Legacy

 Legacy. Как много в етом звукє. Я завжди дивувався цій дивній еволюції у зворотній бік. Те, що написано десяток років тому - глибоке легасі, яке ніхто не любить, і ніхто не хоче сапортити. Там не так все - не такі імена, не ті фреймфорки, не такий файлнеймінг, і не той підхід до написання тестів. Всі це ненавидять і всі мріють це нарешті випиляти, та допоки воно якось працює - воно житиме. Всі будуть обходити це болото десятою дорогою, охочих це правити хрін знайдеш. Всі будуть прагнути написати нове і гарне, за усіма сучасними стандартами і підходами. Сексі, правильне, красиве, і сучасне. Яке...

... так само скоро стане Легасі. Причому навіть не через десять років. Навіть не через три-чотири. Воно стане легасі ще в процесі переписування старого легасі. Не той неймінг, не ті конвеншни, не ті підходи до йменування файлів і написання тестів. Не так все. І знову ненависть до Легасі, знову обхід цієї купи лайна десятою дорогою. І прагнення переписати все на нове і гарне, зроблене за усіма сучасними стандартами і підходами. І так без кінця.

Спочатку я думав, що це лише код, але це не так. Те саме відбувається і в житті. Зроблений зараз ремонт за десяток років стане неактуальним, рішення - неефективними і подекуди смішними, а супердизайн - жлоб-стайлом. Смішні килими, смішна застаріла плитка, смішна вагонка і ламінат. В 2010му я з захопленням дивився на новобуди, які з висоти 2020го виглядають дрімучим легасі - без парковок, з дивними плануваннями і архітектурними рішеннями і смішними дитячими майданчиками. Побудований зараз приватний будинок починає процес перетворення на легасі на другий день після заселення. Про побутову техніку і автомобілі я взагалі мовчу. Міста являють собою неймовірний симбіоз легасі різних епох, 90% з якого всі довкола мріють знести, бо з цим неможливо жити і це неможливо сапортити. Знести і збудувати нове! Яке за десяток років також стане легасі.

Найстрашніше спостерігати, як легасі стають люди. Спочатку ти новенький і злоєбучий шустрик, потім просто робоча коняка, а за 5-10 років ти і не спомнишся, як станеш дрімучим легасі. Яке обходять 10ю дорогою, бо простіше зробити самому, ніж щось пояснювати тобі. Тепер твоя доля - займатись на спортмайданчику в розтягнутих смугастих штанах, носити телефон з кнопками, і перев'язувати ключі шнурком від черевика. І ще розповідати новоприбулим шустрикам як воно було раніше. Шустрикам, які за  якийсь десяток-другий років в свою чергу стануть легасі. А для когось є легасі прямо вже. Адже вони не в курсі що таке тік-ток, не сидять цілодобово в інсті, і не клеять марки на чоло. Легасі. Якому нічого не поясниш, і яке краще обійти стороною...