивно - немає пороху. Взуття мити практично не потрібно, і машину теж.

Будинок 1610 року. Який спочатку існування був пабом.

Смітник! В селі! Йой, нашо в селі смітники, там же все довкола - смітник :)

Місцева школа. Причому ти не можеш прийти в школу с псом. Навіть на територію. Навіть влітку. Не те щоб там були двометрові паркани, і сторож з рушницею. Просто не можна і все. І тому не ходять. Ну тупииииє (С).

Моя слабкість - церкви і цвинтарі при них. Тиша, краса, і спокій.

Сонячний годинник на фасаді церкви. Вони тут скрізь.

Вуличка.

Клюб. Довкола нього все не заригано, не закидано пляшками і презервативами. Дивно.

Паб, який я назвав просто "Заєць". Доречі, зайців тут неймовірна кількість, мабуть більше ні курей. А ще є олені, і інші тварючки. І ніхто не вбиває їх для задоволення своїх збочених мисливських потреб. Заборонено Законом, який тут поважають.

Автобусна зупинка.

Всередині є дивна річ - сидіння вузькі, і нахилені під малесеньким, але кутом. В результаті ти не можеш на них лежати, чи навіть толком сидіти. Лише присісти. Впевнений, що це зроблено свідомо.

Так виглядають практично всі переходи - і в селах і в містах.

Сонячна батарея? В Англії?? Дуже дуже дуже погане value for money :) Доречі, ми помітили, що довкола немає мобільних вишок, якими в нас заставлено все підряд. Як таке можливе? Як пояснив друг-зв"язківець, вони є, але замасковані, бо делікатні англійці від їх вигляду дратуються. І тому є цілий напрямок будівництва таких об"єктів і їх маскування. Під дерева наприклад. Доречі, і вітряки, яких тут повно, англійці недолюблюють. Знаєте чому? Вважається, що вони псують краєвиди :)

Ще одне село. Не пригадую назви. Дорогою до одного з маєтків (див. наступні пости).

Як може бути, щоб така велика тварина абсолютно не штиняла - для мене загадка. Біля майданчику в парку біля поні не пройдеш - смердить хоч святих винось. Біля коней в центрі - теж. Чому не смердять віслюки? :)

Цікаво, що кожен будиночок має свою назву. Наш називався Hill Dene.

Кондитерська в селі. Дуже мила. Кажуть, коли цьоця лише починала перетворювати свій будинок на кондитерську, вона була дуже найс. А тепер змарніла. Ото й май сімейний бізнес...

Цукор. Видно так стимулюють зменшення споживання цукру, але пакетики з ним мають просто мікроскопічний розмір. Один раз я висипав в каву 10 штук, щоб її мінімально можна було пити.

Правда і каву тут наливають. Увага, еспресо!

Туалет. З рушничками замість серветок. Рушнички часом крадуть. Самий мімімішний туалет в моєму житті.

Я свідомо не публікую фото дітей за столом. Не знаю як інші англійці, але наші сестри робили там що хціли, і ніхто їм не боронив. Їли руками, розкидали все довкола себе, витирали руки об мамині джинси. Їли з землі, навіть не обтрусивши... Якось то все простіше - ніхто 100 разів дитину за таке не смикає. В супермаркеті відбувались зовсім вже огидні речі. Дитина знаходила червону солену рибу в гермопакеті, розривала пакет прямо в супермаркеті, і їла її руками, ходячи по магазину. Запивала там же купленим молоком, а потім упаковки пробивались на касі. Свобода :)

Доречі, про супермаркети. Одного разу сестра сказала, що дещо купила дорогою з танців, бо в інший день вона не матиме часу. Я запропонував допомогу, а вона сказала: "Ну якщо хочеш. Але там фігня, я то сама ввечері занесу."

Але ж я - джентльмен! Та й що мені занести 2-3 кульки, я ж регулярно роблю це після закупів в Ашані. І ношу це з машини на четвертий поверх! Відкривши багажник, я мало не зомлів. Без жодних кульків, насипом, багажник був доверху завалений продуктами всіх марок і систем. Я ніколи в житті не бачив стільки їжі. Чесно - я злякався. Спочатку я пробував носити це кульками, потім побачив, що його не стає менше, і взявся носити огромними сумками. Згадав острів скарбів, і слова Джима Хокінса: "Три дня мы переносили сокровища на корабль".

На завершення теми магазинів - ціни:

Молоко - 25 грн.

Полуниці. 130 грн за 1кг.

Малина. 300 грн за 1кг.

Ожина. Якої тут росте просто дочорта. 220 грн за 1кг.

Вінаграт - 100 грн за 1кг.

Далі буде...