EuroPython-2011, подорож

Щось після PyBeer і трьох пив з македонцем Василем, руки не дуже в ноти попадають, тож вибачайте :-)

І все ж, підтверджується таки давня приказка - "Все, що не робиться - не робиться на краще.". Ну як можна порівняти Бірмінгем із Флоренцією... Минулого року візу Британія не дала, а цього ЄвроПайтон зробили у Флоренції - одному з найгарніших міст світу.

Сідаю на тролейбус №9, і їду в аеропорт. Зайшовши у львівський аеропорт, раптом дуже захотілось щоби новий аеропорт таки збдували до Євро-2012. Хоча, чортзна чи це щось змінить - жодної вивіски англійською, жодного вказівника... та й вказувати особливо немає куди. Хоча, сектор номер 4, з якого літав я, має дьюті-фрі. Це така крамничка, схожа на Еколан або Родинну Ковбаску, в якій продається чомусь саме лише бухло - мабуть в курсі вони, що доречнішого продукту в небі не існує. Прилавок відгороджений від покупців стіною із столів, за кордоном стоїть сувора продавець, яка відганяє потенційних покупців-іноземців жестами, щоб не дай Боже не зайшли у Дьюті-Фрі і щось там не купили :-) Жестами, бо англійською не знає навіть Open її магазин чи Closed... Магазин називає "Дьюті-Фрі-Кіоск" (!!), та голосно дивується  чого вони всі намагаються залізти на її територію і роздивитись що вони купують.

Маленький літачок, компанії Тирольські Авіалінії, прилітає прямо на наших очах, тут же його заправляють, закидають туди наші тлумаки, і через півгодини він вже летить назад. Круто. Ну чисто маршрутка. Здається, я ніколи не літав на літаку з пропелерами - спочатку було якось стрьомно, а потім була прийнята традиційна в повітрі доза вина, і я, здається, навіть трохи заснув.

Від віденського аеропорту я чекав значно більшого. Після Мюнхена не вражає ну геть ніяким боком, крім того тут просто немає де поїсти, а в туалети стоять черги. Зайшов у клозет, а там вздовж стін стоять страждущіє в очікуванні полегшення. Потім, намагаючись задовільнити решту первинних потреб, знайшов єдине пристойне кафе з видом на льотне поле, де за 11 "юро" злопав два чималі шматки піци та запив місцевим пивом. А ще, щоби легше було облаштовувати побут в Італії, купив у Дьюті-Фрі фляндєр якогось 30-оборотистого австрійського лікеру. Вже прилетівши, зауважив, що він мене не бере. Роздивився - вишняк 20 градусів, а не 30...

У Відні при виході з літака я послідував святому правилу - коли не знаєш що робити - "роби як всі", і замість йти на свою пересадку, пішов на паспортний контроль, де мені шльопнули штамп Австрії на візу :-( Тож я однією ногою таки побував у Австрії, хоча не дуже мав на це право. Після розмови з довідковою службою, знайшов таки свій правильний шлях, і попрямував до гейту, де мене примусили зняти туфлі, а потім обшукали, бо щось в них там пищало.

Поки спогади свіжі, спробую описати послідовність проходження перевірок в аеропортах.

Отже, У Львові:

- проходиш чек-ін (реєстрацію), де здаєш багаж і отримуєш посадковий талон (Board Pass). Талони даються одразу на всі рейси аж до кінцевого - з пересадками.

- йдеш на секьюріті-перевірку, де просвічують твої речі, примушують зняти ремінь, і іноді - взуття. Одній цьоткє при мені важили ноги на спец. пристрої - раптом щось металеве і важке в підошвах везе...

- далі потрапляєш до митника-прикордонника. Тут важливо не брякнути якусь дурницю, і якщо документи в нормі, це найприємніший етап перевірок.

- все, ти чистий - чекаєш на літак і летиш.

При пересадці в Європі (Шенгені):

- просто йдеш на свій гейт, не проходячи паспортний контроль

- для проходу в гейт необхідно буде пройти секьюріті-перевірку - тебе знову просвічують, якщо сподобався (я подобаюсь майже завжди) - можуть обмацати

- потрапляєш в свій гейт, де просто при оголошенні посадки показуєш посадковий талон, і заходиш у літак.

- випиваєш вина на борту для легкого польоту, і якщо пощастить - засинаєш

Отже, у Відні йду на свій гейт, проходу секьюріті-чек, і розумію, що за 4 години я тут з катушок з"їду - ані магазинів, ані кафе - ну нічого нема. Це вирішилось просто - повернувся у "нечисту" зону, а потім ще раз пройшов перевірку. Зауважте, другий раз ніхто мене не сканував, лише офіцер дуже пильно придивлявся до моїх забінтованих після картингів рук (най качка копне організаторів гонок).

І ось останній літак - Відень-Флоренція. А чому це на рейсі написано "через Болонью" ? То тіпа як Київ через Коростишів ? Летимо дійсно у Болонью, де літак сідає, і далі рівно з десятьма людьми на борту летить у Флоренцію. Політ триває 20 хвилин !!! Ну не влом йому взлітати-сідати, а мені зайвий раз всератись при взльоті ?? В електронному квитку Болонья ніяким чином не відображається.

Всі таксі у Флоренції - білі, новенькі - таратайки я не бачив жодної. Крім того, таксисти, на відміну від багатьох інших своїх співвітчизників, говорять англійською, і на відміну від українських "бамбіл", не вимагають від іноземців віддати їм всі свої гроші за таксі. Мені видають чек на проїзд - 24,50 "юро". Марко - господар готелю - вже тут. Ну і точність - він прийшов прямо синхронно з таксі, поселив мене, все розповів, і побажав гарної ночі. Я хряпнув грам 100 купленого лікеру, перебив комарів у номері, і заснув з думкою про Python...

P.S.

Ніяк не розумію, де ж мені мали поставити штамп в"їзду у Шенген, адже ніде після помилкового проходження контролю у Відні, з мене паспорт не вимагали...