Ярославина одногрупниця сьогодні виставлялася у Макдональдсі - вперше на моїй пам"яті вечірка подібного формату. Серед компанії мамаш, які дивилися крізь звуконепроникне скло на своїх спадкоємців, гордо височів один тато - це був я.
Привезли нас туди Лексусом, всередині схожому на звєздольот. Мама іменинниці накупила нам всього повний стіл, а оскільки садочок в нас гламурний, і мамашам та вся їжа чи то не лізе вже, чи то вони всі на дієтах, тому я добряче попоїв (був голодний з роботи), і про себе відмітив що прийшов таки не даремно. Ще би соточку, і взагалі було б люкс.
Якби не мій гарт, розмови довкола могли б запросто спровокувати комплекс якоїсь неповноцінності. Щось заговорили про Шацькі озера, і я щиро вирішив спитати як там - скільки коштує житло, та то да сьо. Отримавши відповідь "Не знаю, у нас там дача." я продовжив зачистку столу вже мовчки, як і личить джентльмену. Далі запамятався тільки фрагмент розмови, в якому сусідка по столику спиталася Іванку скільки коштує наш садочок.
Одним словом, свято вдалось. Дещо попсувало його очікування маршрутки і пропозиція поїхати трамваєм - в цей момент нас з дружиною стався колективний напад якогось незрозумілого сміху. Раптом я зрозумів, де поділися всі інші тати - вони заробляють гроші...
No comments:
Post a Comment