Країна, про яку ніхто нічого не знає

     Що ви знаєте про Румунію? Якщо всі ваші знання обмежуються тим, що це - край циган, і батьківщина головного цигана Дракули, то ви потрапляєте в 99% освічених людей з мого оточення, які не знають про Румунію абсолютно нічого. І навіть (як от я) того, що схрещена з Рено і всім в нас відома Дача Логан - насправді оригінально румунська марка, і взагалі-то ніяка не Дача, а Дакія. І це саме ті Даки, що на наших захоплених дитячих очах за сорок копійок завзято місились з римлянами на екрані кінотеатра Першотравневий. Ще до того як його розвалив землетрус під час фільму Легенда про Динозавра (нам тоді віддали гроші за квитки).
Все - неправда. Румуни - нащадки даків. Гарний народ, зовсім не схожий на циган. Навіть їхні прикордонники - дружні, посміхнені, а прикордонниці часто і відверто симпатичні.

Але

      В мене є продовження теми про влаштування безпечної схеми руху на перехресті біля мого офісу. Точніше, завершення. Обіцяю - я більше не буду постити пісних нудних апдейтів про те, що черговий запит проігноровано, черговий термін пройо...но, і чергову обіцянку обіцяно. Я також не буду говорити про те скільки часу, зусиль, і нервів я витратив на цю справу.
 

      Я б взагалі давно лишив це питання, якби не одне дуже суттєве Але. Воно полягає в тому, що, незважаючи на звинувачення в песимізмі, я тривалий час намагаюсь залучати до позитивних змін довкола своїх друзів, знайомих, і колег. З різних причин наші люди дуже зневірені у тому, що від них щось залежить, і без подолання цієї зневіри нам ніколи не вибратись із тієї ситуації, в якій ми знаходимось. Для того, щоб люди були більш активні, і долучались до побудови світу довкола, їм дуже важливо знати, що їх дії і справи не безнадійні, і що не варто опускати руки.

      Зрушити цей стереотип - важкий і тривалий процес, але без цього нічого не буде. І якщо люди раз за разом бачать, що навіть їхні мінімальні зусилля - поставити підпис під зверненням до міської влади - не дають результату, їхня зневіра зміцнюється, а їхня довіра до донкіхотів - падає. Як результат - абсолютно, до речі, закономірний - наступного разу людина не зробить навіть цього мінімуму. А той, хто патетично говорив банальності про те, що відчиняють тому хто стукає, і що не все так безнадійно, виглядатиме в їх очах придурком і фанатиком. І на це немає чого ображатись - це нормально і мабуть правильно.
 
       Неправильно інше. Неправильно те, що під пафосний телеекранний пиз...ьож про "збудуймо свою країну" і "візьми і зроби" влада міста Львова своїми діями вбила віру у те, що не все пропало, у трьох сотень абсолютно реальних людей - моїх друзів, знайомих, і колег. Віру, що лише зароджувалась. А це здебільшого ще дуже молоді люди, які лише починають доросле життя, мають добрі мізки, добру роботу, і можуть в будь-який момент спакувати чемодани. Вони більше не ставитимуть навіть підписи під зверненнями до влади міста Львова, не кажучи вже про те, щоб робити щось самим. А я більше не проситиму їх про це. Не те щоб я дуже боявся зміцнення свого іміджу придурка-донкіхота. Ні, просто мій кредит довіри вже вичерпався, і я більше не хочу робити свій внесок у їхню зневіру, і зміцнювати її ще більше.

Amen.

День філософії. Робота.

Як добре, що ти до мене прийшов. Мені було сумно і ти прийшов саме вчасно. Я сидів на вікні і пив коньяк, вікно було відкрите, а в голову лізли численні філософські роздуми. Здебільшого не дуже позитивні, але це як кіно - найкращі фільми майже завжди сумні. 

     Поруч з думками про багатожонство і херові вареники в голові юрбились і думки про роботу. Колись давно-давно в мене була зарплата сто доларів, я не міг на неї прожити навіть сам, та робота приносила мені радість і задоволення. Тепер, вже давно-давно, цього нема. Хоча моя зарплата виросла, і я виріс професійно. Можливо це вік, звичка, втома. А можливо і ні. Можливо тоді я робив справу, результат якої я бачив. Я бачив як конектяться юзери, які щойно мені дзвонили що не можуть зайти в систему. Мені приносили шоколадки зі словами вдячності дівчата з Інтернет-клубу. І це для мене було гідною винагородою за два місяці роботи над білінгом Інтернет-клубу. Мені ставив пузирь Броніч за нову онлайн-статистику, на формування якої він раніше витрачав тиждень часу, а тепер на це йшли хвилини. І навіть коли я сидів під столом на відділенні пошти і лагодив термінал, що приймав платежі, поки оператор відбивався від розлючених пенсіонерів і неадекватів, що не могли заплатити за телефон - я відчував себе майже героєм, що робить потрібну справу. Результат був близько, і я відчував наскільки Справі потрібен я. І мене це шалено перло. Заради цього відчуття я міг прийти на роботу вночі і просидіти там допоки все не запрацює. Я не вимагав за це жодних компенсацій, і не почувався ошуканим коли мені жодного разу не замовили піцу в офіс.

     А що в нас тепер? Не у всіх звісно, але в більшості. Ми здебільшого не знаємо бізнесу кастомера і не користуємось продуктом, який пиляємо. Як він працює нам також не видно. Праця, важливості і результату якої ми не відчуваємо і не бачимо. Навіть якби і бачили - це чужий продукт, в який ми робимо настільки дрібний внесок, що результат нашої роботи важко побачити. І цей результат настільки далекий, що нам здебільшого байдужий. Він відірваний від нас. До цього всі звикли. Ми працюємо за непогані гроші, та бачимо лише кількість змінених рядочків і результати білдів у Дженкінсі. Критерій якості нашої роботи. Але цього мало для робочого щастя. Це не дає відчуття що ти робиш важливу і потрібну Справу. Робота перетворюється на технодрочерство в кращому випадку, або на просте заробітчанство в гіршому. Цього мало. Це примушує нас шукати адреналіну в нових фреймворках, лібах, мовах, та плюсах до зарплати. Хибний шлях...

День філософії. Багатожонство.

Цікаво, чому так суворо заборонено багатожонство? Проституція - хай буде, педерастія - взагалі тренд, партнерство без шлюбу - way to go, всіляке б...во - прошу дуже, а от багатожонство - табу у всьому західному світі. Цікаво чому? Кажуть, в Європі колись навіть за це вішали. Цікаво, що в ньому такого поганого? Здавалося б - самі плюси. Чоловіки не заводили б коханок, принижуючи цим і коханок і законних жінок. Чоловіки мали б стимул розвиватись, бо жінка завжди може піти до більш перспективного і "якісного" чоловіка, не заморочуючись тим, що він "занятий". Жінки не виходили б заміж аби за кого, бо "все одно краще ніж без мужика". Дітям було б веселіше, бо їх було б більше. Розлучень і страждань стало б менше. Суцільні плюси. Дивно. Чому? Зараз наче легалізують все підряд. Практично легалізували проституцію. Вже здається скоро легалізують педофілію і зоофілію. А от про багатожонство ніхто навіть не заікається.

Why?

День філософії. Графомани х...ви

     Ви часто їсте вареники? Тоді вам часто трапляються погані вареники, які складаються переважно з кавалків несмачного тіста і мізерної кількості "контенту". В такі моменти завжди дуже хочеться, щоб з продукту обтрусили більшу частину недовареного тіста, і лишили в правильних пропорціях лише те, що дійсно потрібно і корисно. Вам не хочеться запихати в себе непотрібну вам гору тіста, і боротись зі здоровим рефлексом вашого орального апарату викинути всю цю гидоту назад. Вам хочеться правильних пропорцій і хороших вареників. Однак, нажаль, інтереси виробника в даному випадку розходяться з вашими інтересами. Бо вареники продають на вагу...

     Як часто при читанні "розвиткових" книг, в тому числі дуже відомих авторів, у вас виникає відчуття, що кожну сторінку доводиться запихати в себе наче той херовий вареник? Останні книжки, які мені траплялись, викликали саме такі асоціації. Автор повторюється по десять разів, лиє воду, пише довжелезні анотації до своїх творів, і загалом робить все, щоб тіста було побільше. В результаті я мало того, що не отримую жодного задоволення від читання, так ще й часто взагалі не можу вхопити ідею творця. Є відчуття, що мене просто дурять. Я заплатив за тісто, і витрачаю час на те щоб його прожувати, причому без жодної користі для свого організму. Таке враження, що авторам платять за кількість символів, і книжку на п’ятдесят сторінок видавати просто нерентабельно. Якщо вже так, і кількість символів потрібно штучно роздути, так хоча б робіть це красиво і доречно, щоб це було цікаво читати. Як це робив, наприклад, Карнегі. Тоді я згідний це їсти, це хоча б приємно. Але ж ні - в переважній кількості тісто немащене і настільки паршиве, що вже і того що в середині не хочеться. Якщо так піде далі, я мабуть взагалі перестану читати подібні книжки.

Вереск гальм і не лише

    Надійшла відповідь на лист щодо вереску гальм маршруток у Львові. На перший погляд цей лист - звичайна відписка, та насправді це не так. З відповіді видно, що це питання було підняте на спільному засіданні міської влади і перевізників. Місто поінформувало перевізників, що мешканцям не подобається те, що маршрутки ревуть наче лось у шлюбний сезон. Перевізники доведуть це до своїх механіків. Механіки стануть уважніше ставитись до обслуговування гальмівних систем. Це не виправить проблему повністю, але на це звернуть увагу.

    Відповідь показує важливу річ. Коли щось не так - не можна мовчати. Мовчання означає, що все добре. Якщо щось не влаштовує - про це потрібно говорити прямо і вголос. І чим більше буде таких голосів - тим краще.

Макс, це щоб ти не думав що я тут груші збиваю

Тренування. Йоркшир. 2016.

Бухати менше треба, Михалич...

Злякав Іванку, скопіювавши це фото з флешки. Ярослава сказала що я вампір.

Символи Британії

Символи Британії. Вінтажний недобитий ягуар, класична телефонна будка, і північне море. Все склалось в один момент, а поруч була камера.

Аеропорт Манчестера

Автостанція в аеропорту. Є частиною комплексу аеропорта, як і залізнична станція. Скоріше схожа на маленький аеропортик з автобусами замість літаків, ніж на автостанцію. Висить кілька телевізорів з розкладом рейсів, біля кожного "гейта" свій телевізор, виходи відкриваються при прибутті автобуса, і статечний вуйко запрошує на посадку. В автобусі дуже просить всіх пристібнутись. В цей момент автобусом прокочується хвиля металевого грюкоту застібання ременів безпеки. Шок.

Суд

 
      Незважаючи на традиційний львівський дестрой, що особливо яскраво і страшно дивиться на Привокзальній, суд виглядає незле. Я вже звик, що все довкола може бути (і в принципі є) в гамні, но Суд, Податкова, Пенсійний Фонд, і Управління Пенітерціарної Служби - мають бути в шоколаді. Без цього немає Держави. Ви бачили будівлю управління пенітерціарної служби у Львові? Ні напевне. Ну погугліть. І ви точно бачили СІЗО біля Оперного. Так от для мене було одкровенням, що виглядають вони геть по-різному. 

    Ну ладно. Як я потрапив в суд - став учасником абсолютно дріб’язкового детепе з вини чувака, що вирішив спинитись біля бабкомату у потоці машин. О, доречі. Бажаючі давати поради а-ля:

"Потрібно їхати так щоб у будь-який момент можна було зупинитись."

і "Тримати дистанцію" (в місті, ага)

- прохання іти зі своїми порадами на...й, а дорогою купити собі машину, і спробувати зреалізувати на ній власні хворобливі фантазії. Опосля вибачення і покаяння приймаються цілодобово в фб і скайп. Так от. Подія була настільки серйозною, що її оформляло два патрулі поліції дві з половиною години. Спеціально засікав. Ні, не можна було ЄвроПротокол, так сказали потім Страхова і СТО. Доречі, КАСКО було, ніхто не був випимши, і ніхто не постраждав. В результаті пригоди Поліція забрала в мене права, і сказала очікувати повістку в суд.

     Мент на вертушці подивився на мене з притаманною їм підозрілістю, і пропустив. Всередині я зустрів гарну дівчину, яка (нажаль) не мала стосунку до моєї справи, але чомусь якось цікаво подивилась на мене, і пішла собі далі. Мені стало сильно приємно, що на мене зацікавлено дивляться такі дівчата, і я пішов шукати свій кабінет. Далі я пройшов крізь купку адвокатів, що з розхристаними сорочками люто виражались площадним матом прямо на коридорі, жваво щось обговорюючи між собою. Пройшовши через цей рівень, я потрапив до воріт чистилища - кабінету помічника судді.

    І тут мені вже зовсім стало подобатись в цьому закладі. Помічники судді являли собою двох симпатичних помічниць, які також якось дивно на мене поглянули. Мені останнім часом казали, що заняття спортом даються взнаки, але ж не настільки. Почуття власної офігенності росло темпами явно непропорційними до частоти спортивних тренувань. Я сказав що в мене повістка, помічниці заметушились, і тут в кабінет зайшла тьотя в костюмі Гарі Поттера.

- Хто це?

- Це Коваль Євген по повістці на 17:30 - кротко відрапортувала помічниця.

- Хай зачекає на лавці біля входу.

Я повернувся до Врат Чистилища, і почав видаляти СМСки. Доречі, я чув, що деякі люди роблять це в туалеті.  Як огидно.

    В цей момент Врата відчинились, і тьотя_в_костюмі_гарі_поттера вийшла, пройшла повз мене. Раптом вона обернулась, і почала витріщатись на мене в стилі попередніх дівчат, а також, як я потім зрозумів, в стилі мента на вході. Що за фігня?? Я звісно на днях купив книжку про оптимізм, читаю її по сто сторінок щовечора під бухло, і очікував, що то мені поможе. Але ж не настільки... Тьотя виглядала так, що навіть в найсміливіших фантазіях не смів припустити, що я її зацікавив, хоча старші леді завжди любили мене за надійність і духовну цнотливість :) І тут тьотя не витримала:

- Ви довго думали перед тим як так в суд прийти?

- Як?

- То є неповага до суду. Ви в шортах!

- Еее, перепрошую, та звідки мені знати, що сюди не можна в шортах? Жарко ж було. Я так на роботу хожу...

- На роботу?? Хм... Ну ходіть далі.

Так от чому вони всі так не мене дивились...

Тьотя пішла,і незабаром мене закликали в її кабінет, де була вона і одна з помічниць. Я думаю, ці помічниці поза судом напиваються всмерть, бо я ніколи в житті не бачив людей, що так бояться свого начальства. Тьотя сіла за стіл, повернулась до помічниці, і сказала:

-Чому порушуєте правила дорожнього руху?

Причому сказала вона це так тихо і розмито, що востаннє так зі мнов говорив чи то психіатр чи то ухогорлоніс в військоматі в 10-му класі. Але тоді, пригадую, айболіти читали якісь цифрові мантри, і питались чи я бува не пісяюсь, тому тоді було дещо легше. З третього разу я її розчув, і почав було говорити, що я врізався в кретина, що вирішив стати в банкомат посеред вулиці, та суддя сказала, що це все фігня, правила порушувати то зле, і чи знаю я розмір штрафу.

- Та де, звідки?

В цей момент Саша прислав мені СМСку що ми йдемо квасити, і мене вдруге мало не вигнали з "засідання".

- 340 грн + 272 грн судовий збір. Ось вам папірець. Все ясно? Судове рішення вступить у силу за 10 днів, принесете нам квитанцію, отримаєте рішення суду, і з ним - на Перфецького за правами. Раніше - не віддадуть.

І я пішов. Не зміг відкрити двері, пожартував з суддею про те, що вийти завжди було легше аніж зайти, усвідомив неоднозначність жарту, і вискочив в коридор. 

Дорогою я думав. На що два патрулі витратили 2.5 години часу? В них що, немає чим більше зайнятись? Навіщо в мене забрали права? За що? Я що, когось збив? Я був бухий за кермом? Навіщо був цей суд, адже не було жодної суперечки? Навіщо ми мучили цю втомлену жінку, і витрачали її час, і час її прекрасних помічниць на те, що взагалі абсурдно і абсолютно нікому не потрібно. Вона що, на це вчилась стільки років? В суду що, немає інших справ? Хто за це все заплатить? Ну ладно я - я втратив чотири години свого особистого часу. Я не хочу рахувати скільки це грошей. Але вони - державні люди. Допоки це все настільки абсурдно і неефективно - ми просто не можемо розбагатіти. Це нонсенс, і ця система має бути змінена.

Новий тип тімбілдінгу

30% health left

    Блін, я все розумію - Боржава це ппц як красиво, і там звісно дуже свіже повітря, красиві парапланеристки, орли, а також дуже багато чорниць, але я щось абсолютно впевнений, що за цей одноденний простий похід здоров’я лише втратив. Бо почуваюсь так, наче мене переїхала вагонетка. В голові все крутиться такий індикатор з DOOM, що показує скока мнє жить лишилось. Так от - відсотків тридцять суб’єктивно. 

  

    Перше. Хоча піараси синоптики обіцяли хмарність, сонце шпарило як на морі, і я весь обгорів. І сховатися від того сонця абсолютно немає де. 

    Друге. Хоча по мапі все капець близько, в реальності все пздц далеко. Всі естімейти сміливо множиш на два, хоч я був тут десяток разів. 

   Що там ще? Ага! Хвилюватись потрібно не за себе, а ще за двох. Особливо коли одне з тих двох тричі за дві години летить то в каміння то в болото (а болота там просто дохера), і на кінець походу виглядає як я на літніх канікулах коли ще ходив до школи - без сліз не глянеш. 

   Як вишенка на тортік - хуйова залізниця. Який дебіл поварив сидіння в мукачівці під кутом строго 90 градусів?! Цього садиста потрібно каструвати сваркою, якою він то варив - спина після такого сидіння болить жахливо, навіть без будь-яких походів.     

     Розташування сидінь - то окрема тема. Чому не розпланувати їх одне за одним, як то зроблено скрізь?? А ніфіга, треба повернути сидіння до сидіння - в нас свій шлях і своє ноу-хау. А щоб більше влізло - зробити між цими сидіннями таку відстань, щоб коліна сусіда навпроти впирались пацієнту просто в ... ну в общем, навіть далеко не в коліна, а значно глибше. Далі. Ароматизація салону стандартно на рівні - зайве згадувати. В букеті домінує запах гівна з вагоної параші (в якій немає води), перемішаний з штинем забороненого в потягах тютюну, і розбавлений нотками парфумів пасажирів, і нехитрої туристично-селянської хавки.

     Далі. Поціаг Ужгород-Київ. Ця х...ня правда доїде до Києва?? Шо, і з живими людями? Не вірю. Там же так душно, що дівочкі розкладені по поличкам практично без всякої одежі, а на другій поличці третього купе 13-го вагона відтворена атмосфера пекла. Може Бог дасть, будемо молитися...

Згадується анекдот...

Спускається по схилу лижник. І тут бац - перечіпляється за гіляку, летить по схилу ломая крилья і тєряя пєрья. Піднімається весь в снігу, гіляках, і шишках, оглядає перекручені кінцівки, випльовує зайві зуби, і каже: "Блять, но все одно краще, ніж на роботі!"

Ефект Покемона

Історія з Покемонами наводить на думку, що більшість людей дуже легко присадити на щось. В самих покемонах нічого звісно поганого немає, але це ознака того, що суспільство дуже легко розвернути в потрібному напрямку, і нав’язати йому щось. Рецепт? Я б хотів його знати, це можна було б використати з користю. Можливо, рецепт наступний:

Перше - елемент змагання. Люди повинні бігати наввипередки. Друге - результати повинні бути легкодоступні і чітко видимі. В фейсбуці, в одязі, на обличчі - байдуже. Найкраще звісно у фейсбуці. Далі люди зроблять все самі.

Голандія

Одним з зайвих плюсів Брюгге є те, що звідти за три євро і 40 хвилин можна автобусом потрапити в Голандію - в гарненьке містечко під назвою Slius.

Так подають в Бельгії бельгійські вафлі. Шкода, що сфоткати їх вийшло лише в Голандії.

In Brugge

Одноіменний фільм я подивився вже у Брюгге, і починається він багатообіцяючою фразою Рея (доречі, він виріс у Дубліні): 

Брюгге?? Это же ебеня!

Смертники

Вже вкотре мало не загинув на трасі через убивць за кермом. Любителям обганяти на сліпих ділянках бажаю найскорішої смерті, і не забрати нікого з собою.

Бельгійське Містечко

     Я не люблю спеку. Я не люблю спеку. Я не люблю спеку. Особливо таку, яка встановилась у Львові останній тиждень - через +25 при 100% вологості місто нагадувало джунглі, і комфортно провести тут тиждень відпустки було важко. Минулого разу втеча від спеки, м’яко кажучи, не вдалась, і цей раз я вирішив вдарити напевне. Нехай це буде Бельгія. Про цю країну я знав лише те, що там колись жив і працював мій друг Сергій, і там є 100500 сортів пива. Задача була - знайти не дуже далеке місце, де не буде спекотно. Забігаючи наперед, щастя на світі нема. І ідеальної погоди також нема. Бельгія зустріла нас типовою англійською погодою - дуже мінливою, часто дощовою, але, курча, все одно це незрівнянно краще, аніж +30, які на той момент були у Львові.

Overbooking

Думки точно матеріальні :)

      Ще не встигли заспокоїтись хвилі на збовтаній постом про погане МАУ ФБ-стрічці, як я і сам став свідком явища з влучною назвою overbooking, про яке я до вказаного поста теж ніколи не чув. Так от. При наявності всіх куплених квитків, вчасній явці на реєстрацію, і навіть якщо у вас є конекшни, може статись так, що на чекіні вам дадуть посадковий тальон з місцем SBY. Я було подумав типу елітне щось, як крутому пацану - так щоб стюардеса з найширшою в світі посмішкою приносила карту коньяків одразу після забирання шассі. А вийшло не зовсім. 

Леви тепер підписані

Я люблю коли все підписано. Тепер підписані і найдавніші у Львові леви, що стоять на вулиці Коперніка, забуті туристами і локалами.

Греція

  
       Після того як ІДІЛ відібрав в нас Туреччину з Єгиптом, а німці раптом відкрили шенгенські візи, для морського відпочинку лишилась Греція. Перші враження і перші відкриття. По-перше, болгарка може бути гарною. Тому що це для мене тепер не пилка, а жінка. Болгар і болгарок в Греції - овердофіга. Друге - Греція - досить бідова країна, не знаю як її взяли в ЄС і шенген. Третє - там купа москалів. Абсолютно, до речі, адекватні і ввічливі люди. Вже вкотре переконуюсь, що якщо в людей немає на кухні телевізора, що цілодобово вішає їм на вуха вигідну політикам-параноїкам хуєту, все в людей нормально. Здається, час закривати міністерства ненависті з обох боків, і дружити домами, як сказано у Святому Письмі. Пропаганда то все, повірте старому вікінгу...

Ох....ітельні історії

Злизано з ФБ під враженням мощності стилю і таланту.

П - Прельопа

Я ото коли вчора за Горбачова писав то ще один мемуар вспомнив, але було вже десь час ночі і жена б мене не поняла, якби я ото став по клаві лупити і соватися в пароксизмі ржачки, тому розкажу вам його сьодні.

Крім Горбачова в мене було мульйон всяких кєнтів, один з яких Сирожа. Сирожа народився в Шпанові - за сім кеме від города гіроя Роуно. Але поводився він так, неначе його зачали і народили десь в глибинах Талібанщини - в Зарічному чи Дубровиці. Дуже дикий мальчик був, хоч і хароший. Він коли приїхав ми взагалі не могли зрозуміти що саме він говорить. В Сирожі була мама, яка продавала кукурузу і сємкі. В сьомій ранку в базарний день ми всі будилися від дикого ревиська. СИРООООЖЖЖАААА, СИИИНННААААА, НЕСИ КУКУРУЗУ МАТЕРИИИИИИ!!!! І Сирожа тільки так з четвертого поверху хуяк хуяк з повними відрами кукурузи і на базар.

Вирішення проблеми ультрас

Світ так потерпає від ультрасів, а в мене є рішення :) Замість того щоб вони громили міста і підставляли під удар людей, що через якусь прикру помилку природи не отримують задоволення від власних і чужих скривавлених пик, зробити наступне:
Після основної гри - футболу - випускати на стадіон бажаючих бити один одному мармизи. І брати за це окремі гроші з глядачів. Як в римському колізеї. Глядачі будуть в огромній кількості, я впевнений - люди барздо люблять споглядати як когось мудохають. Най пиздяться досхочу, хоч до смерті. На зібрані гроші полагодити що вони там поламають, і вивезти неходячих. Win-Win - і люди щасливі, і ультрас задоволені, і ментам мороки їх ганяти нема, і стадіони цілі, і міста не потрощені.

Польський Житомир

"Оптимістам" і "патріотам" краще пропустити цей текст. Во ізбєжаніє.

      В нашому районі є хлопець Володя. Володя розумово, фізично, і емоційно відсталий чоловік віком років до 50-ти. Він дуже добрий дядько. Роками він ходить нашим районом, і збирає сміття. Коли Володя бачить на землі пляшку чи пачку з-під цигарок, він піднімає її з землі, і кладе в пакет, який завжди носить з собою. Це його місія і його життя. Я люблю Володю. Він завжди посміхається, і завжди зайнятий корисною справою. Але Володя - не просто Володя. Він цього не розуміє, але він - символ. Символ безперспективної праці.

Дуже інтимне

Їдемо в машині. Далеко.

- Тато, коли вже буде Макдональдс??
- ще кілометрів 50.
- 50?? Я взагалі-то хочу срати!
- Фу, Ярослава! Ти дівчинка, принцеса, а розмовляєш як матрос. Ти хочеш ка-ка-ти! Або попудрити носик.
- Какати я хотіла годину тому. А тепер я хочу срати!

Настроєве :)

Тепер один старік сєдой,

развалін страж полуживой,

в шістсот дванадцятій сидить,

код пише, пообіді спить,

немає з ким поговорить,
горілку також ні з ким пить,
лиш доктор Цвак, як щось не так,
у венах Вікінга горить...

Місто, в якому зупинився час

Перепрошую, що фото - повне гівно.

Я нещодавно купив собі смартфон...

Я люблю Житомир. Я народився там, і прожив там більше 25 років. Не можу сказати, що колись там квітнули райські сади, але ще кілька років тому мені здавалося, що він починає оживати. З’являлись торгові і розважальні центри. Ставало чистіше на вулицях. Впорядковували дикі базари. Я не був там більше року, і останній візит справив гнітюче враження. Здається, час у місті повернув назад, і місто йде до повного занепаду.

Шкода тебе відпускати

Коли я виколупував Тебе з-під 120-річного шару пороху на горищі, я відчував, як в’їдлива пилюка наповнює мене, і проклинав той момент, коли пообіцяв Тебе знайти. Коли я відмивав і відчищав тебе у ванній, я думав - скоріше б Тебе спекатись. Далі було ще багато всього.
А коли вранці я побачив Тебе - теплу, блискучу і рум’яну, то зрозумів, що не хочу віддавати Тебе в чужі руки. Але вибору вже не було. Ти прикрасиш дім колекціонера, і малоймовірно, що ми побачимось ще. Прощавай, найгарніша цеглинка в моєму житті...

По-раз третій :)

Минув місяць, і нашу клумбу - в центрі міста, в найстарішому парку України, знову розвандалили. Прийшли вночі, і забрали шість ялівців з шістнадцяти. Ялівці були припнуті до землі. В кріпленнях розібрались, знайшли слабкі місця, розкрутили, і що могли - винесли. Що не змогли - тягнули і рвали, розкидаючи по клумбі.

Тато, не засмучуйся. Я бачила таке в мульфільмі Зоотрополіс.
Коли звірі живуть у місті, в них є поліція, дороги, ресторани, вони ходять у кіно. Вони наче люди. Але в душі вони все одно дикі тварини. Так і українці. Наче все є, і поводяться як люди. А в душі - як тварини.
Я більше не хочу тут жити.  Давай виїдемо звідси.

П.С.
До обіду все відновив, лише ланцюги стали грубші.

Ангели з автоматами

      На 9 травня хтось вандалить клумби, а хтось - мій моцк. Причому гуртом. 

Лента ФБ всюй день не може заспокоїтись. Авторитетні історики, "трендові" блогери і "патріотичні" політики наперебій пишуть, що радянські війська то були суцільні звірі і сталіністи, що вдень грабували і вбивали мирне населення, а вночі займались тим, що не спали, а гвалтували гуртом 10-річних німецьких дівчаток в ім’я Сталіна і Берії. Воїни УПА були при цьому суцільно високоосвічені гуманісти зі шмайсерами, що розмовляли виключно рядками з Шевченка і Франка. СРСР співпрацював з німцями, і ділив з ними Польщу, а от Англія не підписувала з нацистами Мюнхенську угоду про відділення махрових сепаратистів- чехословацьких Судетів :)

      Я маю один недолік. Добру пам’ять. Я пригадую, як коли я був молодший, все було інакше. Воїни УПА були суцільно садистами, що замість воювати і добувати їжу, займались тим, що забивали криниці трупами дітей сільскої вчительки. Звісно, перед тим згвалтованої гуртом. А радянські солдати були ангелами з автоматами, що не знали слова на букву Х, і срали зефіром.

        Два рази мені вистачило. Не вірте політикам, "історикам", і "трендовим блогерам". Половина з них мають корисну мету, інша половина - або отримує гроші від першої половини, або просто ідіоти. Вмикайте голову. Не давайте розфарбувати свою свідомість у монохромну палітру, це відключає мислення. Вам дають солодкий нейролептик, щоб Ваш мозок заснув. А Ви відмовтесь. Розбирайтесь в історії, і упирайтесь пропаганді. Будь-якій з будь-чийого боку. Це - отрута для мозку і засіб зомбування людей.

 

Ваш параноідальний друг

Til Bargada!

Все ж таки я люблю сюрпризи. Сидиш собі в кабінеті, тільки починаєш розуміти черговий тікет, заносиш руки над клавіатурою з наміром лупати сю скелю, і тут...
Несподіваний і дуже приємний подарунок від моїх Перфекшиальних друзів! Здається, я вдруге номінований на роль борця з несправедливістю, і тепер маю зброю в цій боротьбі!

Нехай же не затупляться секири наші,
як не тупляться мізки і почуття наші,
най лупається скеля несправедливості і бруду
під натиском вікінгської секири.

 Дякую дякую дякую!
Til bardaga!

Такий класний стріт-арт

Львів, вулиця в районі вулиці Ференца Ліста:

Фашисти в школі

- Тато, ти в школі ким був - двійочником?
- З чого ти взяла??
- А ким?
- Ну... хорошистом.
- Ким-ким?
- Хорошистом. Тим що вчиться на 4 і 5.
- Мама! Наш тато був в школі фашистом!

Німецька віза, третя серія. Подача.

Дисклеймер.

Я - досить спокійна людина. І дуже добра. "Я такий ніжний як одуванчик... Но так дам пи...ди..." (С).
Йдучи парком на роботу після дощу, я збираю на доріжці червяків, що не встигли втекти, і можуть стати жертвами наших із вами підошв. Збираю і складаю на траву. Я рятував в Кракові бджолу з-під коліс трамваю, хоч в мене алергія на бджіл, і я від них пухну і вапще в мене судороги. Так, і від трамваїв теж. Я - добрий. Але.

Особливості національного безвізового режиму

Будні безвізового режиму, дубль два. 142 сторінки на трьох. 142 сторінки, Карл Ангела! Без паспортів і страхівок звісно. Це все, що Вам потрібно знати про лібералізацію візового режиму з ЄС.

Я давно так не працював і так не стомлювався. Я давно так не матюкався. Я давно так не хотів напитись до нестями. Пробачте мені, англійці. Ви не просто ліберальні у візових вимогах, ви - ангели. В порівнянні з ... ну отримаю візу - скажу. А поки буду краток. Ви рєбята єбанулись... Ви єбанулись! Ви є-ба-ну-лись! Піздєц маразм... І драстуй безвізовий режим.
Всі об’єкти на фото крім стоса паперової хуйні - для масштабу.

Глянув для порівняння, англ віза, Standard Visitor (можеш податись хоч на 10-річну аби були бабки):
 

1. application form, current passport or other valid travel identification 
2. evidence that you can support yourself during your trip, eg bank statements or payslips from the last 6 months

Тобто не треба:

1. ідіотичної хуєвої тучі копій всіх сторінок всіх паспортів. Як і решти копій.
2. страховок (і так же ясно що це хуйня, бо ж віза 2-10-річна, не страхуватись же на 10 років :)) 
3. довідки з податкової (чекати 10 роб днів). І її копії. 
4. копій запрошення і паспортів запрошуючих всім (ясно, бо подаєтесь же пакетом) 
5. нотаріально оформлених, та й будь-яких інших, гарантійних листів на оплату (ясно, бо ж в анкеті все написано). І їх копій. 
6. гарантійних листів на дітей (ясно, бо виїзд дітей за кордон все одно перевіряє і за це відповідає прикордонна служба). І їх копій. 
7. чекліста (що ти приніс) підписаного (на..я він треба, -9 сторінок на трьох людей) 
8. довідки зі школи (омг, важливий документ, особливо про звільнення від занять на період річної візи. І само собов її копії.

і якось же живуть :)

Паровози

Я давно помітив, що люди, які роблять щось, що не є необхідним для їх особистого існування - не просто меншість. Їх настілька дрібна частинка, що їм в світі самотньо. Гумільов збудував довкола цього цілу теорію, і придумав їм назву пасіонарії. Вони ж "активісти", "ті_кому_більше_всіх_нада", альбо ж просто "є...нуті". Вікіпедія, здерши це в Гумільова, дає хороше визначення - людина, що здатна адсорбувати і генерувати більше енергії, ніж необхідно для самозбереження. Особисто я зву таких людей "паровози". Як правило, людина-паровоз - паровоз у всьому. В побуті, роботі, і громадській активності.

Я правильно "бити бетону"

Кілька міфів про відому всім господарям річ. Міфи дуже розповсюджені, я сам був бранцем більшості з них до останнього часу.

1. Якщо зробити рідкий бетон, він коли застигне - буде міцніший. Ніфіга, все якраз навпаки. Чим менше в бетоні води - тим бетон міцніший! Бетон має бути якомога сухіший, мати мінімальну кількість води, щоб з ним можна було працювати.
2. Чим менше в бетоні піску і чим більше цементу - тим бетон міцніший. Неправда. Цемент в бетоні виконує роль клею, а несучим елементом є пісок і щебень. Тому зміна пропорції не факт що покращує результат, а може й погіршити, зробивши його крихким.
3. Коли замазав, залив, заліпив щось бетоном (розчином) - треба щоб просохло - швидше сі схопе. Зовсім суперечить хімії бетону. Навпаки - потрібно зменшити вентиляцію і випаровування. Він власне що не має сохнути. Це знають архітектори, тому часто можна побачити, як на будівництвах щойно залиті конструкції обгортають плівкою для зменшення випаровування води. Щоб встигли пройти хімічні процеси, що зроблять з цементу, піску, і каміння міцний бетон.

А тепер не міф, а чиста правда, яка дуже важлива: міцність дуже cильно залежить від якості і ретельності перемішування. Частинки цементу і води мають гарно огоронути і обліпити частинки піску і камінці. Тільки так все це добре склеїться в процесі застигання бетону, і результат буде міцним.

Як багато ми втрачаємо

Коли в місті починає гриміти і блискати, спробуйте не сідати за кермо, і не викликати таксі в офіс, а піти додому пішки. Особливо якщо вам через Стрийський парк. Ви не уявляєте як багато втрачаєте. Коли йдете додому в шторм через Стрийський парк - спробуйте не намагатись пролетіти його на шаленій швидкості, щоб не змокнути. Натомість зупиніться і погляньте як блискавки наскрізь прорізають місто, і природа, не дочекавшись комунальників, сама починає генеральне прибирання після зими. Це неймовірно гарна і велична картина. Парк миттєво стає порожнім, все довкола завмирає, слухаючи грім і спостерігаючи величне світлове шоу.  Заради такого не шкода змокнути до грошей в кишенях...

Але ви всього цього не побачите. Адже потрібно прийти в офіс на п’ять хвилин швидше, щоб встигнути. Неважливо що саме встигнути. А потім повернутись додому якомога скоріше, щоб швидше зайти у фейсбук. Неважливо для чого. Треба. І дуже важливо не намокнути в цю зливу. Чому не намокнути? Ніхто не знає. Просто відомо, що не намокнути - це важливо.

Дайте листочок паперу

Ідіотичні візові вимоги привели мене у моторошні підвали львівської податкової, що височіє над усім містом, наче прагне його розчавити.

- Мені потрібна довідка про доходи СПД і сплачені податки.

- Для чого?

- Для візи.

- На візу потрібна лише про прибутки.

- Німцям вже ні.

- Маєте листочок?

- Який листочок?

- А4. 

- Ні.

- А як же ви будете писати заяву?

- А потрібно писати заяву? Я не знав.

- Треба. Неможливо написати заяву без листочка.

- Шобумдєлать?

- Йдіть купіть листочок. Там в кіоску (тут же в підвалі податкової хтось з начальства тримає кілька кіосків з листочками).

...

Безвізовий режим в дії, або "більше паперу - чистіше жопа"

Стос документів на німецьку візу для 3-х осіб (родина) сягає 1.5см завтовшки і більше сотні сторінок. Так переможемо!

П.С.
В візовому центрі сказали доробити ще приблизно стільки ж копій, принести довідку з податкової, про яку в податковій навіть не чули, і перефоткатись, ібо моя фотка має 7 місяців, а потрібно шобе 6. Ідіотизм. Як і копії всіх, включно з порожніми, сторінок всіх паспортів, включно з внутрішнім.

Клумба-2

Ми це зробили. Мрію не вб’єш нічим. Нас вандалили, в нас крали, нам брехали, а ми стали лише сильніше цього хотіти. І сьогодні це сталось. Дизайнер - Юля - людина, якій все одно, що в мене вже не розгинається спина - ялівець має стояти так, а не інакше. Концепт блін.

Який прекрасний цей світ

Не паркуйтесь біля смітника

Просто сподіватись на те, що агроельф не буде паркуватись на Т-подібному перехресті, де вивертає довжелезний неповороткий тролейбус, чи не буде ставити своє корито впритул до смітника - марна надія. Вільнолюбиві агроельфи часто щиро впевнені, що закони і правила, зокрема ПДР, створені для того, щоб пити агроельфійську крев, і обмежувати свободу. Ці клинописні таблички спроба пояснити таким людям чому ж саме не можна ставати впритул до смітника. І натякнути, що практично всі правила і закони мають логічне підгрунтя, і вони стали правилами не просто так.

Далі буде те саме для місця повороту тролейбуса. Цікаво чи допоможе це...

Бог і Колесо

      Спочатку я хотів купити робот-пилосос. Почитав, потестував - класно, але не долає пороги, і не вичищає кути. Потім я почув про робота, що миє вікна. Класна річ капєц. Приклеїв ’го на вікно - він там поповзав, пошкрябав - вікно чисте. Почитав, погуглив - все чудово, але не вимиває кути. Воно і зрозуміло чому - щітка ж зроблена у вигляді кола.

       Потім я неодноразово бачив відео роботів, що ходять наче тварини чи люди. Людство давно намагається створити аналог того, що бачить у природі, але роботи-собаки все одно ходять, наче 16-річний сліпий пес, а роботи-люди - наче я після поліровки 0.5 коньяка пивом. 

      На відміну від людства, яке поклало в основу всього свого прогресу колесо, Бог, схоже, або не знав колеса, або свідомо не використовував його. Можливо він просто не хотів паритись безперервним латанням дірок у дорогах і коліях, і створювати мінтранс. Але скоріш за все, Творець хотів, щоб в людства хоч кути були більш-менш чисті.

       Ау, люди, ви не хочете розвернути технічний прогрес? Схоже, що він міцно вперся в Проблему Брудних Кутів (ПБК) і хуйових доріг, і вкляк. Бо в його основі - колесо. Давайте перемкнемось на лапи і копита! Профіт очевидний - доріг не треба взагалі. Уявіть Камаз, що х...ярить через гору без насипаного шутру! Трамвай, що йде на ратицях на Санта-Барбару без трирічного прокладання колії на Сихів! Смарт, що біжить на роботу через корчі в парку! Спортивну БМВ з гарними ніжками! Пилосос з руками як в вашої жінки, тіко холодними! Аж дух перехоплює!

Не роби нікому добре, і тобі не буде зле

Можна додати:

• Не роби нікому добре, і тобі не буде зле.
• Добрими намірами вистелена дорога в пекло.

і ще:

Хочеш уникнути критики:

• Говори як всі.
• Роби як всі.
• Будь як всі.   

Будь ніким.

Як відобразити сутність мови в одній фразі

Так:

Всевидящий путін

Про захоплення фсб ОБСЄ я вже навіть не згадую. Воно виглядало не дуже й дивно. Я думав це випадковість. Вперше страх почав зароджуватись у моєму серці коли фсб захопило Фейкбук, і посадило своїх адмінів блокувати проукраїнські акаунти. Сьогодні фсб підмовило PayPal не йти в Україну, і страх став ще страшнішим. Зауважте, перегравши не просто СБУ, а всі спецслужби всіх країн світу з усіма доларами світу. Схоже, межі компетенції і професіоналізму цієї контори нема.

Мені стає страшно. Що далі? А ну як завтра фсб підмовить Майкрософт не випускати україномовну вінду? Що як примусить ЄС не давати безвізовий режим? Або підбурить котів срати в моєму під’їзді, льві’ян - паркуватись на пішохідних переходах, і гадити собі під ноги. Йой, це вже навіть зроблено. Хтось взагалі думає про ці глобальні виклики?

З історії Гаіті и Домінікани

Цікава книжка з опиом цікавих подій, яка наштовхує на цікаві паралелі. І як бонус -неочікуване підтвердження моїх думок про монохромність зору більшості людей::

(йде обговорення діяльності одного з чуваків, який захищав природу острова, і від діяльності якого постраждало чимало людей):

Я не знаю ответов на вопросы относительно Балагера. Частью нашей проблемы, заключающейся в понимании этого человека, могут быть наши собственные несбыточные надежды. Возможно, мы подсознательно ожидаем от людей, что они окажутся только «хорошими» или только «плохими», как если бы существовало всего одно-единственное качество — добродетель, которое проявлялось бы в каждом аспекте человеческого поведения. Если мы находим человека добродетельным и достойным восхищения в одном отношении, то нам неприятно обнаружить, что в другом отношении этот человек таковым не является. Нам трудно признать, что люди противоречивы и представляют собой целую мозаику качеств, сформированных различным жизненным опытом, качеств, которые часто не соотносятся друг с другом.

Любовна лірика

На третій тиждень палкого кохання до футболіста Назара Ярославу пробило на поезію. Місцями в неї виходить така собі несвідомо-еротична лірика: Наприклад:

Прилинь, відлинь, і помішай мій казанок (!),
у якому горить моя незгорима любов,..

:)

Не погрожуй зеленим мексиканцям, попиваючи коньяк у 9-ти пабах

В середу сталась проруха на дуже опитну старуху. Після марафону по закладах, о 3-й ночі, в самому центрі Львова, двоє Йолопів були перестріті трьома мексиканцями - чотирма зеленими і двома чорними. Двоє зелених дали по голові Вовці, всі решта - мені. Дали так, що я на деякий час втратив дар прямоходіння, і згадати Пітон зміг лише о 5-й вечора. Висновок - жодних кольорових після міцних. Підступні тварюки.

Вєня, катай сюда

- Як тренування сьогодні?
- Нормально. Один хлопець показав піську.
- Всім чи тобі?
- Всім
- Навіщо??
- Він попросив в іншого хлопця воду, а той каже - покажеш піську - дам води.
- ???
- І потім не дав

Форма має значення

Міша, ну ето какая-то постная хуйня...

(С) Гепа і Допа

   Згадайте найгарнішу жінку, яку Ви знаєте (так так, звісно свою дружину). А тепер уявіть, що замість облягаючої сукні на ній мішок з-під борошна з диркою для голови, а на голові - кроляча шапка. Причому шапка така давня, що виглядає, ніби той кролик здох прямо в красуні на голові. Ну і як? Далі красіво, чи йдемо шукати нову кандидатуру на посаду першої леді? 

#Перемога

Я не міг звідти виїхати в бік центру з роботи. Дуже небезпечне місце з поганим оглядом. Місто довго шукало варіанти рішення, і таки щось вирішило.

Не можу витягнути кулєгу на пиво

Довелось написати в робочий чат шефу (Томас).

Тепер не відкрутиться:

Багатий тато, бідний тато

Продовжуємо цикл публікацій на фінансові теми :)

      Крім гри КешФлоу Кийосакі написав також цілу гору книг, в яких, одну з яких на пробу прочитав я. Точніше, якщо чесно, не прочитав, але таки подужав 120 сторінок із 170-ти. Чому кинув читати далі? Бо зрозумів, що автор все сказав за перші 20 сторінок, а далі просто товче воду в ступі. Відчуття таке, що читаєш те саме різними словами. Може то така методика, але мені здається, що письменництво - явно не сильна сторона Роберта. Він це і сам десь згадував. Його сильна сторона - продати те, що він написав, і зробити себе таким чином Богом для одним і шахраєм та ідіотом для інших.

Все, завтра йду бухати з Професором

Все потужно заєбло. Ідіть всі нахуй. Завтра день Бахуса!

CashFlow або "Про Що Це Тобі?"

    Відомий багатьом Роберт Кийосакі крім купи книжок і власного банкрутства створив гру для навчання людей фінансовій грамотності. Коли тренер питає мене чому я туди пішов, мені хочеться сказати правду - "жінка притягнула". Основна ідея кешфлоу, як і багатьох "психологічних трансформаційних ігр", в тому, що кубик ніколи не падає просто так. На початках я намагався сперечатись з цим абсурдним для технаря твердженням, але пояснити це більшості людей, і особливо жінкам, абсолютно нереально. "Гра ніколи не бреше! Вона покаже тобі все!" Тому врешті решт я закрився, сказавши собі, що кубик все ж таки кидаю я, своєв руков, якою командує моя довбешка, і тому його покази все ж таки важко назвати абсолютно випадковими. Ну і ладно.

Найкращий коньяк в моєму житті

"Себе потрібно любити" - подумав я, і вирішив спробувати коньяк, який навряд чи колись ще спробую. На щастя, мосьє Тессерон вирішив замість продавати спирти з власних запасів коньячним домам типу Хенесі, випускати коньяки сам. І зокрема, випустити "пробнік" з коньяками чотирьох різних витримок - 90-го року, 76-го, 53-го, і 29-го (!).

Приблизно як і висока кухня, коньяки після 5-7 років непрофесіоналу розрізнити важко. Всі добрі, та сказати який краще - не скажу.

Печерний Сексизм і Націоналізм

На мою думку, сучасне суспільство зробило дві величезні помилки в розвитку. Обидві мають спільне коріння - уравніловку. Перша - визнати, що всі люди - однакові , перекресливши всю генетику, всі традиції, і всю тисячолітню історію різних націй. За це зараз страждає величезна частина людства, і це - лише початок. Приємно, що в цьому плані з’являються проблиски одужання і розуміння.

Інша помилка, не менша, але з більш віддаленими наслідками - зрівняти чоловіків і жінок, і зробити з жінок чоловіків. А всіх, хто знає, що жінка і чоловік - то не те саме - назвати "сексистами". Перекресливши таким мудрим ходом всю фізіологію, історію, і природу. Наслідки цього можна побачити в Європі, де жінка вдягається як чоловік, вйобує як чоловік (а то й більше), і спілкується як чоловік. Все це виглядає мені дуже сумно і безперспективно.

Як дивно іноді працює мозок...

    П’ятниця. Сьома година вечора. На дворі мороз, а вранці був мокрий сніг, і тому мій припаркований біля офісу дирижабль безнадійно обмерз. Парковки в нас, доречі, толком немає, і машини стоять просто довкола офісу без жодної охорони і огорожі. Вийшов, глянув на залізного супутника життя - капєц повний. Навіть двері сі не відкривають. Так-сяк відкрив одну методом простукування. Переконався, що щітка той панцир на склі, певна річ, не бере, і сів в машину слухати музику під звуки пічки, що гріється мінімум п’ять хвилин навіть на ходу. Доречі, більшість водіїв вперто гріє машини, хоча в інструкціях на нові авто чорним по білому написано, що гріти їх непотрібно, завів і поїхав. Але хто ті інструкції читає...

Ватєта кароши?

Пацани обговорюють віскі. Оце:

Двоє людей спробували і написали відгуки:

Видно останній від ціни був настільки ох...ший, що спромігся лише на "ватєта кароши!".

Перший технічний пост

If all you have is a hammer - 

everything around looks like a nail.

Здається, перший технічний пост в блозі. Просто думки, які приходять в голову останнім часом. Всі вони апріорі суб’єктивні, і жодним чином не претендують на істинність.

 

Думка перша. Про JavaScript

    Ви ж пам’ятаєте часи, коли ця прекрасна мова використовувалась для встановлення фокусів на елементах? Ви помітили, як Яваскрипт потихеньку став центром всесвіту у веб-програмуванні? Останні роки центр мас змістився в rich frontend, і на яваскрипті почало писатись буквально все.  Швидко з’явились спочатку зручні ліби, а потім і охуєнні mvc-фреймворки, які допомагають писати все, аж до бекенду. Писати на мові, що взагалі-то не призначена для писання всього, а призначена скоріше для встановлення фокусів на елементах пейджа.

     Це, звісно, гіпербола, але в цьому явно є велика доля правди. Непристосованість JS до серйозного програмування помітна неозброєним оком будь-кому, хто на ньому хоч щось хоч колись писав. Але альтернативи немає, бо SPA - тренд, який не зупинити, і який виглядає цілком логічно і слушно. Потреба в коді є, а інструменту, що відповідав би цим потребам - нема. В результаті  програмування виглядає як ходіння п’яним по тонкому льоду з зарядженою рушницею в руках.

       Останнім часом з’явився цілий клас фронтенд-погромістів, що займаються добуванням золота палкою-копалкою, обвішуючи її різноманітними аксесуарами і саморобними подєлками, що так-сяк допомагають використовувати цей застарілий і непристосований для видобування золота інструмент. В результаті палка перетворюється на монстра, а в копачів всі руки і душі вкриті ранами. Скільки це буде тривати - невідомо, бо хайпу на цю тему я наразі ніде не бачив. Можливо я просто помиляюсь, і все на фронтенді ок.

 

Думка друга. Про REST

     На іншому кінці дроту, нажаль, все теж виглядає досить підозріло. З входженням світу в еру мікросервісів і SPA/rich_frontend з’явилась гостра потреба в концепції, яка б допомогла розробляти більш-менш схожий і уніфікований АРІ. SOAP занадто складний, XML-RPC занадто недорозвинений. І тут на сцену вийшов вуйко, і сказав:

Ось же є HTTP, я його робив - хороша штука. Давайте його юзати. Там все просто. Що вам ще треба, хлопці??

І дав всім поради як саме можна юзати HTTP для побудови API. Всім наче сподобалось.

     Але з часом в людей починає виникати все більше питань і все більше різновидів розуміння РЕСТу. Тепер він вже ніфіга не простий і ніфіга не однозначний. В нього тепер навіть є рівні, які, ясна річ, також ніде і нічим не стандартизовані, а просто начертані на скрижалях в апокрифі від Мартіна Фаулера. Поки що люди в основному схильні закривати очі на той факт, що РЕСТ постійно ковбасить, і по ньому немає жодного стандарту. Ми думаємо, що це є наслідком молодості ідеї, і ось-ось все утрясеться, і програмісти заживуть щасливим безтурботним життям. Не буде більше холіворів на тему правильного дизайну АРІ, і правильного розуміння абревіатури РЕСТ. Все буде стандартизовано і зрозуміло.

    Або все буде інакше. Чи в правильному взагалі напрямку рухається спільнота, намагаючись стабілізувати і стандартизувати РЕСТ? В мене є підозра, що одна з первинних причин цієї ситуації полягає в тому, що адепт HTTP дещо штучно "натягнув" його на потреби програмістів. Як і JavaScript, HTTP ніколи не розроблявся для того, для чого його використовують зараз. І тому, ймовірно, він просто не може виконувати цю роль без постійних компромісів.

     Природня для HTTP передача ресурсів-сторінок - це все ж таки не те саме, що віддалені виклики в розподілених системах. І тому CRUD в РЕСТфул АРІ, якщо придивитись, виглядає досить таки штучно. Наразі цю штучність намагаються прикрити для себе люди, яких нудить від поганого дизайну, але ці спроби дедалі менш вдалі.

     Схоже, що ці конфлікти мають корені в самій ідеї використовувати модель HTTP взаємодії для побудови API. Навіть розшифровки центральних абревіатур підходу - HTTP та REST звучать не надто співзвучно до їх використання - побудови API. Доречі, Java*Script* у випадку вище теж трохи натякає, що це не зовсім той інструмент, на чому пишуться великі системи і фреймворки. Це ніби смішний аргумент, але програмісти знають, що якщо ім’я змінної не відповідає її функції - це дзвіночок, що з кодом щось не так.

Думка третя. Про мікросервіси.

     Мабуть мікросервіси - це те, що можна назвати одним з основоположних елементів сучасної розробки. Ідея дуже проста, але мені здається, що очікуване багатьма спрощення системи розбиттям її на мікросервіси не досягнути. Складність при цьому просто розмазується по горизонталі, і частково переноситься на рівень взаємодії, але аж ніяк не зникає, і навіть навряд чи суттєво зменшується. Краще масштабується - однозначно, легше деплоїти маленькі шматочки, ніж велику монолітну байду - можливо. Але складність...

     Вам давно доводилось вносити зміни, що залежать від інших компонентів, в систему з мікросервісною архітектурою? Це іноді неслабо виносить мозок через необхідність внести зміни в десяти різних компонентах, окремо їх всі зарелізити, бампнути всі версії, і так далі. Це ніфіга не просто. Виникає відчуття, що складність не сильно і залежить від таких речей, як розтягування системи по горизонталі.

Гра "Родичеве Бінго для дівочок"

Трапилось в ФБ. Абсолютно геніальна річ, як на мене :)

Поле:

Навіщо читати книжки?

Батьки все життя просять дітей читати, і наче всі знають, що читати - це добре. Але чому? Зазвичай батьками і вчителями використовується один аргумент - "будеш більше знати, будеш розумний". Але насправді знання - це не все. Є ще щонайменше дві дуже потрібні в житті речі, які чітко відрізняють людину, що читає.

Дорога в офіс

Від машини росте дупа, падають соціальні навички, і виробляється тунельний зір. А довкола стільки прекрасного! Мені пощастило - дорога до офісу дуже гарна, і ходити нею - саме задоволення. Я навіть зібрав колекцію фото, зроблених дорогою в офіс.

Дорога на роботу починається в верхньому центрі Львова. Це такий ще центр, але вже без шалених натовпів туристів.

В цікаві часи живемо

Тьотя написала в ФБ пост про бездіяльність міліції у справі дівчинки, яка впала в яму з вугіллям в бухті вікінгів, і попекла ноги. Мовляв, розслідують два роки, жодного разу не опитали свідків...

Ну і тегнула в ФБ Дмитра Загарія - голову обласної міліції.

Круто, нє? От би ще допомогло...

If it hurts - do it more often

Трапилась досить цікава книжка, що пояснює складні речі простою мовою - Найбагатша Людина Вавілону.
Мудрість, викарбувана на калених глиняних табличках, прийшла до нас з прадавніх часів, коли ще не було навіть флешек - з міста Вавілон. Принаймні, так написано в книзі.

UkrGears

Купив іграшку - сейф від нашого стартапа UkrGears. Штука на перший погляд просто космічна - повністю з дерева (навіть без цвяхів), і з працюючим сейфовим механізмом!

Японське віскі

Трапилось японське віскі Нікка з дуже гарним рейтингом: