Паркомат у Львові

У Львові з"явився перший "паркомат" - пристрій для бєсчєловєчного (тобто без участі людини розумної) збору коштів за парковку машин. У США ними обладнана чи не кожна парковка. І доречі всі платять, хоча як це все працює і контролюється мені невідомо. У Штатах ці штуки на вигляд абсолютно примітивні на відміну від львівського супер-паркомату. Встановлений біля "Пятачку" за Оперним.

Ремонт вулиці Чупринки у Львові

Ось таке нагромадження бруківки - цілий курган. Потім її покладуть на місце вирівнявши основу. Дуже хотілося взяти одненьку для подарунку комусь з киян, але не всі такий гумор оцінять...

Аквапарк, річниця весілля

На річницю весілля замість іти в ресторан вирішили відвідати щойно відкритий Аквапарк. Найбільший в Україні доречі. Дуже сподобалось - все новеньке, сучасненьке і мокреньке. Особливо класні речі це басейн 50 м довжиною і гірки. Ми попробували три з них і перед кожним спуском мені було досить страшно. Та й в процесі теж. Заспокоював себе тим що все сертифіковано і безпечно.

Вхід в аквапарк (машина на фото - не моя).

Країна Мрій, серпень 2008

Музичний фестиваль Країна Мрій цього року проводився у Львові, у Шевченківському гаю. Було весело - випили пляшку Старого Ринку, зустрілися з Тарасом і ще купою знайомих, побавили Олега Скрипку наживо (див фото) ! Єдине чого не встигли зробити - музику власне не послухали...

Відпочинок у карпатах, серпень 2008

Після минулорічного відпочинку у класичному і дорогущому Яремче цього року вирішили пошукати щось дешевше і тихіше. Після нетривалих пошуків вибір зупинився на сонячному Закарпатті, с. Жденієво Воловецього району. Основним джерелом інформації був все той же http://karpaty.info. Зупинилися на готельчику Берегиня (http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/vl/zhdeniyevo/hotels/beregynya/) де номер з усіма зручностями пропонували за 100 грн/добу.
Купе поїзду Львів-Воловець виявилося досить комфортним, головне що працював кондиціонер і були нормальні сусіди. Хоч і дорожче плацкарти, але я бажаю їхати як людина, а не ВРХ :-) Далі таксі (100 грн) по надзвичайно гарним місцям кілометрів 20, під веселі розмови таксиста про місцеві особливості і цінності. Є там пост ДАІ, тепер вже закритий, під назвою "Золоті Ворота". Назву отримав за те що кожна вантажівка спинялася, водій давав 20 грн персоналу і їхав далі. Не давав - вантаж на огляд на невизначений термін. Та ж система - будки для оплати на виїзді з мосту - діє на справжньому Голден Гейті, тільки там, сподіваюсь, все законно :-)
Інший вартий уваги об"єкт - бункер "лінії Арпада", видовбаний в горі. Зберігся, кажуть, досить добре на відміну від всім відомого вінницького. Знаходиться у с. Верхня Грабівниця, за місцевою легендою має підземне сполучення зі Свалявою (50 км). Кожен може собі уявити що значить прорити 50 км в камені і зробити відповідні висновки... Але побувати там було б дуже цікаво.
Готель приємний, на 9 номерів, все чисте нове і зручне. Персонал ввічливий, кухня досить смачна і можна замовляти наперед по меню те що хочеш. Якщо б ще не було бару на території, який полюбляють місцеві, було б ще краще. Правда пиячать і ригають (бачив раз) здебільшого там по вихідним коли не можна працювати. Місцеві мешканці розмовляють з диким акцентом на вибуховій суміші трьох мов - української, російської і ще якоїсь геть ненашої. Особливо як щось між собою швидко труть, або, боронь Боже, сваряться - майже ніц не зрозуміло. Час деякі рахують як колись було в Австро-Угорщині - на 2 години назад від Києва.
З села видно гору Пікуй, про яку фолькльор каже: "Хто не бачив Пікуя той не бачив ніх...".
Природа довкола чарівна - ліс, річка, полонинки з купою ожини - є все ! Річка зветься "Жденіївка". Я там навіть купався. Холоднюща і зносить течією, але радості від того ще більше :-) Важке враження справило місце вирубки лісу - запах гнилого дерева, зловісна тиша... бррр, моторошно і не хочеться згадувати.
Наплечник для переноски дитини дозволив нам не обмежувати себе у пересуванні - можна пройти практично скрізь. Раз зайшли у хащі, з яких ледве вибралися і після того бажання екстріму зникло, найкраще то "матрацнічати" на полонинці. Комарів не було майже зовсім - про них ми згадали вже у Львові. Напевне в Карпатах для них надто холодні ночі.

Фото:

Ожина - трапляється на кожному кроці. Єдиний недолік - дуже колеться.















Будяк як будяк, але "size DOES matter" - його висота приблизно 2.5 метри, стовбур як у дерева :-)



















Наш готель, вид спереду. Посередині - бар і магазин, зліва - вхід у власне готель.


Фото зроблено з двору готелю. Вершина на горизонті - Пікуй.


Ярослава штурмує свою першу гору :-)



Вид з полонини на гори, недалеко від готелю.


Файне місце для "матрацнічанія" - стелиш килимок і валяйся хоч весь день. Найімовірніше що за весь день не побачиш жодної людини.


Реклама "Логіки" :-)


Купання у Жденіївці. Холодна і стрімка як все в Карпатах. Але дуже класно.





Ярослава примудрялася спати в наплечнику. В горах сон приходить швидше внаслідок отруєння киснем :-)


Річка після дощів у Карпатах істотно виросла і стала каламутною.


В сонному стані ми дійшли до готелю, поклали дитину на ліжко прямо в наплечнику і так вона проспала належні півтори години.

Deuter Kid Comfort

Deuter Kid Comfort це наплечник (рюкзак) для переноски дитини. З візочком не дуже поїздиш - з ним проблематично впхатися навіть в трамвай або тролейбус, не кажучи вже про маршрутку. Крім того прохідність його невелика, тобто при виїзді на відпочинок батьки вимушені обмежуватись дорогами. В карпатах з візочком взагалі немає що робити - перевірено на власному досвіді в Яремче. Це дуже обмежує свободу пересування батьків. Крім того ,нормальний візочок - штука важка і велика, а маленькі візочки мають нульову прохідність. Отже ми вирішили спробувати спеціальний наплечник для переноски дітей. Вибір тут невеликий - я бачив тільки фірми Deuter - дуже іменита фірма, що робить туристичне спорядження. Тест драйв проводився на самому крутому з усієї серії Deuter Kid Comfort - третій версії. Він же найдорожчий і найбільший з усіх трьох. На фото саме він. Друге фото - сон в наплечнику. Картина насправді вишибає сльозу - голова катуляється збоку, ножки розслабляються і катуляються внизу... краще так не спати :-)

Результати тест-драйву такі:

Плюси:
- прохідність майже дорівнює прохідності батька
- в порівнянні з носінням дитини на руках або на шиї - незрівнянно легше.
- легко вміщається в громадський транспорт і машину
- дитині там досить комфортно

Мінуси:
- на відміну від візка в наплечнику не поспиш, тому треба щось вирішувати зі сном
- по жарі ходити дуже важко. Як зрештою з будь-якою ношею

Висновки:
Дуже потрібна річ для нетривалих мандрівок коли потрібно кудись доїхати громадським транспортом. Незамінний там де не пройде візочок - наприклад при походах на природу. Замінити візочок повністю ним не вдасться - в них різне призначення...
Ми вибрали для себе першу версію - Kid Comfort 1, оскільки він значно дешевший і менший

Шторм у Львові

За все життя не можу пригадати такої бурі. Почалося з нічого майже несподівано. Вітер був такий що страшно було сидіти біля вікна, видимість за вікном нульова - нічого не видно крім майже горизонтальної від сильного вітру зливи. Темно і страшно, справжній катаклізм. Природу ковбасило менше години, потім все стихло лишивши по собі численні поламані дерева і переляканих людей... Фото нижче зроблені в парку Костюшка (Франка) по дорозі додому.

Європотяг

Йдучи в ногу з українською модою додавати до всього доброго префікс "євро" з радістю повідомляю про європотяг. В нього ми потрапили випадково - потяг №147 був призначений єдиний день у році 14.06.08, якраз коли нам потрібно було додому. Він ще зовні викликав великий подив оскільки був як щойно з душу - чистенький і охайний. Заходимо в вагон в Бердичеві - прохолода, свіже повітря, чистота і краса. Все новеньке і дуже гарне. Полички обшиті тканиною, в коридорі і кожному купе індикатори зайнятості клозетів як у Боінгах. І ці туалети чисті. Доречі, злив теж дуже подібний до зливу в боінгах - зі страшним шумом і тягою. Кондиціонер працює, вікна/двері - відкриваються ! Мало того, на них є протимоскітні сітки !!! В купе пульт керування (на фото нижче). В т.ч. кнопка виклику провідника. Правда я помилково її клацнув і ніхто не прийшов, очевидно зрозуміли що мавпа якась клацає не ймучи віри очам... Ще б на такий пульт кнопку стоп-крана :-)
Шкода що це диво нашому народу давати не можна - не протягне довго в країні дикунів...














P.S.
цікаво б глянути на плацкартний вагон...

Поїздка на батьківщину

Перша поїздка на історичну батьківщину всією родиною. Хотіли як краще а вийшло як завше ... Поїздка на кілька днів обернулася двома тижнями і перебором відпустки на тиждень. Ярослава потрапила в лікарню і пролежала там 10 днів.
Лікарня здивувала мене тим що ні за що не потрібно було платити. Все - від шприців до ліків - у них своє. Причому "ліки" це не тільки анальгін, а все що потрібно. Бачу таке за останні роки вперше. Питав чи потрібні якісь додаткові гроші на ліки - ні, не потрібні :-) Це тільки у Львові така жопа з медициною ???
В усьому є свої плюси - з усіма забухав, купу корисної роботи переробив...

Голден Гейт, друга поїздка в Штати, квітень 2008

Сан Франциско, Голден Гейт.

MuirWoods, друга поїздка в Штати, квітень 2008

Цього разу нас було четверо. Знову MuirWoods де минулого разу я поламав ногу. Місце збереглося, жодного меморіального знаку нема...

Lake Tahoe, друга поїздка в Штати, квітень 2008

Нарешті дійшли руки сказати кілька слів про другу поїздку в США. Квітень 2008. З нових місць вдалося відвідати Lake Tahoe. Озеро величезне, ніби є побратимом Байкалу. Знаходиться на висоті біля 6000 футів. Довкола гори вкриті лісом і снігами, в лісах кажуть водиться чимало ведмедів. В озері влітку можна купатися, але нам так не пощастило - холод собачий, особливо страшний вітер.

Дуже гарне місце на кордоні Каліфорнії і Невади. Взимку - гірськолижний курорт. Схоже на карпати, тільки масштаби більше.

День Логіки !

День Логіки - база "Княжі Озера" під Львовом. Свято вийшло зачьотне... Я - самий правий на фото

Happy New Year !

Ось це мій найоригінальніший новорічний подарунок від дружини ! Винищувач на дистанційному керуванні. Пройшов випробовування сьогодні в парку Костюшка у Львові - справді літає, тільки місця йому мало - дерева заважають.
Користуватися можна дітям з 8-ми років, тобто все легально :-)

HNY-2008

"Вазьмітє пішталєт і праштрєлітє грудь маю !" :-)

Наша ковбойська банда :-) Три ковбої зі своїми ковбойками

New Year Party 2008

Новорічна вечірка-2008 чомусь сталася у стилі Вестерн. Шляпою і "камізелькою" що на мені завдячуємо кумі Ані - передала з самого Києва. Знову фуршет :-(

День народження колеги

Скріншот дошки з кабінету одеської команди. День народження колеги...

Європейське весілля

У Львові таки дійсно проблеми з парковкою. Шкода не вдалося побачити молодят...

Івано-Франківськ, дорога додому. Запам"яталася тим що було дико холодно. До поїзда далеко от і гуляли Франківськом години дві. Так і не знайшли де посидіти, хоча раніше Франківськ мені дуже подобався - затишне гарненьке місто. Тепер місто здалося мрачним і холодним. Може через погоду, а може після Львова - розбалуваний став.
Дорога додому це те що мене дещо хвилювало - в нас було багато речей, а маршрутки з Яремче йдуть забиті.

Ми біля ватри в лісі недалеко від хати. Довкола чудовий чистий ліс і скелі. Нажаль досхочу полазити по тих місцях не вийшло з різних причин.

А це те що за парканом...

Довгий шхях від місця проживання до центру Яремче. З візочком подолати досить проблематично. За парканом - обрив і річка прут.

Санаторій Яремче. Величезний радянський санаторій, дещо менш занедбаний ніж інші подібні заклади. Ми там харчувалися. Досить несмачно як на такі гроші - ціни там кафешні, а вибору ніякого - що дають те і лопай. Ярослава там навчилася їсти за столом разом із нами.

Альтанка на дворі. Взагалі двір міг би бути кращим - він знаходиться на схилі і досить незручний. Біля альтанки мангал, на якому ми таки зробили шашлики. М"ясо дістали у спадок від попередніх гостей будинку - вони алярмово виїхали додому і лишили деякі трофеї.

Наша хата зсередини. Сходи на 2-й поверх.

Вся наша компанія. Справа - Оксана та Олексій з Києва. Чорний казан на передньому пляні - наш обід - суп з грибами, надзвичайно смачний. Взагалі на природі все смачне і спиться добре, не те що у Львові.

Що я показую правою рукою... ну не те що я б сам подумав глянувши на це фото. Це просто вдало впійманий камерою "счєлчьок" пальцями перед Ярославою щоб вона повернулася до камери :-)

Це дерево примудрилося вирости прямо на скелі. Скелі там велетенські - є де полазити...

Лісова Казка

Приватна садиба "Лісова Казка" - http://www.karpaty.info/ua/uk/if/jr/jaremche/houses/lisova.kazka/. Все що на сайті є відповідає дійсності. Досить хороше житло, ми жили на другому поверсі (на фото наш балкон). Сусіди - ще одна молода родина з Києва, котедж (зліва) окупований чотирьма киянами. Найбільший плюс садиби - розташування - у Ямні - передмісті Яремче - під самим лісом. Це ж і створювало деякі незручності - до цивілізації йти досить далеко, а з дитиною просто неможливо.

Купе поїзда Москва-Чернівці. Такого забацаного поїзда я не бачив мабуть ніколи. Повна дупа - страшно повірити що таке випускають в Росію. Доїхали спокійно - Ярославі сподобалося.

Боротьба з KLM

Оскільки я не люблю коли в мене щось крадуть і не є мілліонером щоб таке пробачати, я вирішив поборотися за компенсацію за розкрадений багаж. Часу і натхнення я мав досить. Особливо натхнення, бо коли я відкрив акуратно опломбований наплечник моєму обуренню і здивуваванню не було меж. Одразу перезвонив в службу розшуку багажу, там дали телефон представництва КЛМ у Києві. Надіслав їм факсом рукописну скаргу, копію емейлом і на сайт КЛМ (є там такий розділ), і став чекати. Швидко перезвонила дівчина, повідомила що скаргу отримали і з понеділка будуть займатися моєю справою. Чекаю - мовчанка. Біля тижня. Звоню, прошу пояснити стан справ і чую -

- А ми вам відповідь вже відправили
- Яким шляхом ?
- Поштою. Ні, електронною поштою
- Я не отримував, пошту читаю кожну хвилину.
- таааак, ваша адреса...

Ну помилилась - не так написала, буває. Переслала на правильну адресу. Побачив те що очікував - стандартну відписку - не повернемо, не зобов"язані - доведіть що ці речі в вас були. Безглузда вимога - ну як це можливо довести ?! Написав відповідь на підвищених тонах з проханням надіслати офіційну відповідь поштою в вигляді документу, при цьому трохи полякав їх розповсюдженням цієї історії і відмовою фірми від використання КЛМ.

Реакції - ніякої. Почекав дні три і написав повторного листа з проханням зреагувати на моє прохання переглянути мою скаргу. Менеджер відділу по боротьбі з клієнтами передзвонила в той же день. Тон розмови мене здивував - від мене просто відверто відмахувались, причому в не надто ввічливій формі. По десять раз повторювались одні й ті ж самі високопарні фрази про сувору відповідність діяльності КЛМу законам і конституціям, в яких ніби-то прописано що красти можна безкарно і компенсувати це необов"язково.

Виводити наш діалог з поетичного русла у конструктивне було непросто і врешті решт довелося натякнути на судовий позов і роздмухування цієї історії. І тут почалося:

- Давайте не будемо говорити з Вами про суд, Ви ще не подали позов !

- Ви навіть не сказали на яку суму Ви претендуєте, як же ми могли виплатити Вам компенсацію ?!

Нарешті ділова розмова ! Знову довго не могла визначитись які ж документи вона від мене вимагає - що в мене ці речі були чи що я ці речі провозив і сам в себе не вкрав. Знову безкінечні натхненні промови про законність діяльності Компанії і неможливість виплати навіть 10 баксів без доказів крадіжки. Зійшлися на тому що я вишлю документи на ці речі. Всі документи в мене були, на що вона очевидно не розраховувала, але дороги назад вже не було. Навіть чеки на куплені в Штатах цукерки я мав - для звіту по відрядженню. Попросила вислати документи і обіцяла розглянути справу ще раз з попередженням що рішення може бути негативне.

Але я їх переміг ! Через тиждень дзвінок і радісна звістка - гроші повернуть ! За все крім флешки-МР3-плеєра, який є електронним девайсом, а красти такі пристрої не гріх.

Перемога !

Висновки:

Я впевнений що багаж розпатронили багатьом пасажирам того рейсу, але з десятків людей скаргу написав один я. Причина - люди просто не хочуть зв"язуватись з великою Компанією і не вірять що це щось дасть. Майже всі мої знайомі саме так говорили. Результат - наш багаж базкарно крадуть. Проблеми немає - раз скарг ніхто не пише, значить всім добре.

Нікому не раджу пробачати таке. Пишіть скарги і захищайте свої права і справедливість !

Евакуація

Подорож додому була доволі веселою. Почалося одразу на реєстрації на рейс у Сан Франциско. Секьюріті здалося що моя забинтована нога являє собою неабияку загрозу безпеці американських авіаліній і мені приділили велику увагу - обшукали руками і всякими пристроями/детекторами, перетрусили мої речі. Бачу - на ленті для ручного багажу їде якийсь паспорт і всім заважає - його викидають, потім піднімають, потім зникає... Стає смішно, вирішую перевірити де мій, і тут розумію що це він і є. Рук не вистачало через милиці, і я лишив документи на ленті, а сам пішов через рамку металодетектору. Хотів побігти пошукати - а не можна, не пускають. Паспорт знайшов працівник секьюріті, квиток я сам побачив на підлозі - повернули. Перелякався тоді не на жарт, не уявляю що б я робив без паспорта в Штатах.

В літаку летіти 10 годин - дуже нудно і чесно кажучи досить страшно - все гуде, час від часу літак трусить турбулентність, і в цей час мені завжди здається що це мій останній польот, висота 11 км, а під нами Атлантика. Не допомагають ні їжа ні кіно. Лише вино, і то тимчасово бо його мало дають. Тверезим так далеко літати нікому не раджу. В туалет стрибаю на одній нозі - милиці стюардеса забрала з міркувань безпеки. Обіцяла повернути після зльоту і забула...

Амстердам, аеропорт Schipol - тут мене знову обшукують, правда до американських колег тут їм далеко. 2.5 години до Києва після 10 годин здаються миттю, хоча теж досить неприємною. Літак менше, турбулентність качає його більше. Нарешті Бориспіль. За столичний аеропорт стає соромно - смердючий толчок міжнародного терміналу, непривітний персонал, одним словом - welcome to Ukraine. Народ вишикувався біля багажної ленти, але після появи декількох чемоданів з"явився якийсь зовсім зелений пацан і з явним задоволенням повідомив що на сьогодні сумки закінчилися - більше не буде, в Амстердамі не завантажили 90 місць багажу. Вся черга, проклинаючи аерофлот, дружно переходить до Lost & Found. Особливо багато галасу було від групи молодих одеситів - вони сварилися з персоналом і між собою, вимагали представника КЛМу і затримати літак на Одесу. Останньою краплею в баняку їхнього терпіння стали бланки заяв українською мовою. Це їх обурило не на жарт - ну дійсно - дикість якась - в Україні бланки українською друкують ! Лежу на багажній ленті, в черзі стояти не можу. Починаю розуміти, що це на краще - я б цей наплечник сам до Львова не допер би, а тепер його мені додому привезуть. Черга - так все одно десь кантуватися до сьомої, яка різниця де. Після третьої години лежання на багажній ленті я наважився - став перед чергою і попросив пропустити вперед. Аргументів у мене було більш ніж досить - лечу здалека, літак додому за годину, крім тогосвоїм зовнішнім виглядом я викликАв співчуття - милиці, одна нога загіпсована, морда як в людини що не спала добу, футболка "Ironport - Fixing Email"... І от така людина стоїть і канючить щоб пропустили без черги - хіба що в Бармалея серце не здригнеться. Пропустили, оформив заяву і побіг на літак. Щоб дістатися внутрішнього терміналу потрібно вийти на вулицю, крім того він ретельно захований і покажчиків на нього я не бачив. Для людини на милицяхце серйозна відстань. Йду і чую оголошення - реєстрація на Львів закінчилась. Я побіг так що не всякий так без милиць може. Встиг, по трапу довелося застрибувати в літак, але це вже дрібниці. Година і вдома ! Ліфту немає, а тут ще сусід в запої намагався допомогти - він якраз повз на 4-х по сходам під час мого сходження на 4-й поверх. Левде відбився, а то б не писати мені цього зараз...

Нарешті вершина, 4-й поверх ! Кінець подорожі...

P.S.

Багаж довезли через 2 дні. Звідти вичистили все що можна - лишили тільки одяг. Навіть шоколадні цукерки вкрали, звичайні лишили. Одним словом, "Всьо что нажито нєпосільним трудом - всьо же пагібло..."

Emergency

Гуляючи в MuirWoods я сильно підвернув ногу, так що ввечері довелося їхати в американське Emergency.

Всередині все дуже чисто і гарно, всі дуже привітні. Зайшов до приймальні, там сидить мексиканська бабця. Купа запитань - де був, що сталося, прізвище, особисті дані, стать, ріст/вага. З нею вийшло прикре непорозуміння - мій український акцент виявився несумісним з її мексиканськими вухами, тому врешті решт її терпець увірвався і вона спитала:
- Звідки Ви, на якій мові Ви розмовляєте ??
- Україна
- Ясно ! Вііктоор ! Тут пацієнт з України, підійди
Приходить дядько і до мене російською:
- Что случілось ?
Добре що я не є расовий галичанин, а то б не оминути Штатам ноти протесту з приводу почутої у США російської мови.
Після розмови з одеситом (переважно він ставив ті самі питання що й бабця), і перерахунку моїх параметрів у фути/фунти мене попросили вийти і чекати. Чекаю, кличуть
- Koval !
Захожу, тепер мене починають вводити в комп"ютер. Знову ті самі питання, знову повторюю ті самі відповіді, питаються про мої релігійні орієнтації і т.і. Знову тре вийти і знову чекати.
- Koval !
Захожу, цього разу лікар інший, знову розпитується що сталося - вже третій раз. Мене знову лишають самого. Знову нескучно, за перегородкою тьотка з прибалтики. Понаїхало туди наших - хоч греблю гати.
Приходить третій лікар. Блін, скільки ж їх тут є... Традиційні питання і вердикт - на рентген ! Везуть вперед ногами коридорами лікарні, все від стін до обладнання в ідеальному стані. Везуть назад, ще через хвилин 10 з"являється другий лікар -
- Yes, it's broken !
Прекрасно, нога зламана. Накладають шину, дають візитку лікаря до якого треба звернутися в понеділок, і після короткого курсу ходіння на милицях у виконання медсестри, відпускають додому.

Потім був візит до приватної клиніки лікаря, який займається foot and ankle - спеціальний лікар по стопам ніг :-) Дуже йому вдячний - він продав мені за 20 баксів кульок для моєї ноги для ізоляції її під час душу. А ще подивився і порекомендував їхати лікуватися в Україну - в них в таких випадках роблять операцію - ставлять якусь спицю, а з нею в літак не можна через перепади тиску.
Після тижня у Штатах на милицях вирішили евакуювати мене додому для лікування.

Silicon Valley

П"ятниця - поїздка в силіконову долину. Як я зрозумів, її серце знаходиться в Сан Хосе - півгодини їзди від Сан Бруно де живемо ми.
Від гучних імен просто розбігаються очі. Cisco, Transcend, Nokia, McAfee, Synopsys, Sun, Webex, Juniper - не встигаєш крутити головою, такої щільності офісів всесвітньо відомих компаній думаю немає ніде в світі. Всі як один офіси по нашим міркам просто гігантські, виглядають дуже гарно і футуристично. Великі компанії займають цілі квартали, а то і більше. В"їжжаємо на територію Cisco. Територія просто гігантська - в компанії працюють біля 55 тис людей, вони займають цілі квартали, це десятки і десятки огромних будинків. На фото корпус №21. Я не знаю чому ми попрямували одразу туди, але підозрюю тому що там ідальня :-)















Оскільки ми тепер працюємо на неї, маємо можливість пройти всередину. Система допусків на поверхи, в ліфти і приміщення така ж як скрізь - бейджи. Нам двом як гостям після довгої процедури реєстрації (ніяк не даються їм наші імена) видали дві наклейки (на фото). Куди клеїти не сказали. На ранок наступного дня на наклейках проступив напис "Expired".















Всередині ми не дуже роздивлялися - не було часу, та й незручно якось. Пішли поїсти. Ніколи в житті не думав що потраплю в офіс Циско, ну а що буду там банально жерти не наснилося б мені навіть у страшному сні. Ось так виглядає їх ідальня. Безкоштовно не годують, більше того - приймають тільки готівку. Прикольно було бачити як наші шефи стріляють по баксу один в одного бо не вистачає на вершки до кави Євгену Михайловичу. That was really funny... В Штатах розрахунок готівкою ще більша рідкість ніж в нас розрахунок карткою. Хоча айті-компанії можна пробачити - не доросли ще люди морально до такого прогресу. Страви дуже різноманітні. Насправді це просто огромних розмірів кафе з багатьма кухнями - тут тобі і остогидлі моєму шлунку сендвічі з повидлом і китайська їжа і чорт знає ще яка, але з голоду тут точно не помреш. Ось фото їдальні:
















Встигли-таки зробити фото частини офісу, схоже що в них як і стрізь, кубрична система - кожен має свій кубрик.















Фонтан перед входом в корпус №21 Циско.















Фотографія зроблена з машини, але якщо підписати то стане зрозуміло, що це центральний офіс Yahoo !















Після Циско ми попрямували в Гугль, який не тільки www.google.com, але й вважається найкомфортнішою айті-компанією світу. Про життя тамтешніх працівників ходять легенди, кажуть що там програмістів тільки що в дупу не цілують. Оскільки подруга одного з колег там працює, він взяв нас показати гугль зсередини. Кампус Гугля також величезний, на дворі біля центрального офісу стоїть купа фрішних велосипедів (для львів"ян - велосипед це ровер:-)) , є ще якісь самокати на моторчиках, типу скутерів.
Проходимо на територію, робимо пару фото... Доречі, на фото зліва направо: Юра з Логіки, Джон Форсайт з айронпорта - бойфренд гьолфренда що працює на Гуглі, Джон Домані - наш начальник на айронпорті.















Юра затримався зробити пару фото, ми пішли вперед. Оглядаюся, біля Юри якийсь пацан на ровері стоїть і щось йому по-своєму талдичить. Ну, думаю - оце компанія - дійсно friendly - не встигли зайти, зараз нам цей програміст весь кампус покаже і по кашкету поодарує. Не подарував. Ми ніяк не могли зрозуміти що він від нас хоче поки не побачили ледь помітну нашивку "Security". Короче замість кашкетів і екукурсій він нас звідтамти просто погнав, чим зіпсував враження від Гугля. Довелося сфотографуватися біля найбільшого знаку компанії.














"Ми пісалі, ми пісалі,
наши пальчікі усталі,
а тєпєрь ми атдахньом,
і апять пісать начньом..."