Флоренція

Флоренція пізнається важко - ціною ранніх підйомів і пізніх засинань, а також щоденним п"янством, бо замість компоту тут п"ють вино. Навіть в кафе вино подають пляшками, а не по 50-100-200 грам, як заведено у культурній Україні. Мало того, вино подають на конференції, і мабуть через це на першій після обіду доповіді моя голова просто падала, і я на мить відключався. Якщо доповідач траплявся нудний, це була повна пічалька - я дуже боявся заснути, і щоб не було канхвузу колов себе кульковою ручкою в різні чуттєві місця. Після кількох днів цих тортур я став в обід пити замість вина каву, і стало краще.

Флоренція - божевільне місто. Уявіть собі вуличку с тротуаром шириною 30-40 сантиметрів, якою їде машина, чи боронь Боже, несеться "швидка". Уявіть собі мотоциклістів перед світлофором, і ось їм зелений, і вони разом з ревом рвуть з місця, як на гонках. Уявіть дрібнесенькі вулички,які забудовані нескінченними будинками, і серед яких немає місця навіть травинці. Уявили ? Якщо так, ви майже у Флоренції. Вона така - людна, весела, вдень неймовірно розпечена, а вночі - неймовірна гарна.

Зустрічайте - Firenze !

Флоренція вночі. Фото зроблено майстром своєї справи Сашком Василенко.

Річка ділить місто навпіл. Назву забув. Ніякого сміття в ній не плаває, що дуже дивно. Приблизно кожні 500 метрів - міст. Міст на горизонті знаменитий тим, що він має на  собі житлові будинки. Десь я чув, що таких мостів у світі всього є три.

 

В районі місця проведення конференції. Значно просторіше і затишніше, ніж  тісний і камяний центр... Всі вікна на день закриваються дерев"яними жалюзі, мабуть так вони боряться із палючим сонцем.

Аналог львівського "Коня". Флоренційський Данило Галицький з династії Медичі :-)

Флорентійські вулиці не можна порівняти навіть із львівськими. Вони з"являються у найнесподіваніших місцях, і маленькими змійками оплутують все місто. Часто виглядають як прохід до чийогось помешкання - дуже вузькі і тихі.

Дуже типова вулиця в центрі. Ще "з тих кращих". Всі вони вузенькі, з малими тротуарами, і з купою людей на них вдень. Щоб розминутись, часто доводиться сходити на дорогу. Що добре - не зважаючи на поважний вік будинків у центрі, я жодного разу не бачив аварійних балконів, карнізів, дахів. Все гарно поремонтовано, куски штукатурки і цегли не висять на волосині, що у Львові - на кожному кроці. Крім того, всі бдинки закриті. Приватну власність тут поважають, скрізь домофони, і в під"їзди попісяти ніхто не заходить, вони це роблять просто на вулицях (вони не приватні), через що вранці в центрі прото бомбезний "букет" :-)

Це найбільш пічальна підворотня, як меня вдалося знайти. Виглядає у порівнянні з нашими просто чудово.  Взагалі-то всі подвір"я зачинені і приватні, туди не потрапиш

Ще одна Флорентійська вулиця:

 

На вулицях зустріяаються 101-кнопочні банкомати :-)

Дорожній знак.

 Церкви і пам"ятки викликають швидкий передоз культури і старовини, недаремно Флоренцію називають музеєм під відкритим небом.

 

Так виглядає центральна бібліотека

А це щось на зразок нашої площі Ринок - площі, на якій стоїть Дуомо. Дуже схоже на Львів.

Вхід у фортецю по дорозі на гору. Я там доряче нагулявся - чарівне місце.

Церква Санта Кросе по дорозі з готелю на конференцію.

Зараз мене знову звинуватять у надмірній увазі до деталей, але всі деталі скульптури виліплені так чітко, що незручно дивитись :-)

Цю скульптуру я для себе назвав "Зараз як у...бу !"

А це витвір сучасного мистецтва. Ми зробили висновок, що це монумент зрадженим чоловікам :-) Італійки таким чином загладили свої провини.

Дуомо

Головний собор міста. Величезний. Ні, не так. ВЕЛИЧЕЗНИЙ !!! Сфоткати його зблизька нереально через його розміри, але згори вийшло непогано.

Кусочки Дуомо:

Можна підніматись на вершину, але черги кілометрові. Не хочу.

Репетиція до дня Флоренції ?

Вид Флоренції згори. Ота гора і стала моїм найулюбленішим місцм у Флоренції. Там затишно і гарно, ніби і не місто зовсім.

Зранку місто неймовірно засране, і тому вранці гуляти не дуже комфортно, хоча я вибрав собі  саме таку тактику через брак часу. Мітлами то все ніхто не мете, по всьому місту ганяють отакі от пилососи:

 Дуже сподобалась частина міста по іншу від центру сторону річки. Там тихо і чисто, а на горі є багато цікавих речей на зразок цього палацу (боюсь помилитись, тому не буду згадувати назву).

 Їжа

Яка ж подорож у країн без того, щоб зацінити місцеву кухню. Зауважу, що погляд суто дилетантський, без претензій на об"єктивність - я їм що попало, і не є кулінарно утанчьонним меном.
Кафе, ресторанів, піцерій - дофіга. За 7-9 євро можна з"їсти гагантську піцу, за 9-15 євро - повноцінну другу страву. В снек-барах гарну велику фкусняшку можна купити за 3-4 євро. Окрема стаття - морозиво, яке тут велике і смачне. Ціна - 3Є за середню порцію, якої мало не буде нікому. Запивають вони то все вином, яке подають пляшками і не менше. Багато офіціянтів так-сяк говорять англійською, тож з ними реально порозумітись. Або включати клепку, і перекладати. Наприклад, Rasta Patata == Roasted Potatoes :-) Взагалі-тов Італії плювати хотіли на англійську мову, і все скрізь пишуть на своїй, але меню в деяких місцях ми бачили навіть російською. Причому, ціни у ресторанах більш-менш однакові, я не помітив зв"язку між центральністю і інтер"єром і цінами в меню. Принаймні не в рази. Меню, доречі, вивішене назовні у кожні кнайпі, що дуже зручно.

Транспорт

Дуже багато велосипедів, мопедів, і мотоциклів, дуже мало джипів. У Львові от кожен, в кого є гроші на джип, мусить його купити, бо це круто. А тут джипи - рідкість. Певно грошей їм бракує. Як і англійцям наприклад. Мотоциклісти геть чокнуті, та ганяють зі страшною швидкістю.

Можна побачити отакі електрокари

Мопед - важливий засіб пересування у Флоренції. Мопедами їздять і старі і малі.

Світлофори - повільні. Часом дуже повільні. І це дратує, особливо якщо стоїш на сонці. ДАЇшників - нема, принаймні я не бачив. І поліції теж нема. Один раз бачив, як карабінери на вулиці в"язали якихось двох чуваків. Карабінери - щось схоже на місцевий поліцейський спезназ. Якраз біля нашого готелю їх штаб - добірні чуваки я вам скажу - кирпичину кожен з них мармизою ламА :-) З доволі серйозними фейсами. Тьфу-тьфу-тьфу кароче. Одного разу я для перевірки набрав номер 112 - підняли слухавку, і спитали що сталось. Це працює навіть без сім-карти в телефоні !

Ще декілька цікавих речей:

Здається,  гастроном Славянка - зачинено назавжди :-(

Класна затишна дорога у верхній частині міста

Забацаний кіоск :-)

Хто читає блог, той в темі :-)

З якоїсь причини на стінах старих будівель багато металевих конструкцій. Ця найоригінальніша з побачених, мені її призначення невідоме. Є, наприклад, надзвичайно масивні кількя на дверях.

 Флоренція гідно провела мене додому - у вечір перед вильотом був грандіозний феєрверк на честь дня міста. Це було немовірно - в місті вимкнули вуличне освітлення, і годину центр освітлював величезний феєрверк, який ми спостерігали з гарної точки біля фортеці. На цю годину місто завмерло - всі дививлись на це диво.

Viva Firenze !

ЄвроПайтон-2011

Ось нарешті дійшли руки коротко описати враження про Флоренцію і Конференцію. Важливо не плутати ці два поняття, хоча синтаксично вони і схожі. Отже, Флоренція - це божевільне місто, набите під зав"язку старовиною і пам"ятками. А Конференція - це те, що заважає мені знайомитись із Флоренцією і її божевільними мешканцями.

Почнемо все ж таки з Флоренції, а точніше з готелю Blunotte B&B ("блакитні ночі"?), в якому чомусь відмовляється працювати інет під Убунтою, при цьому чудово працює  (touch wood) з-під Вінди. А ще там є кльова кухня, на якій можна їсти хоч вночі - плюшки, йогурти, соки - на шару. Господар готелю - вуйко Марко, англійською не говорить, але очі в його добрі. Коли я залив вином свій номер, намагаючись відкрити пляшку, він не вимагав сатисфакції, а лише сказав "It's nothing". Совість мучає досі.

А діло було так:

Зайшл ми з українським учасником у ресторан, де замовили вино. Ну, думаю, грам по 100 принесуть - як у нас всюда. Ан нєт - принесли пляшку, а товарищ виявився непитущим, отже 0.7 я випив сам. Потім, гуляючи містом, зайшли до мене в готель кинути сумки, і тверезий товарищ визвався допомогти мені відкрити пляшку вина без штопора. Ну і відкрив. Спочатку він смачно загнав пробку ножем всередину пляшки, що дало перший фонтан по стінах. Але він на цьому не зупинився, і поміг мені другий раз, що довершило інсталяцію. На ранок я прокинувся тверезий, і при сонячному світлі побачив всю цю пічальку. Ну, а далі ви знаєте...

Про готель я вже трохи писав, зараз лише кілька фото.  Хороших нема, бо через малі розміри, знайти позицію для зйомки неможливо.

Прикольно те, що, маючи ключі, можна виходити і заходити в готель у будь-який час. Це особливо цінно, тому що вдень у місті неймовірна спека, а ніч і вечір тут - час, коли місто наповнюється життям.

Ледь відіспавшись пішов на конференцію, яка проводиться у великому готелі неподалік. Конференція проводитьс у декілька потоків, які мають назви страв місцевої кухні - лазанья, равіолі, спагетті, і т.і. 

Найбільша кімната - Спагетті. Чуваки в жовтих футболках - помічники. Вони вирішують організаційні питання, допомагають учасникам, і взагалі вони завжди поруч.

До конференції ведуть покажчики - не заблукаєш ніяк.

Вхід у ту частину готелю, де проходить конференція

Одна з кімнат, у яких читаються доповіді.

Ще одна кімната, носить горду назву Тірамісу

Просто тусняк божевільних програмістів у просторі між кімнатами.

У якості ресепшионісток та продавців футболок по 25 євро за штуку виступають отакі милі дівчата,  подивившись на яких одразу розумієш - програмістом бути круто !

Окрім власне доповідей, на конференції є тренінги (не пішов з багатьох причин), рекрутінг-сешн, де фірми і люди шукають одне одного, а також т.з. Lightning Talks. Останнє - це набір 5-хвилинних промов, частина з яких промовляється людьми напівбожевільними, які хочуть донести свої ідеї громадськості.  Намагаючись вкластись у 5 хвилин, божевілля накладається на швидкість, і зростає квадратично.

Європайтон щедро годує своїх учасників двома кохве-брейками, і обідом - стоячим швецьким столом. Доволі смачно. На обід в якості напою подають вино багатьох марок, а з безалкогольного дають лише воду. Можливо, тому найважчий час - перша доповідь після обіду - один раз я просто заснув (доповідач п...в щось геть незрозуміле колисовим голосом), і голова моя впала на плече, добре що не весь я впав зі стільця. Незручно було б...

Інтернета на конференції нема. Точніше, він є, але такої якості, що це не можна назвати "є". Нагадало діалап по вбудованому модему, розшарений на все село. Ніби сьогодні вже було покращення, але як і раніше він працює в основному коли всі на обідах чи кава-брейках.

Все, йду спати. 

Ciao

І ось, сьогодні на розіграші призів двоє видатних програмістів сучасності - я і Оля - виграли призи:

Я виграв дві книжки, а от її приз матеріалізувати буде нелегко, хоч і сказали, що він коштує 1000 баксів. Ми навіть не розібралися що це. Здається, це підписка на якийсь журнал по програмуванню, бізнес-серія :-)