Флоренція

Флоренція пізнається важко - ціною ранніх підйомів і пізніх засинань, а також щоденним п"янством, бо замість компоту тут п"ють вино. Навіть в кафе вино подають пляшками, а не по 50-100-200 грам, як заведено у культурній Україні. Мало того, вино подають на конференції, і мабуть через це на першій після обіду доповіді моя голова просто падала, і я на мить відключався. Якщо доповідач траплявся нудний, це була повна пічалька - я дуже боявся заснути, і щоб не було канхвузу колов себе кульковою ручкою в різні чуттєві місця. Після кількох днів цих тортур я став в обід пити замість вина каву, і стало краще.

Флоренція - божевільне місто. Уявіть собі вуличку с тротуаром шириною 30-40 сантиметрів, якою їде машина, чи боронь Боже, несеться "швидка". Уявіть собі мотоциклістів перед світлофором, і ось їм зелений, і вони разом з ревом рвуть з місця, як на гонках. Уявіть дрібнесенькі вулички,які забудовані нескінченними будинками, і серед яких немає місця навіть травинці. Уявили ? Якщо так, ви майже у Флоренції. Вона така - людна, весела, вдень неймовірно розпечена, а вночі - неймовірна гарна.

Зустрічайте - Firenze !

Флоренція вночі. Фото зроблено майстром своєї справи Сашком Василенко.

Річка ділить місто навпіл. Назву забув. Ніякого сміття в ній не плаває, що дуже дивно. Приблизно кожні 500 метрів - міст. Міст на горизонті знаменитий тим, що він має на  собі житлові будинки. Десь я чув, що таких мостів у світі всього є три.

 

В районі місця проведення конференції. Значно просторіше і затишніше, ніж  тісний і камяний центр... Всі вікна на день закриваються дерев"яними жалюзі, мабуть так вони боряться із палючим сонцем.

Аналог львівського "Коня". Флоренційський Данило Галицький з династії Медичі :-)

Флорентійські вулиці не можна порівняти навіть із львівськими. Вони з"являються у найнесподіваніших місцях, і маленькими змійками оплутують все місто. Часто виглядають як прохід до чийогось помешкання - дуже вузькі і тихі.

Дуже типова вулиця в центрі. Ще "з тих кращих". Всі вони вузенькі, з малими тротуарами, і з купою людей на них вдень. Щоб розминутись, часто доводиться сходити на дорогу. Що добре - не зважаючи на поважний вік будинків у центрі, я жодного разу не бачив аварійних балконів, карнізів, дахів. Все гарно поремонтовано, куски штукатурки і цегли не висять на волосині, що у Львові - на кожному кроці. Крім того, всі бдинки закриті. Приватну власність тут поважають, скрізь домофони, і в під"їзди попісяти ніхто не заходить, вони це роблять просто на вулицях (вони не приватні), через що вранці в центрі прото бомбезний "букет" :-)

Це найбільш пічальна підворотня, як меня вдалося знайти. Виглядає у порівнянні з нашими просто чудово.  Взагалі-то всі подвір"я зачинені і приватні, туди не потрапиш

Ще одна Флорентійська вулиця:

 

На вулицях зустріяаються 101-кнопочні банкомати :-)

Дорожній знак.

 Церкви і пам"ятки викликають швидкий передоз культури і старовини, недаремно Флоренцію називають музеєм під відкритим небом.

 

Так виглядає центральна бібліотека

А це щось на зразок нашої площі Ринок - площі, на якій стоїть Дуомо. Дуже схоже на Львів.

Вхід у фортецю по дорозі на гору. Я там доряче нагулявся - чарівне місце.

Церква Санта Кросе по дорозі з готелю на конференцію.

Зараз мене знову звинуватять у надмірній увазі до деталей, але всі деталі скульптури виліплені так чітко, що незручно дивитись :-)

Цю скульптуру я для себе назвав "Зараз як у...бу !"

А це витвір сучасного мистецтва. Ми зробили висновок, що це монумент зрадженим чоловікам :-) Італійки таким чином загладили свої провини.

Дуомо

Головний собор міста. Величезний. Ні, не так. ВЕЛИЧЕЗНИЙ !!! Сфоткати його зблизька нереально через його розміри, але згори вийшло непогано.

Кусочки Дуомо:

Можна підніматись на вершину, але черги кілометрові. Не хочу.

Репетиція до дня Флоренції ?

Вид Флоренції згори. Ота гора і стала моїм найулюбленішим місцм у Флоренції. Там затишно і гарно, ніби і не місто зовсім.

Зранку місто неймовірно засране, і тому вранці гуляти не дуже комфортно, хоча я вибрав собі  саме таку тактику через брак часу. Мітлами то все ніхто не мете, по всьому місту ганяють отакі от пилососи:

 Дуже сподобалась частина міста по іншу від центру сторону річки. Там тихо і чисто, а на горі є багато цікавих речей на зразок цього палацу (боюсь помилитись, тому не буду згадувати назву).

 Їжа

Яка ж подорож у країн без того, щоб зацінити місцеву кухню. Зауважу, що погляд суто дилетантський, без претензій на об"єктивність - я їм що попало, і не є кулінарно утанчьонним меном.
Кафе, ресторанів, піцерій - дофіга. За 7-9 євро можна з"їсти гагантську піцу, за 9-15 євро - повноцінну другу страву. В снек-барах гарну велику фкусняшку можна купити за 3-4 євро. Окрема стаття - морозиво, яке тут велике і смачне. Ціна - 3Є за середню порцію, якої мало не буде нікому. Запивають вони то все вином, яке подають пляшками і не менше. Багато офіціянтів так-сяк говорять англійською, тож з ними реально порозумітись. Або включати клепку, і перекладати. Наприклад, Rasta Patata == Roasted Potatoes :-) Взагалі-тов Італії плювати хотіли на англійську мову, і все скрізь пишуть на своїй, але меню в деяких місцях ми бачили навіть російською. Причому, ціни у ресторанах більш-менш однакові, я не помітив зв"язку між центральністю і інтер"єром і цінами в меню. Принаймні не в рази. Меню, доречі, вивішене назовні у кожні кнайпі, що дуже зручно.

Транспорт

Дуже багато велосипедів, мопедів, і мотоциклів, дуже мало джипів. У Львові от кожен, в кого є гроші на джип, мусить його купити, бо це круто. А тут джипи - рідкість. Певно грошей їм бракує. Як і англійцям наприклад. Мотоциклісти геть чокнуті, та ганяють зі страшною швидкістю.

Можна побачити отакі електрокари

Мопед - важливий засіб пересування у Флоренції. Мопедами їздять і старі і малі.

Світлофори - повільні. Часом дуже повільні. І це дратує, особливо якщо стоїш на сонці. ДАЇшників - нема, принаймні я не бачив. І поліції теж нема. Один раз бачив, як карабінери на вулиці в"язали якихось двох чуваків. Карабінери - щось схоже на місцевий поліцейський спезназ. Якраз біля нашого готелю їх штаб - добірні чуваки я вам скажу - кирпичину кожен з них мармизою ламА :-) З доволі серйозними фейсами. Тьфу-тьфу-тьфу кароче. Одного разу я для перевірки набрав номер 112 - підняли слухавку, і спитали що сталось. Це працює навіть без сім-карти в телефоні !

Ще декілька цікавих речей:

Здається,  гастроном Славянка - зачинено назавжди :-(

Класна затишна дорога у верхній частині міста

Забацаний кіоск :-)

Хто читає блог, той в темі :-)

З якоїсь причини на стінах старих будівель багато металевих конструкцій. Ця найоригінальніша з побачених, мені її призначення невідоме. Є, наприклад, надзвичайно масивні кількя на дверях.

 Флоренція гідно провела мене додому - у вечір перед вильотом був грандіозний феєрверк на честь дня міста. Це було немовірно - в місті вимкнули вуличне освітлення, і годину центр освітлював величезний феєрверк, який ми спостерігали з гарної точки біля фортеці. На цю годину місто завмерло - всі дививлись на це диво.

Viva Firenze !

ЄвроПайтон-2011

Ось нарешті дійшли руки коротко описати враження про Флоренцію і Конференцію. Важливо не плутати ці два поняття, хоча синтаксично вони і схожі. Отже, Флоренція - це божевільне місто, набите під зав"язку старовиною і пам"ятками. А Конференція - це те, що заважає мені знайомитись із Флоренцією і її божевільними мешканцями.

Почнемо все ж таки з Флоренції, а точніше з готелю Blunotte B&B ("блакитні ночі"?), в якому чомусь відмовляється працювати інет під Убунтою, при цьому чудово працює  (touch wood) з-під Вінди. А ще там є кльова кухня, на якій можна їсти хоч вночі - плюшки, йогурти, соки - на шару. Господар готелю - вуйко Марко, англійською не говорить, але очі в його добрі. Коли я залив вином свій номер, намагаючись відкрити пляшку, він не вимагав сатисфакції, а лише сказав "It's nothing". Совість мучає досі.

А діло було так:

Зайшл ми з українським учасником у ресторан, де замовили вино. Ну, думаю, грам по 100 принесуть - як у нас всюда. Ан нєт - принесли пляшку, а товарищ виявився непитущим, отже 0.7 я випив сам. Потім, гуляючи містом, зайшли до мене в готель кинути сумки, і тверезий товарищ визвався допомогти мені відкрити пляшку вина без штопора. Ну і відкрив. Спочатку він смачно загнав пробку ножем всередину пляшки, що дало перший фонтан по стінах. Але він на цьому не зупинився, і поміг мені другий раз, що довершило інсталяцію. На ранок я прокинувся тверезий, і при сонячному світлі побачив всю цю пічальку. Ну, а далі ви знаєте...

Про готель я вже трохи писав, зараз лише кілька фото.  Хороших нема, бо через малі розміри, знайти позицію для зйомки неможливо.

Прикольно те, що, маючи ключі, можна виходити і заходити в готель у будь-який час. Це особливо цінно, тому що вдень у місті неймовірна спека, а ніч і вечір тут - час, коли місто наповнюється життям.

Ледь відіспавшись пішов на конференцію, яка проводиться у великому готелі неподалік. Конференція проводитьс у декілька потоків, які мають назви страв місцевої кухні - лазанья, равіолі, спагетті, і т.і. 

Найбільша кімната - Спагетті. Чуваки в жовтих футболках - помічники. Вони вирішують організаційні питання, допомагають учасникам, і взагалі вони завжди поруч.

До конференції ведуть покажчики - не заблукаєш ніяк.

Вхід у ту частину готелю, де проходить конференція

Одна з кімнат, у яких читаються доповіді.

Ще одна кімната, носить горду назву Тірамісу

Просто тусняк божевільних програмістів у просторі між кімнатами.

У якості ресепшионісток та продавців футболок по 25 євро за штуку виступають отакі милі дівчата,  подивившись на яких одразу розумієш - програмістом бути круто !

Окрім власне доповідей, на конференції є тренінги (не пішов з багатьох причин), рекрутінг-сешн, де фірми і люди шукають одне одного, а також т.з. Lightning Talks. Останнє - це набір 5-хвилинних промов, частина з яких промовляється людьми напівбожевільними, які хочуть донести свої ідеї громадськості.  Намагаючись вкластись у 5 хвилин, божевілля накладається на швидкість, і зростає квадратично.

Європайтон щедро годує своїх учасників двома кохве-брейками, і обідом - стоячим швецьким столом. Доволі смачно. На обід в якості напою подають вино багатьох марок, а з безалкогольного дають лише воду. Можливо, тому найважчий час - перша доповідь після обіду - один раз я просто заснув (доповідач п...в щось геть незрозуміле колисовим голосом), і голова моя впала на плече, добре що не весь я впав зі стільця. Незручно було б...

Інтернета на конференції нема. Точніше, він є, але такої якості, що це не можна назвати "є". Нагадало діалап по вбудованому модему, розшарений на все село. Ніби сьогодні вже було покращення, але як і раніше він працює в основному коли всі на обідах чи кава-брейках.

Все, йду спати. 

Ciao

І ось, сьогодні на розіграші призів двоє видатних програмістів сучасності - я і Оля - виграли призи:

Я виграв дві книжки, а от її приз матеріалізувати буде нелегко, хоч і сказали, що він коштує 1000 баксів. Ми навіть не розібралися що це. Здається, це підписка на якийсь журнал по програмуванню, бізнес-серія :-)

Італійські дівчата

Хто сказав, що в Італії негарні дівчата ?? Наклеп !

Ресепшн ЄвроПайтона. Це фото загрожує стати найкращим за поїздку :-) Зневіришвшись зазнімкувати трьох дівчат у дикій природі, довелося попросити їх попозувати. Треба ж довести кулєгам, що і в Італії є на що подивитись ! Застереження для дружини: хоча вони всі гарненькі, звичайно, навіть всі троє в купі не зрівняються з моєю досконалою дружиною... :-)

EuroPython-2011, подорож

Щось після PyBeer і трьох пив з македонцем Василем, руки не дуже в ноти попадають, тож вибачайте :-)

І все ж, підтверджується таки давня приказка - "Все, що не робиться - не робиться на краще.". Ну як можна порівняти Бірмінгем із Флоренцією... Минулого року візу Британія не дала, а цього ЄвроПайтон зробили у Флоренції - одному з найгарніших міст світу.

Сідаю на тролейбус №9, і їду в аеропорт. Зайшовши у львівський аеропорт, раптом дуже захотілось щоби новий аеропорт таки збдували до Євро-2012. Хоча, чортзна чи це щось змінить - жодної вивіски англійською, жодного вказівника... та й вказувати особливо немає куди. Хоча, сектор номер 4, з якого літав я, має дьюті-фрі. Це така крамничка, схожа на Еколан або Родинну Ковбаску, в якій продається чомусь саме лише бухло - мабуть в курсі вони, що доречнішого продукту в небі не існує. Прилавок відгороджений від покупців стіною із столів, за кордоном стоїть сувора продавець, яка відганяє потенційних покупців-іноземців жестами, щоб не дай Боже не зайшли у Дьюті-Фрі і щось там не купили :-) Жестами, бо англійською не знає навіть Open її магазин чи Closed... Магазин називає "Дьюті-Фрі-Кіоск" (!!), та голосно дивується  чого вони всі намагаються залізти на її територію і роздивитись що вони купують.

Маленький літачок, компанії Тирольські Авіалінії, прилітає прямо на наших очах, тут же його заправляють, закидають туди наші тлумаки, і через півгодини він вже летить назад. Круто. Ну чисто маршрутка. Здається, я ніколи не літав на літаку з пропелерами - спочатку було якось стрьомно, а потім була прийнята традиційна в повітрі доза вина, і я, здається, навіть трохи заснув.

Від віденського аеропорту я чекав значно більшого. Після Мюнхена не вражає ну геть ніяким боком, крім того тут просто немає де поїсти, а в туалети стоять черги. Зайшов у клозет, а там вздовж стін стоять страждущіє в очікуванні полегшення. Потім, намагаючись задовільнити решту первинних потреб, знайшов єдине пристойне кафе з видом на льотне поле, де за 11 "юро" злопав два чималі шматки піци та запив місцевим пивом. А ще, щоби легше було облаштовувати побут в Італії, купив у Дьюті-Фрі фляндєр якогось 30-оборотистого австрійського лікеру. Вже прилетівши, зауважив, що він мене не бере. Роздивився - вишняк 20 градусів, а не 30...

У Відні при виході з літака я послідував святому правилу - коли не знаєш що робити - "роби як всі", і замість йти на свою пересадку, пішов на паспортний контроль, де мені шльопнули штамп Австрії на візу :-( Тож я однією ногою таки побував у Австрії, хоча не дуже мав на це право. Після розмови з довідковою службою, знайшов таки свій правильний шлях, і попрямував до гейту, де мене примусили зняти туфлі, а потім обшукали, бо щось в них там пищало.

Поки спогади свіжі, спробую описати послідовність проходження перевірок в аеропортах.

Отже, У Львові:

- проходиш чек-ін (реєстрацію), де здаєш багаж і отримуєш посадковий талон (Board Pass). Талони даються одразу на всі рейси аж до кінцевого - з пересадками.

- йдеш на секьюріті-перевірку, де просвічують твої речі, примушують зняти ремінь, і іноді - взуття. Одній цьоткє при мені важили ноги на спец. пристрої - раптом щось металеве і важке в підошвах везе...

- далі потрапляєш до митника-прикордонника. Тут важливо не брякнути якусь дурницю, і якщо документи в нормі, це найприємніший етап перевірок.

- все, ти чистий - чекаєш на літак і летиш.

При пересадці в Європі (Шенгені):

- просто йдеш на свій гейт, не проходячи паспортний контроль

- для проходу в гейт необхідно буде пройти секьюріті-перевірку - тебе знову просвічують, якщо сподобався (я подобаюсь майже завжди) - можуть обмацати

- потрапляєш в свій гейт, де просто при оголошенні посадки показуєш посадковий талон, і заходиш у літак.

- випиваєш вина на борту для легкого польоту, і якщо пощастить - засинаєш

Отже, у Відні йду на свій гейт, проходу секьюріті-чек, і розумію, що за 4 години я тут з катушок з"їду - ані магазинів, ані кафе - ну нічого нема. Це вирішилось просто - повернувся у "нечисту" зону, а потім ще раз пройшов перевірку. Зауважте, другий раз ніхто мене не сканував, лише офіцер дуже пильно придивлявся до моїх забінтованих після картингів рук (най качка копне організаторів гонок).

І ось останній літак - Відень-Флоренція. А чому це на рейсі написано "через Болонью" ? То тіпа як Київ через Коростишів ? Летимо дійсно у Болонью, де літак сідає, і далі рівно з десятьма людьми на борту летить у Флоренцію. Політ триває 20 хвилин !!! Ну не влом йому взлітати-сідати, а мені зайвий раз всератись при взльоті ?? В електронному квитку Болонья ніяким чином не відображається.

Всі таксі у Флоренції - білі, новенькі - таратайки я не бачив жодної. Крім того, таксисти, на відміну від багатьох інших своїх співвітчизників, говорять англійською, і на відміну від українських "бамбіл", не вимагають від іноземців віддати їм всі свої гроші за таксі. Мені видають чек на проїзд - 24,50 "юро". Марко - господар готелю - вже тут. Ну і точність - він прийшов прямо синхронно з таксі, поселив мене, все розповів, і побажав гарної ночі. Я хряпнув грам 100 купленого лікеру, перебив комарів у номері, і заснув з думкою про Python...

P.S.

Ніяк не розумію, де ж мені мали поставити штамп в"їзду у Шенген, адже ніде після помилкового проходження контролю у Відні, з мене паспорт не вимагали...

Дитяча творчість

З появою у Ярослави дошки для малювання їй відкрились нові горизонти творчості.

"Це така Стлашна Монстла !"

Напевне, це просто мир в усьому світі. Літера "М" якось пов"язана зі словом "мама". Літер Т на малюнках я не помічав.

Це новий вид творчості - викладання фігурок із зубочисток на кухонному столі. Народився з гри у "Патички" - висипаєш на стіл купу паличок, гравці по черзі тягнуть, не порушуючи решти. Хто поворухнув стос паличок - пропускає хід.

Ага, я геть забув сказати, що зображено на останній інсталяції. Яка, доречі, носить назву "Чорний Удар піднімається на хвилі". Чорний Удар це такий пірат - герой мультиків...

Мікроклімат в оселі

Нещодавно, коли начальство фірми оголосило, що збирається переробити наш офіс, люди майже одностайно виступили за зміни не косметичні, а  грунтовні - облаштування вентиляції і порятунок від сонця у спеку. Те, що багато людей розуміють важливість на перший погляд непомітних речей, не може не тішити мене - постійного відвідувача сайту московських трубочистів :-) Сайт веселий, з дуже адекватними і вихованими модераторами-експертами у галузі вентиляції приміщень. І ось що вони кажуть:

• при наявності пластикових вікон потрібно передбачити приток повітря в приміщення, оскільки інакше вентиляція в квартирі не працюватиме, і привіт грибок, пліснява, та задушлива атмосфера.
• кухонні витяжки ставити в більшості випадків недобре, оскільки притоку для них в більшості приміщень все одно нема, а вентканали на витяжки не розраховані. Святе правило "увімкнув витяжку - відкрий кватирку"  теж мешканцями ігнорується.

Одного разу, коли не міг спати, нагуглив я т.з. віконні провітрювачі, які вже рік стоять і добре себе показують. Їх перевага в тому, що вони забезпечують постійний приток свіжого повітря (ну ок, не свіжого, а повітря з вулиці) в приміщення. Для цього не потрібно відкривати вікна, це працює цілодобово, рівномірно, і без протягів, і не вимагає живлення. Перевірено - штука хороша, яка навіть не сильно шкодить шумоізоляції.
Щоправда, влітку для прохолоди вночі цього мало, і вікно все одно доводиться відкривати. Отже, друга проблема - спека влітку. Важко знайти людину, яка б не страждала від неї. Була ідея встановити кондиціонери, та вона була зупинена управлінням охорони історичного середовища, яке не дозволяє псувати фасади в центрі. І ось нагуглилось цікаве рішення для захисту від сонця, яке сьогодні нарешті втілилось у життя - сонцезахисні плівки Sun-Gard. Конкретніше - марка m20 b/d. В документах на них заявлено, що вони відбивають (як дзеркало) до 90% теплової сонячної енергії, при цьому видимого спектру з"їдають лише 15-20%. Мало того, вони мають діяти і взимку, не випускаючи тепло батарей назовні через склопакети ! Ультрафіолет забирають майже весь, отже незрозуміло як живуть з тими плівками рослини. Сайти виробників кажуть, що таки живуть, що не зовсім узгоджується з теорією фотосинтезу, за якою процес без УФ неможливий (пробачте ботана). Отже, одне вікно ми заклеїли частково, лишивши третину внизу чистою - для рослинок.

Тепер - перші спостереження:

• ззовні тепер вікна - як дзеркала. Добре, що під кутом це не дуже помітно - не пришиють псування фасаду. Коли в кімнаті світло, а на вулиці темно - все перевертається - тепер з нашого боку це дзеркала :-)
• скло замість того, що стати холодним, нагрілось сильніше. Чому - не знаю.
• затемнення кімнати - незначне, навіть додає затишку і спокою в приміщенні.

Ну, а чи побороло це спеку в сонячні дні - дасть ся чути як кажуть у Львові - потестуємо і розповім. Наразі політ нормальний...

В Карпати на вихідні

Ось вирвались на вихідні у Карпати. Лише на півтора дні, та воно того варте - змінили обстанівку, по горам полазили, повітрям подихали... Тим більше, що весь тиждень Львів нагрівався, і вихідні обіцяли бути спекотними. Електричка хоч і не суперкомфортний транспорт, та в рази краще і безпечніше за маршрутки - місця купа, вікна відкриваються, і навіть міліція є - спокій наш охороняє. А ще там трапляються цікаві люди, які читають Муракамі і розводять бджіл на мед...

Приїхали, пригостились традиційно несмачною їжею на нашій базі, і усвідомили, що кухаря вони з минулого року так і не поміняли. Моя спостережливість стає маніакальною - з трьох приборів, які нам принесли, всі предмети були з різних наборів. Можливо це своєрідна фішка закладу - ніколи не повторюватись:

Ще раз переконались, що карпатські готелі окуповані переважно туристично-кастрованими людьми, які цілими днями сидять у готелях, гуляють вздовж вулиць, і смажать шашлики, запиваючи їх горілкою. Вони відпочивають у горах :-) Таке враження, що вони або не розуміють, яка краса їх оточує, або просто бояться вийти з території - а раптом там ведмеді їх схавають, чи бандерівці перестрінуть і розірвуть, прив"язавши між двох берез...

Так і хочеться стати перед ними, і заволати - ЛЮЮЮДИ, довкола неймовірна природа, казкові краєвиди, справжні пригоди ! Ця краса нескінченна і велична, вам відкриті всі чотири сторони ! І якщо ви вдягнете кросівки замість каблуків, і відійдете кілька метрів від бази - ви більше не будете думати чим вам себе зайняти під час відпочинку !

Таа, людей-то шкода, та так довкілля буде чистіше, тож не все так погано. А срають наші довкола себе та як ніхто - це просто наше генетично, і це в нас не забере ніяка Еуропа. Най тільки кордони відкриють, ми й там все засеремо, а потім наймемось до них то все прибирати. Ось декілька ілюстрацій:

Цвинтар пляшок біля крутого готелю. R.I.P.

Поруч.

Варто трохи відхилитись від дороги, і довкола стає чисто і гарно.

 

Десь тут ми спали в обід. Єдине, що дошкуляє - комахи. Правда, цього разу вони були мирні і не кусались.

Дорога додому по шпалам. Кажуть, якщо прикласти вухо до рейок, потяг чути за декілька кілометрів.

 Хоч поїздка була короткою, але себе виправдала. Бюджет - трохи менше 600 грн, і море задоволення.