В мене останнім часом було багато часу. Я зашився від ФБ, а потім і від новин. Оскільки ленти і Ф5 більше не було, а було два тижні канікул, я почав читати, і дочитався до буддизму і індуізму, основи яких давно хотів пізнати.
В мене чомусь була надія саме на буддизм у плані його більшої орієнтованості на земне життя, але виявилось, що буддизм - це взагалі суцільне страждання з метою нарешті позбутись осоружної оболонки у вигляді мнєса і кісток. Буддизм навчає нас як скоротити цей шлях, страждаючи у правильний спосіб. Індуізми теж мало чим в цьому плані відрізняються. Брєнность битія, страждання в численних фізичних оболонках при реінкарнаціях, і нарешті воз"єднання з Абсолютом, що для тіла (останнього) означає смерть. Потім мене понесло в Растафарійство, але воно - взагалі не що інше як адаптоване для чорних Християнство з модною назвою. Іслам - дуже близька нам релігія з тими самими ідеями.
В мене чомусь була надія саме на буддизм у плані його більшої орієнтованості на земне життя, але виявилось, що буддизм - це взагалі суцільне страждання з метою нарешті позбутись осоружної оболонки у вигляді мнєса і кісток. Буддизм навчає нас як скоротити цей шлях, страждаючи у правильний спосіб. Індуізми теж мало чим в цьому плані відрізняються. Брєнность битія, страждання в численних фізичних оболонках при реінкарнаціях, і нарешті воз"єднання з Абсолютом, що для тіла (останнього) означає смерть. Потім мене понесло в Растафарійство, але воно - взагалі не що інше як адаптоване для чорних Християнство з модною назвою. Іслам - дуже близька нам релігія з тими самими ідеями.
Чому так? Чому всі основні релігії світу вважають матеріальне життя порожнім і приреченим на страждання? Як могло статися так, що Бог створив настільки поганий світ? Чому це раптом наші створені Богом тіло і думки є суцільним стражданням і нещастям, за які потрібно постійно каятись, і яких потрібно соромитись? Чому?
Хто буде за все це відповідати? :)
Хто буде за все це відповідати? :)
4 comments:
Спробуй - http://www.koob.ru/walsch/
а також звісно - http://tululu.org/read80254/
:)
Успіхів.
Я собі думаю так.
1. Ні одна релігія не в стані дати 100% рецепт абсолютного щастя за земного життя. Бо це в принципі не можливо. Тому кожна релігія каже що блаженство буде лише опісля смерті, а до смерті людина страждає. Чому вони обіцяють блаженство після смерті, а не можуть того забезпечити до смерті, бо тут просто найобка, ібо ніхто тобі не скаже як ж там, бо квиток туди лише в один кінець, і зв'язку теж нема. Тому кагбе призумпція віри.
За таких розкладів ідея релігій переконати обивателя що ця конкретна релігія пропонує найменші страждання до смерті і наліпшіше життя після смерті. Чим більше обиватилів повірить, тим більше влади і бабла.
Женя,
є декілька думок сприводу...
насамперед релігіЇ розповідають про духовне. Матеріальне на другому плані. Тому поставлю дещо інші питання: чому так? чому духовний світ настільки прекрасний? чому він бездоганний? чому він позбавлений усіх недоліків? (ці питання не означають що я знаю про духовне, скоріше означають що щось чув про нього)
Релігії насамперед про Бога, про духовне, про істини. Про сутності вічні, над якими час немає жодного впливу.
<< Чому всі основні релігії світу вважають
Це дуже просто. Все матеріальне обмежене і має кінець. Має початок створення і завершення існування. В тому числі і людина має початок життя і кінець. Кінець життя - це одна з причин найбільших страждань людини. У людини не має можливості уникнути цього. Тому, якщо висловитись твоїми словами, - людина приречена.
Але не все так погано. Адже релігії знають і розповідають про те, як вийти зі страждань. Тобто вони не тільки описують сурові реалії, а ще й описують як з ними справлятися!
Ще хочу зазначити про духовне життя. Що воно присутнє вже тут і зараз. Воно переплітається з матеріальним. І його можна спостерігати хоча й би в тому контрасті, в якому одні живуть духовним, а інші матеріальним...
А взагалі, то ця тема дуже глибока і... вічна... :)
Там я трохи некоректно написав... Тому хочу ще додати що людина НЕ матеріального походження. Згідно з індуїзмом, сутність людини - це вічна душа. Тому, якщо говорити по суті, у людини немає кінця життя. А є час відведений на проживання в цьому матеріальному тілі...
Post a Comment