CashFlow або "Про Що Це Тобі?"

    Відомий багатьом Роберт Кийосакі крім купи книжок і власного банкрутства створив гру для навчання людей фінансовій грамотності. Коли тренер питає мене чому я туди пішов, мені хочеться сказати правду - "жінка притягнула". Основна ідея кешфлоу, як і багатьох "психологічних трансформаційних ігр", в тому, що кубик ніколи не падає просто так. На початках я намагався сперечатись з цим абсурдним для технаря твердженням, але пояснити це більшості людей, і особливо жінкам, абсолютно нереально. "Гра ніколи не бреше! Вона покаже тобі все!" Тому врешті решт я закрився, сказавши собі, що кубик все ж таки кидаю я, своєв руков, якою командує моя довбешка, і тому його покази все ж таки важко назвати абсолютно випадковими. Ну і ладно.

     Тим більше, що навіть без теорії невипадковості випадковостей, гра цікава тим, що дає можливість пережити і спробувати те, що в реальному житті спробувати зазвичай не вдається. Вийти за рамки "психології бідної людини" в дійсності важко, і саме це стримує людей від заробляння грошей. Ідея гри - привчити людину, що брати кредити, ризикувати, і як результат - формувати пасивний дохід - це більш правильна стратегія, ніж "ходити на роботу", як робимо ми всі. Пересічна людина накопичує гроші, ходить на роботу, як вогню боїться кредитів, боїться ризиків при спробі заробити гроші, і не думає про формування т.з. пасивного доходу - грошей, які приходять до людини, коли людина не працює. Причому психологія бідної людини мало залежить від її зарплати. Якщо людині з такою психологією зваляться на голову хороша можливість заробити, або великі гроші, вона не знатиме що з цим робити. Ця на перший погляд парадоксальна думка знаходить підтвердження в лотерейних джекпотах. Це як забагато вільного часу, який не можна давати більшості людей, інакше вони почнуть творити нєсусвєтну хуйню.

     Мені не щастить на КешФлоу. Мало того, що я вже втретє ніфіга не набув, так ще й став улюбленим об’єктом психоаналізу тренерів. Вони ніяк не можуть зрозуміти чому в мене немає мрії, і чому я завтикав попросити вчасно свою зарплату. І ще багато чого. Особливе пожвавлення викликало те, що я забув попросити видати мені гроші на старті гри, і згадав про них на другому колі (все одно не дали).

Гляньте на бланк гри, який в Іванки заповнений повністю, а в мене дєвствєнно чистий. Нема заводів, газет, пароходів...

Особливо "доставляє" папірець "зворотнього зв’язку". Я ніколи не підозрював, що зі мнов все так зле...

Женя, це гра відображає те, що в тебе в голові. 

  
Нема в мене стільки всього в голові, я то точно знаю.

Як і будь-яка срібна куля, гра не тягне на бомбу, що перевертає свідомість, і робить з Вас потенційного мільйонера, як кажуть деякі тренери. Але це однозначно цікавий досвід, і привід замислитись над психологією, тим, звідки беруться гроші, і над власними шаблонами поведінки.