In Brugge

Одноіменний фільм я подивився вже у Брюгге, і починається він багатообіцяючою фразою Рея (доречі, він виріс у Дубліні): 

Брюгге?? Это же ебеня!

 Чудовий, доречі, фільм. Спершу дивишся - що за херня? Але чим далі - тим більше проникаєшся специфічним гумором з тарантинівськими нотками, і під кінець вже ковтаєш комок у горлі від трагічності і шляхетності фіналу. Доречі, останньою фразою теж є щось про те, що Брюгге - це дикі єбеня, і що краще вже померти, ніж провести тут два тижні...

Для початку кілька слів про історію міста. Історію розповів нам капітан прогулянкового човна, і потім я звірив її з вікіпедією. Все вірно. Отже.

   В середні віки засноване вікінгами (куди ж без нас) Брюгге досягло неймовірних успіхів і багатства, в основному через торгівлю текстилем. Протягом сторіч Брюгге було найбагатшим містом Європи (!).  Потім щось там сталось з вівцями. Кеп сказав, що вони все довкола обісрали, і тому їх вирішили замінити на корів, але я не певен що вірно все почув. Крім того, обміліла річка, і занепав порт. А корови (неочікувано) теж багато срали (тут я почув це вдруге), і якщо вівці багато срали і давали найкращу в світі  шерсть, то корови просто срали, в кращому випадку даючи молоко, таке як можна купити в Ашані. Одним словом, місто втратило свою нішу, і результат не забарився - через помилку у зміні доктрини Брюгге на сотні років став найбіднішим містом Європи. Тут Капітан зробив театральну паузу, закликав нас поплескати, а потім хитро примружився і сказав: "І знаєте що? Наступні сто років в Брюгге йшов ремонт! Ми нічого не робили, крім ремонтів! І що сталось потім? А потім приїхали ви! І сказали - вау, як офігенно! Як середньовічно! І почали привозити нам гроші в обмін на нашу офігенність. І ось тепер кожен брюжжанин може дозволити собі купити човен."

    Після курсу історії капітан Мігель пройшовся по багатющій гейській традиції Бельгії, особливостям панаєхів з інших країн, і по темі національного спорту Бельгії - "оптимізації" податків багатіями. 

І став біля виходу з човна з шапкою для чайових. Коли в лице не лилась вода з-під човна, я встиг наклацати кілька фото з цієї захоплюючої подорожі:

 

      В результаті зусиль поколінь і великого ремонту Брюгге став найкраще збереженим середньовічним містом як мінімум Бельгії. Найкраще збереженим середньовічним містом Англії є Йорк, але як на мене, він не дотягує до Брюгге. Брюжжани думають, що в них навала туристів, хоча після Львова місто здалось мені майже порожнім. І це дивно, адже для мене Брюгге - свого роду ідеальний туристичний об’єкт, в одній лінійці з Венецією. Але якщо Венеція це туристичний анклав (до того ж капєц спекотний) з натовпами з усього світу, то Брюгге - живе, чарівне, і при всьому тому дивовижно затишне місто. Неповторного шарму йому додають середньовічне планування, численні провулки, і наскрізні проходи між вулицями, які роблять місто дуже цікавим для прогулянок - якимсь нелінійним.

Досліджувати ці лабіринти неймовірно цікаво. Нажаль, у Львові майже всі подібні речі давно знищені - все повідгороджували парканами і приватизували. І даремно! Це надає місту особливого туристичного шарму.

А ще тут чарівні ресторани і паби. Їх неймовірно багато, і вони часто керуються напряму власниками. Що досить дивно для Львова, де подібні заклади здебільшого керуються найманими працівниками під протекторатом жінки якогось податківця чи митника. 

І от ці власники чомусь не хочуть заробити всіх грошей світу, і тому в ресторанах вдень - сієста, а замість гостинного прийому можна запросто побачити табличку:

"Зачинено. Бельгія грає."

    Одного разу вийшов незручний казус в ресторані. Власник довго щось нам радив (мова тут - фламандська, але майже всі добре говорять ангельською), і в результаті ми обрали "Belgian endives" з чимось там. З`їли, лишивши якийсь овоч, який за смаком нагадував злегка посолене господарське мило. Коли прийшов з рахунком господар, він витріщився на залишки, і сказав: "А ендайвз?". Виявляється, що з’їли ми все крім власне ендайвза. Він нічого на це не сказав, а можливо я просто не знаю як по-фламандські буде "Ви о..уїли".

Площа ринок. Саме з цієї ратуші Кен стрибнув вниз, щоб врятувати друга. Зараз звідти не стрибнеш - все надійно відроджено, видно після того випадку охорона праці вздрючила :)

Схоже на Пізанську вежу, правда? Насправді то просто в мене руки ростуть із жопи...

На вежу можна піднятись шикарними гвинтовими сходами, і побачити в тому числі систему карільйонів - дзвонів.

Двір ратуші:

Брюгге - це канали. Канали, які не так помітні як у Венеції, але їх теж чимало, і вони також дуже гарні.

Хтось приїздить додому на човні :)

А ще затишні півпорожні бруковані вулички зі старовинними будинками, серед яких можна ходити вічно. На цих вулицях майже немає тротуарів, і часом їздять машини, та гуляти ними - саме задоволення.

Люблю спиртні відділи за те, що тут теж можна ходити вічно :)

Парковка для велосипедів на автостанції:

Млини на околиці. Скоріш за все, моделі млинів.

Гарне місто. Не знаю що б сталось зі мною за два тижні, можливо я б теж схарився. Але за ті кілька днів я настільки звик до Брюгге, що не хотів звідти їхати. Незважаючи на скажено мінливу погоду і геїв, які займались неподобством у сусідньому номері готелю, я б туди повернувся. Можливо я став старим, та я остаточно припинив розуміти стандартний галопний туризм, метою якого є втиснути якнайбільше визначних місць в найменший інтервал часу. Не хочеться нікуди бігти, і непотрібно нічого встигати невідомо для чого. Брюгге - серед міст, які хочеться досліджувати, просто гуляючи вулицями. Не хочеться навіть відкривати туристичні довідники і інтернети. Хочеться просто насолоджуватись перебуванням тут, і відпочивати душею.