Місто, де можна спитись

Вибачте, буде трохи селфачів.

Для пам'яті

Так я пив хіба в Дубліні. А, і ще в Амстердамі звісно. Але тут все було зовсім інакше. За тиждень в мене було враження, що ще трохи, і моїми судинами потече чистий і з хорошим гемоглобіном Портвейн. Портвейн. Не срані три сокири, якими труїли громадян СРСР, а шляхетний потужний напій з берегів річки Дуоро, що протікає через місто Порто. Портвейн. Напій, що його Гриць Якович і Іван Опанасович п'ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі. І я їх розумію! Божественна штука.

Загалом, Португалія - дешева душевна країна з неабияким історичним спадком. Там чудове спиртне, розвинений транспорт, відносно Європи низькі ціни. І океан. 

Метро міста Порто. Яке все стоїть на горбах, переплетено вузенькими старими вулицями, і закуто в каміння.

Вокзал в центрі Порто. Станція Сяо Бенто. Оця синя плиточка всередині - національна особливість Португалії.

Одно не міг зрозуміти - чому на трамвайчику намальований ірландський віскі. Стерти і нанести портвейн!

Інший берег річки. Точніше, суворо кажучи, це вже інше місто, але для мене все це було Порто. І там, за річкою, величезний алкогольний анклав, в якому представлені найкращі виробники портвейну.

Що там в них сохне я не знаю. Тим більше, що взимку там часто дощить. Але і без дощів в нас речі зовсім не сохли - висока вологість.

Особливості рельєфу Порто. Каміння. Гріх не використати його про будівництві, і будинки часто стоять просто на скелях, або вбудовані в скелі.

Тут річка Дуоро впадає в Атлантичний океан.

Мені було цікаво яким чином вони користуються цими човнами. Вони ж просто посеред води, жодного порту немає. Притягують їх на берег за канати?

Океан. Океааааан! Він не розчарував нас, і порадував і потужною гучною хвилею і класною погодою. Під його шум і на фоні його величі ми влупили пляшку портвейну, і лише 500-й автобус врятував нас від засипання на березі :)

Це вона не симулює, навіть майже геть непитуща Іванна не змогла перед Ним встояти :)

 

 

Черга в найкращий в Еуропі книжковий магазин - Livraria Lello

Можливо через горбатий рельєф, але вуличок прокладена неймовірна кількість, вони часто перетинаються в різних площинах і на різних рівнях, і від цього гуляти містом неймовірно цікаво.

Одна з найстаріших вуличок Порто в районі Рібейра.

Ще одна візитівка Португалії - смажені каштани. Я спочатку думав то щось зайнялось, але потім зрозумів - такий процес. Купили, почали їсти, але тут до нас підбігла місцева жінка, і жестами показала, що каштани потрібно спочатку чистити :) Доречі, про жести. В Португалії англіською говорять значно краще, ніж в багатьох країнах Європи, навіть дуже розвинених. Доброю англійською говорив навіть оператор платної ділянки дороги між Ліссабоном і Порто.

Кльовий туристичний трамвайчик.

Ще одна візитівка Порто - міст, збудований учнем Ейфеля.

На останньому фото - день Нового Року. Ми сподівались зустріти його я якомусь затишному ресторані, але виявилось, що всі місця безнадійно зайняті, і взагалі мінімальне замовлення в такий вечір - 70-75 євро з людини. Ми вже було засмутились, що ляжемо спати голодними, але дорогою о першій ночі нам трапився магазин з купою різного Портвейну, і ми зустріли Новий Рік цілком гідно. Принаймні, так, як хотілося б його прожити :)

В останній день ввечері на нас чекала дегустація. На тамтому березі виявилась цла оаза портвейну і його виробників, і серед них ми обрали Тейлорз. Якимсь дивом абсолютно всі фото з їхнього музею з камери зникли. Причому я точно пам'ятаю, що наробив їх чимало, фото довколішніх вулиць під час тієї прогулянки - є, фото до - є, фото після - є. Номери йдуть плюс-мінус безперервно. А от фото з музею - зникли. Нехай це залишиться найбільшою загадкою подорожі...

Отже, лишились лише фото блукань цими милими кварталами.

 Ще одна візитівка Порто - риба. Зокрема, "октопус" - восьминіг. Я зазвичай не фоткаюсь з їжею, але тут - особливий випадок :)

Ще одна штука в Порто - адреси. Протягом трьох метрів може бути три різні адреси, тому що номер будинку - це номер фактично дверей.

Кафе Маджестік. Є дуже популярним закладом серед туристів через його вік і люксусовість, як всередині так і назовні. Нагадало нещодавно відкритий у Львові заклад, тільки величезний.

Передноворічне і новорічне Порто - суцільний позитив. За виключенням того що в середньовічному кварталі хтось насрав на стіну камяниці. Я вже не фоткав (камери під руков не було), але натюрморт був шонада. Я навіть не зрозумів як це фізіологічно можливо. Ладно, не буду втомлювати деталями, раптом хтось читає і їсть. На ранок ми сіли в потяг і перебрались в Ліссабон. За п'ять днів ми повернулись в Порто, але це вже було геть інше місто - туристи роз'їхались по домах, і стало сумно.

Далі буде