Я давно помітив, що люди, які роблять щось, що не є необхідним для їх особистого існування - не просто меншість. Їх настілька дрібна частинка, що їм в світі самотньо. Гумільов збудував довкола цього цілу теорію, і придумав їм назву пасіонарії. Вони ж "активісти", "ті_кому_більше_всіх_нада", альбо ж просто "є...нуті". Вікіпедія, здерши це в Гумільова, дає хороше визначення -
людина, що здатна адсорбувати і генерувати більше енергії, ніж необхідно
для самозбереження. Особисто я зву таких людей "паровози". Як правило,
людина-паровоз - паровоз у всьому. В побуті, роботі, і громадській активності.
Відсоток паровозів серед малорухомого складу мало залежить від віку, рівня життя, та інтелекту, і природа не надто щедра на них.
Серед моїх знайомих - а всі вони розумні і непогано забезпечені люди -
одиниці тих, хто робить хоча б щось щось поза межею прямих своїх
інтересів чи посадових обов’язків. Навіть дуже дрібне "щось". Цей відсоток дещо змінила революція і війна, втягнувши
у вир волонтерства чимало людей, але за короткий термін в "системі" все
одно лишились знову ж таки одиниці. А от від статі активність людини явно залежить - активність молодого
жіноцтва вцілому значно вища. Зокрема, я впевнений, що більшість
айті-подій у Львові ніколи б не відбулись без дівчачого лідерства. Я зву це Girl Power. Не будемо будувати теорії про причини, але факт є фактом.
Ще деяка частина людей може бути запалена надлишковою енергією паровозів, і на деякий час піти за ними. Таких людей, доречі, теж небагато, а передача енергії від паровоза до такого приймача - коштовний процес, КПД якого - під великим питанням. Решту людей не піднімеш нічим (крім страху і обіцянок матеріальних благ, що дуже добре видно в політиці). Тому паровози вічно зайняті, і вічно ниють, що їх ніхто не розуміє. Якщо ще є час на ниття. З часом паровоз або глохне, застрягши колесами у реальності, або стає електровозом - мудрішає, і починає розуміти, що така ситуація - прикра, але так створений світ, і обурюватись цим - це як обурюватись тим, що щовечора сонце сідає за небокрай.
2 comments:
Есть более привычная формулировка - "энтузиасты" )
Статья понравилась.
Добрі міркування, так і почуваєшся часом :)
Моє вже зауваження: все таки великий відсоток розуміють, що робити шось таки треба і оце недавнє масовое волонтерство їх розворушило - але ж основний мотиватор у них не потреба, а сумління і досвіду альтруїзму в них мало, то виникають кумедні ефекти з їхніми очікуваннями (носіть мене на руках) та КПД (я краще знаю, не пояснюйте мені нічого).
Post a Comment