Польський Житомир

"Оптимістам" і "патріотам" краще пропустити цей текст. Во ізбєжаніє.

      В нашому районі є хлопець Володя. Володя розумово, фізично, і емоційно відсталий чоловік віком років до 50-ти. Він дуже добрий дядько. Роками він ходить нашим районом, і збирає сміття. Коли Володя бачить на землі пляшку чи пачку з-під цигарок, він піднімає її з землі, і кладе в пакет, який завжди носить з собою. Це його місія і його життя. Я люблю Володю. Він завжди посміхається, і завжди зайнятий корисною справою. Але Володя - не просто Володя. Він цього не розуміє, але він - символ. Символ безперспективної праці.

        Щоразу, вертаючись з-за кордонів, на мене нападає апатія. Можливо досить битися головою в стіну, і лупати скелю, яка не хоче лупатися, а лише рикошетить уламками у вразливі місця душі. Досить дурного донкіхоцтва, яке навіть мені виглядає дедалі безперспективнішим і тупіковим. Можливо не варто намагатись підняти те, що приречено лежати і гнити. Для себе я зробив висновок. Щоб дійсно щось змінилось, потрібно або знайти дохуя нафти, що тече з землі замість річок, або... Або необхідне масове бажання суспільства вилізти з болота. І не просто платонічне бажання, а масова активність низів в цьому напрямку. Разом з тим, згори потрібні люди, які мають стратегічне мислення. В нас немає ні першого ні другого, не кажучи вже про нафту. Знизу - серед мільйонів людей, яким комфортно так жити, і яким абсолютно байдуже що відбувається за порогом рідної хижі, є жменька ідіотів-донкіхотів, що займаються сизифовою працею. Їх собіратєльний образ - Володя. Решта просто "прагнуть в Європу" і автивно пишаються. Згори - серед купи злодіїв, і людей, що схибнуті на бажанні бути при владі - є жменька людей, які мають стратегічне мислення, і хочуть щось змінити десь крім як в себе на дачі. Це так звані Верхні Володі. Як і нижніх володь, їх дуже мало. Вони постійно обсераєми у фейсбуках, мало світяться на тв-шоу, і як правило, швидко згорають і зникають.

Сумний факт полягає в тому, що нижніх і верхніх володь - не просто мало, а як кіт насрав мало. А за такого стану речей їх справа приречена, а майбутнє нашої землі - невеселе.

       Після поста про Житомир український, природньо опублікувати пост про польський Житомир, в якому я нещодавно побував. Справжня назва міста не розголошується, та вона і неважлива. Важливо те, що для того, щоб наш Житомир став схожим на польський Житомир, нам потрібно дуже багато Володь. Які оберуть собі верховного Володю, що буде відповідати їх рівню і їх запитам. А тепер важливе оголошення. Я думаю, що цього не станеться ніколи. Ця думка не претендує на експертність і пророцтво, але вона вистраждана і пережита.

Amen.

=================================================

Всі знають, що при в’їзді в Польщу з Краковця ти охуєваєш одразу, і при заглибленні в терен охуєніє не спадає. В Житомирі все продовжується. Нижче багато фото, але резюме їх коротке - в порівнянні з нами це космос. І це всього лише Польща. Я цілком свідомий, що там далеко не все ідеально, але факт є фактом - поламаних лавок я не бачив ні разу:

Всі шпали наче щойно поставлені.

Найбільший готельний номер (апартаменти) в моєму житті. 112 м.кв. :)

Автохтонні житомиряни.

Вікінгсьта тематика мене переслідує :)

Як любитель каналізації, я знаю, що "здорові" водостоки - вірна ознака стану ЖКГ в місті. А ще, кажуть, тут немає калюж.

Міський мур.

Поліція.

Річка Одер

Міський транспорт.

Парк вздовж каналу. Парк в ідеальному стані. Нещодавно поремонтований.

Полячки прекрасні :)

Філармонія.

Прапор нарешті перевернули, може тому так і жиють :)

Так лікують каштани. Від якогось кліща.

Цікавий досвід. Всі будинки давно належать мешканцям. Якщо мешканці "не стягують", вони проають "стрих", і на отримані гроші ремонтують будинок. Виглядає як уже життєздатна схема для Львова.

Додому. У місце, де злочинно мало Володь...

Ресторан на озері.