Давно не було

- Тато! Не застеляй ліжко!
- ??
- Ти не уявляєш скільки я цей безлад робила!

Школа

В школі завдання - написати пісню про дітей :)

***
Будить мене будильник,
світить надворі світильник,
На кухні шипить кипятильник,
черга стоїть в холодильник.

Швидко наплічник збираю,
чай на ходу допиваю,
до тата в машину стрибаю,
і тихо цей день проклинаю...

Приїхала я до школи,
заспана як ніколи,
і щоб прийти до тями,
мені б стакан кока-коли...

Час іти на обід,
кожен від голоду зблід,
наповнимо наш стравохід,
краще звільніть нам прохід!

***

Норма для російської літератури

Дивимось Простоквашино.

- Тато, тебе не дивують деякі речі в цьому мультику?
- Які?
- Наприклад. Чому він називає маленького хлопчика Дядя Фьодор? Або. Чому в тому селі немає нікого, крім них? І при тому є поштальйон Пєчкін? Від кого і кому він пошту носить?
- Такі дрібниці помічаєш! А тебе не дивує, що там кіт говорить??
- Для російської літератури це - норма.

Завіса.

Давай посвятимо піцу

На Пасху:

Тато, давай посвятимо піцу!

Дякую :)

- Тато, ну давай подивимось одну серію Якось у Казці, ну будь лааааска!
- Добре
- Але там місцями страшно. І іноді так цілуються...
- Тоді може щось інше?
- Нічого тато, я закриватиму тобі очі.

Конспекти

Пластовий записник. Тема - табірництво.

Відкриття Гравітації

Що за врожайний на приколи день вчора був:)

    Граємо з малою в Стікс. Це такі палички - висипаєш їх хаотично на поверхню, а потім кожен бере по одній. Якщо при витягуванні купа поворухнулась - перехід ходу. Хто не в темі - спробуйте, я свого часу все літо за цим провів :) Так ще й досі стоїть в мене перед очима Руля, який з перекособоченим від гніву обличчям дико волає: "Ні...уя не покачнулось!!!"
Він згодом здається в тюрму потрапив, но то таке.

Їсти без Інету

Смажу яєшню.

- Тато, як ти збираєшся їсти, Інтернету ж нема.



- Ярослава, що ти більше за все в мені цінуєш?
- Вірність. Мені і мамі.
- А в мамі.
- Смачні супи!

Сенс життя програміста

- Тато, що це?
- Ооо, це - в'язниця, за цими вікнами зовсім інший світ...
- А чому вони просто не можуть вибити скло, розпиляти грати пилою, і вийти?
- Їм не дають бензопил. В них навіть шнурівки забирають. Щоб не повісились.
- А чому їм не можна повіситись?
- Та просто начальству купа бумажок потім. Самі по собі вони нікому не потрібні.
(і тихо: "як і ми всі в принципі")
- Ти потрібен!
- Кому?
- Фейсбуку!
- Перепрошую?
- Тій маленькій кнопці, яку ти робив для Фейсбуку. 15 років. З купою інших людей. І взагалі-то не ти, а інші...

Офіційний хлопець

Ярослава повертається з Пласту з Сихова в центр. Сказала що її доведуть. Ввечері, вдома:

- Ти сама їхала?
- Ні, не сама.
- Ті дівчата поклали тебе на трамвай додому?
- Які дівчата? Я була з хлопцем.
- ?? Що за хлопець? Старший?
- Ні, 10 років. І так - він мій хлопець. Офіційний.
- Офіційний?

- Так. Він коли мене побачив, сказав - "Ти мені подобаєшся. Ти будеш моя дівчина"
- А я така - "ну ок"

Завелика жопа

(перед дзеркалом, несподівано)

Тато, в мене не завелика жопа?

Таблетки від глистів

- Тато, що це за кульок?
- Мамині сукні.
- Які сукні?
- Мама собі купила.
- Ясно. Мамі нові сукні, а мені таблетки від глистів. Все, я на тебе образилась.

Оладки і уроки

- Тато, тобі оладки робити?
- Звісно!
- Спитай мами чи перевірятиме вона нині мені уроки! Я вже не маленька, я закінчила семестр на відмінно, чого їх перевіряти?!
- Нууу, вона напевне хоче, щоб ти краще вчилась...
- Так, йди і спитай її чи вона не змінила свою думку. Мені треба знати скільки робити оладок.
- Причому тут оладки?
- Якщо перевірятиме - ніяких їй оладок не буде!

Глибокі кишені

В малої дзвонить телефон. В куртці. Я запускаю руку в кишеню, а там - пустота.

- Ярослава! Ти знаєш, що в тебе кишеня дирява?

- Так.

- Ти мамі скажи. Нехай зашиє, це не діло!

- Я говорила.

- І що?

- Вона зашила. Але там залишилось дуже багато корисних речей, тому я розпорола назад. Посперечаєшся на 10 гривень, що в мене там є тапки?

Сенс життя

В машині.

- Ти якась зажурена. Щось сталось?
- Ні, просто задумалась.
- Над чим? Над сенсом життя?
- Та ні, в чому сенс життя я знаю.
- ?? І в чому?
- Сенс життя в кожного свій, тато. В когось гроші, в когось колекція собачок, в когось...
- А в тебе?
- В мене - щоб школа зникла.
- Як зникла?
- Так, зникла і все. Щоб її не стало.
- А ще?
- Щоб нитки були невидимі!
- А це для чого??
- Щоб вчителька праці не доколупувалась що шви криві!