Ловіть момент :)

Після моря цього разу буде не зовсім стандартний звіт. І навіть зовсім не звіт, а спостереження з приводу сімейного відпочинку з дітьми.
      Але спочатку - без дітей. Скажімо, відпочинок двох друзів, які приїхали на море. По-перше, вони друзі, подруги, закохані, чи щось таке, тож інтереси в них більш-менш спільні. Ну може розходяться вони в алкопреференціях чи бажанні поспати вдень, але ж люди дорослі - знають слово "компроміс", і якщо один вже доїв, а інший ще ні - якось домовляться. Якщо один хоче на екскурсію, а інший на шопінг, то інший скаже:

звичайно, коханий, мені так цікаво під палючим сонцем лазити по пустелі в пошуках розбитих горшків, яким дві тисячі років ! А побувати в бані, якій півтори тисячі років - так то взагалі моя мрія скільки себе памєнтаю.

А через кілька днів почує у відповідь -

Ця купа ганчір'я Цей чудовий одяг на вішаках - я б розглядав його цілу вічність! Давай ще в один магазин зайдемо!

    Все стає інакше коли з'являються діти. Різниця в тому, що діти не знають слово "компроміс", не вміють підлаштовуватись, і плювати хотіли на всі ваші інтереси, компроміси, і реверанси з високого горба. В них свої інтереси, які рідко коли перетинаються з інтересами дорослих дядь і тьоть, і висловлювати свої бажання, безжально множачи на ноль бажання інших, вони зовсім не соромляться. І тому дитина так не скаже.

    Візьмемо приклад. Сидите ви ввечері в ресторані - у вас вечеря. Ви берете пляшку вина, розвертате замріяний погляд в напрямку моря, яке шумить, і навіває романтичний настрій. Такий прямо романтичний, що рука тягнеться до талії коханої, і... - ось вона ідилія, яку малюють нам в кіно !

І тут збоку чується голос:

Тато, мені сумно !

 - Сонечко, глянь лише - освітлене місяцем море, тиша, сяйво далеких зірочок, і найдорожчі люди поруч - хіба ж це не щастя ?

- Ні. Мені скучно.

- А чого б тобі хотілось ?

- Не знаю.
- Давай підійдемо ближче до моря!
- Це сумно.
- Давай розглядати зірочки!
- Це нецікаво.
- Давай помовчимо і послухаємо шум хвиль!
- Це нудно.

- Може спати ?

- Не знаю.

- Ну пішли.

...

      Вранці ти встаєш в робочі дні в сьомій, але оскільки зараз на роботу не треба - можна поспати скільки хочеш. Або просто повалятись, насолоджуючись тією обставиною, що нікуди не потрібно бігти, робити все одно нічого, головне до 10:30 доповзти до їдальні і прийняти чергову дозу оллінклюзіву. І тут скрізь сон ти чуєш:

Шльоп-шльоп-шльоп. Тато, пішли збирати равликів! Я вчора знайшла їх базу!

- Сонечко, можна я ще посплю?

- Можна. Я сама піду,добре?

- Добре. Тільки: не лізь до басейну, не перевішуйся через перила, не стій довго на сонці, дивись під ноги, не виходь за територію, не лізь до котів, етсетера етсетера етсетера.

Після того ти вже не заснеш. Навіть не поваляєшся досхочу, бо будеш постійно думати - дитина без нагляду ну точно щось утне. І закінчиться все завжди однаково:

- Встань подивись як там вона.

...

    Ми на морі, а головне на морі - море ! Сидячи в офісі ближче до відпустки, я думав - от як ляжу я на пляжі - буду лежати і дивитись на море, підставивши бліде пузо під сонячне проміння. Хвильки будуть битися об берег і присипляти мене, вимиваючи всю втому, накопичену за довгі дні без відпочинку... 

      Красиво. Є лише одна проблема - діти не люблять лежати і дивитись на море. І до ваших бажань і очікувань їм абсолютно байдуже, і цього прикрого факту вони зовсім не приховують. І тому збоку чується:

Тато, давай побудуємо замок!

Вам не хочеться будувати замок з піску під палючим сонцем, і не поспішайте картати себе за це - це абсолютно нормально. І ви кажете:

- Сонечко, давай сама. Я хочу просто відпочити. Розумієш, я довго працював без відпочинку, і дуже заєбавсь стомився. Мені просто хочеться спокою. Розумієш ?

- Розумію. Давай побудуємо замок через 5 хвилин.

- півгодини

- 5 хвилин

- двадцять

- 5 хвилин

- пятнадцять

- десять

- добре.

Причому якщо Ви думаєте, що Ваша мрія буде тривати цих десять хвилин - ви помиляєтесь, бо скоріш за все Вам будуть що дві хвилини нагадувати - до старту лишилось 8-6-4-2 хвилин.

    Чому так стається - я вже сказав - інтереси дітей і дорослих занадто різні. Але справа не лише в цьому. Якщо дорослі зазвичай легко прогинаються під інтереси дітей, розуміючи що "воно дитина, воно не панімає шо папкє тяжело", то дітям на це, м'яко кажучи, начхати - їх мозок ще не сформований для настільки складних почуттів як співчуття і бажання знаходити спільний знаменник, щоб всім було добре. І брехати вони не вміють, принаймні не так хитро. Тож якщо їм не подобається дивитись на море і слухати шум хвиль, то ви про це одразу знатимете.
     Це не означає, що відпочинок з дітьми поганий і нецікавий, що потрібно сплавляти дітей бабцям з дідусями, тікаючи на море, або залякувати дітей, щоб робили так як скажуть і не інакше. Але важливо мати правильні і адекватні очікування - до цього потрібно бути готовим, і не будувати ілюзій. А також розуміти, що всьому свій час, і такого відпочинку з дітьми, яким був ваш відпочинок без дітей, ви вже не матимете ніколи.