Yevgen the troublemaker

Никто нас не любит за исключением 

налоговой инспекции, 

которая тоже нас не любит.

(С) Ильф і Петров

      Поїздка машиною в Польщу лишила дивні враження. З одного - круті дороги, гарненькі міста, і адекватні люди. З іншого - прикордонники нас не люблять, і ставляться до нас як до третього сорту. І не кажіть мені, що я був недостатньо "найс" - я буваю не найс до людей лише у виняткових випадках. По-перше, поляки не розуміють, що крім їх мови є ще, наприклад, англійська, і мені зовсім не упирається знати саме їх мову при перетині їх кордону. Так само, як я не маю знати тайську при приїзді в Тайланд. Тобто я її поважаю, але я фізично не можу знати мов всіх народів, чиї кордони я перетинаю. Їх багато, я один :)

Але зараз не про це. Мене звати Євген, і я... я фашист. Не той фейковий, яким ДНРівці лякають дітей, а справжній укрофашист. Кінець подорожі планувалось провести в форті першої світової війни Бортек. Я довго паркувався, проігноривши пораду штурмана поставити авто мордочкою ло шлагбаума і піти в форт. Не було би проблем. Але я розвернувся і став обличчям до поляків, яких, доречі, довкола не було ані душі. Повернувшись, ми побачили поруч себе смішну машину, за своєю вінтажністю схожу на самоход першородного вікінга Бурчика. Питань нема - прикордонна зона, це - їх робота. Знову суцільна польська, або настільки ламана ангельська, що зрозуміти майже нічого неможливо. Паспорти, зелені карти, причина поїздки...

А потім як грім серед ясного неба:

- Пана самоход?
- Пана.
- Що за прапор?
- України.
- А той інший?
- УПА.
- Пан знає що робило УПА в Польщі?
- Різні речі...
- Які?
- Я в курсі, що у вас це не в пошані, але...
- Це - протизаконно. Це - пропаганда нацизму! Все одно що повісити свастику!
- Кам он, я нічого не пропагую. Це просто прапор в машині, він там висить...
- Це - заборонено. Ви в Еуропі!
- Правда? Я не знав. На кордоні мені нічого не сказали.
- Не знав??
- Ні.
- Паспорт!

Стражі сіли в свою таратайку, і довго кудись дзвонили, не в силах прийняти рішення що робити з фашистом самостійно. Поки ми витирали ноги від липучої польської багнюки і приколювались, що стражі зараз отримають директиву шльопнути нас і прикопати в форті. Благо місця там вистачить на цілу армію фашистів.

Нарешті хвилин через 15 вони виповзли з самохода і віддали документи. Тож тепер, можливо, я у польських базах - пропагандист нацизму, а мій "самоход" - знаряддя фашизму.

P.S.
Що забороняти і дозволяти - справа поляків. Я лише гість, і маю виконувати їх правила. Впевнений, що якщо ця символіка заборонена - вони мають на це право. Прикордонники були коректні, претензій до них немає. Але оскільки ця ситуація була дуже неприємною, і могла закінчитись ще гірше, варто це врахувати при наступних візитах в Польщу, та й не лише в Польщу.