If it hurts - do it more often

Трапилась досить цікава книжка, що пояснює складні речі простою мовою - Найбагатша Людина Вавілону.
Мудрість, викарбувана на калених глиняних табличках, прийшла до нас з прадавніх часів, коли ще не було навіть флешек - з міста Вавілон. Принаймні, так написано в книзі.

     Притчі - на мою думку один з найкращих методів донести до людини інформацію. Я люблю приклади і аналогії. Вони зручні для мозку, який оперує в основному "патернами", тобто шаблонами поведінки. Нажаль, патерни майже не закладаються в мозок у готовому вигляді. Знання і мудрість не набуваються простим отриманням інформації ззовні. Саме тому діти не набувають автоматично мудрості батьків в момент повноліття. Люди повинні самі дійти до своєї мудрості. Але чим більше мудрості довкола - тим швидше проходить цей процес, і тим кращий результат. І саме в цьому сенс подібних книг, і книг загалом.

     Дві мудрості з книги, дуже корегентні моєму досвіду, особливо врізались у мою свідомість. Я усвідомив їх сам за роки життя, і десятки разів намагався пояснити іншим. Одна з них банальна, але все одно важка для розуміння. Я називаю її

Законом переходу кількості в якість

 

Хоча, здається, цю назву придумали  до мене :) Неочевидний аналог з неочевидним і контраверсйним формулюванням:

Якщо тобі щось болить - роби це частіше!

, найкращий доказ справедливості якого - сексуальні стосунки на початках :)

     В кожного, хто працював над незнайомою темою, чи намагався засвоїти незнайомий інструмент для роботи, виникала до болю знайома ситуація, яка зветься "Ніхера не розумію", "Нічого не виходить", "Це - не моє", "Що це за х...ня??". В такій ситуації почуваєшся ідіотом, в результаті чого багато хто просто кидає почату справу. І лише той, хто пройшов цей цикл багато разів - знає: не можна зупинятись. Не ростуть м’язи - ходи в зал, не зважаючи ні на що. Не розумієш тему - читай книжки, пробуй прості речі, питай експертів. Не вчиться мова - продовжуй ходити на курси, читати книги, дивитись фільми.
     Це закінчується завжди однаково. В якийсь момент, коли ти зовсім цього не чекав, ти підходиш до дзеркала, і бачиш, що м’язи почали рости. В мозку клацає щось, що дає розуміння незнайомої теми. Раптом ти починаєш розуміти, що став краще "відчувати" іноземну мову. Кількість перейшла в якість. Те, що завжди боліло - більше не болить. Я називаю цей момент Просвітлення, а процес перед Просвітленням - "накачкою". Лише так здобуваються всі знання і навички. Немає іншого методу. Жоден викладач, жодні батьки, жодні мудреці нездатні вкласти в людину знання і навички без етапу накачки. Вони можуть лише допомогти спрямувати процес в потрібному напрямку, і уникнути пробіжки по відомим граблям. Все решта - результат праці, яка на початках часто здається безрезультатною і безперспективною.

     Інша істина, перевірена мною роками, на мою думку абсолютно небанальна. В цій книзі я вперше зустрів її сформульованою на папері. Я не раз намагався сформулювати її орально, але зазвичай натикався на нерозуміння. Вона звучить так:

 

   Любов до роботи - це шлях до успіху

 

    Зараз модно любити лижі, і стало наче соромно любити роботу. Це вважається пережитком і елементом пропаганди часів СРСР. Більшість людей вважає, що формула успіху - поменше працюй, побільше проси підвищення зп в керівництва. Приходь чим пізніше, йди чим раніше, ні хвилини овертайму, ні граму зайвої роботи, ні сантиметру поза посадові обов’язки. Не дивно, що потім на кухнях і пиятиках всі побиваються через несправедливість черствого керівництва, яке чомусь не підвищує посади і зарплату людям, що не люблять, і як наслідок, не хочуть працювати.

Глиняні таблички хором зі мною стверджують:

Люди, які люблять роботу, зазвичай більш успішні і щасливі, ніж люди, які ставляться до роботи як до повинності чи засобу заробляння грошей.

     Тобто любов до роботи завжди вигідна в довгостроковій перспективі. Люди, які люблять роботу - працюють з натхненням, і завжди мають кращі результати, ніж ті, хто просто заробляє гроші і відсижує робочий час. Роботодавці і колеги бачать це, і таким працівникам потрапляє цікавіша робота, їм вчасно підвищують зарплату, їм дають кращі рекомендації колеги, і як наслідок - вони завжди мають кращі умови праці, цікавіше життя, і банально більше грошей. Причому все це зазвичай відбувається автоматично - без принизливого виклянчування "підвишки" в кабінетах, зарплатного шантажу, і інших звичних для світу роботи неприємних речей. Таких людей частіше і швидше "викидає" на інший рівень - рівень керівників, власників бізнесу, успішних підриємців. І це - зовсім не випадковий змах крила синього птаха - це закономірний результат роботи з натхненням і бажанням.

      Цікава добре оплачувана робота не падає на людей з неба. Якщо Вам здається, що ваша поточна робота - не гідна Вас - це не привід робити її абияк. Ставши на цей шлях Ви будете сидіти на цій ненависній роботі вічно. Навпаки, її потрібно робити дуже добре і проактивно, і результат не примусить на себе чекати. Хороша робота майже завжди врешті решт винагороджується.
     В книзі наведений приклад трьох рабів, яких продавали в Вавілоні. Один з рабів на базарі сказав, що він хороший робітник, і любить працювати. Інші двоє всім своїм виглядом показали як огидна їм робота. В результаті перший отримав кращого господаря, і легку роботу, яку він до того ж робив проактивно. За якийсь час він став партнером господаря по випіканню пиріжків, і викупив себе з рабства. Двох інших відправили на будівництво міських мурів, де вони працювали з-під налигача все своє недовге сумне життя. В цій історії є великий сенс і велика справедливість.

     Принаймні в молодості - роботу потрібно любити :) Беріться за нові завдання, будьте проактивними, не намагайтесь "проволинити". Успіху не досягнути, якщо працювати без натхнення і бажання.

The End