Читаю новини і дещо навіть щодня бачу сам. І все більше флешбеків з розповідями батьків-дідів і фільмами про війну. На нас напали в 4:50 ранку. Люди просто спали, і раптом почули вибухи. І з того часу колишнє життя скінчилось. Для багатьох - назавжди. В країні реально мільйони біженців, і вони все прибувають. З дітьми на руках, з собаками, з каліками, що не можуть ходити. Пам'ятаєте оті всі жахливі картинки з сирійськими біженцями? Так от, для нас це більше не картинки. Це наше життя. Люди, що вчора були міцним середнім класом, нині живуть в школах, в банях, в хлівах, по 10 людей в кімнаті... Слово "евакуація" стало звичним. Нормою стала нестача продуктів і котячого корму. Щодня в країні гинуть тисячі людей. Ми щодня переносимо бомбардування авіаційними бомбами. Нам руйнують ракетами школи, пологові будинки, і лікарні. Півмільйонні міста типу Маріуполя сидять без продуктів, опалення, світла, води. Сидять в підвалах, під обстрілами і бомбардуваннями. Малі, старі, хворі, ненароджені. Все те, що здавалось абсолютним жахом і катастрофою - тепер реальність.
І що я можу сказати. В реальності воно виглядає не так як в книжках. Перше, що я відчув - шок. Я весь вечір пиячив з з другом, і тому весь наступний день не міг зрозуміти що з організмом - наслідки невеликого перебору, чи шок від новин. Але минуло два дні. З ними минув шок. На третій день я прийшов до тями, і почуття страху більше не відвідувало мене. Звісно, я не потрапляв під бомби і ракети, я не сидів добами в підвалі, не спав у метро. Я просто слухав сирени у Львові. На Н-ну сирену я вже спокійно йшов у душ, замість йти в підвал. Я спілкуюсь з великою кількістю людей з усієї України, і найбільше мене дивує те, що паніки, страху, занепаду, розпачу - я бачив дуже мало. В один момент в людей стерлось все попереднє життя, але вони - живуть. Деякі поводяться як туристи, деякі відходять від війни, але непозбувної бентеги і журби в очах я не бачив ні в кого. Цікаве явище. Люди або ще не усвідомили що з ними, або наш організм, адаптуючись, убезпечує їх від депресивних і шокових станів.
No comments:
Post a Comment