Назва посту походить від презирливої назви псевдотуристів, які ходять в гори побухати, поїсти, чи просто повалятися на траві, споглядаючи вічну красу. Як ми. Але глянувши на Максима з дружиною, які поїхали в гори з кулькАми, захотілося додати слово "ортопедичні" - вживається як особливо презирлива форма для особливо попсових матрацників :-)
Отже, знайти місце для матрасу виявилося нелегкою задачею, в результаті довгих консультацій вирішили їхати до тунелю у Верхньому Синьовидному, і далі гуляти околицями.
Перший етап - маршрутка. Бееее, цей засіб пересування не йде ні в яке порівняння навіть з електричкою, не те що з поїздом. По-перше, кількість місць у маршрутці необмежена. Думаю, виробники ніяк не передбачали такої кількості народу. Як наслідок - неабияка духота і штинь. Стає під кожним кущем - це два. Речей влазить зовсім мало - це три. Траса не має відбійників, а кожна друга машина - здоровезна фура, яка від маршрутки при нагоді не лишить і мокрого місця. Одним словом, ніколи ніколи ніколи не вибирайте маршрутку, якщо є альтернатива - залізниця.
Вилізли в с. Межиброди, і попрямували до найближчого горбочка, під яким пролягає тунель - перший тунель на шляху від Львова до Закарпаття. Зі здивуванням знайшли на ньому чимало чорниць, і трохи суниць, я чомусь думав що чорниці так низько не ростуть... І тут мене почало ковбасити. Гірська хвороба (:-)) - подумав я - і бахнув коньяку (2 рази). Поставили намет, позичений санітарним лікарем Стьопою. Намет рульний - швидко ставиться, добре стоїть. Все би добре, якби не вийшло сонце, яке так жарило (при температурі в тіні 21-22 градуси), що смажити ковбаски якось зовсім розхотілося. А мені взагалі всього розхотілося, і я вирішив перележати свою "аклімашку" чи "горняжку" на карематі в тіні. Лежав з годину - нічо не помогло - башня просто тріщить, нудить, спина болить... Кароче, "лишіть мене тут, я хочу померти у горах" :-) Полежавши, вирішив пройтися вниз для декомпресії, трохи помогло.
Сонце пекло нестерпно, і сховатися було ніде, тому наші дівчата наказали намет знести і перейти в інше місце. Так і зробили - зійшли аж до самого низу, і сіли під скелями над річкою Опір. Пейзаж афігєнний - сиди і радій, навіть Ярослава сказала "Бозе мій яка намовілна класа !" Але тут линув дощ, який так чітко був обіцяний синоптиками. Ватру він загасив, але не згасив бажання з"їсти сердельки у учасників матрацу, що ми і зробили після дощу. Поспоглядавши "наймовілну класу" рушили до траси, сіли у першу-ліпшу маршрутку, яка, як не дивно, довезла нас всіх живими додому.
Висновки:
1. не їздити маршруткою !!!
2. Правильно вибирайте місце. Має бути тінь !!! Без цього відпочинку не буде, тінь є не скрізь.
3. в карпатах є гірська хвороба :-)
No comments:
Post a Comment