Майдан 2.0

        Так швидко минуло 9 років. Навіть в нас на роботі є досить людей, для яких 2004 рік - дитинство. А мої спогади досі дуже чіткі і живі. Тоді мені були пофігу Ющенки, Юлі, Януковичі - скептицизм до політики вже сформувався, і жодних ілюзій щодо того хто з них лідер, а хто - підер - я не мав. Дух повстав проти іншого - підкилимних ігор і нескінченної брехні. Проти незрозумілих маневрів людей, яких ми поставили керувати країною, і які натомість брешуть нам, мають нас за дебілів, і крадуть в нас гроші. Мій Майдан був проти цього, а не за якихось тривимірних ляльок, що стояли на сцені з погано прихованими ниточками над головою.

      Так і тепер. Я не знаю що для нас зараз краще - стояти збоку, чи намагатись асоціюватись з Європою, щоб ще кільканадцять мільйонів людей могли виїхати туди мити толчки, а такі як я мали менше геморою з візами. Не знаю, не впевнений. Можливо, варто ще кількасот років зачекати, поки ми не станемо людьми, а не аморфною масою без совісті і свідомості. А можливо Євросоюз взагалі приречений. А може й праві критики євроінтеграції щодо того, що наша недоекономіка не переживе цього об'єднання. Не знаю, я не рублю в економіці і політичних стратегіях на такому рівні.

     Проте я чітко знаю, що те, що відбувається зараз довкола цього питання - погано пахне. Знову підкилимні ігри,  незрозумілі розвороти на 180 градусів без жодних пояснень, знову брехня, виконання рішень судів о 5-й ранку в суботу. Незрозумілі заяви влади про можливі проблеми з курсом долара, і на наступний день стрибок на 5 копійок за долар...  Все те саме, що підняло мене і мільйони мені подібних у 2004-му. 

       І знову вогники в очах. Їх поки менше, і вони не такі яскраві, але так приємно їх бачити! Хочеться підійти до вогників і сказати їм - "Молодці, що прийшли і висловили свою позицію. Молодці що не змовчали. Якщо ви будете думати що кричите і за що боретесь, а не сліпо слухати фігури на сцені, ви переможете.".

Якщо ми будемо мовчати, ми нічого не варті, і нема нам виправдання. І справа тут не в росіях, єесах, юлях чи януковичах, справа в вічних святих речах - почутті власної гідності, прагненні справедливості і свободи. Лише за це варто мерзнути, лише це ніколи не знеціниться.

Здобудемо або згинемо!