Дублін-2013

Не судіть суворо, нічого нового не сталось. Все як завжди. Повітря, що пахне морем, чайки, віскарь, гінес, і словацькі  дівчата (в хорошому сенсі цього слова). 

    Таке враження, що якщо від нас всі валять в Польщі і Чехії, то з Польщі, Чехії, Литви купа молоді валить працювати на захід. Принаймні, в Дубліні молодих людей з цих країн дуже часто видно на не дуже кваліфікованих роботах. Румунка продала мені в Пенісі якусь косметику, і зазначила, що на поверсі всі продавчині - з Румунії. В самому центрі на вулиці Темпл Бар я почув потік веселого мату від продавців з Литви. Продавець віскі з Угорщини попросила нас айді і "нє напітєсь пожалста"...

Ааа, от цікаву штучку доставили в аеропорту Дубліна:

Дуже прикольний User Experience - всього дві кнопочки, і аеропорт знає що ти про нього думаєш.

Аеропорт:

Розклад автобусів в місто.

А, були таки новини! Ми побачили як проходять корпоративи і тімбілдінги в ірландців. 

Buggy Racing:

Чисте поле. Тут проводиться навчання водінню, а поруч - Buggy Racing.

Маленький вагончик для очікування і відмивання після катання. Побачивши цю куртку, і мікрохвильоку, я подумав, що мабуть участь брати не варто. Змінного одягу ми не взяли, а завтра - додому.

На цьому форді 1929 року випуску приїхав один з ірландців. Він же і виграв гонку.

Інструктаж. Вуйко-інструктор був неймовірно брудний, що налякало нас остаточно. Щодо власне інструктажу,  буду краток. Я не зрозумів майже нічого. Швидко, невнятно, з жаргонізмами. В такий момент розумієш наскільки недосконала твоя англійська. Варто їм заговорити своєю звичайною мовою на побутові теми, як мозок перегрівається, намагаючись вхопити хоча б суть сказаного.

Баггі. Дуже важкі дубові машинки.

Наші побоювання виявилися марними. Всім видали отакі одноразові костюми, в яких ми майже без бруду відкатали всі заїзди.

Ввечері того ж дня ми долучились до новорічного корпоративу, який відбувався в форматі простої пьянки в барі. Для корпоративу була найнята частина гламурного бару. Хто не був в ірландському пабі, та ще й в п"ятницю ввечері, той не зрозуміє атмосфери. Купа народу, який бухає, товчеться один одному по ногах, і несамовито кричить у спробі бути почутим.  Шум і бардак стоїть неймовірний, і відчуття від цього дуже неординарні. Ми навіть придумали цікаву розвагу, і назвали цю гру "Заплющ очі в пабі". Полягає вона в тому, що після 2-3 пінт пива потрібно підперти голову рукою (а краще двома), заплющити очі, і прислухатись до фону. Завдяки відсутності картинки зв"язок з реальністю розривається повністю, і наступає особливий стан свідомості - стан пабної медитації.  В такий стан краще не входити наодинці - можете не прокинутись. Краще, якщо хтось буде поруч. Хтось, хто тицьне Вас пальцем в бік, сповіщаючи, що принесли четверту пінту Гінеса.

Отже, всім роздали браслети, по яким в барі наливали скільки хочеш і чого хочеш. Спочатку ми боялись за дрес-код. Але програмісти - такі програмісти. Практично всі, крім дівчат, прийшли в тому ж, в чому були в офісі.

Досхочу нахлявшись, ми виповзли з пабу, і через 4 години полетіли додому.

Амстердам