Заради чого?

    Останнім часом часто можна почути, що влада і їх антидівчачий спецназ мабуть не бояться пісень і мирних протестів, а люди мерзнуть на майданах даремно. Адже президент мабуть все одно не піде, і рішення своє не змінить. І що незабаром "встановлять криваву новорічну Йолку, і люди почнуть святкувати Новий Рік.". І що результату досі ніякого, тож саме час зневіритись і розійтись. І що ми знову прогавили свій шанс, і не можемо нічого змінити, і від цього дуже паскудно на душі. Де результат?

     Саме час розібратись якого результату ви очікували. Розчарування в чому ми маємо боятись? Якщо ви вийшли за чергового царя-батюшку, чи навіть ЄС, то так - на вас скоріш за все чекає чергове розчарування. Наівно чекати, що заміна влади сама по собі щось вирішить, і що асоціація з ЄС зробить ваше життя європейським і кращим автоматично. Цього не станеться. Як і наівно думати, що діюча влада легко складе повноваження на вимогу хай і мільйона людей. Ймовірність цього - невисока.
     Але результат однозначно є, і він величезний! По-перше, ми чітко показали владі, що не варто так відверто нас зневажати, терпіти цього ми не будемо. Отримавши цей хоч і несмертельний удар в ніс, наврядчи їм захочеться повтору.
       А по-друге, ці протести - крок до формування високої свідомості нашого народу і його Духу, дуже важливий етап нашого розвитку. І по великому рахунку немає вирішального значення те, на які поступки піде влада у відповідь, чи які ще каральні акції проведуть їхні зондеркоманди з крильцями. І навіть те, як цим скористаються політики. Тому що ці майдани демонструють, що ми маємо гідність, можемо бути разом коли нас зневажають, і не дозволимо мовчки з себе знущатись. Що часом ми можемо бути сильними. Нехай поки що ми можемо бути свідомими і сильними не щодня, а лише коли горить наш дім, але це потрібно виховувати, і подібні масові акції спротиву відіграють в цьому вихованні суспільства дуже важливу роль, бо вони загартовують наш Дух. За це й варто стояти і мерзнути, а часом і ризикувати!