Agile-просвітлення, прийди!

Agile manifesto

Agile-люди

Agile-mindset

Agile...ти мене заєбав.

     По роботі мені випала доля проводити презентацію по процесам розробки софта. Так, виявляється є такі процеси. Все в принципі просто, правда? Я цим займаюсь вже 15+ років, працював в різних командах на різних позиціях, бачив різні системи, але... попробуй це розповісти. Перелопативши неймовірну кількість презентацій, статей, та інших матеріалів, і остаточно опинившись під владою темряви, я вирішив написати цей пост для систематизації своїх вражень. Можливо, це допоможе мені скласти в голові уламки, які мають до 25 квітня стати презентацією. Я чекаю коли кількість перейде в якість і на мене зійде просвітлення.

       В основному в цій темі зараз все крутиться довкола двох слів підходів - Waterfall і Agile. При всій своїй важкості Waterfall model є чіткою і логічною системою, що пропонує класичне поетапне створення продукту - збираємо вимоги, проектуємо, програмуємо, тестуємо, впроваджуємо. Але стандартний, і на перший погляд такий логічний підхід на сьогодні в світі програмування практично прєдан анафемі, тобто витіснений т.з. "гнучким" підходом, ім"я якому - Agile. От зібрались люди, яким набридло все планувати і робити послідовно, і написали отакий документ:

We are uncovering better ways of developing software by doing it and helping others do it.

Through this work we have come to value:

• Individuals and interactions over processes and tools
• Working software over comprehensive documentation
• Customer collaboration over contract negotiation 
• Responding to change over following a plan 

 (С) http://agilemanifesto.org/

Досить! Не буде більше PRDшок, специфікацій, довгих стадій проектування, збору вимог! Це не для нас! Ми будемо слідувати наступним принципам. 

    І стало так. Але, як завжди, диявол - у деталях. Людям мало було самого лише маніфесту і принципів. Вони, незважаючи на бажання бути гнучкими, вимагали конкретики. Адже емоційні формулювання маніфесту і принципів допускали не набагато менше трактовок, ніж Святе Письмо, і кожна людина розуміла Agile по-іншому. Потрібні були жерці, які б трактували сакральні тексти, і пропонували конкретні рецепти як зробитися Agile.

      І такі жерці народилися на вимогу часу. І стали вони нести за гроші і просто так "Agile-цінності" в маси, мозок яких був вражений ватерфолом і іншими єресями. Конкретики це не додало, проте дало можливість заробити грошей і авторитету огромній масі народу, які позиціонували себе як Agile-евангелісти і Agile-коучі. Згодом для простоти розуміння і конкретизації абстрактний Agile був конкретизований в два "фреймворки", які є найбільш популярними в наші дні процесами розробки програмного забезпечення. SCRUM і Kanban. І ось нарешті - подумали всі - все стане ясно і зрозуміло. Людство отримає чіткий рецепт випікання якісного софта у встановлені терміни за очікувані гроші.

А рецепт був наступний.

1. Є представник замовника, який знає все на рівні замовника і часто навіть краще, при цьому грамотний технічно. Він миттєво відповідає на всі питання щодо проекту, незалежно від складності. Називається він Product owner.

2. В команді є людина, яка організовує процес спілкування між членами команди і замовником, слідкує за тим щоб у всіх був Інтернет, і т.д. Зветься SCRUM-майстер.

3. Продакт овнер набиває список задач в т.з. беклог.

4. Працюємо ітеративно т.з. "спрінтами" довжиною в 2-4 тижні. На початок спрінта ми беремо з беклога стільки задач, скільки встигнемо зробити за спрінт, і 2 тижні фігачимо код. При цьому втручатись в нашу роботу під час спрінта ніхто права не має. На кінець спрінта показуємо продакт овнеру що зробили, і він нас хвалить.

5. Щоб всі знали що хто робить, і які проблеми має - раз в день ми збираємось на денний Скрам, який триває до 15 хвилин.

Класно і просто. Слідуй правилам, і все в тебе буде ок. Що тут пояснювати? Все влазить на півлисточка, або в одну картинку.

    Але диявол, як завжди, в деталях. Як в договорах з банком, маленькими літерами написано, що для того щоб це спрацювало, люди в команді мають бути не просто людьми, а agile-людьми. Якщо ти не віриш, молись хоч все життя - нічого не допоможе. Спочатку Ти повинен прийняти Бога. При цьому на тему що таке "прийняти Бога", і як це зробити можна говорити без кінця. Ще одна примітка вимагає, щоб команда була кросфункціональною, самоорганізованою, і високомотивованою. Крім того, задачі в беклогу мають бути повністю визначені і зрозумілі, а продакт овнер має відповідати практично миттєво на будь-яке питання.

     В основному через ці "деталі" одним листочком справа не обмежилась. Замість простоти через ці "деталі" народились тисячі апокрифів, які трактують вже в свою чергу Скрам на свій лад. Існує неймовірна кількість книжок, статей, презентацій, і всі вони - конкретно різні. Часом принципово різні. А канону все нема. Перелопативши тони сторінок, я все більше розумію, що толком не знаю що говорити на презентації, і як відповідати на можливі питання, щоб не червоніти. Можливо, просвітлення прийде до мене у сні?

Притча

Один програміст довго-предовго фігачив код на благо дяді Сема, і "доробився" нарешті до власної квартири. Квартира була, як водиться, в стані "після пожежі", і тому програміст вирішив зробити там ремонт. Найняв він 2-х робочих - електрика і сантехніка.

В понеділок прийшов програміст, і сказав. "До п"ятниці потрібно зробити проводку і труби в ванній. Як все зробите, я подивлюсь, і як все ок - я лишу вам гроші за батареєю, бо сам їду на 2 тижні в відрядження." І пішов працювати. І так запрацювався, що прийшов приймати роботу аж у суботу, коли робочих не було.

Перший робочий - електрик - вмів писати, і тому лишив записку:

"Зроблена проводка. Вийшло на 30м дроту більше, бо неправильно естімейтнув. Також, замість пластикового рукава покладено залізний, бо так кажуть норми. В стіні між кімнатою і ванною довелось пробурити новий отвір, оскільки існуючий був в незручному місці і завузький. Також, порефакторив гаки під люстри, бо існуючі розхитались.".

Сантехнік писати вмів зовсім трошки, і тому написав так:
"всо сделаль, нащяльніке, давай тугрики".

Походив програміст, подивився. Ніц не зрозумів. Лазив-лазив рачки по хаті, ламав голову, та так і не зміг зрозуміти яким чином вода зі стояка потрапляє в умивальник, навіщо була замінена абсолютно здорова труба, чому в підлозі є трап, про який наче не було домовленості, та чому пробита нова дирка в стіні замість використати існуючу.

І подумав програміст. Лишу-но я електрику 300 баксів, бо я зрозумів його роботу. А сантехнік най почекає поки я не повернусь з дубліна через 2 тижні. А то неясно що він зробив і навіщо. І поїхав програміст в Дублін - на родіну вікінгів.

В понеділок прийшли робочі, і знайшли два конверти. На одному було написано "Для електрика", а на другому "Для сантехніка".
Потираючи руки, хлопці відкрили конверти. Електрик знайшов обіцяні 300 баксів, а сантехнік- записку:

"Please describe your changes - what you've done and how. Without this I cannot review and give you a Ship It".

Просто шкода це втрачати

Просто шкода це втрачати. Подивіться. Можливо це і не змінить вас, але примусить задуматись.

Як я одружувався

Щось я підзаєбався. Потрібно покреативити, це розслабляє. Та й забуду я потім той світлий день, коли я одружувався.

     А було то в суботу. Загалом, одружуватись - це не зовсім те, чого мені тоді хотілось.  Точніше, зовсім не те. Я тоді саме закінчив домашні справи, і вирішив посидіти за компом. Сидів я собі за знаряддям для віртуального спілкування і реального одебілювання - Фейсбуком, і помалу лайкав, постив, і шарив, отримуючи від цього задоволення людини, яка займається херньою в законний вихідний.

Прогрес, кажете?

Ремонтували ринви на даху австрійського будинку у центрі. Майстри винесли вердикт - замість старих гаків, що тримають ринву, при ремонті даху поставили нові гаки. А нові гаки - гівно. І навіть занесли мені додому в якості демки обидва екземпляри:

Різниця на ліцо. Відповідно старі простояли мінімум 80 років, нові - 5. Недаремно знайомий майстр каже "зараз все одноразове!"

Табличка

Нарешті я зробив табличку на будинок. Дякую тобі, Ярко, і вибач, що не віддав тобі гроші :)

Чому ти не станеш мером?

    Вас ніколи не питали чому Ви - такий молодий, прогресивний, розумний, і чесний - не підете у владу, а лише критикуєте? Мене часом питають. А на останній зустрічі нач. РДА навіть пропонувала приєднуватись до її команди:) Я завжди відповідаю однаково - я не проживу на зарплату навіть мера Львова навіть з однією дитиною, куди там з пятьма!

Стільсько

Є під Львовом таке гарне місце як Стільсько - старовинне поселення білих хорватів. І хоч на його місці мало що лишилось, все ж там дуже цікаво і гарно.

Наварія - зруйнована мрія

Нарешті я потрапив на це озеро. Давно хотів. Відверто кажучи, був в повному шоці. Такого я не бачив з часів відвідин відпочинкових зон в Києві - на Виноградарі і Академмістечку.

Коментарі тут зайві...

Ти - мені, я - тобі

       Все частіше приходить в голову думка, що світ став би дійно чудовим місцем, якби в ньому панувала шляхетність і бажання робити щось хороше іншим. Не за щось, не у сподіванні на щось в майбутньому, а просто так. Хтось вбив в наші голови хибну від народження формулу, і вона робить з загалом хорошого світу лайно. Ця формула називається "ти - мені, я - тобі". Все, що виходить за рамки цієї концепції - дивно і підозріло. Настільки дивно, що люди припинили робити щось "просто так". Люди бояться. Адже в хорошому, що зроблено просто так , одразу починають шукати приховані мотиви. Запропонував дівчині допомогу - "мабуть хоче її тр...ти", поговорив з водієм трамваю за жизнь - "напився", похвалив двірника за чистоту району - "божевільний". Щось тут фундаментально не так, Ви згідні? Однак, ми далі слідуємо цьому патерну, і готові вважати злегка схибленим кожного, хто в нього не влазить. 

      Якось, сидячи на роботі в вихідний, я пригостив охоронця на "вертушці" замовленою в офіс піцою. Треба було бачити його фейс! Хвилину пояснював йому, що я не збоченець, і що я не хочу щось стирити, задобривши його. Не впевнений чи повірив він мені, але я вперше в житті побачив як цей непривітний чоловік посміхнувся!

     А ще люди ніколи не дякують. Йдеться не про формальну подяку, яка вимовляється автоматично після того, як продавець видасть покупцю батон. Мова про визнання того хорошого, що є в людині і її діях. В нас це чомусь не заведено вимовляти вголос. Але це неправильно, бо людям дуже важливо це чути. Натомість що робимо ми? Якщо людина добре виконує свою роботу і добре поводиться, ми мовчимо. Якщо ж вона робить щось не так, ми сваримось і висуваємо претензії. Щось тут не так, правда? Це "не так" ми всмоктали з молоком матері, і воно конкретно псує світ. Якщо людина робить інакше, вона або придурок, або "щось від мене хоче". Так влаштоване суспільство, що ми навіть говоримо один з одним лише коли нам щось потрібно. Ми не навчені робити щось "просто так", в нас в голові інша фізика.

       Найбільш дивно те, що ці речі, як правило, дуже-дуже прості, і нічого не вартують людям. При цьому ефект від них - колосальний. Адже люди від проявів добра і щирої уваги до себе стають щасливими, хай навіть і тимчасово. Людям цього дуже не вистачає.

     Якби ми спробували розірвати цей ланцюг, життя стало б інакшим. Адже люди довкола ставатимуть трішечки щасливішими і кращими від Ваших добрих вчинків, і даруватимуть це відчуття іншим. Це дуже просто - почати з себе ланцюгову реакцію хороших чистих вчинків, які здатні змінити світ. "Ти - мені, я - тобі" - погана формула. Якщо нам так важко вписати "просто так" в свої рамки, можна замінити його на "ти - світу, світ - тобі". Адже, обійшовши світ, Ваш шляхетний безкорисливий вчинок неодмінно повернеться до Вас, зробивши і Вас трішечки щасливішим і кращим.

Історичний оргазм

Я давно хотів це зробити. Недаремно кажуть, що без минулого немає майбутнього. Розкопуючи цю історію, я часом відчував щось, що хочеться назвати "історичним оргазмом". Сподіваюсь, це "торкне" ще когось, і люди не будуть гадити в будинку, вибивати несучі стіни, і гасити недопалки об сходи, яким 140 років...

http://miydim.weebly.com/

Мене звати Євген, і я... не алкоголік

Чому Ви іноді вживаєте алкоголь? 

(опитування серед друзів)

• розслабляє, смачно звільняє від лишніх думок 
• деколи допомагає ресетнутися  
• У розумних дозах - соціальний каталізатор, смачно, іноді проти безсоння 
• Смачно, розслаблюе, iнодi пiднiмае настрiй
• люблю іногда почувствовать сєбя побліже к народу
• Як каже народна мудрість: "Чоловік повинен бути вище за обставини". Алкоголь допомагає мені дотримуватись цього принципу.за компанію
•  Розділяю варіант соціального каталізатора + мені навпаки сприяє в засипанні.

Зовсім не"патріотичний" пост

Це не дуже "патріотичний" пост. Для людей, заряджених гаслами, краще мабуть його не читати. Просто думки вголос від людини, яка любить думати.

      Чим довше триває протистояння в країні, тим більше спадає на думку, що по суті всі біди України - через різницю в поглядах різних частин країни. І ще через те, що адепти одних поглядів відмовляються розуміти інші погляди, і намагаються прищепити опонентам свою точку зору, часто в безпардонній ультимативній формі.

      Чи замислювався хтось в Західній Україні над тим, що підтримка Майдану згідно всіх соціологій не перевищувала 40-45% населення? Не думаю. Для тутешніх мешканців все очевидно і однозначно. Інакше й бути не може. На тому боці - ворог, на нашому боці - правда. І тому - вперед! Хто нас не підтримує - або теж ворог, або зомбований. Громадське - каже правду, всі інші - брешуть. Між іншим, це теж маніпуляція чистої води. Ви колись пробували послухати Громадське одразу після перлів Кисельова? Я пробував. Якщо спробувати відкинути мої особисті погляди - ці ЗМІ дуже схожі між собою. Обидва розвішують ярлики, обидва абсолютно однобоко висвітлюють і інтерпретують факти, обидва дають фактам вигідні їм оцінки, і зомбують аудиторію. Так, в Кисельова це доведено до повного абсурду, але суть - та сама.

     Але повернемось до різниці в думках та її наслідків. Біда навіть не в тому, що підтримка Майдану - далеко не все населення, і навіть не більшість. Погано те, що ці "тітушки" і "вороги" не розподілені серед населення рівномірно. Між нашою і "неправильною" позиціями є чіткий географічний кордон. Грубо кажучи, одна частина країни (в буквальному географічному сенсі цього слова) хоче чекати виборів, а інша хоче мочити беркут і грати в футбол головою президента, якого вона за Президента ніколи не визнавала.

    А раз так, будь-який Майдан призведе до внутрішньої боротьби між частинами країни, і є апріорі небезпечним. Щоб бути легітимним, насильницьке усунення влади повинно мати надзвичайно високу підтримку населення, чого в наших умовах досягнути важко, якщо взагалі можливо. Інакше одна частина населення завжди почуватиметься обдуреною, буде боятись "фашизму", і шукати методів спротиву. Чи варто дивуватись, що кожна "революція" в нас призводить до розколу суспільства, а в найгіршому випадку - і до фізичного розколу країни, як це відбувається зараз?

Як перетворити ріки гівна на джерело натхнення, і лишитися чистим

Розумієте. Мурзік Васильович, 

кал — дуже цікава штука. 

Ви помітили, що людина, 

коли посре, завжди оглядається, 

шоб побачити, скільки вона 

насрала і якої якості кал. Їй цікаво!

А цікавість — це шлях в майбутнє...

Пролог

     Суботній вечір. На вулиці холодно і йде дощ. Вдома тепло, тихо, і затишно. Лише традиційно тягне мене бавитись донечка, у якої в попі perpetuum mobile. Але я звик. Я б ніколи не вийшов з дому в такий вечір. Потрібно вдягатись, виходити з чистої теплої хати, бруднити взуття... 

     Але я кажу "Я зараз повернусь", беру з підлоги монтировку, а з вішачка ключі від підвалу, і спускаюсь вниз. Відчинивши троє дверей, я заходжу у величезний старовинний підвал з арочною стелею, докручую лампу в патрон, і починаю відколупувати 40-кілограмовий чавунний люк з підлоги. 

     Це вдається не одразу. Він важкий, круглий, і постійно прокручується, загрожуючи відбити мені руки. Але це не зупиняє мене. Згодом люк піддається, і очам відкривається 4-метровий колодязь з цегляними стінами зсередини. Потужний ліхтар пробиває густий туман, і я вдивляюсь вглиб підземелля. Стою хвилину, дві, десять, і не можу відірватись. Довкола холодно, сиро, і напівтемно, але я стою, не в силах зрушити з місця. Я заворожено вдивляюсь і вслухаюсь у те, що відбувається на дні колодязя, і ловлю себе на думці, що це четверта річ, на яку можна дивитися вічно. Стає смішно. Адже на дні колодязя тече гівно. 

      Витікаючи з труби, річка неголосно дзюрчить, прокладаючи собі шлях дном люку через пороги і айсберги. А потім, раптово прискорюючись, засмоктується в арку в стінці колодязя. Дно чисте, хоч і трохи замулене. Якщо прислухатись, піднесши голову ближче до отвору люку, то можна почути, як наші стоки зливаються у єдину гавносимфонію з музикою вуличного колектору...

Нічна варта! Всім вийти з сутінок!

У зв"язку з тим, що міліція зараз виглядає десь отак:

Час змінити себе

Поки всі на хвилі перемоги, час інжектнути в мозок одну річ, яку мало хто нажаль розуміє.

Все Це стало можливим, бо ми це дозволили. Ми думали - всі зроблять каналізацію (добру владу) за нас. А так не вийшло. Натомість нас почали вбивати. Якщо Ми зараз не змінимось, нас знову за деякий час почнуть вбивати. Ми, а не янукович і подібні.
Колеги! Кидайте свою злочинну байдужість, припиняйте бути віртуальними емігрантами, і ставайте елітою нації і Громадянами з активною життєвою і громадянською позицією! В мирний час, щодня, а не лише в війну чи революцію!
Повторюю. Якщо ми лишимось такими як є, нас і наших дітей незабаром знову почнуть вбивати. Це лише питання часу.

Слава Україні і вічна пам"ять героям, які померли за нас. Будьмо гідними їх вчинку і пам'яті!

Революція і каналізація

Вчора мав збори мешканців і ЖЕКу. Призначені ЖЕКом з приводу того, що я зневірився просити Андрія Івановича і компанію зробити свою роботу замість красти гроші і відкривати кнайпи. А саме - хоча б проінспектувати заламаний колектор нашого будинку, і скласти кошторис.

Не витримав, все зробив сам. 9 місяців оббивав пороги, витратив купу грошей, неймовірну кількість часу і сил, не спав ночами, хвилюючись щоб роботи пройшли добре. Все, що попросив в мешканців - в районі 500 грн з квартири. Хто не може - дайте скільки можете.

На збори прийшло 30% квартир. Послухавши мешканців і представників ЖЕКу, мені захотілось чи то стріляти, чи то плакати. Безхребетні чоловіки, які за три тижні робіт навіть не поцікавились що відбувається в їх підвалі. Жодної допомоги від будь-кого. Жодної подяки. Натомість (з незадоволеним фейсом чи сарказмом):

***

- то щось не так тече

- що то вони тут зробили?

- треба зробити ще оце, оце, і оце! То дурниці.

- чого так дорого?

- я не маю

***
В голові крутилася думка

За кого вмерли ці 80 людей??

Враження автомобіліста

Чотири місяці тому я купив авто, і поки враження новачка ще свіжі, опишу свої відчуття і досвід. Зараз я відчуваю мінімальне право зробити це, оскільки вже майже не глохну, майже не плутаю свою і зустрічну смугу, і майже не пропускаю світлофорів. І да, я проїхав майже 4 тисячі кілометрів (аж не віриться)!

Майдан щодня

У фейсбуці трапилась на ленті стаття, де автор дуже класно і наочно пояснив суть протесту - позбутись влади негідників.

Дуже хороша стаття. Все чітко розписано і все вірно. In a nutshell як то кажуть.

Маю маленьке доповнення. Сподіватись, що в країні буде чесна і свідома влада, не намагаючись змінити людей (читай "себе") - це щонайменше наівно. Маємо розуміти - владу народжує і вибирає народ, вона не падає з неба (крім Л. Черновецького). Якщо люди дають хабарі викладачам, даішникам, намагаються кататись в трамваї щоб не зловили контролери, порушують ПДД, а потім відмазуються, і взагалі плювати хотіли на все і всіх, що за їх порогом - влада буде погана завжди. Ніяка революція, ніякі ЄС, ТС, і US цього не змінять. Дирки в законах для гнилих людей знайдуться завжди, кадри рєшают всьо. Є чудова примовка - "яке їхало - таке здибало", яка працює завжди, в 100% випадків.

Так от, власне доповнення відповіді на питання - "для чого Майдан?". Одна з найцінніших функцій Майданів 2004 і 2013-2014 для мене - це формування і очищення людей. Біда і кричуща несправедливість гуртує людей, і саме це відбувається зараз. Подивіться скільки взаємодопомоги, взаємоповаги, розуміння, високого духу і свідомості на Майданах! Якби ці високі почуття переважали в нас щодня - в нас би не було при владі дебілів і злодіїв. Якщо ми роз'їдемось по містах і містечках, і знову з високоморальних згуртованих людей станемо хамовитими, егоїстичними, і байдужими - до сраки цей Майдан. Нам потрібно зберегти цю мабуть найважливішу перемогу Революції Гідності і бути людьми щодня, а не лише коли горить наш дім.

Amen

Кусочєк щастья

Завалююсь додому обвішаний коробками. Новий комп. Вибачте, що в розпал революції думаю про компи, але дуже вже гальмував. Голова не варить абсолютно. Мене чекає перекус пельменями і валяння в снігу вперемішку з катанням на піджопнику.

Вибачте, що в буремні часи думаю про пельмені і піджопник. Просто снігу давно не було, і дитина хоче повалятись, а я не можу їй відмовити.

Сиджу на кухні, і під звуки Громадського запихаюсь "домашніми" пельменями, думаючи про те, про що думають зараз всі.

Зокрема, про те, що сталий стан речей тепер в минулому. Все, що здавалося твердим довкола - валиться, вранці не знаєш що буде ввечері, а ввечері не знаєш що буде вранці. На вулиці оглядаєшся, стаєш обережним, бо позавчора "засвітив" авто на якомусь там блокуванні, а сьогодні десь носив каски в ящиках з-під цукерок.

Нехай хоч дитина поваляється в снігу. Не повинен один глухий мудак позбавляти дітей зими і радості піджопника. До чого тут діти?!

В коридорі тривалий час чути шарудіння, а потім в кухню повільно входить Ярослава. На плечах в неї пінопластові вставки, які оберігали комп під час перевозки. На гомілках - ті самі вставки для монітора. Вона заходить і каже:

"Лежати всім! Я - Беркут!"

Вже потім, на прогулянці, я розпитався її про ігри в школі. "Тітушки" і "Беркут" бьються проти "людей". І це в другому класі.

А тепер - головне

Вітарфьодрич, йоб твою мать! Поверни моїй дитині кусочєк щастья, почуй нарід, і зроби так, що цієї хуйні в голові моєї дитини ніколи не було!!!

Сила минулого

     Коли почався Майдан і довколомайданні події, я став учасником скайп-чату приблизно на 40 людей, в якому цілими днями велись бурхливі дискусії щодо подій тих буремних днів. Ці розмови були дуже емоційними і патріотичними, вони показали як багато в нас людей, які незгідні терпіти знущання, і не хочуть бути рабами. Нехай поки що переважна більшість з цих людей потребує сильного стимулу, і не готова до щоденної боротьби, але це - дуже добрий знак, який дає надію.

Обмін досвідом

     Під час канікул в голову часом приходять якісь дуже загальні думки, від яких я не можу відкараскатись. В часи моєї роботи в одній совковій-пресовковій конторі в нас було таке поняття як "обмін досвідом". Це виглядало наступим чином. Інженери з однієї області Контори їхали в гості до інженерів аналогічного відділу іншої області, де дивились як в них організована робота, і як вони вирішують ті самі задачі. "Яка з цього користь?" - скажете Ви. "Що, погуглити не можна?". Роки досвіду переконали мене, що ні, не можна. Це насправді дуже потрібна річ, яка зараз в зовсім несовкових конторах дуже часто ігнорується. І даремно. Наведу один приклад.

    Одним з напрямків моєї роботи в Конторі була розробка різноманітного і дуже різнопланового софту для автоматизації роботи. Зокрема, білінгової системи за Інтернет-послуги. Оскільки з програмістів я був один, то на мене щодня валився вагон запитів по телефону, емейлу, або просто на словах. Частину з яких я через перевантаженість просто drop-ав, за що мене часом матюкали телефоном оператори і райони області - користувачі системи. Частину розумів невірно. Частину забував що вже зробив. При цьому весь код всього софта зберігався в мене на компі, з бекапом на одному з серверів. Так от - до чого це я? А до того, що мені жодного разу не прийшло в голову абсолютно очевидне зараз рішення - поставити трекінг-систему для тікетів, і version control system для коду. Та сама історія була і з заявками в службу тех. підтримки. За роки ми не спромоглись встановити трекінг-систему, яка б відслідковувала шлях заявки. Нікому просто не спало це на думку. Якби хтось із нас попитався в людини, яка стикалась з трекінг-системами і VCS у подібних ситуаціях - рішення, скоріш за все, було б знайдено швидко.

    При цьому я більш ніж впевнений, що в Конторі і досі використовуються якісь самопальні заявки на папері чи в файлах, які спричиняють хаос і море бюрократії. Бо так звикли, і ніхто не підказав як правильно, і як це давним-давно робить весь світ. 

     Ладно, Лишимо контору, і візьмемо Львів. Система електронних звернень - ніби і перспективна штука, але знову якийсь ужасний велосипед, замість дати можливість людям заливати тікети на відсутність води, забитий унітаз, чи ремонт дороги під вікном. Прозоро, швидко, стандартно - що ще потрібно?

        Не варто ігнорувати такий обмін досвідом. Це важливо! Дуже корисно побачити як аналогічні задачі вирішують інші люди, і перейняти корисний досвід колег. Речі, які здаються очевидними одній людині, можуть бути зовсім неочевидними для іншої людини, що виконує аналогічну роботу.

Дублін-2013

Не судіть суворо, нічого нового не сталось. Все як завжди. Повітря, що пахне морем, чайки, віскарь, гінес, і словацькі  дівчата (в хорошому сенсі цього слова). 

    Таке враження, що якщо від нас всі валять в Польщі і Чехії, то з Польщі, Чехії, Литви купа молоді валить працювати на захід. Принаймні, в Дубліні молодих людей з цих країн дуже часто видно на не дуже кваліфікованих роботах. Румунка продала мені в Пенісі якусь косметику, і зазначила, що на поверсі всі продавчині - з Румунії. В самому центрі на вулиці Темпл Бар я почув потік веселого мату від продавців з Литви. Продавець віскі з Угорщини попросила нас айді і "нє напітєсь пожалста"...

Ще раз про Систему

Продовжуємо цикл публікацій про діяльність влади м. Львова.

Півтора місяці назад (за півтора місяці до кінця року) я написав листа з проханням:

"Просимо виділити кошти і поремонтувати фасад з боку внутрішнього двору."

 до Андрія Садового. Лист зареєстрував в канцелярії, бо на прості листи вони часто не реагують. Лист я спеціально написав за півтора місяці до кінця року, бо розумію, що гроші на це потрібно запланувати.

І ось надійшла відповідь:

Логіка наступна. Один тупий-претупий мешканець за півтора місяці до кінця *поточного* року хоче зремонтувати фасад будинку в поточному році (!). Але ж ясно, що це неможливо - в поточному році всі гроші вже розподілені, і виділити нові - нереально.

В мене таке враження, що цим патернам поведінки їх вчать в якихось академіях, де їх всіх готують відбиватись від реквестів людей, яким вони покликані допомагати. Ну не може ж людина з 46 хромосомами не розуміти, що йдеться не про поточний рік:) Там же ясно написано, що потрібен ремонт, і що потрібно *виділити* на це кошти. І той хто так відповів - чудово все зрозумів. Чиновник просто використав патерн "відмазка" на відмінно. Адже якщо тепер написати нового листа, де для альтернативно обдарованих вказати, що йдеться про наступний рік, відповідь буде цілком логічною - "бюджет вже складено, коштів не передбачено".

От що ми маємо зробити для того, щоб вся ця п...братія нарешті звільнила захоплені нею адмінбудівлі :-)

Bukowski

Шукаємо хороший паб, зупинились на Буковскі.

Відгуки на форсквері:


Преисподня сраная
Александра Б. · March 22, 2012

адская агонія. гдєячтоя.
Ann G. · September 25, 2013

The most brutal beer place ever!
Igor S. · April 13, 2013

Чрево дьявола.
Bohdan L. · September 21, 2013

трэш угар содомия
Sonya V. · September 25, 2013

wifi password: charlesbukows
Elis M. · January 9, 2012

http://www.bukowski.lviv.ua
Mike V. · September 3, 2012

wifi password CharlesBukowski
Oleg K. · December 27, 2011

Все очень дешево, но есть возможность получить по лицу :)
Constantine C. · January 6, 2013

Обригайлівка ще та)Тверезим краще не заходити)Якщо ви вже перед тим десь напились,то велком!)На п'яну навіть та заморожена піца йде)Туалет-головне місце,де можна з кимось познайомитись!)Вйо до пекла)
Salvador v D. · January 15, 2013

Здесь открываются ВОРОТА В АД :))
Alina S. · July 16, 2012

Треш, угар і Дейнеріс Бурєрождьонная на барі


Здесь вам не дадут пепельницу, а предложат стряхивать на ковер, подкупят хорошей музыкой, дешевым пивом (Богемьске не берите) и тотальным похуизмом
Sophie T. · August 7, 2013

А накурено піздаааа) очі аж вилазют) але бля атмосфера крута)))
Tusko T. · July 21, 2013

Не советую сюда заходить ни под каким предлогом! Особенно гостям Львова. Или же будьте готовы к трешовым приключениям...))
Найгірший заклад Львова. Цей притон давно потрібно прикрити!
Don F. · November 4, 2012

В параші вентилятор єбашить прямо в єбало
Klementij R. · November 13, 2013

раджу спробувати пиво "Опілля"
Vira O. · May 10, 2012

Що далі?

   Мабуть, ми програли битву. В мене є відчуття, що бліцкриг проти свавілля і безвідповідальності влади - провалено. Провалено у прямому і переносному розумінні. Супротивник просто зробив вигляд, що не побачив нас, і не зрозумів чому ми прийшли захищати своє. А може й справді не зрозумів в силу своєї обмеженості. На прямі питання людям розповіли про машинобудування, динаміку поголів"я великої рогатої худоби, та інший "кусочєк щастья". Іншої відповіді не буде - це вже зрозуміло. Не розкажуть нам чому вважають за можливе розвертати курс цілої держави без жодних пояснень, чому можна лупасити невинних людей з жорстокістю садистів, і чому так важко знайти хто винен  в цьому, але так легко і швидко знаходяться і караються люди по інший бік барикад.

     Майдан не приніс того результату, якого чекала від нього більшість учасників, але результат однозначно є. Він згуртував людей. Наівно було б думати, що все вирішиться швидко, над цим доведеться попрацювати.
Як? Все пропало, опускаємо руки, і розходимось по домівках? Чи мерзнемо, танцюємо, і чекаємо на нові атаки беркуту далі? Що в нас зі стратегічними планами?

Мій Перший

   Мабуть в душі я завжди боявся цього, і одночасно чекав на цю хвилюючу і невідворотню зустріч. Щоразу бачачи Його дорогою в офіс, я підсвідомо виструнчувався і сповільнювався, чекаючи на те, що його погляд зупиниться на мені. А далі Він запросить мене до розмови, від якої я вже не зможу відмовитись. А коли Його постать лишалась позаду, я зітхав, і, продовжуючи рух, думав. Думав про те, що я знову не зробив нічого, що могло б привернути Його увагу, і що колись це неодмінно станеться. Що всі ми люди і всі ми робимо помилки, і саме тому наша зустріч неминуча.

Хроніки Майдану

Для себе почав записувати події і враження в окремий блог - http://maidanlog.blogspot.com

Хроніки Майдану, 13.12.13. Інформація з різних джерел

Спокійна ніч, в обід - круглий (насправді овальний) стіл між Президентом, опозицією, модератором Кравчуком, церковниками, та підставними студентами з молодіжки ПР.

Короткий результат - ідіть всі по домах, я всьо парішаю. Надої, машинобудування, ЄС. Ну і повтор цієї маячні на протязі двох годин в різних варіаціях. "Політікі укралі у дєтєй кусочєк щастя" у виконанні Баті. Жодних вибачень, жодних поступок, жодного діалогу, жодних рішень. Набір монологів.

Растєній запропонував Азірову відставитись, Азіров післав Растєнія накуй. Президент сказав - "Давайте оголосимо всім амністію, і оголошую мораторій на застосування сили. А загалом - ідіть ви всі на ... на йолку."

Хроніки Майдану

12.12.2013:

Всю ніч і весь день було спокійно після штурму в ніч-ранок 10-11 грудня.
Я вже думав - нарешті кінець війні. Але на вечір почалось знову:

Керівництво СБУ планує провокації щодо учасників Євромайдану та залучає до цих спецоперацій фахівців з Російської Федерації.
За інформацією народного депутата, мова йде про сучасні спецзасоби - газ у аерозольних балончиках, "який на Євромайдані, у Будинку профспілок, Жовтневому палаці та приміщенні КМДА розпилюватимуть провокатори, найняті владою, та правоохоронці".

За словами Москаля, "цей газ викликає загальне недомагання, головокружіння, і людина, уражена цим газом, фактично буде позбавлена "можливості активного супротиву, буде фактично паралізована" перед атакою силовиків".

(С) Правда.ком.уа

Колесніченко: створюємо загони самооборони, вони приїдуть до Києва

13.12.2013

"Силовикам і суддям під шумок Євромайдану Рада докине 240 мільйонів"

і одразу:

"Журналисты узнали об ужасных условиях в которых заставляют нести службу бойцов внутренних войск руководство МВД. В итоге многие из них..."

"Китай пообіцяв Януковичу ядерний захист України – ЗМІ"

"Донецьк відправляє на Київ цілий потяг"

Слово від Айті

Без претензій на звернення від всіх айтішників, але якась сумована думка великої кількості людей нашої професії:

 

    Ми - айтішники - захоплені своєю роботою люди, які скептично ставляться до політики та закликів політичних діячів. Але сьогодні ми не можемо лишатись осторонь тих подій, що кояться в нашій країні. Сьогодні ми висловлюємо свій протест. Цей протест не проти персони президента, не проти його оточення, і навіть не проти небажання президента підписувати угоду про асоціацію з ЄС.
    Ми протестуємо проти свавілля влади по відношенню до власного народу. Проти використання кийків замість перемовин. Проти різких і непрозорих розворотів курсу країни без жодних пояснень, як це було з угодою про асоціацію. Проти застосування каральних загонів для жорстокого придушення мирних протестів. Проти того, щоб Президент йшов на полювання замість попросити вибачення в наляканих і побитих студентів, та негайно покарати винних. Проти того, що правоохоронні органи та суди працюють швидко і ефективно лише коли потрібно захищати владу або себе самих від свого народу.
       Ми - за моральність, прозорість, і ефективність влади. За повагу з боку влади до кожного з нас. Ми розуміємо - цій системі потрібен масштабний рефакторинг - зміни на краще. І ми готові долучитись до цього процесу. Тому сьогодні ми не сидимо, склавши руки. Ми беремо активну участь у мирних протестах по всій країні, допомагаємо іншим протестувальникам медикаментами, харчами, грошима. Ми не будемо сидіти і терпіти зневагу до себе, нам не байдужа доля нашої країни. Стоячи на Майданах, ми відстоюємо власну гідність. Ми віримо - ці протести об’єднають нас, зроблять нас сильнішими, і загартують наш Дух.

Слава Україні!

Нереально складна задача

Приїхав з Дубліна, і почув від Ярослави питання - "ти можеш вирішити дуже складну задача? Таку нереально складну."
А я на свою голову погодився...

Заради чого?

    Останнім часом часто можна почути, що влада і їх антидівчачий спецназ мабуть не бояться пісень і мирних протестів, а люди мерзнуть на майданах даремно. Адже президент мабуть все одно не піде, і рішення своє не змінить. І що незабаром "встановлять криваву новорічну Йолку, і люди почнуть святкувати Новий Рік.". І що результату досі ніякого, тож саме час зневіритись і розійтись. І що ми знову прогавили свій шанс, і не можемо нічого змінити, і від цього дуже паскудно на душі. Де результат?

     Саме час розібратись якого результату ви очікували. Розчарування в чому ми маємо боятись? Якщо ви вийшли за чергового царя-батюшку, чи навіть ЄС, то так - на вас скоріш за все чекає чергове розчарування. Наівно чекати, що заміна влади сама по собі щось вирішить, і що асоціація з ЄС зробить ваше життя європейським і кращим автоматично. Цього не станеться. Як і наівно думати, що діюча влада легко складе повноваження на вимогу хай і мільйона людей. Ймовірність цього - невисока.
     Але результат однозначно є, і він величезний! По-перше, ми чітко показали владі, що не варто так відверто нас зневажати, терпіти цього ми не будемо. Отримавши цей хоч і несмертельний удар в ніс, наврядчи їм захочеться повтору.
       А по-друге, ці протести - крок до формування високої свідомості нашого народу і його Духу, дуже важливий етап нашого розвитку. І по великому рахунку немає вирішального значення те, на які поступки піде влада у відповідь, чи які ще каральні акції проведуть їхні зондеркоманди з крильцями. І навіть те, як цим скористаються політики. Тому що ці майдани демонструють, що ми маємо гідність, можемо бути разом коли нас зневажають, і не дозволимо мовчки з себе знущатись. Що часом ми можемо бути сильними. Нехай поки що ми можемо бути свідомими і сильними не щодня, а лише коли горить наш дім, але це потрібно виховувати, і подібні масові акції спротиву відіграють в цьому вихованні суспільства дуже важливу роль, бо вони загартовують наш Дух. За це й варто стояти і мерзнути, а часом і ризикувати!

Якби Тато хотіли...

Я щось не розумію.
Якби Тато хотіли зупинити Це, то Вони б:

• Перед відмовою від ЄС дали б грунтовні пояснення, а не тупо мовчали. Натомість - просто мовчанка
• Негайно після початку протестів виступили б з відеозверненням по всім каналам. Натомість - абсолютно ніяка фігня через 3-4 дні після початку
• Ніколи в житті не дозволив би розгін. Натомість - кривава йолка від зондеркоманди МВС Беркут.
• Після розгону на ранок (якби розігнав не він, а так сталось) - в 6-й ранку звернувся б до народу, відправив в відставку міністра, і закрив всю зондеркоманду антидівчачого "спецназу". Натомість він сказав що хоче йолку, і дав тупу ментівську відмазку про "покарання винних", яка всі знають - не означає нічого і ніколи.
• Не чіпав би й пальцем активістів в регіонах. Натомість по-звірячому побито людей у Франківську і Тернополі.
• Не відключав би ефір ШустерЛайф на годину "по технічним причинам".

Люди, що в нас відбувається?
 

Кривава йолка

      О 4-й ранку міліцейський спецназ не спав. Вони займались важливою справою - за 4 тис грн зарплати жорстоко мочили беззахисних людей, які прийшли висловити абсолютно мирний протест проти свавілля і несправедливості влади. Кілька сотень виспаних вгодованих орків в повних обладунках проти купки голодних і холодних, сонних і мирних людей. Гідний бій. Горіти їм всім у пеклі, а перед тим все життя думати як відповідати на запитання дітей про цю ніч. Я до останнього не вірив, що штурм можливий, і не бачив в цьому жодного сенсу. А ранком дивився відео, і сльози навертались на очі...

      Який в цьому був сенс? Все б і так затихло до понеділка, бо люди - байдужі. Не всі, але... небайдужих злочинно мало. Всі сидять по норах - їх хата з краю. Часто це розумні освічені люди, які б мали мати високий рівень свідомості. Однак, нажаль це люди без голосу і почуття гідності. Поки в магазинах є віскарь і камамбер, вони мовчатимуть. І поки в країні таких буде 90+% - ми будемо мати саме таку владу за законами демократії. Не вийдуть вони і зараз, коли їхніх дівчат, жінок, дітей-студентів відлупцювали кийками за свою ідею і переконання, висловлені у мирний спосіб.

    Але не всі такі. Іноді звичайні люди, від яких цього не чекав, в екстремальних ситуаціях стають бійцями, що не бояться сказати "ні", і захистити свої переконання. Для цього не обов"язково з арматурою в руках кидатись на орків, достатньо підняти дупу і вийти на вулицю, або просто добрим словом підтримати людей, що мерзнуть і ризикують за те, щоб нас мали за людей, а не за худобу.

Всім, хто це зробив - дякую. Всі, хто міг, але не зробив - вам більше немає на кого  жалітись. Ви самі зробили свій вибір.

Європейці

Євромайдан. "Україна - це Європа". Бігає хатою Іванка з гаслами і блиском в очах, агітує їхати в Київ і кричати "Україна - це Європа!". Скільки друзів поїхало, скільки емоції, стільки піднесення!

      Але є побут, від цього нікуди не дінешся. Потрібно йти за яблуками в підвал. Цього сезону я присвятив багато часу і витратив багато грошей на приведення цього шляху до мінімального ладу. Вичистив все від сміття, посадив газон під балконами, поремонтував і пофарбував двері...

Йду. Двоє пацанів тягнуть мопед через двері. Відкривають їх колесами і ногами. Закривають з диким грюкотом. Валиться штукатурка. Хтось підпер куском цегли щойно зремонтовані і пофарбовані двері. Щоб ходили коти. Хтось заплював бичками, закидав кульками газон. Хтось відкривав двері ногами, і тепер на свіжій фарбі слід чиєїсь ратиці. Хтось...

    Боже мій, я ж все це зробив власноруч! Зовсім недавно, а ви не поворухнули і пальцем. І не треба, Бог з вами. Просто бережіть це. Воно ж ваше. Ваш будинок, ваш двір, ваше місто. Що ж ви його нищите? Хто сказав вам це робити? Жиди, комуністи, янукович?

З порога на мене налетіла Іванка. Вона захоплена і схвильована:

Наші - в Києві!

Європейський вибір!

Ми - європейці!

- Ти впевнена?

- Ти про що?

- В підвал сходити не хочеш? Я проведу...

А далі вона говорила. Багато, піднесено, полум"яно - як ті люди на Майдані. Але я не сприймав цього. Один похід у підвал тепер важив більше, ніж всі слова про нашу "європейськість" разом узяті. Нехай краще Європа лишається Європою, а свині живуть в свинарнику. Краще хоч і з візами, але їздити в Європу, а не інфікувати цією чумкою свідомості і їх, опустивши до нашого рівня.

Майдан 2.0

        Так швидко минуло 9 років. Навіть в нас на роботі є досить людей, для яких 2004 рік - дитинство. А мої спогади досі дуже чіткі і живі. Тоді мені були пофігу Ющенки, Юлі, Януковичі - скептицизм до політики вже сформувався, і жодних ілюзій щодо того хто з них лідер, а хто - підер - я не мав. Дух повстав проти іншого - підкилимних ігор і нескінченної брехні. Проти незрозумілих маневрів людей, яких ми поставили керувати країною, і які натомість брешуть нам, мають нас за дебілів, і крадуть в нас гроші. Мій Майдан був проти цього, а не за якихось тривимірних ляльок, що стояли на сцені з погано прихованими ниточками над головою.

      Так і тепер. Я не знаю що для нас зараз краще - стояти збоку, чи намагатись асоціюватись з Європою, щоб ще кільканадцять мільйонів людей могли виїхати туди мити толчки, а такі як я мали менше геморою з візами. Не знаю, не впевнений. Можливо, варто ще кількасот років зачекати, поки ми не станемо людьми, а не аморфною масою без совісті і свідомості. А можливо Євросоюз взагалі приречений. А може й праві критики євроінтеграції щодо того, що наша недоекономіка не переживе цього об'єднання. Не знаю, я не рублю в економіці і політичних стратегіях на такому рівні.

     Проте я чітко знаю, що те, що відбувається зараз довкола цього питання - погано пахне. Знову підкилимні ігри,  незрозумілі розвороти на 180 градусів без жодних пояснень, знову брехня, виконання рішень судів о 5-й ранку в суботу. Незрозумілі заяви влади про можливі проблеми з курсом долара, і на наступний день стрибок на 5 копійок за долар...  Все те саме, що підняло мене і мільйони мені подібних у 2004-му. 

       І знову вогники в очах. Їх поки менше, і вони не такі яскраві, але так приємно їх бачити! Хочеться підійти до вогників і сказати їм - "Молодці, що прийшли і висловили свою позицію. Молодці що не змовчали. Якщо ви будете думати що кричите і за що боретесь, а не сліпо слухати фігури на сцені, ви переможете.".

Якщо ми будемо мовчати, ми нічого не варті, і нема нам виправдання. І справа тут не в росіях, єесах, юлях чи януковичах, справа в вічних святих речах - почутті власної гідності, прагненні справедливості і свободи. Лише за це варто мерзнути, лише це ніколи не знеціниться.

Здобудемо або згинемо!

Зимова гума

Три спроби купівлі зимових шин через Інет завершились невдало, і тому коли я почув дзвінок з Інтернет-магазину, де лишив четверте замовлення, я був майже впевнений, що ввічливий голос скаже "Вибачте, замовлених Вами шин по ціні, вказаній на сайті - в наявності немає." А на питання - "А по якій ціні є?" відповідь буде теж стандартною - "ні по якій немає".

    Але голос сказав:

- Ви знаєте, лишився останній комплект, але він 2009 року випуску.
- Але вони нові?
- Нові.
- Ну то яка мені різниця?  Хоч 19 сторіччя, що їм зробиться?
- Ну так ми відправляємо?
- Так!

Прийшовши додому, я відкрив Інтернети, де прочитав, що шини, виявляється, старіють, а таких як я вважають лохом. І що шини потрібно повертати продавцю. Оскільки це питання сильно пов'язане з безпекою, а значить, за моїми правилами підлягає т.н. глибокому гуглінню перед вирішенням, я сів шукати відповідь. Читав півдня, відповіді не знайшов, і досхочу нагуглившись, відіслав запит на офіційний емейл фірми НокіаН. Саме так зветься фінський виробник шин, у фінів видно туго з фантазією. Запит і відповідь навожу повністю, вони можуть бути корисні багатьом водіям:

Subject: 4 y.o. tyres

Hello

I've just bought Nokian Hakkaperita R tyres for winter, but found that they weren't used, but manufactured in 2009 year (seller told me this, but I didn't pay attention). Can it be a problem, or it's ok, because they were not used for these 4 years?

 =================

It will not be a problem as long as the tires were not stored outside.

Thank You,

Matt St.Amand

Warranty/Customer Service Rep.

Nokian Tyres INC.

1945 Main Street

Colchester, VT 05446

Хто не бачив Пікуя

     В мене не було шансів жодних шансів поїхати. Батьківська доля :-) В людей є така риса як сумління, яка не дає їм лишити дитину на маму ще й в вихідні. Адже виховання дитини - це не просто глянцева радість зі сторінок жіночих журналів. Не хєромантія на кшалт "мама-друг", не суцільне щастя, а серйозна робота. Часто куди серйозніша, ніж протирання штанів в офісі для добробуту чужого, хоч і доброго, вуйка, поки з дітьми сидить баба.

       На щастя, бив копитом добрий богатирський кінь Румстер, якому до того ж щойно вдарили зимові підкови, і якого потрібно об'їжджати, інакше заіржавіють його підкови і навички його власника. Потрібно набувати досвід, щоб не страшно було возити своїх дівчат, а досвід можна здобути лише в тренуванні. В тренуванні в чудовій компанії, яка хоче зазняти захід сонця у горах.

Бісотня

"А зараз в нас буде бісотня" - сказала Ярослава, коли я нарешті знайшов час з нею побавитись. 

І дійсно. Шалена "Бісотня" тривала дві години, протягом яких я намагався, тримаючи однією рукою фотоапарат, фоткати цю вертляву малявку. Потім я викинув біля 100 фоток, і ось що лишилось:

Крехівський монастир

Я був в цьому чарівному місці тричі, і щоразу вражений його чарівно спокійною атмосферою і красою довколішніх пейзажів.

Містер Румстер

      Хоч Іванка і називає його нашою пташкою, містер Румстер в першій дальній подорожі показав себе стійким пацаном. Йому довелось подолати 350км трасою Київ-Чоп за холодної дощової погоди, сонця, туману, і дебілів-далекобійників, що вічно поспішають на цвинтар, причому рвуться туди не самі, а з компанією непричетних до їх дебілізму людей. 

Отже, зранку неділі, я і штурман вирішили спробувати себе, машину, і фотік штурмана у подорожі за містом. За планом їхали в Стрий і назад, а потім вирішили доїхати до Карпат і назад. Побачивши Карпати, зупинитись вже не змогли, і під музику і розмови доїхали до кордону Закарпатської області.

Історія під ногами

В парках Львова я не раз бачив дивні потужні стовпці-двутаври з літерою Т, і часом римськими цифрами. Таких стовпців є з десяток у парку Франка, є вони і вздовж огорожі парку Культури, і на Знесінні. Впевнений, що є вони не лише там. Виглядають отак:

Тімбілдінг в стилі графіті

Вступ

    Був похмурий ранок - кінець бабиного літа. Ватага обвітрених усіма вітрами вікінгів у нескінченних виснажливих боях з Багами вперто просувалась до Релізу Великим Канбанним фарватером. На носі ладді, пильно вдивляючись у бурхливі потоки тікетів, стояв загартований альфа-вікінг ярл Віталька. Його мужня постать дихала впевненістю, а руки міцно стискали сокиру, готові в будь-яку мить відбити чергову атаку Багів.

      Раптом на горизонті засяяло сонце, і щось схоже на посмішку з'явилось на його суворому напруженому обличчі. Таке бувало нечасто. Віталька опустив сокиру, обернувся до війська, зняв роги, і голосно і урочисто промовив:

 "Багнети в землю, Вікінги. Тімбілдінг!"

Лаком треба!

Повільно, але впевнено, до завершення навігації я завершив майже все, що планував в цьому сезоні:

З багатого досвіду кількох років я зібрав колекцію моїх найулюбленіших реакцій сусідів при вигляді мене в робі зі шпателем або пензлем у руках. 

Отже, найпопулярніші види допомог на нашому терені:

"Хто це, пане, примусив Вас працювати в неділю?"

       Нерідко автор цитати знаходиться в стані алкогольного токсикозу після вчорашнього, або вже зранку десь прийняв на груди. Все вірно - в неділю працювати - то є гріх. Бухати, пиздити сім'ю, ламати фікус - растєніє корисне - то є справа свята. Головне перед цим сходити до церкви. Як правило, не відстають навіть після "Бог все бачить, Бог оцінить.", і "Я потім сповідаюсь.".

"Там внизу хтось шибу вибив"

("Там ще отамті двері не закриваються", "я вже 20 років хців отам пофарбувати",...)
   Зауваження видається з дуже серйозним виглядом просто після привітання. Іноді замість привітання. З натяком, що коли ти закінчиш тут, треба йти і вставити шкло. Як правило в такий момент ти стоїш однією ногою на драбині, тримаючи між ніг шуруповерт, а в зубах цвіки, і не можеш навіть по-людськи послати помічника накуй. Хоча дуже хочеться.

"Тут було б непогано спочатку підшпаклювати"

      ("Тут краще було б вскрити лаком, так краще видно структуру дерева", "Мені здається, що колір якийсь занадто яскравий", ...).

Зауваження належить до широкого сімейства "допомог", які я особливо важко переношу. Був випадок, коли мені запропонували змити щойно нанесений шар фарби, і "вскрити все лаком", при чому обіцяли залишки лаку з ремонту. На сильно понівечену поверхню площею 8 квадратних метрів! Дуже зворушливо...

     Тримаючись обраного курсу, відповідаю по-ідіотськи браво і неприродньо дружньо, як на таку ситуацію. В результаті помічник одразу йде далі, спокійний що його поради мені допомогли і принесли неабияку користь довкіллю. А я, відповідно, працюю далі.

"Треба написати в ... щоб..."

     "В ЖЕК щоб поремонтували каналізацію.", "Меру щоб вздрючив ЖЕК." "Президенту щоб вграв мера", "В Юнеско щоб відкохали всіх"...

Дуже популярна, масова реакція. Причому враження таке, що писати в будинку вмію лише я, а всі решта неписьменні. Бо якщо відповісти "Треба, складіть будь ласка листа, я відпишу і відішлю" - людина гарантовано каже "Ок", і зникає з вашого життя назавжди.

"А коли біля мене так само зроблять?"

       Або "А чому там не зробили?". Належить до запитань, на які дуже важко підібрати необразливу і спокійну відповідь. Адже якщо ти фарбуєш одні двері, ти маєш пофарбувати всі двері в будинку, включно з тими, в які жодного разу в житті не заходив. Логічно, чо...

"Я говорив з заступником мера..."

       З заступником мера можна говорити можна обговорити назвичайно багато корисних речей. Ще б пак, то є статечна людина, що обіймає високий пост! Якби у всіх цих говорунів включно з самим "заступником мера" замість язиків були молотки і пензлі, німці зі швейцарцями їздили б до нас на обмін досвідом, а не побухати дешеве пійло і помацати гарних дівчат. А поговорити з заступником мера завжди є про що. І про це завжди цікаво послухати з цвяхами в зубах...

       Висновків не буде. Свідомо. Вони в кожного свої - в мене, в порадників, в заступника мера... Пост має суто сатиричний характер, без жодних образ на будь-кого з описаних персонажів.

Про що говорять айтішники

На одному з мітингів я назбирав отаку золоту колекцію висловлювань колег, мова яких конкретно сплюндрована роботою. Робіть висновки. І фільтруйте базар...

Ми

• білаємо рейти девелоперів.
• компітаємо конкурентів
• фітаємо реквайменти
• фіксаємо баги
• маємо витрати на оверхед
• фіксаємо кволіті ішьюз 
• камапаємо віз солюшенами

Не ми

• епічно факапаємо проекти
• зафакапили фіксед-бід проект

 Нам треба

• заделіверити гоали
• мати ремп-чекліст зі сторони сіемів і сейлів
• пушати кастомера
• знати які степс з точки зору сіема
• саксес крітеріа  

В нас

• невеличкий етрішн - це ок
• акаунт в андерсайзі! (ой бля :)
• топ-скіли ок
• скоуп естімейтається 
• кастомер лайфсайкл  
• кастомер не знає чи в нього фіксед реквайменти
• кастомер може ескалейтити поінти

Бо

• кволіті ішьюз це не просто баги!
• СЕО треба делівері!
• в релейшнз важлива така річ, як траст!
• має бути правильний майнд-сет!
• ти погодився, значить ти комітнувся!
• тімліди розуміють політікал сітюейшни і основні поінти

Якщо

• з боку кастомерів немає респонсів
• десь лікнеться цей лінк...

І тоді

• кастомер буде хеппі
• не буде оф-таргет з делівері