Сила Історії

     Тільки встиг розчаруватись в Патрульній Поліції, і на тобі! Ніч. Проспект Свободи. І тут така думка - 

Блін, а я думаю щось не так - якось надто темно. А то я фари після стоянки забув увімкнути. Як я міг це провтикати?!

     Їду собі далі. І тут бачу - за мною сині маячки. Досупроводжували мене до проспекту Шевченка, і почервоніли. От, думаю, закони Карми - щойно сказав в фб що толку від них ноль, і тут настіг  мене караючий і штрафуючий меч...

    З машини з побитим задом з шаленою швидкістю вискочили двоє молоденьких патрульних, якихось дуже жвавих як на першу ночі неділі.

- Поліція міста Львова! Ви фари щойно включили?
- Ага, щойно.
- Тобто ви проїхали весь проспект Свободи з вимкненими фарами?
- Так, проїхав.
- Чому??
- Повірите - забув включити після стоянки!

     Я вже давно помітив, що в момент коли пацієнт не включає бичку, дурника, чи "дядєнька-простітє-пощадітє-відпустітє", в полісменів і даішників починається якийсь дивний ступор. Мабуть таке рідко буває і вони просто не готові. Мінімум тричі мене відпускали просто через те, що я говорив що порушив і штраф цілком можна писати.

- Документи маєте?
- Ось тримайте.
- Євген Михайлович, Ви знаєте, що за таке передбачено штраф?
- Так, звісно.
- І шо, писати Вам штраф?

    Я в житті мав лише один випадок, коли ДАІ і поліція не ставили мені такого запитання. Я точно знаю для чого його ставили даішники, а для чого це питається поліція - застрельте мене - не розумію. Боюсь навіть припускати, що для того ж, для чого й ДАІ. Три рази тьху. Ну, хоч не питались де я працюю, і чи не буде штраф обтяжливим для бюджету моєї родини - і то добре.

- Ну Ви таке питаєте... Чесно, я не знаю. Це 100% моя провина, тому маєте повне право. Вирішуйте. Але знаєте що - я спочатку розповім Вам одну історію, це недовго.

    Я думав, вони одразу почнуть писати постанову або мене нюхати, але дві постаті у вікні виструнчились, демонструючи увагу. Видно їм було нудно. А історія надто вже була в тему, абсолютно правдива, і стосувалась ДАІ і мене:
http://emkoval.blogspot.com/2013/12/blog-post_17.html

Я скінчив. Полісмен, дослухавши, без видимих емоцій, передав документи, і сказав: щасливої дороги. Не порушуйте більше. І побитий зад їхнього Пріуса поблимав мені прощальними вогниками.