Адмірал

Цієї зими природа приносила чимало сюрпризів, і одним з ним було те, що після раптової весняної погоди знову почалась справжня зима. А метеликів про це не попередили...

     Одного з ранків нової зими, дорогою на роботу я помітив метелика, який в повному офігєнії сидів просто на тротуарі вулиці Дорошенка зі складеними крильцями.

"Проходь, Євген, ти йому не допоможеш" - звично прошепотів внутрішній голос, натренований видами наших реалій за довгі роки. І я пішов далі.

"Слухай, що я щойно бачив ! Уяви - просто неба, на вулиці, сидить метелик, і труситься від холоду." - розповідав я телефоном Іванці. 

- І ти його підібрав ?

- Ні. А що я з ним робитиму ?

- Дійсно. Шкода метелика...

     Тепер я вже не думав, а, забивши на внутрішній голос, поспішав до самотнього метелика. Він сидів на місці, і, хоч виглядав він м"яко кажучи не дуже, і ознак життя не подавав жодних, я акуратно взяв його в долоню, і пішов на роботу.

      Як же я зрадів, коли відчув, що він лоскоче мене крилами ! Він живий, йому просто було хододно ! Решту шляху до офісу метелик провів у коробці з-під мобільного телефону в мене під курткою. В офісі, оклигавши і обдивившись нове помешкання, метелик взявся літати кабінетом. Його душа прагнула на волю, тож він щоразу прилипав до вікна, але випустити його - означало б його вбити, адже на вулиці був стійкий мінус.

     Ніколи я ще так не чекав весни, і ніколи вона не приходила так повільно !!! Ми робили все можливе, щоб він жив - знесли для нього рослини і квіти з усіх можливих місць, намагались годувати медом і цукром, поїти водою, захищати від вітру з вікон. Навіть визначили його породу (він був зі шляхетного роду Адміралів), та зарахували до клану вікінгів. Але за два тижні Адмірал помер.

       За традицією вікінгів, його тіло було спалено на ладді, що змайстрував Ярослав спеціально для церемонії поховання Адмірала. Вибач, друже, що ми не змогли дотримати тебе до весни. Сподіваюсь, ті дні, що ти провів з нами, були тобі в радість.

Підготовка до церемонії поховання. Погулянка. Нарешті ти зустрів свою весну, Адмірале.

P.S.

Церемонія була завершена, вікінги поїхали, лишились тільки ми з Ярославом. І коли ми йшли вгору, раптом десь з-під наших ніг вилетів... точно такий самий метелик, яким був Адмірал ! Як після цього не повіриш в переселення душ...