Нещодавно мені захотілось підвести теоретичну основу під мої стосунки з алкоголем, і я вирішив розібратись в принципах його дії на організм людини. Через кілька годин гугління я відчув бажання випити, бо зрозумів, що вчені поняття зеленого не мають як діє алкоголь на мозок і організм вцілому. Спробуйте вивчити це питання, і ви зрозумієте, що вивчати практично немає чого. Як дворічний Вася знає, що якщо крутитись на місці - закрутиться голова, і це кльово, так вчені зі світовим ім"ям знають, що якщо засадити 0.25 горілки - буде круто, але якщо так щодня - то буде не дуже круто. І все. Є теорії, є дослідження, але ця тема в доволі зародковому стані, і механізми дії алкоголю не встановлені. Зокрема, одна з теорій, популяризована проф. Ждановим, намагається пояснити все простим злипанням молекул і закупоркою судин мозку під дією етанолу. Теорія проста, зрозуміла, і має лише один недолік. Вона невірна. А де ж вірна теорія механізму дії горілки на людину? А її немає. Просто не існує в природі. Ще гірше справи з досягненнями медицини в лікуванні пияцтва. Виявляється, медициною не доведена користь від лікування алкоголіків медикаментозними засобами, якими їх зараз лікують. І останнім часом вчені схиляються до лікування бухарів добрим словом :)
Одна з толкових статей на тему: як недобре киряти.
Одна з толкових статей на тему: як недобре киряти.
P.S.
Як не існує в природі і стрункої теорії природи електрики. Відомо, що якщо запхати два пальці в розетку - йобне струмом. Люди навчитись навіть генерувати і приборкувати електрику, але не знають її природи. З гравітацією все ще гірше.
2 comments:
Занимательная наркология - Макаревича
http://www.mashina-vremeni.com/znogl.htm
Прочитай наступні абзаци і спробуй не випий :-)
Так вот, возьмем хорошую водку и поставим ее в холодильник. Ни в коем случае не в морозильник! Охлажденная до минус пятнадцати, загустевшая, как масло, водка никакого отношения к водке уже не имеет. И, кроме ожога гортани, никакой радости вы от нее не получите, как молодецки не крякай. Водка должны быть именно охлаждена – до легкого запотения бутылки. Далее – компания. Лучше, если она не очень большая и состоит из дорогих и близких вам людей мужского пола, понимающих толк в водке. Один, пусть даже очень хороший человек пьющий вино или коньяк испортит вам весь праздник.
Повод – совсем не обязателен. Напротив, он, на мой взгляд, сильно вредит. Он придает вашему празднику какую-то дополнительную, навязанную извне ценность. На фиг нужно! Ваша встреча – это уже праздник. И поверьте если вы не договаривались о ней за три дня, а вдруг решили выпить полчаса назад – праздник будет не в пример ярче.
Счастье – внезапно.
Теперь – закуска. Рекомендую несколько радикальных вариантов. Правильное сало. Если вы достанете его из морозилки, порежете тоненько острым ножом – при верно выбранной толщине ломтики буду слегка заворачиваться (гениального сказала Людмила Сенчина – «сало должно быть мягкое, но твердое») и прямо на этой дощечке подадите к столу и еще на нее положите несколько очищенных зубчиков чеснока. А рядом – хрен, горчица и бородинский хлеб – под это дело можно выпить очень хорошо и много. Хотя истинное счастье дает первая и главным образом вторая рюмка. Здесь очень важно глубинное ощущение времени – я имею в виду интервал между ними. Он не измеряется секундомером и может варьироваться от полутора до четырех минут в зависимости от коллективного состояния. Если вы в хорошей компании – это чувство не подведет. Человек, который, выпив первую рюмку, заводит длинный рассказ или, не дай бог, подняв вторую, затягивает многоступенчатый тост, – дилетант, он глух к происходящему. Гоните его к чертовой матери. После первой – тишина. Прислушайтесь к себе. Слышите, как открываются потайные дверцы, как побежал ток по стылым проводам? Теперь посмотрите в глаза друзьям. Видите – с ними тоже самое? И в момент открытия последней дверцы выпивается вторая. На отрезке жизни между второй и третьей наступает пик гармонии с миром, и если бы человечество нашло способ это состояние удержать – вопрос вечно счастья был бы решен. Увы, после второй всегда следует третья, и это просто хорошо, но уже не божественно, и пошла задушевная беседа, и с дальнейшим употреблением степень задушевности ее растет, а высота полета, увы, падает, и я начинаю половинить.
А з точки зору якої саме науки розглядав питання? :-) І яку саме науку критикуєш? :-)
Усю?
Давай візьмемо філософію? Перше що згадалося. Марк Аврелій, Наодинці з собою:
«Сделай же следующий шаг и спроси себя, следует ли чтить и считать благом то, при мысли о чем вполне уместно замечание: "Приобретшему эти блага в изобилии некуда будет и помочиться"»
А тепер розглянемо фразу: чи можна вважати алкоголь за благо, якщо надмірне його споживання призводить до печальних наслідків?
Для більш детального розуміння запрошую до вище згаданої книги Аврелія :-)
Ось, як приклад, перед цією фразою, він згадує такі блага як справедливість, мужність... Чи може бути, скажімо мужності аж занадто багато?..
Але тим не менше, я вважаю що не так важливо ЯК вважає наука, чи наскільки хибно вважає, чи наскільки досконало розуміє і володіє достовірними доведеннями... Важливо як вважаєш саме ти?
Зі свого досвіду скажу. І на собі відчув і за іншими спостерігав (нажаль, було за ким). Алкоголь на розум і на організм вцілому діє негативно. Ну це так, коротко, щоби не вдаватися в деталі (в яких ох же скільки всього можна було б знайти). Просто це ось такий суцільний висноков, без всяких там розділень на малопьющих чи багатопьющих... Просто таке ось враження склалося виходячи зі всього що бачив... І пофіг що думають про це вчені.
Post a Comment