Зовсім не"патріотичний" пост

Це не дуже "патріотичний" пост. Для людей, заряджених гаслами, краще мабуть його не читати. Просто думки вголос від людини, яка любить думати.

      Чим довше триває протистояння в країні, тим більше спадає на думку, що по суті всі біди України - через різницю в поглядах різних частин країни. І ще через те, що адепти одних поглядів відмовляються розуміти інші погляди, і намагаються прищепити опонентам свою точку зору, часто в безпардонній ультимативній формі.

      Чи замислювався хтось в Західній Україні над тим, що підтримка Майдану згідно всіх соціологій не перевищувала 40-45% населення? Не думаю. Для тутешніх мешканців все очевидно і однозначно. Інакше й бути не може. На тому боці - ворог, на нашому боці - правда. І тому - вперед! Хто нас не підтримує - або теж ворог, або зомбований. Громадське - каже правду, всі інші - брешуть. Між іншим, це теж маніпуляція чистої води. Ви колись пробували послухати Громадське одразу після перлів Кисельова? Я пробував. Якщо спробувати відкинути мої особисті погляди - ці ЗМІ дуже схожі між собою. Обидва розвішують ярлики, обидва абсолютно однобоко висвітлюють і інтерпретують факти, обидва дають фактам вигідні їм оцінки, і зомбують аудиторію. Так, в Кисельова це доведено до повного абсурду, але суть - та сама.

     Але повернемось до різниці в думках та її наслідків. Біда навіть не в тому, що підтримка Майдану - далеко не все населення, і навіть не більшість. Погано те, що ці "тітушки" і "вороги" не розподілені серед населення рівномірно. Між нашою і "неправильною" позиціями є чіткий географічний кордон. Грубо кажучи, одна частина країни (в буквальному географічному сенсі цього слова) хоче чекати виборів, а інша хоче мочити беркут і грати в футбол головою президента, якого вона за Президента ніколи не визнавала.

    А раз так, будь-який Майдан призведе до внутрішньої боротьби між частинами країни, і є апріорі небезпечним. Щоб бути легітимним, насильницьке усунення влади повинно мати надзвичайно високу підтримку населення, чого в наших умовах досягнути важко, якщо взагалі можливо. Інакше одна частина населення завжди почуватиметься обдуреною, буде боятись "фашизму", і шукати методів спротиву. Чи варто дивуватись, що кожна "революція" в нас призводить до розколу суспільства, а в найгіршому випадку - і до фізичного розколу країни, як це відбувається зараз?