Місто, в якому зупинився час

Перепрошую, що фото - повне гівно.

Я нещодавно купив собі смартфон...

Я люблю Житомир. Я народився там, і прожив там більше 25 років. Не можу сказати, що колись там квітнули райські сади, але ще кілька років тому мені здавалося, що він починає оживати. З’являлись торгові і розважальні центри. Ставало чистіше на вулицях. Впорядковували дикі базари. Я не був там більше року, і останній візит справив гнітюче враження. Здається, час у місті повернув назад, і місто йде до повного занепаду.

Перше здивування після Львова - нічого не змінюється. Все стоїть на місці. У Львові я не встигаю рахувати нові кабаки і новобудови, не встигаю слідкувати за ініціативами влади і громади. А тут...

Всі вивіски на місцях. Якщо я ще восьмирічним бігав в "ювелірний" поглазіти на годинники - Ювелірний досі тут:

І кафе, в яком переженились всі мої друзі - на місці. І виглядає так само як коли ми набухувались там до усрачки.

І навіть кафе Дагомис, в якому нам з Генту відмовили налити водочки - теж є. Здається, взяти зараз Гєну, зайти туди, і та сама офіціантка скаже таку буденну для неї, але таку жорстоку для нас фразу:

"А у нас водкі нєту!"

Незважаючи на наявність свого Політехнічного університету, колишнього філіалу КПІ, айті в місті не розвинулось. Можливо, через близькість Києва. Точніше, воно є, але в мікроскопічних розмірах. Крім Інфопульсу, жодних філіалів "лідерів ринку" в Житомирі немає. Кілька small friendly companies, і все. І тому будівлі НДІ, заводів, і інших совкових пережитків, замість окультурюватись і обживатись ботанами, заростають будяком і хмизом, і валяться...

Колишній НДІ радіосистем. Блядь, ми в Припяті!

За відсутності погромістів, які мали б зайняти цю будівлю, її можна було б розпиляти на метал і цеглу, а місце (а це дуже непогане місце) забудувати житловими будинками. Але... Нічого не будується. Львів’янам буде важко в це повірити, але на все місто я за два дні не побачив жодної будови. І нового будинку теж жодного. Не те що їх менше, ніж у Львові, чи їх мало. Їх просто немає. Нуль. Жодного крану, жодного оголошення про продаж квартир. А, ні. Одне бачив. І то не впевнений, що цей будинок існує. Стандартна житомирська будова виглядає отак:

Отак:

Це абсолютно перфектна локація в центрі міста.

і отак:

Фантастично красиве місце при річці у відпочинковій зоні - Гідропарку. Радянська база відпочинку. Неможливо повірити, що її досі ніхто не викупив...

Бо довкола - неймовірна краса:

За весь час я не бачив жодних робіт з облаштування тротуарів, підстригання газонів, чи ремонту доріг. Правда були вихідні, але і слідів таких дій я також не бачив. А ремонтувати є що. І сміття довкола - греблю гати.

Це футбольне поле моєї школи.

Тротуар між будинками. Доволі типово що для Львова що для Житомира.

Тротуар в центрі міста.

Хоча ні. Одну ознаку я таки бачив:

Особливу журбу викликає комплекс політеху. Мені здається, він зараз виглядає гірше, ніж в голодні часи мого студенства...

А я жаліюсь жи в мене викопали кілька ялівців. Ото масштаб!

Недобудований корпус. Почали 15 років тому.

Общаги.

Наше футбольне поле. Тут був стадіон, огорожа. Я грав там у футбол 5 років.

Внутрішній двір Університету. Шкода, що кінь, що там пасеться, не потрапив у кадр.

Їдальня. Університету.

Новий стадіон, замість старого :) Чим займається людина на фото в центрі поля? Вона вичерпує воду з дирок в покритті совком.

Можливо я замало випив, хоча в цьому мене запідозрити буде важко. Місто цей раз справило на мене гнітюче враження. Відсутністю руху, і відчуттям якоїсь бідосі і зубожіння. Там немає розвитку. Час зупинився. Коли закінчиться ця жопа? Так хочеться, щоб вона закінчилась.