Здається, багато людських проблем мають дві причини. Перша - неадекватні очікування. От їдете ви відпочивати. Дивитесь на картинки - ого як гарно! Мало того що море бірюзове, так і дівчата всі добірні і сяючі, ніби їх чимось намастили. Приїхав - кухнею смердиить, море з водорослями і бичками, а замість дівчат з картинок - добірні пузаті цьоці.
Або обираєте політиків. Які вони всі розумні! А цей пелехатий - ну особливо шикарний! Цей всьо порішає. Крим зразу назад. Бандитам - тюрми. Солдатам - патрони. Селянам - землю. Хуйла - на палю. Приходить він до влади й каже: "Ну так, я таке говорив. Але ви мене не так зрозуміли! Все буде, але потім, і не все. Ну і папєрєднікі жеж...".
Силу неправильних очікувань я не раз відчував на собі. І з морями і з політиками. А найцікавіший досвід - з дітьми. Будь моя воля - я б всім мама і татам під розписку проводив психологічну підготовку до того, що діти - це зовсім не гарненькі рожеві лялечки і суцільне щастя. Це ще й недоспані ночі, новий рівень турбот і відповідальності, і взагалі ціла купа клопоту, який уявити собі без дітей дуже важко. І якщо люди будуть до цього готові, їм буде легше, і вони будуть щасливішими.
Друга причина дискомфорту і фрустрації, яку відчуває чимало людей - значно складніша і менш однозначна. Відсутність розуміння себе.
Уявіть собі, що ви йдете по лісу. Чому Ви тут - ви не знаєте. Куди веде дорога - уявляєте погано. Попереду - туман. Біля вас йде багато людей, але всі вони йдуть з різною ношею, в різних напрямках, і з різних відправних точок. Ви не можете просто взяти і попитатись їх куди Вам йти, і чи правильно Ви йдете.
Багато людей не знають хто вони, що їм робити, в чому сенс їх життя, і для чого це все. Це створює всередині них постійне відчуття, що щось не так. Людина здебільшого не знає що саме не так, і не знає як має бути, але відчуває - щось не так. Клімат захолодний, робота нудна, смак пива не той. Частина людей нічого з цим не робить, і просто пливе за течією, Поведінка іншої частини нагадує поведінку людини, в якої свербить десь, але де - точно невідомо. Людина починає скрізь бігати і лізти на стіни. "От я переїду в інше місце, може там буде цікавіше", "Мені треба одружитись" (сенс життя в родині, а як жеж :)), "треба міняти роботу, я вже тут цілий рік!", Переїжджають, одружуються, змінюють роботу. Але це рідко призводить до очікуваного результату. Клімат далі не такий, робота за півроку знову харить, нове місце - знову безбарвне і сумне. І все починається знову. Чому? Можливо, це взагалі хибний шлях, і потрібно зрозуміти, що причина дискомфорту - всередині нас самих? Відсутність усвідомлення своїх цінностей і свого шляху неможливо вилікувати напівхаотичними рухами. Можна лише створити тимчасову ілюзію, і забити час іншими проблемами.
Заблукавши в лісі, Ви можете почати дертись на дерева чи бігти у випадковому напрямку, щойно відчувши теплий порив вітру. Але це навряд чи допоможе Вам зорієнтуватись. Можливо варто зупинитись, схилитись над картою, і зрозуміти для чого і куди ти йдеш. Згадати як ти тут опинився, і хто ти. А також підняти голову і оцінити красу лісу, який тебе оточує.
No comments:
Post a Comment