От що добра молитва робить

Микола Миколайович постукав в двері рівно в 7:45 ранку в неділю. О 8-й за 40 діб до від'їзду починають давати квитки на потяг з Мелітополя до Львова, яким він має вертатись з моря. Чому саме за 40 я не знаю. Доречі, потяг на перон подають також за 40 хвилин. Я маю підозру, що це якось пов'язано з культом мертвих.

А в мене нині ранком важлива місія - я маю купити квитки через Інет, бо в касі в 8-й ранку починається пандемоніум - на море хоче надто багато людей, а вагонів мало. Минулий раз я проспав чотири хвилини, і тесть подивився на мене з таким виразом обличчя, що я відчув ніби самого мене переїхав потяг. Той самий, Львів-Мелітополь. Але цього разу все ок - в 7:55 я вже за компом, і мишка міцно затиснута в руці, а курсор стоїть рівно посередині кнопаря "Квитки на 22.08.2017" - щоб не схибити. Клікаємо - квитків нема. 8:00, 8:10, 8:20, 8:25 - квитків нема. Замахався. Навчив Миколу Миколайовича клікати так само як я. Він клікав півтори години, а потім кудись пішов. Повернувся він з двома аркушами А4 з "дуже потужними молитвами". Тепер він клікав і молився. Годину. А потім з Божою допомогою задзвонив в довідку, і там йому сказали, що цей потяг ходить лише по непарних.

Завіса