Жити в центрі Львова

      Цей пост має на меті оцінити з власного дев"ятирічного досвіду плюси, мінуси, і особливості життя в центрі Львова. Щоб дещо пом"яшити одвічну львівську суперечку між мешканцями центру і нецентру про те, де "краще" жити. 

     Ну, по-перше, краще за все жити на власній планеті з власною атмосферою і вічними +25, а також з "супермаркетом-самобранкою", де є лише молоді продавчині, що читали Муракамі. Причому всі незаміжні, і всі під 90-60-90. На планеті всі прокидаються виключно під цвірінькання пташок чи шум водоспаду, нема сусідів, на роботу ходиш коли (чи якщо) захочеш а ананаси можна рвати просто з пальм, і так, не миючи і не чистячи, їсти. Однак, так мало кому щастить.

      Львів - таки особливе місто. Однією з його особливостей є те, що в нього є так званий "центр", який був збудований за Польщі і Австро-Угорщини. Центр має особливе планування, особливу забудову, особливі дороги, і особливих мешканців. Для мене поняття "центр" ніколи не обмежувалось площею Ринок і іншими місцями паломництва туристів, тому в цьому пості буде розглянуто такий собі умовний мій "центр", обмежений згори вулицею Бандери, знизу - Підвальною, збоку - Франка, зі сходу - Городоцькою. Насправді, ці межі дуже умовні, тож тейк іт ізі.

Почнеш з плюсів - скажуть, що хвалю своє болото. З мінусів - знову звинуватять у песимізмі. Тому я почну з історії. Тим більше, що це важливо для розуміння поточної ситуації.

     Місто постійно росте. Зараз важко повірити, що ще 50 років тому в районі вулиці Сахарова Львів закінчувався, і починався темний-претемний ліс. Або в те, що прямо біля СБУ ще 100 років тому був величезний став. Центральна частина існує вже сотні років. Спроектована і збудована вона була дуже давно - за старими стандартами доріг, інфраструктури, парєбріків-тротуарів, каналізаційних і електро-мереж, та всього іншого. Заселявся центр і не-центр Львова теж дуже цікаво. Спрощено процес можна уявити наступним чином. Львів 30-х років - був містом поляків і євреїв. Українці населяли довколішні села, і часто працювали у Львові на тих таки поляків чи євреїв. З правами в нашого брата у Львові було дуже "трудно", а тюрми були забиті активістами-українцями, що прагнули більше прав. І доборолись. В 1939 році прийшов СРСР, і вигнав поляків. За ними прийшли фашисти, вигнали СРСР, і винищили євреїв. Коли всі разом вигнали фашистів, Львів остаточно став радянським, і на місце ізгнанних євреїв і поляків хлинули українці з довколишніх сіл. Під їх приїзд їх же руками шаленими темпами розбудовувався сучасний Львів. Це було необхідно зокрема і через бурхливий ріст промислових гігантів, на яких потрібно було комусь працювати. А щоб було кому керувати тими хто працює, в місто панаєхала інша група людей - "визволителі", які згодом стали основою діаспори т.з. "москалів". Москалів, на відміну від українців з сіл, розселяли здебільшого в центральних і інших престижних районах міста, що і досі зумовлює аномальну концентрацію їх діяспори в цих місцях. В бурхливому історичному процесі весь цей котел кипів і інтенсивно перемішувався, утворивши в результаті нарід львівський, який, доречі, і досі не надто етнічно однорідний. 

Ось. Курс історії рідного міста на цьому можна вважати завершеним, тож перейдемо до наслідків. Спершу

Мінуси

• Зношений житловий фонд і комунікації. В центрі є і дуже хороші міцні будинки, які дадуть фору будь-яким сучасним, але в середньому споруди зношені значно більше, ніж в нових районах. Це - факт. Цей факт помножений на те, що в наш час місту і мешканцям на житловий фонд - і новий і старий - абсолютно по...й, не обіцяє центральній частині Львова в перспективі нічого хорошого. Я витратив масу часу на ремонт і догляд будинку, в якому живу, і стан справ уявляю собі досить добре. Все це ускладнюється зношеністю каналізаційних мереж і дахів, що теж неслабо вкорочує віку будинкам і вулицям центру. Єдиний на мою думку спосіб виправити цей недолік - слідкувати за будинком самому, а дахи роздати мешканцям в приватну власність.
• Хаотичні перепланування. Річ в тім, що всі до єдиного старі будинки було переплановано з приходом СРСР. Скажімо, за проектом було 4 квартири на поверх. Це не відповідало нормам СРСР, тому з 4-х квартир робили 8. Внаслідок цього балкони іноді опинялись в спільній власності двох квартир, комусь не вистачало туалету, комусь - вентиляційного чи димового каналу, а хтось отримував кімнату взагалі без вікон. Це дало свої плоди в смутні часи хаосу і беззаконня (починаючи з 90-х і дотепер), коли влада ослабла. "Газдовиті" львів"яни почали самозахоплювати частини будинку, розширювати помешкання за рахунок коридорів, пожежних сходів, горищ. Коли їм хотілось окремий вхід - вибивати нові вікна. Коли їм бракувало вентиляційних каналів - їх били просто на дах, чи врізали в чужі димоходи(що смерті подібно). Коли бракувало каналізаційних каналів - копали свої траншеї до найближчого люка, чи навіть врізали каналізацію в вентиляцію. В результаті вийшло так, що мало того, що все це зроблено в обхід всіх мислимих норм і законів фізики, так ще й ніхто не має повної картини що ж саме зроблено. Спробуйте взяти в ЖЕКу карту комунікацій - Вам не дадуть. Знаєте чому? А її просто не існує в природі. Один лиш Василь має сакральні знання, бо ходить чистити сюди труби багато багато років. Це - велика проблема.
• Важкість ремонту. Якщо Ви стали власником помешкання в центрі, більшість робочих просто не знають як такі квартири ремонтувати. Вони звикли стандартно залити стяжку, поміняти столярку, і швиденько відремонтувати стандартну "коробку". В них їде дах від непрямих кутів, високих тинькованих стель, дерев"яних перекриттів, та інших неевклідових особливостей архітектурного спадку. В результаті ремонт виливається в довший час, більші гроші, і розхитані нерви. Ускладнює ремонт ще й те, що під"їзд до будинку великим авто часто ускладнений.
• Немає ліфтів. На перший погляд це неважливо, але для старих людей і мам з візочками - це проблема. Я сам не раз відчував потребу в ліфті, хоч я молодий і сильний.
• Більше машин. Це теж середній показник, але Львів спланований так, що майже всі дороги ведуть через центр. Відповідно, машин там більше. Правда, і їздять вони повільніше - тут не розженешся. Але автівки принаймні більш помітні, оскільки між будинками і дорогами часто дуже малий проміжок. Два метри тротуару - і ти на дорозі.
• Немає дворового життя для дітей. Я провів своє дитинство в дворі, який складався з двох великих будинків. Пропадав там цілими днями з друзями, пізнаючи життя. В цьому процесі було багато такого, що я не побажав би власним дітям, але неможливість випустити дитя в двір до друзів - недолік. В центрі немає дворів. Максимум є т.з. "колодязі", в яких не побавишся. Боротись з цим можна гуртками і пошуком кола спілкування деінде, що може перетворити недолік на перевагу, оскільки двори нечасто відрізняються рафінованістю товариства.
• Немає супермаркетів і великих ТЦ. В основному, це просто не дозволяє компактність центру. Хоча зараз будується грандіозний Форум, але поки що це можна зарахувати до невеликих, але недоліків. Хоча гроші це сильно заощаджує.
• Натовпи туристів. Стосується лише самого центру, який поступово перетворюється в туристичний анклав, де немає місця мешканцям.
• Вузькі бруковані вулиці. Це дуже красиво, це чудово для прогулянок, але це незручно для машин. Невеликий, але недолік.

Наче з недоліків це все. Нагадайте, якщо маєте ще пропозиції.

Тепер Плюси

• Всюди близько. Львів побудований таким чином, що все потрібне або знаходиться в центрі, або дорога туди йде через центр. Відповідно, всюди ближче, ніж не з центру. Я змінив у Львові три офіси, і в усі три я ходив пішки за 20-25 хвилин. Для львів"ян, які в курсі якості громадського транспорту у Львові, це - велика перевага. Звичайно, можна їздити машиною, але це дорого і не завжди зручно. Наприклад, коли хочеться тяпнути 50 грам в одному з сотень закладів у центрі.
• Менші будинки. Жити в будинку на 60 квартир і на 15 - велика різниця. На 15 - затишніше. Це - плюс.
• Немає дворової гопоти. Немає дворів - немає гопоти, просто немає кому збиватись у зграї. Точніше, гопота є, але її дуже сильно менше. Я як згадаю наші дворові розборки, і як до ранку неможливо було заснути через гітару і крики в дворі - ну нафіг.
• Гарніші пейзажі. Не завжди, але в середньому це так. Раніше більше турбувались про красу вулиць і будинків, тому після коробок спальних районів в центрі очі відпочивають.
• Немає промисловості. В центрі ніколи не будували заводів і фабрик, тому в цьому плані дихається там вільніше. І публіки, яка зазвичай розселена в районах підприємств - там менше.
• Більша передбачуваність. Малоймовірна ситуація, що купивши квартиру з видом на сквер чи майданчик для дітей, за півроку там почнуть "виганяти" ще одну коробку, чи відкриють біля вас базар. Як це постійно відбувається в нових районах. В центрі це складніше, слідкують за цим краще. Та й місця там для такого там просто нема.
• Вищі стелі, грубші стіни, більші підвали. Колись" будували з запасом - стелі часто від 3м і до 4.5, стіни на перших поверхах - грубезні, вікна - великі, підвали - шикарні, сходові клітки - гарні, і в порівнянні з новими будинками - величезні. Я все життя прожив в "чешці", і тепер, вертаючись в неї, відчуваю, що місця мені сильно мало. 
• Важливий плюс - автономне опалення, яке у Львові чомусь називають "АГВ". В центрі, на відміну від нових районів, дозвіл на таке дають легко, бо центрального опалення тут часто просто немає, а будинок by design опалюються т.з. пьєцами (пічками, переробленими "сувєтами" на газ). Автономне опалення - це величезне благо, яке дозволяє виставити в квартирі таку температуру, яка потрібна тим, хто в цій квартирі живе. А не жити в +30, бо комусь потрібно списати зайвий газ, чи +15, бо в когось в батареях повітря.
• Центр міста доглядається краще. Не знаю чому, але таке враження, що у Львові інвестиції в основному йдуть в центр. Тут краще ремонтуються і доглядаються парки, дитмайданчики, і інші "нічийні" об"єкти.
• Є де гуляти. Тут ніколи не буває сумно. Він живий до пізньої ночі, тут маса розважальних закладів, ресторанів, і просто приємно пройтись. Кожен будинок можна розглядати довго, і це - цікаво. Особливо для тих, хто цікавиться історією. Кожний день можна вечеряти в іншому закладі, яких тут - греблю гати. З парків завжди поруч парк Франка, парк Культури, Стрийський парк,  парк Політеху (двір центрального корпусу), трохи далі, але легко і приємно дійти пішки до Знесіння. Всі ці парки дуже непогано доглянуті, на відміну від тої руїни, яка твориться в нецентральних парках Львова. Часто в хорошу погоду ввечері хочеться пройтись. В центрі для цього всі умови - все гарненьке і чарівне, особливо вечорами.

Ніби це все, що спадає на думку. Висновків, як я і обіцяв, не буде. Кожен сам вирішить де йому краще, і що важливіше.