Ох....ітельні історії

Злизано з ФБ під враженням мощності стилю і таланту.

П - Прельопа

Я ото коли вчора за Горбачова писав то ще один мемуар вспомнив, але було вже десь час ночі і жена б мене не поняла, якби я ото став по клаві лупити і соватися в пароксизмі ржачки, тому розкажу вам його сьодні.

Крім Горбачова в мене було мульйон всяких кєнтів, один з яких Сирожа. Сирожа народився в Шпанові - за сім кеме від города гіроя Роуно. Але поводився він так, неначе його зачали і народили десь в глибинах Талібанщини - в Зарічному чи Дубровиці. Дуже дикий мальчик був, хоч і хароший. Він коли приїхав ми взагалі не могли зрозуміти що саме він говорить. В Сирожі була мама, яка продавала кукурузу і сємкі. В сьомій ранку в базарний день ми всі будилися від дикого ревиська. СИРООООЖЖЖАААА, СИИИНННААААА, НЕСИ КУКУРУЗУ МАТЕРИИИИИИ!!!! І Сирожа тільки так з четвертого поверху хуяк хуяк з повними відрами кукурузи і на базар.

 

Кстатє, вони так на кукурузі за три роки собі однокімнатну квартиру на Тєкстільщику купили. А всю кукурузу пиздили з колхозного поля.

Ще в Сирожі був батя-алкаш, тверезим якого я бачив тільки в гробу, коли він вмер від кіру, і сестра Наташа. Наташа стала городською год в 14 - погодьтеся, в такі года Гайдар вже полки водив, а Наташа тоді вперше зовиділа металеву горку-ракету. І качелі. І барабан. І дико почала навьорстувати упущені в сєльской мєсності годи. Для нас це все виглядало дичайше - коли Наташа з візгом летіла з горки, в той час коли її ровесниці курили за девятиетажкой сігарєти Бонд.

Наташа була типова сєльська діваха - така аж ух, кров з молоком, русява, зі здоровенними дойками, мощнєйша, я б даже сказав монуметальна. І як стукнуло їй год десь дваццать, в неї появився жєніх. Як звали женіха - цього не знав певне ніхто крім самої Наташки. Всі, включно з тещою, тестем, Сирожою і всім двором називали його ПРЕЛЬОПА. Прельопа був білорус, і матера Сирожі казала що з білоруської Прельопа це те саме що приймак. Я от погуглив щяс кстаті - ніхуя. Може то в них свої коди і шифри талібанські, не це главне.

Главне те, що Прельопа бухав. Бухав ще круче тестя. Причому бухали вони напастой окремо, пересіклися мабуть єдиний раз за весільним столом в першій школі де Наташка справляла свайбу. Старий Сирожин завжди бухав з кентами на лавках, потім вони мощщно різалися в доміно, нарди і інші інтелектуальні дураки, страшно кричали, в захваті єбашили костяшками по досках і просто таки смачнєйше пиздили один одного по опухлим від кіру єбальникам. Де бухав Прельопа - непонятно, але каждий, каждісінський раз як я його видів, він сунув додоми на бровях. А сам був на противагу Наташці такий малий і щуплий дрищ.

Типова картина виглядала так. Ми з пацанами сидимо на лавці, Сирожа між нас, і тут з під арки девятиетажки суне Прельопа. По стінці. Сирожа вставав, а було йому тоді год десь 14. Прельопа мовчки доповзав до лавки біля підіїзду, Сирожа мовчки підходив до швагра і мовчки сильно і неуміло совав йому кулаком в лічность. Разів так 10. Наташка, научена горким опитом попередніх баталій, голосом, не хуже мамчиного, дико орала з четвертого поверха: АХ ТИ СУКА ПЯНА ПРИПОВЗЛО СИРОЖА НЕ БИЙ ЙОГО Я ЙОМУ САМА ДАМ. Всі весело ржали, а красний Сирожа гнав Прельопу пінками вверх по сходах. Той мовчав, сопів, і покірно получав пизди.

Одної ночі двір проснувся від страшних женскіх криків, воплів і матюків. Всі висипали наружу. Наружі коїлося щось неймовірне. Прельопа, в одних сімейних трусах в полоски опасно балансував між четвертим і третім поверхами. За одну руку і ногу його тримали тьоща і Наташка. Хмурий Сірожа бігав під вікнами, здіймаючи кулаки д'горі, страшно матюкався і ногою копав старий матрац. На балконі третього поверху збилися в кучу Ірина Андрєєвна і її дочка Маріначка, які палицями Ірини Андрєєвни доволі відчутно пиздили інші руку і ногу Прельопи. Сам білорус диким і протівним пянючим голосом лопотів бєлібєрду, з якої чітко було чутно і понятно одне слово - ЄБАЦЦЯ.

Цирк тривав десь филин десять, але за феєричністю і піздєцовістю розтягнувся в неевклідовому просторі десь на годину. Фантасмагорія була мощщнєйша, чад кутєжа був отлічнєйшим. Ізюминки додали блікі на підїхавшому міліцейському бобику.

Прельопа не впав. Дебела Наташка і матера затягнули грішне прельопине тіло на балкон, і заходилися відчайдушно його пиздити. Сірожа побіг наверх внести свою посильну лєпту у веселощі. З вікна Сирожиної кухні вічно пятний батя смалив приму і сочно плював у мєнтовскій бобик.

На наступний ранок Прельопа пропав. Зник, счез, іспарився, сїбався в ужасі чи без нього, але на Набережній білоруса не стало. А Сирожа, дико матюкаючись, повідав нам подробиці нічної феєрії. Як виявилося на допросі, коли прельопині яйця зажали у тіскі з цілом логічним питанням схуялі ти сука хтів дєсантірувацця униз, Прельопа був давно і безуспішно закоханий в Маріночку - дочку Ірини Андрєєвни. Вночі, коли його пянючого Наташка вигнала на балкон, Прельопа захотів того самого, чого орав як мартовскій кот на увесь двір. І поліз до Мариночки. Ну а про решту історії ви і так вже знаєте.
З самого утра Прельопу, за словами Сирожі, було урочисто відлучено від стола, квартіри і наташкіного серця. Пінком з вєщами його відправили на виход. Далі шляхі Прельопи тіряюцця. А Наташці в нагрузку до поламаних балконних перил і розбитого серця остався прельопин подарочок - синок Андрюша. Який і досі помагає бабулі тягати на базар непідйомні відра з пижженой кукурузой.

Отака хуйня, малята.