Для чого?

Чергове непорозуміння і чергова довга дискусія з Іванкою. 

- Чому ти маєш прибирати горище, яке тобі не належить? 

- Чому ти маєш платити за прибирання будинку, якщо там ще 20 квартир? 

- Навіщо робити якісь лавки, садити клумби, і робити ще 100500 речей для когось, якщо вони навіть це не цінують і не дякують? 

- Вдома вже все пороблено? 

- Багато зайвих грошей? 

Як це часто буває, в підвищеному емоційному стані я, здається, знайшов непогану відповідь. Іванка навіть припинила сперечатись після цього. Мабуть подумала - пацієнт безнадійний :)

У меня секретов нет,
слушайте детишки,
я удачний свій атвєт,
помєщаю в кніжкє

(С)

    Зараз буде відкриття і сувора правда жизні. Я насправді мало що роблю для інших. Я не Мать Тереза і не Лєв Толстой. Це - щира правда. Більшість перелічених вище і подібних речей я роблю для себе. Мені неприємно жити в брудному будинку - я його мию. Не подобається відсутність світла на сходових - я їх освітлюю. Не можу проходити повз смітник в класній клумбі в парку - клумба перетворюється на гарний квітник. Все це - для себе. Мені просто це болить, і я це змінюю на краще. Для себе.
     Просто моє "для себе" дуже сильно ширше, ніж в переважної більшості людей, в яких воно обмежено тим, що записано на них в БТІ. Це, доречі, доволі нелегка доля - перейматись тим, що за порогом твоєї хати. Особливо для людей, які через це страждають, і не мають сміливості і сили спробувати щось змінити. На щастя чи нажаль, навіть таких людей зовсім небагато. Так було і зі мною, але в певний момент я знайшов у собі таку силу, і це змінило моє життя докорінно. Мені і далі небайдуже те, що за моїм особистим порогом, але тепер я ще й можу це власноруч формувати і контролювати. Нехай і частково. Хочете - називайте це патріотизмом, хоча насправді патріотизм - це вигуки "Слава Україні", і всі це знають. Ні, скоріше це просто турбота і відчуття відповідальності не лише за свою приватну власність, а й за світ довкола. Який для мене не обмежується навіть країною, не те що моїм ганком. Світ насправді належить нам, а ніяким не президентам, мерам, ЖЕКам, чи сільрадам. І ми можемо і маємо про нього дбати. Людина завжди дбає про те, що вона любить. Інакше вона просто бреше і собі і іншим.

Амінь