This is cool !

http://www.flightradar24.com/
До чєго тєхніка дошла...

DragonFly*3

Якість могла б бути кращою, але три стрєкози (які, доречі, українською називаються "бабками" - жахливо дурна назва) "на купу" на трьох сусідніх кілках паркану - це круто:





Знято на паркані Художньої школи м. Львова, вул. Глінки.

День Народження

Ярославина одногрупниця сьогодні виставлялася у Макдональдсі - вперше на моїй пам"яті вечірка подібного формату. Серед компанії мамаш, які дивилися крізь звуконепроникне скло на своїх спадкоємців, гордо височів один тато - це був я.
Привезли нас туди Лексусом, всередині схожому на звєздольот. Мама іменинниці накупила нам всього повний стіл, а оскільки садочок в нас гламурний, і мамашам та вся їжа чи то не лізе вже, чи то вони всі на дієтах, тому я добряче попоїв (був голодний з роботи), і про себе відмітив що прийшов таки не даремно. Ще би соточку, і взагалі було б люкс.
Якби не мій гарт, розмови довкола могли б запросто спровокувати комплекс якоїсь неповноцінності. Щось заговорили про Шацькі озера, і я щиро вирішив спитати як там - скільки коштує житло, та то да сьо. Отримавши відповідь "Не знаю, у нас там дача." я продовжив зачистку столу вже мовчки, як і личить джентльмену. Далі запамятався тільки фрагмент розмови, в якому сусідка по столику спиталася Іванку скільки коштує наш садочок.
Одним словом, свято вдалось. Дещо попсувало його очікування маршрутки і пропозиція поїхати трамваєм - в цей момент нас з дружиною стався колективний напад якогось незрозумілого сміху. Раптом я зрозумів, де поділися всі інші тати - вони заробляють гроші...

Connection refused :-)

Все ж таки недаремно пацани в кімнаті полюбляють поржати з моєї везучості. Королівство об"єднане Британське після мучітєльних трьохтижневих роздумів і численних копняків від резидентів і нерезидентів, прислало... відмови на обидві заяви. Внутрішньо я в відмову не вірив, оскільки вже бував у тих фашистів у гостях, і не тільки у них.
Ось так виглядає відмова:

В Карпати з ортопедичним матрацом

Назва посту походить від презирливої назви псевдотуристів, які ходять в гори побухати, поїсти, чи просто повалятися на траві, споглядаючи вічну красу. Як ми. Але глянувши на Максима з дружиною, які поїхали в гори з кулькАми, захотілося додати слово "ортопедичні" - вживається як особливо презирлива форма для особливо попсових матрацників :-)
Отже, знайти місце для матрасу виявилося нелегкою задачею, в результаті довгих консультацій вирішили їхати до тунелю у Верхньому Синьовидному, і далі гуляти околицями.
Перший етап - маршрутка. Бееее, цей засіб пересування не йде ні в яке порівняння навіть з електричкою, не те що з поїздом. По-перше, кількість місць у маршрутці необмежена. Думаю, виробники ніяк не передбачали такої кількості народу. Як наслідок - неабияка духота і штинь. Стає під кожним кущем - це два. Речей влазить зовсім мало - це три. Траса не має відбійників, а кожна друга машина - здоровезна фура, яка від маршрутки при нагоді не лишить і мокрого місця. Одним словом, ніколи ніколи ніколи не вибирайте маршрутку, якщо є альтернатива - залізниця.
Вилізли в с. Межиброди, і попрямували до найближчого горбочка, під яким пролягає тунель - перший тунель на шляху від Львова до Закарпаття. Зі здивуванням знайшли на ньому чимало чорниць, і трохи суниць, я чомусь думав що чорниці так низько не ростуть... І тут мене почало ковбасити. Гірська хвороба (:-)) - подумав я - і бахнув коньяку (2 рази). Поставили намет, позичений санітарним лікарем Стьопою. Намет рульний - швидко ставиться, добре стоїть. Все би добре, якби не вийшло сонце, яке так жарило (при температурі в тіні 21-22 градуси), що смажити ковбаски якось зовсім розхотілося. А мені взагалі всього розхотілося, і я вирішив перележати свою "аклімашку" чи "горняжку" на карематі в тіні. Лежав з годину - нічо не помогло - башня просто тріщить, нудить, спина болить... Кароче, "лишіть мене тут, я хочу померти у горах" :-) Полежавши, вирішив пройтися вниз для декомпресії, трохи помогло.
Сонце пекло нестерпно, і сховатися було ніде, тому наші дівчата наказали намет знести і перейти в інше місце. Так і зробили - зійшли аж до самого низу, і сіли під скелями над річкою Опір. Пейзаж афігєнний - сиди і радій, навіть Ярослава сказала "Бозе мій яка намовілна класа !" Але тут линув дощ, який так чітко був обіцяний синоптиками. Ватру він загасив, але не згасив бажання з"їсти сердельки у учасників матрацу, що ми і зробили після дощу. Поспоглядавши "наймовілну класу" рушили до траси, сіли у першу-ліпшу маршрутку, яка, як не дивно, довезла нас всіх живими додому.

Висновки:
1. не їздити маршруткою !!!
2. Правильно вибирайте місце. Має бути тінь !!! Без цього відпочинку не буде, тінь є не скрізь.
3. в карпатах є гірська хвороба :-)

Журналюгська етика понад усе !

Портал Щоденний Львів (http://daily.lviv.ua), висвітлюючи історію зі сваркою у вищих ешелонах львівського Кредобанку, дещо перестарався, і виклав фото одного з фігурантів скандалу на сайт. Що чуваку і не сподобалось, і він надіслав листа, сповненого праведного гніву, жеби фото прибрали.
Портал так і зробив, зазначивши, що:

Досі ми були цілком впевнені, що Адам Гжеля вважає себе публічною особою, яка, як прийнято в Україні, не має жодних застережень проти опублікування і розповсюдження, тим паче – безкоштовного, своєї офіційної фотографії. Наприклад, фото Адама Гжелі досі є на офіційній сторінці Кредобанку – http://www.kredobank.com.ua/about/cv/board/9123.html. Однак у четвер о 13 год. 06 хвилин ми зрозуміли, що це може бути не так. Адже після імені і прізвища Адама Гжелі у листі не зазначена посада. Отож цього листа, ймовірно, Адам Гжеля писав «Щоденному Львову» не як перший заступник голови правління ПАТ «Кредобанк», що зазначено на сайті банку, а як проста фізична особа. Це тепер кардинально змінює ситуацію – і ми негайно знімаємо фотопортрет Адама Гжелі з порталу «Щоденний Львів». Бо, по-перше, не маємо наміру заподіювати будь-якої шкоди Адаму Гжелі-фізичній особі.

Нова стаття виглядає так (неважко здогадатися чиє в статті фото):

дитяча мудрість

Вчора під час прогулянки, без попереджень:
- Тато, а мухи приносять користь !
- яку ??
- Вони їдять все гівно !

Ріелтерське агенство у кімн. 24

Хтось взявся б за зброю, але оскільки я людина мирна, то берусь за перо (поки що) :-) Близько місяця як в нашому кабінеті працює ріелтерське агенство Максим і Ко по пошуку квартири для цього самого кулєги Максима. Цілими днями йде підбір квартири, тривають нескінченні розмови по телефону - метри, санвузли, кухні, райони... блін, як воно все заграло :-)
Ти не можеш відмовитись від цієї опції, ти приречений ЦЕ слухати.
Допомагає лише гучна музика в наушниках, але з нею не дуже попрацюєш...

Віза в Англію

Заповнення анкети тривало три дні, всього 129 питань, роздрукована анкета на 5-ти сторінках :-) Серед самих хітових питань були питання чи я, бува, не брав участь у геноцидах, чи не робили ви колись дій, які можуть свідчити що вас можна розглядати як людину з нехорошим характером ?

Have you engaged in any other activities that might indicate that you may not be considered a person of good character ?

Ах, ще ми попросили про паперове запрошення від організаторів конференції, і от яка була відповідь:

You need the invitation, and other information to show that you intend to return after the conference, and that you have means to support yourselves, for example:

As well as the invitation, I will try to get support from a Government Minister, I don't know how long this will take.

Мабуть скоро для поїздки в Англію потрібно буде запрошення від англійської королеви :-)

Березень 2010 - зустріч випускників

В такому "первісному" форматі ми не збиралися вже років 5.



Це вже стало традицією - з"ясовувати хто найсильніший після вживання спиртного. Після цих забав руки боліли тижня три у всіх учасників.


Ще одна традиційна забава - інтелектуальні ігри :-) Dyna !


А потім було споглядання з вікна офісу вул. Михайлівської і рідного мені Укртелекому:

Ремонт

Нарешті з"явився час і можливість запостити кілька фото з грандіозного і до цього часу незавершеного проекту - ремонту квартири в 130-річному австрійському будинку.

Всі стінки-перегородки всередині було вирішено знести через їхню нестандартну геометрію. Їх замінили гіпсокартонні листи з мінватою Роквул всередині. Дві стіни від сусідів додатково звукоізолювали тою ж таки мінватою. Найбільш масштабною і складною частиною роботи була ревізія дерев"яної підлоги - з-під неї викинули ~15 тон сміття, яке правило там за звуко і тепло-ізоляцію. Трухляві кінці білок перекриття зміцнили сталевим швелером, якого купили в сумі метрів 60. Фото після настилу чорнової підлоги (до цього зайти в квартиру було важко).

Лівінг-рум:



Коридор:



Тут була кухня:



Стара вентиляційна решітка:



Підвісна стеля - без неї геометрія квартири була б неевклідовою:



Тут був і буде туалет:



Просто бардак:



Просто ще один бардак:

Хороший кінець навчального року...

Ось такий кульний плакат розвішаний по Львову. Є стимул школярам і студентам вчитися !

Еверест !

Сьогодні підкорювали Еверест - розпивали непальський Ром і Віскі, привезені колегою майже з-під Джомолунгми.
Вершина далась нелегко, особливо Непальский ром, що "букетом" схожий на керосин. За смаком - не знаю, бо керосину ще не куштував. Але противний - просто жах, мабуть найгірше що я пив.

Не всі дійшли до вершини:

Visa Gold vs Visa Classic

Ай ай ай як приємно було почути, що мене хочуть зробити ВІП-клієнтом приватбанку, надати мені персонального консультанта і теде і тепе. І все це лише за 250 грн вступного внеску, і тільки мені як екстремально прекрасному клієнту, що давно користується кредиткою VISA Classic, і регулярно має там глибокий мінус. Ну і що що 250 грн ?! То ж тільки раз !
Я порушив святе правило - відкрий гугль перед якимось рішенням", і відкрив не перед а після. Гугль-то точно знає, що переваги Голд над Класік полягають в "престижності", себто понтах, за які я маю платити 250 грн/рік (!). Інших переваг, крім афігєнного відчуття від крутої картки в кишені, "персонального менеджера" і "віп-статусу", схоже, немає.

Здається мене намахав мій улюблений банк...

Свято Матері

Сьогодні вперше, відмовившись від річного корпоративного All Hands Meeting, йду на Свято Матері в садочок, на якому Ярослава буде... червоною фарбою !
:-)

Боротьба з владою - перемога !

ФАШИСТИИ !

Ковзанку прибрали, натомість загородили прохід іншим атракціоном.

Зає...ло !!!

Ось вчора отримав з міськради лист, зміст якого мене дещо здивував. По пам"яті:
"""
На Ваше звернення щодо сприяння у демонтажі ковзанки на вході в парк Культури, повідомляємо, що 14.04.2010 дирекцією парку цей атракціон було демонтовано.
"""

Пішов, подивився - дійсно нема ковзанки.
Хмм. По-перше, я просив не демонтувати, а лише посунути її кордони. По-друге, 14.04 - це через кілька днів (!) після мого останнього звернення - якось дуже швидко. По-третє, 13-го мені дзвонили з адміністрації і говорили, що ковзанка стоїть законно і замість того щоб її сунути, зроблять з"їзди по сходам поруч. Схоже що права рука таки не знає що робить ліва :-)
Але факт лишається фактом - ковзанки нема і їздити візочком там можна вільно.

Борітеся і поборете :-)

Эйяфьяллайекюль

Я працюю з індусами і здивувати іменем мене важко, але ім"я цього ісландського вулкану, який тероризує весь світ, насмішить будь-якого індуса.
"Эйяфьяллайекюль"

:-)

Боротьба з владою - продовження

Отже, з трьох електронних звернень в міську раду (дивись Спілкування з владою), і паперового (незареєстрованого) листа Пану Меру ефекту було якось мало, а точніше, крім розмов, ніякого. На перше звернення реакція була неочікувано бурхливою, але вона здебільшого полягала у регулярному передзвонюванні мені для того щоб з"ясувати чи не посунулась бува ковзанка сама. На наступні ж два електронні і одне паперове звернення реакції взагалі не було жодної.
Лишався один шлях - паперове звернення зареєстроване в міськраді. Але оскільки йти туди далеко і страшно (кОстюма не маю), вирішив востаннє написати електронне звернення. Ядро його я, як і в попередніх випадках, зкопіпейстив з першого звернення, лиш додав дати і кількість по всім попереднім намаганням достукатись до властімущіх і всємагущіх. Без особливої надії в кінці додав невеличку страшилочку. Ось лист повністю:

Декілька місяців тому біля входу в парк ім. Б. Хмельницького побудували ковзанку, яка перегородила вхід в парк з боку "Динамо". В результаті заїхати в парк дитячим візочком або санчатами з боку будівлі СБУ стало неможливо, для цього потрібно проїхати метрів 300 до вул Зарицьких, або скакати по сходам, що є надзвичайно незручно. Два місяці назад я написав електронне звернення (90559), мені декілька разів передзвонили з різних адміністрацій, кожний раз питаючи чи не вирішилась моя проблема :-) Очевидь, влада чекає поки ковзанка посунетьсÑ сама. Цього не станеться. Вона стояла, як і стоїть. Зауважте, що це не капітальна споруда, лишити прохід шириною один метр з боку паркану парку не являє технічної проблеми.

Я подав вже три звернення з інтервалом між ними не менше місяця - жодної реакції. !!! Наступним моїм кроком буде звернення до преси, і ймовірно, публікація на тему "як працюють широко розрекламовані владою міста електронні звернення". !!!

Особливих надій я на це звернення (вже четверте) не покладав, тим більше було моє здивування, коли представники галицької адміністрації раптово зглянулися на волання малєнького чєловєчка, і передзвонили мені, нарешті пояснивши, що власник ковзанки цей проект погодив (ясно як) з міськрадою. Отже, все ніби законно. Все, коло замкнулося. Нічого не вдієш.

Але ! Власник запропонував побудувати спуски на сходах, щоб можна було заїхати в парк. Не супер, але хоч якесь рішення, на що я радо пристав (максималізм проявляти якось не хотілося). Отже, будемо чекати !

Майн кампф триває...

Дитячий велосипед

Давно хотіли купити і от нарешті купили. Все блищить і гарно їде, велосипед справляє враження - груба сталева рама, кермо - все сталеве. Колеса як в БМВ. Важить кілограм 15. Навряд чи хтось зможе пояснити батькам щасливого власника, яким доведеться це тягати на прогулянки і назад, навіщо для дитини вагою до 25 кг велосипед, який явно витримає кілограм 150 ??

Як жити довго і щасливо

Интервью с доктором медицинских наук Пауло Убиратаном, работает главврачом больницы в Пуэрто Алегре в Бразилии.

Вопрос: Упражнения для сердечно-сосудистой системы продлевают жизнь, правда ли это?
Ответ: Сердце создано для выполнения определённого количества сокращений. Не растрачивайте их на упражнения. Ваш период жизни истечёт независимо от способа использования сердечных сокращений. Это всё равно, что говорить, будто вы можете продлить жизнь своему автомобилю, гоняя его на повышенной скорости. Хотите жить дольше? Спите сиесту.
В: Следует ли прекратить потребление красного мяса и употреблять больше фруктов и растительной пищи?
О: Нужно понять стратегию эффективности в питании. Что едят коровы? Траву и кукурузу. Что это такое? Растительная пища. Таким образом шмат говядины - наиболее эффективный способ поместить растительную пищу в ваш организм. Желаете есть злаковые? Кушайте курицу.
В: Следует ли уменьшить потребление алкоголя?
О: Ни в коей мере. Вино изготавливается из ягод. Бренди - это дистиллированное вино, что означает, что из ягод удалена жидкость, благодаря чему вы извлёчете из них бульшую пользу. Пиво же производится из злаков. Не ограничивайте его потребление чрезмерно.
В: Каковы преимущества регулярных физических упражнений?
О: Моя философия такова: если у вас ничего не болит, ничего не делайте. Вы в порядке.
В: Жареное вредно?
О: В наше время еда жарится на масле растительного происхождения и насыщается им. Как может быть вредна дополнительная растительная пища?
В: Как спортзал помогает уменьшить избыточный вес?
О: Абсолютно никак. Единственное, к чему приводят упражнения для мускула - это к увеличению размера данного мускула.
В: Шоколад наносит вред?
О: Это какао. Еще один представитель растительной пищи. Хороший продукт питания для счастья. Жизнь не должна быть путешествием к гробу с намерением прибыть к нему в добром здравии, с привлекательным и хорошо сохранившимся телом. Лучше всего начать путь с пивом в одной руке и бутербродом в другой и закончить его после многочисленных занятий сексом, с полностью уставшим, использованным телом, крича: оно того стоило, какое прекрасное путешествие!..
В: Что Вы можете ещё посоветовать?
О: Если бы постоянная ходьба была полезна, почтальоны были бы бессмертны. Касатки всю жизнь плавают, едят рыбу и пьют воду, и несмотря на это они толстые. Зайцы бегают и прыгают без остановки, но живут не более 15 лет. Черепахи не бегают и ничего не делают, однако живут 450 лет.

P.S.
Котрий раз все ставлять з ніг на голову, кожен пропонує щось своє щоби бути здоровим і щасливим, що наводить на сумну думку про те, що за тисячі років люди так і не навчились як їсти, що пити, як тримати тіло здоровим...

Дякую !

Ось такий набір подяк спровокувало "дякую" в чат команди:

speaker1: Як зареєструвати ПП у Львові ?

[15:52:37] speaker2: приходиш на валову і там купа народу які мутять любе і різне

[15:52:47] … там купа оголошень висить з телефонами

[15:55:47] speaker1: ясно дякую

[15:56:05] Yevhen Koval: тре казати файно дякую або красно дякую (rofl)

[15:56:28] speaker2: вельми дякую

[15:56:36] Yevhen Koval: барздо дякую

[15:56:47] speaker2: dziekue bardzo

[15:56:48] Yevhen Koval: дякую аж підскакую

[15:57:09] speaker: підскакую аж під сракою

[15:57:16] speaker1: ахуеєть, "дякую"-ревью

[15:57:18] Yevhen Koval: дякую по спині ломакою

[15:57:51] speaker3: дякую догори сракою

[15:58:06] speaker4: СПАСИБО!

Ремонт, дослідники калу

Йде з лютого. Довго то все писати і нема звідки, бо нема Інету вдома - Іванка забороняє.
Ось перший репортаж, бо дуже вже проситься у вічність.
Отже, сьогодні майстри забили сусідці каналізацію, і вересклива львівська бабця погрожує ходити сраяти до нас додому (хоча куди ? - там жеж даже підлоги нема не то що унітазу). Отже, після наради під керівництвом дружини викликали знаного дослідника калу, і двійко вчених пішли до сусідів копатися в гавні. Сусідка сказала що помре але унітаз розбивати не дасть.
Іванка сказала що дослідник - дядько із сильним почуттям гумору...

День другий
Місія провалилась - годинна прочистка тулетної труби рукою профі механічно-пневматичним методом (рукою з намотанною на неї шматою) результатів не дала (окрім обдертих рук виконавця). Сказав що метод перевірений - "дідівський"... Лишається один варіянт - "пан Зеник з машиною" - каналізаційний спецназ ! Зараз будемо дзвонити.
О 13:52 Іванку Дронюк призначено заступником штабу з ліквідації наслідків ремонту. Дана вказівка знаходитись у штабі за адресою С. Крушельницької, 25/14 і координувати всі дії всіх задіяних служб.

День другий, 16:00
Операція під кодовою назвою "буря в сифоні" почалась блискавично. Група у складі бійця Зеника з напарником пошкробались гігантським тросом в трубі хвилин 5, після чого загін організовано і швидко відступив під тиском незворушного монолітного лайна у трубі.

День другий, 18:00
Викликано районну аварійну водоканалу. Чекаємо. Тільки б дали поспати, фашисти - завтра на роботу, і в голову і так ніяке полєзноє знаніє не лізе. Вся макітра цим лайном забита.

День другий, 21:00
Обмінялися мобільними з пані Стефою (80+ років, сусідка знизу). Обіцяла дзвонити.

День другий, 22:00
Зайшла теща. Знайшла мене знесиленого на імпровізованій лавці, збитій майстрами для розпиття кави. Відпоїла чаєм, дала 2 цукерки. Пустила в Інет. Все ж таки це найрідніша людина в світі...

22:30
Прийнято рішення чекати півгодини і йти додому спати.

23:00
Сеанс зв"язку з заступником керівника оперативного штабу. Остання інформація - бригада на Сихові, ми - наступні в черзі. Чекаємо далі.

23:15
Не їдуть, фашисти...

23:50
Бригада прибула, без особливого ентузіазму запустила трос у трубу, покрутила ним хвилин 5, і зробила невтішний висновок - не проб"єм ! Треба дріт якого в нас нема. "Яка держава така і спец. служба"...

День третій

13:00:
труба успішно пробита ЖЕКівцями (які ж це класні хлопці - всіх цьомкаю).
Оперативний штаб ліквідовано, зара піду нап"юсь горілки зі щастя...

Карпати взимку

На свій сором я ще ніколи не був взимку у карпатах. Це здавалося таким складним - потрібна купа спорядження, надійний одяг, досвід... От дякуючи роботі спробував - зібралися і рушили на т.з. Боржавський хребет. У Львові зранку було -20, але набравши із собою купу канапок з "речовиною, що заповнює місце між шкірою і м"ясом свині" і термос чаю, пішов на електричку на сьому ранку. Їхати 4 години, але не сумно. Вагон нагадує бар-гадюшник - всі кричать і більшість бухає, в основному від нєфігдєлать.

І тут у вагон зайшов т.з. Чорний Бумер - місцевий артист лінійного відділу кульпросвєта на ділянці Львів-Мукачево. Від виду артисту в мене сталась істерика - важко описати враження від побаченого обличчя з ознаками божевілля з пакетом "Босс" на голові (сценічний образ). Давно я так не сміявся - він 100% заробив свою гривню - просто самородок.

Проїхавши таки не 2, не 3, а цілих 5 тунелів, висадились на ст. Воловець на перевалі. І далі - на Цицьку. На гору Цицьку, інші гори там не краще - Стій, Гимба, і т.і. Ось вона:

Підготовка до сходження. Я був вражений екіпіровкою деяких колег - спец. шкарпетки по 100+ гривень, куртки, черевики, бахіли, ножі, налобні ліхтарики, пальники, карбонові палки для ходіння за 150 баксів... :-) Навіть т.з. термобілизна, яка гріє, але не парить. Не то що я - як ходжу на роботу так і в карпати, а черевики взагалі в шефа позичив - типовий "матраснік". Ну нічо, для такої вилазки вистачить.

Початок сходження:

Привал. Іти було досить складно - з якоїсь причини вся дорога була буквально завалена деревами, не уявляю яка сила могла їх там стільки наламати. Воловецький метеорит ? Всі ці перепони доводилося обходити, добре що снігу небагато і видно що під ногами...

Колиба на схилі перед вершиною. Колись вона була для пастухів овець, а зараз нею користуються туристи. Дизайн ззовні і зсередини вельми невибагливий, Інтернету - нема :-( Зате в стелі є дзюрка як в чумі, через яку виходить дим. Від вітру можна врятуватися.

От тут і стало в нагоді сало, нажаль горілки не було. Попоївши, вирушили на вершину. У мені прокинувся дух переможця і я виліз туди перший, потім ледве відхекався. На вершині гори Цицька здоровезний хрест принесений гелікоптером, з самої вершини відкривається непоганий вид на довкілля.

Високогірна метеостанція і з нею якийсь малесенький вузол укртелекому, легенда каже що зміну на станцію возять раз на тиждень танком. Не перевіряв. Зліва від неї стара закинута сироварня.

Просто нереально гарне фото !!!

На вершині бажання випити горілки у деяких набуло нав"язливої форми, але горілки знову не було і кіоска на вершині - теж. Довелося вертатися сухими.

От і все - в поїзді трохи поспав і з теплого Закарпаття повернувся знову і холодний Львів. По дорозі додому на слизьких сходах, що завдяки погоді утворили одне і дуже слизьке ціле, впав прямо на спину з такою силою і швидкістю, ніби хтось з-під мене різко висмикнув землю. З півхвилини лежав, намагаючись прийти до тями і зрозуміти що це так струснулося в моїй голові, і чи все на місці. Потім потихеньку встав і пошкандибав додому, розмірковуючи як смішно було б полазити по зимових завалених деревами карпатах, а забитися на сходах біля власного будинку у Львові...

Грамазділа

Знайшов ролік який ми всім тімом слухали і цитували на старій роботі:

http://www.youtube.com/watch?v=7uft1ke_heI

вже і зневірився його побачити знову.

Сноуборд, Знесіння

В суботу вчилися кататися на борді на Знесінні. Хорошого місця для навчання так і не знайшли - місця мало, кругом дерева і обриви, через це було дуже багато падінь, яких і без того було б немало. Борд для мене так і лишився неприборканим. Я нажерся снігу, відбив собі все що можна відбити, але це треба було спробувати.

Згадався анекдот про лижника, який поїхав в карпати. Спускається, перечепившись через пеньок довго летить, потім жорстке приземлення з поїданням снігу і трави, влітає в кущі, вилазить звідти з подертою мордою, випльовує пару зубів і каже:

- Б...дь ! Все одно краще ніж на роботі !

Спілкування із владою

Перейнявшись винятковою роллю себе як громадянина у житті і добробуті своєї країни (вибори не пропонувати), вирішив запитати у влади - якого біса якийсь варьят перегородив один з підходів до Парку Культури і "нє будєт лі любєзєн мнагауважаємий дегенерат-власник ковзанки повернути все як було". Зайшов на сайт міськради, написав електронне звернення, обіцяли присвоїти йому код і за 7 днів відповісти. Не присвоїли правда і не відповіли, зате подзвонили додому і запитали чи ще паркан на місці. Ну ладно - сходив, глянув, ясно що все н місці, про що їм і відписав. Ось щойно прийшла відповідь:

P.S.
якщо це виправлять, я напишу подяку в міськраду і занесу їм фляндер Старого Ринку. Правда якось не віриться...

Доброго дня!

Шанований Євгене Михайловичу, дякуємо за Ваше звернення! Питання передано відділу "Гаряча лінія міста". Стан виконання звернення Ви можете перевірити за наступним посиланням http://www.city-adm.lviv.ua/for-citizen/faq/pereglanuti-svoje-zvernenna , використовуючи Ваш реєстраційний код:90599.

Питання також скерованов Галицьку РА п. Ірині Степанівні Берко, e-mail: berko@city-adm.lviv.ua, тел.: 261 10 43.

З повагою,

Оператор відділу "Гаряча лінія міста"

e-mail: call-center@city-adm.lviv.ua

тел. 1580

Form : Звернення громадян [ZvernennyaGromadyan]

registered at 2010-01-07 12:47:22

pib : Коваль Євген Михайлович
Email : evgen.koval@gmail.com
Phone : 2610156
Description : Доброго дня ! Цими днями з правого боку біля входу в парку культури ім Б. Хмельницького було встановлено ковзанку чи щось подібне. Спочатку вузенький прохід між парканом парку і парканом ковзанки від спорткомплексу "Динамо" лишили, але потім перекрили і його. Тепер батькам з малими дітьми, яким потрібно заїхати з візочком з боку Динамо, потрібно об"їжжати на око метрів 300 (до вул. Болгарської, бо по сходам їхати візочком (або санчатами)надзвичайно незручно. Будь ласка, поясніть хто видає дозволи на подібні "проекти", той хто ще не має дітей ? І, якщо можли во, дуже прошу вас від імені молодих батьків м. Львова лишити там прохід для візочка. Технічно це просто. Дякую
upload :
Send :
IP адреса : 91.124.31.169

Ось що показує перевірка стану звернення через сайт міста:


Шкода що картинка не інтерактивна і не можна мишою ковзанку пересунути куди треба або видалити :-)

Сноуборд

Завдячуючи кулєзі маю на 4 дні сноуборд - здоровезна байда 1.60 на зріст і досить важка. Вчора було перше заняття двох ламерюг в парку Костюшка - відбив усю дупу, з м"язів не болять лише ноги. День перепочинку і знову в бій - завтра на Знесінні будемо відбивати решту органів і м"язів...

Навіть не знаю як назвати пост :-)

Довго реготав з цього лінку:
http://inciklopedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96
Сльози заважають говорити...

Япона мать

Ось шукав (і шукаю !) очищувач повітря для хати і натрапив на такий сайт.



Йо-майо, які красіві букафкі...
Цікаві як вони ті фонти малюють і як виглядає поганий почерк японця :-)

Сон в зимовий день

Б... ну якого х... коли людина вирішила мал-мал поспати після того як набігалася як скажений заєць, в когось ламається інтернет і "Здравствуйтє ета Лєся і Свєта ми праводім бєсєди на біблєйскіє тєми..." тарабанять у двері у пошуках ієговістів-неофітів ??? За...ли !!!!!

Новий рік >>

Цього року Новий Рік до нас прийшов на день пізніше, і причина не в глобально-космічних процесах. Просто татко в четвер ніяк не міг оклигати опісля утрєніка на роботі, де він був поросятком. Тепер все позаду, якщо не рахувати морального-похмільного синдрому і намагань "Вспомніть всьо" :-).

Згадалася стара телекомівська фраза яка завше нами вживалася на наступний робочий день після п"янки: "Чьорт, как-то нєудобно всьо палучілось...".

Новий рік >>

Вчора в малої був "утрєнік", сьодні ми на роботі бухаємо, а ранком відбулася в нас з Ярославою така розмова:

- Сонечко, як вчора на святі було ? Ти ким була ?
- Мишкою ! Хвостик, вушка... тато, а ти мені сьогодні забереш з садочку ?
- Ой ні, сонечко, сьодні ні
- А чому ?
- В мене сьогодні свято на роботі. Вчора в тебе, сьогодні в мене.
- Да. А ким ти будеш ?
- хмм, боюсь що поросятком...
- А чому ? Ти ще не впевнений ?
- Ні, поки не впевнений до кінця. Хоча да, буду поросятком !
- А де твій костюм ?
- На роботі
...

Елємєнти сладкой жизні

Ну як на НР без шампаньоли, ананасів і ікри ?? Тільки от штука - червоної хоч завались, а от чорної ну ніколи не їв. А яка різниця якщо ти дальтонік ? Ну в якостях і корисностях ніякої, просто чорна з осетрових, а та що червона - з лососевих. І от ті осетрові, на відміну від лососевих, не хочуть з царем природи ікрою ділитися. Мало того, до того обнагліли, що нерестяться лише декілька разів за їхнє довге життя (до сотні років!). Їх вже майже всіх перебили, і тепер вони як динозаври, навіть в Росії вилов і вивіз цієї хитрющої риби заборонений законом. І от через те так складно і дорого ту ікру знайти. Але цього року неодмінно спробую, хай там що, а без ікри мені нема щастя в цьому світі. Але не так сталося як гадалося... ходив, шукав - ніфіга нема. Червоної скільки хош, чорної - нема і все.

І от нарешті світло в кінці тунелю - Інтернет каже що ТМ Премія починає продаж чорної ікри під маркою Премія Select ! Ікра виробляється на осетрових фермах в Іспанії. Пішов в Сільпо, куди Премія поставляє свої товари, і... є !
Глянувши на ціну я трохи а...єл - ціна 56 граммової баночки - 1000 грн !!! Кілограма - 18 тис грн. Одним словом, ну його в сраку це буржуйство, будемо їсти червону.

Назад у майбутнє

Як приємно зустрітися зі старими бойовими товарищами і на один вечір поринути у старі часи, коли на роботу бігли як на свято, працювали самовіддано, з ентузіазмом, а не за гроші, з почуттям що робимо велику Справу. Згадати всі приколи, розумних і не дуже клієнтів і начальників, походеньки і посиденьки після роботи, і просто трудові будні.

Під ці спогади можна випити всю горілку в Меті, а потому відвідати славний Болград, або хоча б Прокофій і аткушать там Гранд-Крема...