Розпиздяйство

Мене постійно найобують...

(C) А. Красноголовець 

Це масове явище, яке я нічим пояснити не можу. Полягає воно в тому, що знайти надійну людину навіть для якихось абсолютно простих речей - чимала проблема. "Домовився - зробив. Не зміг - подзвонив, попередив, вибачився". Що може бути простіше, зрозуміліше, логічніше? Однак цього алгоритму дотримується мало людей, в решти логіка якась інша - "Сказав - забув. Домовився - проспав. Пообіцяв - забив..." Ладно би мова йшла про якісь особисті прохання, які напрягають людей. Але те саме відбувається в різних справах, здебільшого взаємовигідних.

      Місяць тому в мене поламався замок на дверях у будинок. Майстер прийшов одразу, зняв контролер, сказав що його перевірить. Але вже пообіді, бо він дуже бізі. Прочекавши дзвінка три доби, я передзвонив сам, але слухавку ніхто не брав. Через добу майстер повідомив, що справи кепські - плату віддав на ремонт інженеру, результат буде пообіді. Через три доби я не витримав, а ще через дві зміг додзвонитись, і дізнатись, що результат буде до кінця дня. Ще через дві доби, томімий мовчанкою, я передзвонив майстру, а коли додзвонився - почув, що інженер нині має купити деталі, і вже все на мазі. Оукей, це класно - подумав я, і більше не майстру не дзвонив. Він теж не дзвонив. Те, що в нього моя деталь, без якої великий будинок паскудять всілякі мародери, значення не має. Як і те, що він взявся за цю роботу. За гроші! За цей час я купив такий самий замок, зрозумів, що той контролер справний і проблема в дротах, пройшов короткий курс електроніки, і, врешті, стративши на це море часу, полагодив все сам. "Майстер" так і не з"явився. Не потрібні йому ані гроші ані мій будинок... А, за кілька днів до фіналу я подзвонив за номером на сайті львівської фірми, що займається такими системами.

- В мене є замок, не Вами встановлений, але мені треба зремонтувати...
- О! Нині хлопці якраз їдуть в центр,давайте адресу
- Наголошую, що його ставили не ви. Просто сам не можу розібратись.
- Я розумію. Давайте адресу.

Круто, думаю, працюють. Ввечері, не отримавши жодних звісточок, подзвонив ще раз.

- Там я просив... Ви говорили...
- Так, пам"ятаю. А вони хіба не були?
- Ну мені ніхто не дзвонив...
- Хм. Дивно,мали бути.

      Орест і його бригада 

Круті чуваки. Вони не раз допомагали мені з каналізацією. В них є лише одна проблема - непередбачуваність. Чотири місяці тому Орест попросив мене потримати в підвалі його реманент.

- Як надовго це?

- Максимум початок тижня - заберем.

- Нема питань.

Минуло 4 місяці, а я нічого від них не чув. Я знаю як буде далі,вже не раз переживав. О 8-й годині ранку мене підніме дзвінок у двері. Я подумаю, що це повістка, і з приреченим обличчям відкрию. На порозі стоятиме Орест. Він скаже "Відкрий підвал, ми заберемо лопати." Він не вибачиться. Він взагалі не бачить в цьому жодної проблеми...

Я вирішив відійти від прибирання будинку 

і знайти людину, що це робитиме. На оголошення, в якому було чітко розписано регламент робіт і оплата, відгукнулося двоє жінок. Перша обіцяла передзвонити ввечері, і повідомити остаточне рішення. Не подзвонила. На третій день подзвонила, погодилась, і... зникла. Ще за тиждень ми домовились зустрітись, але вона знову не передзвонила. Я не бачив її досі, хоча ми - сусіди. Де логіка? І як можна довірити навіть таку елементарну річ, як прибирання, такій людині? Для чого було крутити мені яйка, якщо вона не думала за це братись? А якщо ти передумала - чому прямо про це не сказати?

    Таких прикладів я маю настільки багато, що описати їх всі - не вистачить і тижня роботи. Це розпиздяйство має настільки великі масштаби, що стає страшно. Якщо такий бардак в головах людей твориться навіть на таких дрібницях, як можна знайти людину, яка якісно і вчасно виконає складніше завдання?