Смерть Біхтер

Біхтер застрелилась Яка то була дівчина...

А за зиму шпали знову розікрали. Чи то хтось палить ними грубку, чи то вони просто такі красиві, але це - не вандалізм. Їх просто вкрали. І їх потрібно знову відновити.

- Вам потрібна допомога, чи відновите самі?
- Звісно потрібна! Не вистачає рук! Були б дуже вдячні!
- Ми зробимо. Тільки цей... щоб не було таких історій як минулого разу. Ви ж пам'ятаєте?
- Так. Все буде добре, не переживайте.
- Ок. Я на днях поміряю, і за кілька тижнів все зробимо.
- Добре.

Про яку "історію" йдеться? Думаю, багато хто з читачів пригадує. Минулого року після домовленості відновити лавки силами і грішми волонтерів, парк сам все зремонтував, навіть не поставивши волонтерів до відома. Ми поламали списи на шпальтах фейкбуку, це коштувало мені чимало нервів, сил, і часу, але я людина з короткою памяттю, і все забув. Тепер все буде інакше. Двічі таке не повторюється, я навіть не мав спеціально на цьому наголошувати, щоб не ятрити старі рани. Це було зайве. Це виглядало з мого боку як те, що потрібно було давно викинути з пам'яті як прикру помилку. Будь-якій здоровій людині зрозуміло, що таке не може повторитись...
Повторилось. Лавки знову зремонтовані. Без жодних попереджень і повідомлень. В порушення всіх домовленостей і здорового глузду. Після того як витрачена купа грошей, часу, і сил на матеріали, плани, логістику, і підготовку. "Так сі стало". "дЕректива прийшла". "В інше місце свої шпали втулите" :)
Епілог
Після років співпраці з містом в мене, здається, не лишилось жодних емоцій і почуттів щодо цього. Крім сарказму. І десь в глибині - впевненості щодо майбутнього цієї землі.
Ех, пафосний вийшов пост. То все через Неї. Через Біхтер... R.I.P.