Аеропорт Манчестера, дідо і внучка

Ярослава доросла до стану, коли може запросто йти аеропортом з дідом, і теревенити з ним за життя :)

Місто, де можна спитись

Вибачте, буде трохи селфачів.

Для пам'яті

Так я пив хіба в Дубліні. А, і ще в Амстердамі звісно. Але тут все було зовсім інакше. За тиждень в мене було враження, що ще трохи, і моїми судинами потече чистий і з хорошим гемоглобіном Портвейн. Портвейн. Не срані три сокири, якими труїли громадян СРСР, а шляхетний потужний напій з берегів річки Дуоро, що протікає через місто Порто. Портвейн. Напій, що його Гриць Якович і Іван Опанасович п'ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі. І я їх розумію! Божественна штука.

Про житло в подорожах

Фото реальне. Номер двомісний. Спробуйте виконати MorningShitChallenge в такому номері...

В принципі, не лише в подорожах. Але в подорожах це висаджує найбільше, бо ти приходиш у чуже житло. Мережевих готелів це майже не стосується, там з цим все добре. Готельєри з іменем і досвідом, справу свою знають, і номери проектують так, щоб людині було зручно. Щодо міні-готелів і апартаментів, тут все дуже пічально. Куррва, чому люди, коли проектують житло, не думають про його зручність для тих, хто буде там жити? Чому на першому місці при проектуванні житла стоїть офігенність і дизайнерські ви%%они, а не зручність для мешканців?

Хороший початок.

Because you were naughty, Japan (Євген)!
 

(C) Evelyn

Здається, я досі ще не відійшов від вчорашніх вражень, а поки вони свіжі - потрібно написати про цей пекельний день. Взагалі, всі найкращі тексти (та й найкращі речі загалом) завжди пишуться під натхненням, а ця штука, нажаль, швидко прокисає. Тому, якщо з Вами щось трапилось, і Ви плануєте написати про це згодом, коли матимете час - будьте певні - Ви напишете гівно. А оскільки його на просторах і так через край, не гаймо часу!

Конспекти

Пластовий записник. Тема - табірництво.

Історичне фото

Скрам-тренінг, Логіка, 2008 чи 9-й рік. Мене там немає, не шукайте, але надто багато знайомих. Порахував, що п'ятеро з присутніх заснували свої компанії і тепер пузаті СЕО :)

Фотосессія, останні теплі дні 2017 року

Фотосессія, останні теплі дні 2017 року. Парк Франка і Палац Потоцьких, Львів

Кінець річній боротьбі

Це була цікава історія. Питання, що мало б вирішитись за один день, вирішувалось рік. Спочатку писали відписки - "не передбачено". Потім відписки мене вкурвили, і я почав писати звернення про бездіяльність. А потім і записався на особистий прийом до заступника мера. І от після цього нарешті крига скресла, і тепер тролейбус на цьому перехресті більше не буде заблокованим припаркованими аби де рагулями.

"Я зроблю з тебе людину, навіть якщо ти від цього здохнеш"

Айкідо, оранжевий пояс

Галицька РДА закриває гештальти

Тиждень тому писав електронне звернення щодо пошкодженого тротуару на вул. Матейка, 7. За тиждень. Ні, не так. За тиждень!! Галицька РДА не просто зремонтувала цю ділянку, але й (увага!) зремонтувала всі аналогічні пошкодження на сусідній вулиці - С. Крушельницької. Сама. Без заявок. Круто, круто, круто!
Андрій Зозуля, ви цього разу великі молодці, дякую!

 

 

Відкриття Гравітації

Що за врожайний на приколи день вчора був:)

    Граємо з малою в Стікс. Це такі палички - висипаєш їх хаотично на поверхню, а потім кожен бере по одній. Якщо при витягуванні купа поворухнулась - перехід ходу. Хто не в темі - спробуйте, я свого часу все літо за цим провів :) Так ще й досі стоїть в мене перед очима Руля, який з перекособоченим від гніву обличчям дико волає: "Ні...уя не покачнулось!!!"
Він згодом здається в тюрму потрапив, но то таке.

Сила Історії

     Тільки встиг розчаруватись в Патрульній Поліції, і на тобі! Ніч. Проспект Свободи. І тут така думка - 

Блін, а я думаю щось не так - якось надто темно. А то я фари після стоянки забув увімкнути. Як я міг це провтикати?!

     Їду собі далі. І тут бачу - за мною сині маячки. Досупроводжували мене до проспекту Шевченка, і почервоніли. От, думаю, закони Карми - щойно сказав в фб що толку від них ноль, і тут настіг  мене караючий і штрафуючий меч...

Правильне виховання

    Отримав листівку (не наклейку) від невідомого автора на парковці КінгКросу - став на жовте поле, яке (тепер розумію) призначене для переходу пішоходів між перпендикулярними зебрами. 

    Шо сказати... Круто! Той, хто писав цей текст - великий молодець. Листівка має одну відмінність від всіх відомих мені робіт в цьому напрямку - вона не робить з порушника негідника автоматично. Натомість, автор припускає, що є купа людей, які щось порушують, не розуміючи чому так не можна.
Впевнений, що на більшість порушників так можна вплинути, і це більш ефективно, ніж стандартні методи.

Реформі кирдик

З особистих вражень і спостережень - бензин закінчився, мотивовані люди - закінчились, гордість і гідність - випарувались разом з рожежими мріями. Те що лишилось - викликати страшно, та вони й не приїдуть. Кароче, Амінь, можна закопувати. Нижче - коментар від одного з очільників патрульної поліції Львова, що прийшов на хвилі ентузіазму після Майдану.

Як приємно таке чути

Раз я багато разів чув подібне від екс-логіканців, а тепер і від контори, до якої і стосунку толком не мав - значить щось таки я роблю правильно!

Перша допомога

Ні, я не здавав на права, і ніхто мене туди не відправляв. Самому було цікаво - не раз бував в ситуаціях, коли такі знання не завадили б. Висновок - незважаючи на те, що я завжди цікавився медициною, і в порівнянні з середньою людиною знаю мабуть більше, мені було цікаво і корисно. Можна було спробувати що таке масаж серця і дефібрілятор, скористатись турнікетом для зупинки кровотеч, і отримати прикольне селфі на пам'ять :)

Деталі - клацайте Далі...

Make the World a Better Place

    Презентація для тих, хто хоче брати участь у наведенні ладу в своєму місті і своїй країні, але не має досвіду, і не знає з чого почати. Те, що це вимагає самопожертви, і робить з людини маразматика - не більше, ніж шкідливі соціальні міфи, що не мають під собою жодних підстав. Як і те, що влада недосяжна для людей, все довкола людям заборонено, і все, що нам лишається - голосувати, платити податки, і раз на 10 років виходити на революції. Всі ці широко розповсюджені думки - не що інше, як небезпечна дезінформація, що робить з людей “електорат”.
   
    Насправді, дуже багато залежить від нас з вами, а не від Андрій Садовий, Петро Порошенко, чи його сина, і не варто чекати на той час, коли за нас зроблять “класно” інші. Ми можемо долучатись до цього самі, і наближати цей момент. І це - нескладно, цікаво, робитиме вас сильнішими, і навіть приноситиме задоволення - як від процесу, так і від результату.

    В презентації розповідається про те, як брати активну участь в управлінні своїм містом і своєю країною, і як робити це так, щоб не ставати при цьому занудним маразматиком, і не присвячувати цьому все своє життя. В цьому матеріалі зібраний докупи мій особистий досвід, накопичений за 5-6-7-8 років. Користуйтесь. І долучайтесь. Чим більше людей матиме активну позицію, і дбатиме про свою землю не словом, а ділом, тим кращою буде світ довкола нас.

 Для тих, кому не сила це слухати голосом, слайди тут

Чому одні країни багаті, інші - злиденні

Ідея з відео настільки трендова і широкопоширена, що мені аж соромно писати, що я вважаю її абсолютно невірною.

      Кароче все що в ролику повністю тре перевернути з голови назад на ноги :)
Я от думаю, що все насправді з точністю до навпаки, і багаті країни мають некорумповане з розвиненими інститутами Держави суспільство саме як наслідок матеріального добробуту. Я можу навіть це +- довести, причому на хлопський розум. Легко уявити себе з зп 2к грн в місяць. Всі там були, а деякі і далі є. І згадати яка була межа бажань і чого хотілося. Хотілось:

• одні штани на два сезони
• щоб вдома була санітарна побілка
• щоб дожити до зп
  

Проповідь таксиста

Трохи пафосний, але повністю правдивий текст.

Це був типовий таксист на старому розбитому бусі. Молодий хлопець, до 30-ти. З дівчиною, що сидить на підлокотнику, бо інакше нас четверо ніколи б в кабіну буса не влізло. Ну класика. Потім вона вийшла, і ми лишились троє. З Зеленої, 253 до Гвардійської між нами - мною, Джаспером, і таксистом, була звичайна вікінгська розмова - про те скільки років машині і прочі карбюратори. Джаспер - зветься так тому, що Стьопа чомусь весь в якихось диких шрамах. Хто читав Сутінки Стефані Майер - зрозуміє. Ну але не в тому справа.

Забуте.

Тустань. Рік тому.

Всьо шо нажито непосільним трудом - всьо пагібло

Злодюжки! Ви позбавили мене автомобіля на два тижні :)

Перехрестя - фінал

Шматочок Голандії на Новому Львові. А я тєбє гаваріл шо етат дєнь настанєт! Ето будєт! А Ти нє вєріла!
(С)

Ну шо, Perfectial, це почалось рівно два роки тому, і вже й не всі дожили до результату (including me). Але все ж це сталось. Нижче я додам частинку історії (те що зберіг) цього питання. А загалом - це добрий приклад як ми можемо впорядковувати простір довкола себе, і робити наше місто і світ загалом кращим. Це нелегко, і нажаль стає дедалі важчим, але шлях до хорошого не буває простим. Не розчаровуйтесь.
Подяка Myroslav Holyak Alexander Odukha за небайдужість і сприяння. А також всім Перфекционістам :)

Амінь.

Всі в зборі

Літо 2017. Ярослава, Іванна, Я, Наташа, Евелін, Вероніка, Річард

Без коментарів

Ми. Стрийський парк

Ми. Останні теплі дні 2017 року. Ярослава хотіла нову аватарку, була зажурена сваркою з другом, і мала романтичний настрій.

Без душі

Ярослава збирається на прогулянку з другом.

- А якщо він зараз напише що прогулянка відміняється? Ти будеш засмучена?
- Я не буду засмучена, я просто прийду до нього додому і вб'ю його. Кухонним ножем. Тоді ми будемо квити. Я без душі, він - без тіла.

Блін... де то все береться?

Перехрестя. Тендер

Нажаль, я не дожив офісним життям до цього знаменного моменту, але тепер є надія, що перехрестя таки реконструюють. Тепер по ньому проведено тендер, і обіцяють скоро розпочати роботи і до кінця року зробити.

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-14-001129-c

КМДШ, перші дні

Педро і Міша

Для всіх, хто не розуміє в чому вся паскудність ситуації, і бачить в подіях лише незаконний прорив кордону і тимошенко поруч з міхо. можна навести приклади з мікрорівня. В краплі відображається море.

      Ваш ЖЕК роками нічого не робить і не реагує на звернення громадян. При цьому будинок просто псується. В один прекрасний момент терпець Вам уривається, і Ви йдете в РДА, де жалієтесь на ЖЕК. Наступного ранку до Вас приходить комісія з ЖЕКу щоб перевірити наявність незаконних перепланувань і виписати Вам штраф. Все законно. Абсолютно законні розборки з чіткою метою сказати - не вимахуйся, буде гірше. Якщо Ви думаєте що це якась фантастика, то це було особисто зі мною і не раз. А було і не лише таке, просто не хочу растєкатся мислію по дрєву.

Якщо хтось не знає що таке ЖЕК і йому це далеко, можна і ближче. Уявіть що Ви написали в прокуратуру заяву про те, що міліція не шукає Ваш телефон, вимагаючи з Вас бабки. Наступного дня до Вас в офіс приходить перевірка, яка знаходить незаконну вінду і 2гб порно, і конфіскує всю техніку. Все законно.

     Як би це пояснити, репресії в невідверто диктаторських диктатурах завжди юридично бездоганні. Дисидентам шили педерастію і тунєядство, ви що книжок не читаєте? Це ж просто. Не можна пропускати такі кроки з боку голови держави, принаймні я цього не терпітиму. При цьому мені відверто несимпатичний ні Міша ні Юля ні Семенченко, але з голови держави геть інший спрос, ніж з кількох популістів. Голова держави не повинен до такого опускатись, це рівень дно_дна.

 п.с.
Для всіх хто не слідкує за змінами законів, стаття про незаконний перехід кордону декриміналізована ще за Портнова, якщо не помиляюсь. Разом зі статтею Контрабанда. Отак.

Щоб не забулось

Фасадні роздуми. Трагедія спільного.

    Останні п'ять років я активно займаюсь зокрема обслуговуванням будинку, де я живу. За цей час я накопичив неабиякий досвід спілкування з людьми, і чуюсь в силі написати невеличке ессе з людської психології в галузі керування спільним. Зараз саме слушний момент - незважаючи на біль в спині, в голові ще роїться певне натхнення, зокрема через більш ніж скромну реакцію сусідів на ремонт фасаду, що щойно завершився. Це дещо сумно, але абсолютно збігається з попереднім досвідом, і тому було повністю очікувано. Настав час розповісти як все це працює, і чому на даний момент громада не може керувати нічим добре. За виключенням випадків, коли всередині є диктатор, що всіх нагне, або божевільний, що все робитиме за всіх. Думки жодним чином не претендують на об'єктивність, вони доволі невеселі, але ніхто не переконає мене в іншому. Це - мій досвід і моя приватна думка. Всі збіги з реальними будинками і людьми прошу вважати випадковими, тож якщо Ви випадково впізнали себе - я не винен.

Перше вересня. КМДШ

Цього року ми перейшли в іншу школу, і в нас була лінійка без виступів представників районо. Ми не харились годину на спекотному пляцу в дворі школи, і замість дивитись на парад першоклашок і сексапільних випускниць - дивились на танець "тьюторів" - так тепер називається наш класний керівник. І це дівчинка 22-23 роки, да, їй би самій ще в школу :) І ще там був фуршет, нехай і малий і тверезий, але! Кароче, було круто, але от паркуватись в Парку Культури - то є недобре, ми жеж иліта, нє?

Саша і Про

Це той випадок, коли ти 4-й раз відвідуєш те саме місто замість ліпити три нові наліпки на хлд, і зовсім про це не шкодуєш. Бо в цьому місті живуть друзі. Цього разу нам запустили віззейр, і замість 8 годин кордону і 12 годин автобанів, дорога двері-двері зайняла чотири години. Так-так, це не помилка - чотири години, і ми опинились в обіймах Саші, Олі, і їх незрівнянних стейків.

Тустань-2017

Іванка з Ярославою відпрацювали свій третій фестиваль середньовічної культури Тустань! Ярослава вже знає всіх - реконструкторів, волонтерів, дирекцію, і провела там чудовий тиждень. Незважаючи на дику спеку, я також отримав масу щастя від лицарських боїв, нічного штурму фортеці, коней, і просто від атмосфери і класної локації!
Закинув їх в Урич за тиждень до фестивалю, і побачив як в спеку люди працюють над облаштуванням території. Повернувся додому, одразу заліз в душ, рука потягнулась до крана, і... завмерла. Я не зміг увімкнути воду - стало соромно.

Новий лежачий полісмен

Нарешті я маю селфі

Кінець епохи

    Найкращому в світі офісу кінець. Я не буду постити фото з пакувань, бо це сумно. Я не буду постити селфі з фаревЕл-паті, тому що фаревел-паті не буде. Буде лише сум в очах, сконцентрований в одній точці погляд, і механічне складання речей в коробку. А потім - виїзд в момент коли нікого не буде в офісі - щоб не було болісних прощань і запитань, що ятрять душу. І ще буде жаль. В такі моменти я шкодую про те, що належу до сентиментальних романтиків, і в моїй душі забагато рецепторів. В такі моменти хочеться, щоб їх стало менше, а з ними менше стало почуттів, емоцій, і вражень. Так легше жити.

     Зараз я допишу в чат прощального листа, подякую всім за те що були поруч, про щось промовчу, щось не зможу вимовити, про щось забуду. Більшість людей сприйме це прощання як спам, голосно скаже "ку...ва, кому це цікаво", і піде їсти. А я візьму в руки коробку, попрощаюсь внизу з вічним охоронцем паном Іваном, і більше ніколи сюди не повернусь. Вдома на мене чекатиме той самий коньяк, до якого я звик в цьому офісі, і Іванка, яка дуже захоче мене розрадити, але не зможе навіть зрозуміти мене.

Привіт
Не бійтесь, це не черговий збір підписів за ремонт дороги чи перехрестя. В п'ятницю був мій останній день в офісі. Зараз буде багато сентиментів і геть невікінгських слів, тому цинікам і "міцним горішкам" мабуть краще далі не читати. Хоча я й не був повноцінною частиною Компанії, я звик до цього місця, і полюбив його. Ці два роки були однозначно найкращими роками мого офісного життя, і я завжди пам’ятатиму ці часи і людей з вдячністю і ностальгією. Думаю, що такого неймовірного офісу я не матиму вже ніколи.
Мій друг, собутильник, і співрозмовник в часи творчих і особистих криз Роман, біг босс Андрій, Перша Леді, близький відділ бухгалтерії, дружній відділ рекрутингу, пан Іван, Остап_людина_що_тримає_слово, алкоерудит Костя, найінтелігентніший в світі СТО Іван_що_притримав_мені_ліфт, найкращі з бачених мною, дивовижно чуйні до юзерів адміни, особисто колишній Верховний екс-Адмін Саша, Северин-Джун, Оксі, жартун-ерудит Олексій, прибиральниця нашого поверху пані Наталя і її весела колежанка, ті_кого_я_вітав_з_Днем_Учителя, і всі-всі, з ким я перетинався, але забув, чи з певних причин не зміг тут назвати - я дуже дякую всім вам за часи, проведені поруч! А Компанії вцілому - за неймовірну гостинність. З вами було кльово.

     Нажаль, навіть найкращі часи колись закінчуються. Ні, не так. Найкращі речі зазвичай закінчуються швидко. Так сталось і цього разу. Перепрошую, що з особистих причин я не можу організувати фаревелл-паті. Та проститись з тілом ушедшего все ж матимуть можливість усі бажаючі. З ранку понеділка 31.07 в к. 611 на моєму столі стоятиме мій улюблений коньяк. Кожен, хто має бажання сказати мені цьом-па-па - зайдіть і випийте 50 за мій спокій. Можна 100. Мені буде дуже приємно. Нажаль, мене не буде, але в цей момент я обіцяю голосно гикнути десь далеко, згадавши доктора Цвака, посиденьки на терасі, і розбавлений колою Лагавуллін з чіпсами. І тоді десь на небі має з’явитися веселка.

     Ну ладно, досить. Нехай неcк.азане лишиться неск.азаним. Я ще деякий час з’являтимусь в спортзалі (адміни, я вас в цьому заповіті згадав, а ви не вимикайте плз мою картку :)), тому не хрестіться, побачивши мене. Це не привид. Колекція пляшок лишається Перфекшиалу, оскільки я бачив подібну у Остапа, і хотів би зробити свій скромний внесок в експозицію цього музею. Ще раз дякую Компанії за притулок, а всім Перфекшиальним людям - за те, що ви були поруч. Сподіваюсь, всі наші позаофісні добрі справи не припиняться, і ми зробимо ще багато цікавого і корисного для цього Світу. З найкращими спогадами.
Євген Коваль, к. 611

Кільце готове

Ех, ми добили кільце в Стрийському Парку! Дві вилазки, і велика проблемна ділянка стала гарною. А ще - Костя купив кльовий байк, на якому пофоткались всі бажаючі.

Сенсею Рей!

Добірка накопичених ФБ фото з айкідо. Щоб не стерлось з пам'яті.

Зле звернення :)

Заїбали

Перший курінний табір, літо 2017

Одинадцять днів в спартанських умовах. В наметах посеред лісу, без смартфонів і зв'язку, мами-тата. Вся подряпана, схудла, засмагла, але вишколена і щаслива - ти повернулась додому. Пласт це круто. Круто.

Чого боїшся те і стається

сабж

От що добра молитва робить

Микола Миколайович постукав в двері рівно в 7:45 ранку в неділю. О 8-й за 40 діб до від'їзду починають давати квитки на потяг з Мелітополя до Львова, яким він має вертатись з моря. Чому саме за 40 я не знаю. Доречі, потяг на перон подають також за 40 хвилин. Я маю підозру, що це якось пов'язано з культом мертвих.

А в мене нині ранком важлива місія - я маю купити квитки через Інет, бо в касі в 8-й ранку починається пандемоніум - на море хоче надто багато людей, а вагонів мало. Минулий раз я проспав чотири хвилини, і тесть подивився на мене з таким виразом обличчя, що я відчув ніби самого мене переїхав потяг. Той самий, Львів-Мелітополь. Але цього разу все ок - в 7:55 я вже за компом, і мишка міцно затиснута в руці, а курсор стоїть рівно посередині кнопаря "Квитки на 22.08.2017" - щоб не схибити. Клікаємо - квитків нема. 8:00, 8:10, 8:20, 8:25 - квитків нема. Замахався. Навчив Миколу Миколайовича клікати так само як я. Він клікав півтори години, а потім кудись пішов. Повернувся він з двома аркушами А4 з "дуже потужними молитвами". Тепер він клікав і молився. Годину. А потім з Божою допомогою задзвонив в довідку, і там йому сказали, що цей потяг ходить лише по непарних.

Завіса

Херові вчені

Була б моя воля, я б зняв всіх до...я вчених з усіх їх до...я космічних проектів, і кинув би на дві речі. Перша - щоб зробили так щоб ковдра заправлялась в ту х...ню не знаю як зветься легко, а не в муках. Друга - щоб можна було вирізати с...ука банальну дирку в стіні без с...ка хмар пороху.
А, і може ще щоб нежить вилікувати. А то займаються всякою космічною х...нею, а елементарні речі сторіччями pain in the assssss. Посадити б-ть всіх вкупі і доки не розберуться не випускати, а якщо за півроку нє, то влаштую їм настоящий с...ка ад - хай замість займатись х...нею - заправляють, прибирають після свердління, і шмаркають.
В мене все.

Для чого?

Чергове непорозуміння і чергова довга дискусія з Іванкою. 

- Чому ти маєш прибирати горище, яке тобі не належить? 

- Чому ти маєш платити за прибирання будинку, якщо там ще 20 квартир? 

- Навіщо робити якісь лавки, садити клумби, і робити ще 100500 речей для когось, якщо вони навіть це не цінують і не дякують? 

- Вдома вже все пороблено? 

- Багато зайвих грошей? 

Як це часто буває, в підвищеному емоційному стані я, здається, знайшов непогану відповідь. Іванка навіть припинила сперечатись після цього. Мабуть подумала - пацієнт безнадійний :)

У меня секретов нет,
слушайте детишки,
я удачний свій атвєт,
помєщаю в кніжкє

(С)

Покращення, Стрийський парк

Покращення дійшло до Стрийського парку! Ми лише почали, але за наступним разом відновимо практично все в одному з найулюбленіших моїх місць відпочинку - біля пам'ятника і великого кола. Повністю оновлено шість лавок, а шпалами, що звільнились, зремонтовано більшість сидінь на бетонному бордюрі поруч. Я мріяв щоб там було гарно з часів прогулянок з візочком, і тепер ми зробили це.

Це було круто, швидко, злагоджено, і результативно!

Закручування шурупів свердлом. Авторська технологія :)

Їсти без Інету

Смажу яєшню.

- Тато, як ти збираєшся їсти, Інтернету ж нема.



- Ярослава, що ти більше за все в мені цінуєш?
- Вірність. Мені і мамі.
- А в мамі.
- Смачні супи!

Дауншифтінг наступає

    Все частіше знайомі звільняються з роботи чи йдуть у довготривалі відпустки. Причому, як правило, вони працюють в фантастичних як на Україну умовах, і за фантастичні як для Неньки гроші. Та й не сказав би що перепрацьовують. Причини називають різні - задовбало, стомився, не бачу сенсу. Я думаю справа от в чому. Робота сучасного програміста, надто в аутсорсі, позбавлена зворотнього зв'язку. Це просто підпилювання якихось малесеньких детальок, які незрозуміло як, ким, і для чого використовуються. А якщо і зрозуміло, все одно від тих, кому це потрібно програміст настільки далекий, що реального результату роботи побачити не може. Мабуть це звільнення - рефлекторна реакція на відсутність сенсу життя, і спроба його знайти. Щось не так, отже потрібно змінити зачіску...

Сміттєва криза. Просралі всі полімєри

Про сміттєву кризу.

Прітча. Всі збіги з реальними подіями і людьми - випадкові.

***

     Приблизно в 2012 році на Великдень в одному будинку в підвалах почала накопичуватись вода. Бувалий мешканець пан Михайло відкрив в дворі люк, а там - по вінця стоків. Викликали аварійну Водоканалу. Аварійна тиском промила колектор, все зійшло, і всі пішли прати і готувати олів'є і холодці. Але один з мешканців спитався водоканальщиків що ж це було. І йому сказали, що при промивці в люку була глина. Це означало, що під будинком - залом колектора, і вода стікає незрозуміло куди, і з цим потрібно розбиратись. Це було повідомлено всім мешканцям, але мало кого хвилювало, адже це жодним чином не помітно, і на євроремонти в помешканнях не впливає.

      А той хто спитався - рік оббивав пороги і поштові скриньки, зокрема і до мера звертався. Місто присилало якісь комісії, які обіцяли, обіцяли, обіцяли. І іноді чесно говорили, що робити нічого не будуть. В результаті за рік часу проблему не було навіть досліджено, хоча місто мало на це всі необхідні ресурси, і це прямий їх обов'язок.

Сенс життя програміста

- Тато, що це?
- Ооо, це - в'язниця, за цими вікнами зовсім інший світ...
- А чому вони просто не можуть вибити скло, розпиляти грати пилою, і вийти?
- Їм не дають бензопил. В них навіть шнурівки забирають. Щоб не повісились.
- А чому їм не можна повіситись?
- Та просто начальству купа бумажок потім. Самі по собі вони нікому не потрібні.
(і тихо: "як і ми всі в принципі")
- Ти потрібен!
- Кому?
- Фейсбуку!
- Перепрошую?
- Тій маленькій кнопці, яку ти робив для Фейсбуку. 15 років. З купою інших людей. І взагалі-то не ти, а інші...

Будні покращувача :)

Половина з цих звернень зникає, з рештою потрібно багато ітерацій, але іншого виходу зробити світ кращим немає :(

Греція 2017

Греція 2017. Не знаю що і писати, все написано торік. Після відкриття цього раю минулого року, шукати більше нічого не хочеться. Тут можна виходити на море щоб перетравити вечерю, купатися при місячному сяйві, і опинитись на морі, перестрибнувши парєбрік. Все ідеально. Тому - просто фото. І то скоріше щоб не згубились. На дисках все губиться.

Смерть Біхтер

Біхтер застрелилась Яка то була дівчина...

А за зиму шпали знову розікрали. Чи то хтось палить ними грубку, чи то вони просто такі красиві, але це - не вандалізм. Їх просто вкрали. І їх потрібно знову відновити.

- Вам потрібна допомога, чи відновите самі?
- Звісно потрібна! Не вистачає рук! Були б дуже вдячні!
- Ми зробимо. Тільки цей... щоб не було таких історій як минулого разу. Ви ж пам'ятаєте?
- Так. Все буде добре, не переживайте.
- Ок. Я на днях поміряю, і за кілька тижнів все зробимо.
- Добре.

Про яку "історію" йдеться? Думаю, багато хто з читачів пригадує. Минулого року після домовленості відновити лавки силами і грішми волонтерів, парк сам все зремонтував, навіть не поставивши волонтерів до відома. Ми поламали списи на шпальтах фейкбуку, це коштувало мені чимало нервів, сил, і часу, але я людина з короткою памяттю, і все забув. Тепер все буде інакше. Двічі таке не повторюється, я навіть не мав спеціально на цьому наголошувати, щоб не ятрити старі рани. Це було зайве. Це виглядало з мого боку як те, що потрібно було давно викинути з пам'яті як прикру помилку. Будь-якій здоровій людині зрозуміло, що таке не може повторитись...
Повторилось. Лавки знову зремонтовані. Без жодних попереджень і повідомлень. В порушення всіх домовленостей і здорового глузду. Після того як витрачена купа грошей, часу, і сил на матеріали, плани, логістику, і підготовку. "Так сі стало". "дЕректива прийшла". "В інше місце свої шпали втулите" :)
Епілог
Після років співпраці з містом в мене, здається, не лишилось жодних емоцій і почуттів щодо цього. Крім сарказму. І десь в глибині - впевненості щодо майбутнього цієї землі.
Ех, пафосний вийшов пост. То все через Неї. Через Біхтер... R.I.P.