Відкриття Гравітації

Що за врожайний на приколи день вчора був:)

    Граємо з малою в Стікс. Це такі палички - висипаєш їх хаотично на поверхню, а потім кожен бере по одній. Якщо при витягуванні купа поворухнулась - перехід ходу. Хто не в темі - спробуйте, я свого часу все літо за цим провів :) Так ще й досі стоїть в мене перед очима Руля, який з перекособоченим від гніву обличчям дико волає: "Ні...уя не покачнулось!!!"
Він згодом здається в тюрму потрапив, но то таке.

    Так от. Вона ще мала, фізику не вчила, і не завжди розуміє, що якщо рухати паличку за один кінець в бік, інший кінець піде в інший бік, і такі інші речі. І тому я її постійно вчу:

Ярослава, якщо ти хочеш щоб паличка лишилась і не крутилась - "підсікай" її всередині. Ну це ж проста фізика, ти скоро будеш вчити.

Повторював я ці мантри про фізику сто разів, але з незначною позитивною динамікою.  
     "Все, мені набридло. Давай поваляємось!" - заявляє вона в якийсь момент, і мені випадає доля кожного батька - складати палички в довгу таку коробочку з висувною кришкою. Склав, закрити не можу. Тиць-тиць, кришка не заходить. Вирішую зробити це вже лежачи на спині, перевертаюсь, перевертаю коробочку, ііііі Бац! Всі палички висипаються прямо мені на писок. Так несподівано, я аж злякався.
 І тут збоку чути задоволений такий регіт:

Тато, ти такий крутий фізик! На рівні Ньютона.
Ти щойно відкрив гравітацію!